Розділ 17 — Студентко Ґу, давай!

«Ви інструктор! Невже Ви не здатні розрізнити межу припустимого під час тренувань?»

У закритій тренувальній залі панувала повна тиша.

Тому гнівний окрик Шень Хань прозвучав особливо люто.

Принаймні Хе Мен це відчула саме так.

Вона втиснулася в спинку крісла, відчуваючи, як холодний метал боляче врізається в її оголену шкіру.

Проте її тіло втрачало сили.

Тиск від цієї альфи рангу S був занадто потужним.

Хе Мен здавалося, ніби вона — беззахисне ягня, загнане в кут перед хижаком.

Крижаний кедр накотився агресивною хвилею, змусивши цю омегу, яка раніше на кожному занятті почувалася королевою, повністю капітулювати.

«Я... я знаю міру».

Голос Хе Мен був тоненьким і кволим, що в ньому не відчувалося жодної переконливості.

Зрештою, перед нею був офіцер, тож Шень Хань не бажала продовжувати залякування.

Постоявши кілька секунд перед кріслом, у якому зсутулилася Хе Мен, вона розвернулася і пішла назад на своє місце.

Проводжаючи альфу поглядом, Хе Мен глибоко вдихнула повітря, відчуваючи повне виснаження.

На щастя, саме в цей момент двері зали відчинилися.

Усередину зайшло більше десяти працівників.

Двоє бет одразу вивели Хе Мен під руки.

Щойно вона опинилася в коридорі, як зсередини почувся владний рик, подібний до реву розлюченого звіра:

«Ваші показники жахливі! Наказую всім: тридцятикілометровий марш-кидок з повним спорядженням!»

«Шень Хань! Тобі призначено п'ятдесят кілометрів!»

……

Ґу Дзюньвань не хотіла, щоб багато людей знали про її сьогоднішній візит до зали.

Зрештою, вона й не збиралася насправді стежити за кожним кроком гвардії.

Коли вона потайки залишила зону тренувань, кутики її губ усе ще були підняті вгору.

Було очевидно, що імператриця перебуває у чудовому настрої.

Сю Джао зазвичай не була схильна до пліток, але не втрималася і тихо запитала:

«Ваша Величносте, невже Шень Хань насправді така запальна?»

Почувши це, посмішка Ґу Дзюньвань стала ще загадковішою.

У її прекрасних золотих феніксових очах заграли ледь помітні вогники.

У ту мить вона подумки повернулася до їхньої першої зустрічі.

"Поруч зі мною вона завжди виглядає надзвичайно лагідною".

Сю Джао, спостерігаючи за виразом обличчя правительки, зрозуміла, що відповіді не дочекається.

Вона вже почала подумки зітхати про те, що правителька через якусь там альфу почала заводити від неї секрети, як раптом почула тихий голос:

«Підготуй мазі. Трохи пізніше ми завітаємо до її квартири».

……

Хе Мен провела в медпункті зовсім небагато часу, після чого працівники провели її додому.

Вона просто трохи перелякалася, їй навіть ліків не виписували — весь огляд звівся до кількох запитань лікаря.

Повернувшись додому, Хе Мен відчула, як її дедалі більше охоплює роздратування через приниження, якого вона зазнала.

Вона негайно зателефонувала близькій подрузі.

Протягом тривалої розмови вона переповідала події, що відбулися в залі.

Шень Хань стала головним об'єктом її невдоволення та емоційних скарг.

Хе Мен говорила довго, аж поки в неї не пересохло в горлі.

Вона притисла телефон плечем до вуха, дістала з холодильника напій і почала повільно пити.

З динаміка пролунав м'який сміх подруги:

«Якщо вона змогла так налякати тебе, то енергія цієї альфи справді виняткова».

«На твоєму місці я б не гнівалася. Така досконала альфа... невже тобі не хочеться відчути на собі владу її феромонів?»

Слова подруги через динамік пробралися в самі вуха Хе Мен, зачепивши якусь чутливу струнку.

