Розділ 21 — Бар

Аерокар стрімко нісся вперед, пронизуючи натовп заздрісних поглядів, і прибув до місця зустрічі, про яке домовилися з Нін Сі.

Помітивши, як плавно приземляється той самий «Летючий Дракон Майлвень».

Нін Сі мерщій вихопила телефон, зняла коротке відео й закинула в чат на трьох.

【Офігеть! Ви тільки погляньте, лімітований «Летючого Дракона» припаркувався прямо біля мене!】

Відповідь у групі не забарилася.

Ма Хаою зняв салон машини зсередини й скинув у чат.

【Який збіг, я сьогодні теж на власні очі бачив «Летючого Дракона», ба більше — прямо зараз сиджу в його кабіні.】

Нін Сі втупилася в екран, де було видно, як Шень Хань паркується, і її очі мало не вилізли з орбіт.

Серія «Летючого Дракона» завжди була машиною її мрії.

Але навіть попри те, що родина Нін була заможною, таку лімітовану модель не можна було просто так взяти й купити.

Адже справа була не лише в захмарній ціні.

Право на купівлю, дозвіл на польоти в повітряних коридорах, витрати на обслуговування — кожен із цих пунктів міг змусити здригнутися навіть міцний середній клан.

Аж поки вона не побачила, як Шень Хань та Ма Хаою виходять з аерокара.

Нін Сі все ніяк не могла повірити, що все це по-справжньому.

Дивлячись на заціпенілу Нін Сі, Ма Хаою відчув, як на душі нарешті полегшало — тепер не він один такий.

Нін Сі тричі обійшла аерокар, засипаючи Шень Хань питаннями так, що в тієї аж вуха заклало.

Шень Хань ніяково почухала щоку, а в її посмішці проглянула прихована гордість: «Подарували, але її особу я поки не можу розкривати».

Почувши це, Нін Сі приобняла її за плечі й хитро спитала: «З якого це олігархічного клану та омега? Ну, розколюйся».

Шень Хань лише загадково всміхалася.

Зрозумівши, що та справді нічого не скаже, Нін Сі припинила допити.

Трохи втамувавши захват від машини мрії, вона нарешті звернула увагу на те, як одягнені її друзі.

Ма Хаою і так мав дитяче обличчя, а в білій сорочці та спортивних штанях він взагалі нагадував школяра, що втік із уроків.

Та й Шень Хань виглядала не набагато краще за малого.

Джинсова сорочка, чорні повсякденні штани, кеди.

Ну геть не схожа на власницю «Летючого Дракона»!

Усвідомивши, що вона ніяк не може перестати думати про аерокар, Нін Сі стало трохи ніяково.

Вона почала квапити друзів сідати в машину, вигукуючи, що спершу сама має покеримувати вволю, а вже потім — у бар.

Насправді, хоч Шень Хань і була вдягнена просто, та природна харизма топової альфи, закладена в її генах, не потребувала жодних прикрас, аби притягувати погляди.

Через те, що Нін Сі ніяк не могла відірватися від штурвала, вони кружляли в небі понад чотири години.

Коли вони нарешті дісталися бару «Лазур», була вже майже північ.

Хоча Шень Хань спочатку планувала повернутися додому якраз о дванадцятій.

На межі ночі та світанку — це саме той час, коли в барах починається справжній двіж.

Нін Сі була тут постійною клієнткою, тож повела друзів через VIP-вхід прямо на перший поверх «Лазурі».

Приголомшливий гуркіт електроніки та суміш відвертих запахів феромонів миттєво вдарили в ніс, змусивши Шень Хань злегка поморщитися.

«Це танцпол, тут трохи хаос, повно омег, які шукають собі папіків і розпилюють феромони направо й наліво».

«Ми підемо в кабінет, там набагато спокійніше, і омеги поводяться чемно».

Голос Нін Сі майже повністю втонув у несамовитій музиці.

Тож Шень Хань до пуття й не розібрала, що та каже, як її вже запхали в розкішний кабінет.

Щойно вона сіла, як їй у руки тицьнули планшет.

На екрані в теплих тонах був перелік профілів різних омег.

Зовнішність, фігура, таланти, прайс, аромат феромонів і навіть рівень допустимих послуг — усе було детально розписано.

Шень Хань дивилася на все це, витріщивши очі.

Те, що відбувалося навколо, викликало у неї стійку асоціацію з елітними закритими клубами на її рідній планеті.

Різниця була лише в тому, що до переселення вона ходила по таких клубах виконувати завдання.

А зараз і справді обирала обслуговуючий персонал.

Дивлячись на примітки «можливе тимчасове мічення» під анкетами деяких омег, Шень Хань відчула, як по спині пробіг незрозумілий холодок.

Блін, хіба це не те саме, що «проституція»?

Якщо студентка Ґу дізнається, що вона тиняється такими місцями, цікаво, чи не зрозуміє вона її хибно?

Нін Сі сиділа поруч із Шень Хань і, бачачи, що та втупилася в екран і нічого не обирає, подумала, що подруга просто соромиться.

Тож вона вихопила планшет із її рук і почала швидко клацати кнопки вибору.

«Цього разу я пригощаю, і не здумайте зі мною сперечатися».

«Просто розважимося, не напружуйтеся».

Тільки-но вона договорила, як уже обрала шістьох омег.

Усі вони були з тих, хто просто чемно розважає клієнтів бесідами і не погоджується на жодні мічення.

Хоча сама Нін Сі була ще тією бабійкою і змінила стільки омег, що пальців на обох руках не вистачить, у принципових питаннях вона тямила добре.

Невдовзі до кабінету прийшли шестеро омег.

Хлопці та дівчата, у всіх на потилицях були наклеєні блокатори.

Двох найвродливіших одразу всадили по обидва боки від Шень Хань.

Здається, побачивши, що цей клієнт дуже приязний, омеги вмить почали весело й невимушено з нею теревенити, сподіваючись, що та замовить побільше випивки.

«Босе, хочете пограти в ігри?»

«Точно, босе, нумо грати, хто програє — той п’є штрафну».

Дві омеги підтакували одна одній.

Оскільки вони не погоджувалися на мічення, їхні преміальні залежали переважно від продажу алкоголю.

Шень Хань трохи подумала і мовила: «Тоді влаштуйте змагання зі співів. Хто заспіває найкраще, для того бос Нін відкоркує пляшку "Ace of Spades"».

Почувши це, очі шістьох омег у кабінеті миттю спалахнули.

Варто знати, що «Ace of Spades» було найдорожчим шампанським у закладі.

Відсотків лише з однієї пляшки вистачило б, щоб вони цілий тиждень не знали скрути.

Минуло десять хвилин, і кабінет, де сиділа трійця Шень Хань, перетворився на арену запеклої битви караоке.

Троє альф сиділи на шкіряному дивані: хтось жував фрукти з нарізки, а хтось просто мовчки офігівав.

А шестеро омег вишикувалися в чергу перед великим екраном, обираючи пісні, і ледь не побилися за мікрофон.

Нін Сі мовчки закурила сигарету.

Про себе