Аромат кедра раптом ніби знову вибухнув на кінчику її язика.

Перед очима Хе Мен постала картина: дівчина-альфа, схожа на самотнього вовка, крок за кроком насувається на неї.

«Та ну тебе, збоченка! — Хе Мен придушила хвилювання, що здійнялося в грудях, і непевно додала: — Але я ж їхня інструкторка. Приватні стосунки з курсантом можуть бути розцінені як порушення етики».

«Ха-ха, та чого ти боїшся? Любовні справи статут не порушують. До того ж, за твоєю спиною стоїть така стіна, як твій дідусь Хе. Навіть якщо вляпаєшся, хто посміє тебе чіпати?»

Після цієї розмови настрій Хе Мен докорінно змінився.

Вона зробила кілька дзвінків, з'ясувала потрібні деталі й вирушила до ванної кімнати.

……

Попри покарання у вигляді п'ятдесятикілометрового забігу, у душі Шень Хань панувало почуття прихованого задоволення.

Тепер вона достеменно знала: феромони інших омег не мають над нею влади.

У безкрайому океані її серця була лише одна русалка — Ґу Дзюньвань.

І хоча поодинокий випадок не міг бути правилом, це не заважало дівчині щиро радіти своєму відкриттю.

Вона встигла прийняти душ у тренувальному таборі лише під вечір, близько сьомої години.

Попереду були два дні відпочинку, тож Шень Хань планувала повернутися до своєї квартири, нашвидкуруч перекусити й нарешті виспатися.

Виснажливий марш-кидок дався взнаки — навіть витривале тіло альфи рангу S потерпало від перевтоми.

Проте не встигла Шень Хань переступити поріг будинку.

Як її зупинив знайомий голос.

«Шень Хань!»

Біля клумби з лави піднялася омега у легкій літній сукні.

Це була Хе Мен, з якою вони зустрілися сьогодні вдень.

Здавалося, вона провела тут чимало часу, бо коли встала, її постать ледь помітно похитнулася.

Її струнка, але водночас сексуальна фігура виглядала особливо витончено літнім вечором.

Шень Хань зупинилася, окинувши її здивованим поглядом: «Пані інструктор?»

Тієї самої миті.

За рогом будинку, лише за кілька кроків від них, завмерли дві постаті.

Сю Джао, з насунутим на очі козирком бейсболки та в захисній масці, міцно притискала до себе пакунки. Вона ледь чутно прошепотіла: «Ваша Величносте, чи варто нам з’являтися?»

Ґу Дзюньвань, так само ретельно замаскована, мовчала. Вона лише зробила застережливий жест, вимагаючи тиші.

Зазвичай вони відвідували цей будинок під покровом ночі, коли проста зміна одягу надійно оберігала їх від зайвих очей.

Тут мешкали співробітники резиденції, і в такий час коридори зазвичай пустували.

Однак сьогоднішній візит виявився неочікуваним.

Обидві жінки виглядали дещо загадково, нагадуючи відомих осіб, що намагаються оминути увагу репортерів.

Вони планували влаштувати невелике свято для альфи, яка сьогодні виявила неабияку витримку.

Хто міг передбачити, що біля самого дому вони стануть свідками такої зустрічі.

Зрозумівши, що альфа не поспішає підходити, Хе Мен рушила їй назустріч.

«Я прийшла, аби перепросити за свою поведінку вдень».

«Я справді переступила межу. Омега не мала права так зухвало торкатися залози альфи».

Хе Мен йшла граційно, і в кожному її кроці читалася впевненість жінки, що знає силу своєї вроди.

Проте її вишукана промова була грубо перервана роздратованим зауваженням Шень Хань.

«Добре, я приймаю вибачення. Можете йти».

Дівчина була виснажена голодом та втомою, а пошкоджена залоза відгукувалася тупим болем.

Нав’язлива присутність винуватиці її страждань почала виводити Шень Хань із рівноваги.

Така відверта нехтовність збентежила Хе Мен.

Вона зупинилася, вперше відчувшхи сумнів у непереможності власних феромонів.

Насупившись, вона пильно вдивлялася в обличчя дівчини.

Вона не могла збагнути: невже ця альфа справді байдужа до неї, чи це лише тонка гра в удавану холодність?

Шень Хань також не приховувала свого невдоволення.

Вона зробила крок назустріч і різко запитала: «Чому ви так на мене дивитеся? Вам щось не подобається?»

З цими словами вона стрімко рушила на омегу!

Приголомшена Хе Мен здригнулася і, не тямлячи себе від переляку, кинулася геть.

Цокіт її підборів по кам’яній плитці розітнув тишу вечора, а згодом почувся короткий зойк.

Здається, вона травмувала ногу.

Шень Хань пройшла лише кілька метрів і зупинилася.

У повітрі все ще витав важкий аромат мандрагори, від якого їй стало млосно.

Вона різко змахнула рукою, наче намагаючись відігнати марево, і, затиснувши ніс, поспішила до під’їзду.

У глибокій тіні за рогом.

Сю Джао відігнала настирливого комара і прошепотіла ледь чутно: «Ваша Величносте, вона сьогодні надто емоційна... Чи безпечно вам залишатися з нею наодинці?»

Почувши це, Ґу Дзюньвань мимоволі всміхнулася.

Її тихий, сповнений ніжності сміх забринів у повітрі, пом’якшуючи напругу цієї миті.

……

Минуло заледве п’ять хвилин після того, як Шень Хань увійшла до квартири, коли пролунав знайомий стукіт.

У кожного є свої звички щодо пересування.

Ґу Дзюньвань не любить дзвонити у двері. Щоразу, коли вона приходить, вона спочатку стукає тричі, а потім ще раз.

Похмурий настрій альфи випарувався вмить. Шень Хань кинулася до дверей.

Цього разу Сю Джао увійшла до помешкання разом із правителькою, тримаючи в руках численні пакунки.

Тактовно залишивши їх у вітальні, вона одразу перейшла до кухні, аби приготувати вечерю.

Шень Хань теж не стояла осторонь: вона заходилася готувати чай та фрукти, геть забувши про втому після забігу.

Витончений аромат морозної сливи почав заповнювати кімнату.

Він подіяв на дівчину краще за будь-які заспокійливі ліки, вгамовуючи роздратування.

Помітивши, як Шень Хань метушиться навколо неї, Ґу Дзюньвань лагідно промовила: «Інструктор Льов повідомив, що ти отримала покарання і... що в тебе травмована шия».

«Тобі дуже боляче?»

Їй було ніяково зізнатися, що вона була свідком денного інциденту і бачила кожну деталь тієї сцени.

Почувши співчуття в голосі Ґу Дзюньвань, Шень Хань миттю змінила гнів на лагідність.

Вона підійшла до дивана, відгорнула волосся і повернулася до правительки: «Мені так боляче! Пече! Будь ласка, поглянь на це».

Вона з повною довірою відкрила свою залозу перед омегою.

Ґу Дзюньвань заздалегідь приготувала мазь, проте зараз її серце почало прискорено битися.

Попри прохолоду від кондиціонера, правителька відчула, як її щоки палахкотять.

Аромат кедра линув від дівчини м’якою, обволікаючою хвилею.

«Шкіра справді почервоніла. Лягай, я оброблю рану спеціальним засобом, це принесе полегшення».

Мелодійний голос омеги звучав солодше за будь-яку музику.

Шень Хань навіть не замислилася над тим, чому у правительки з собою виявилася мазь саме для залоз, а не звичайний антисептик.

Дівчина хитро усміхнулася.

Вона скинула взуття, вляглася на диван і звично поклала голову на коліна Ґу Дзюньвань.

«Студентко Ґу, давай!»

------(Перекладач має що сказати)------

Хто ж посміє її (Хе Мен) чіпати?... Цікаво, цікаво…)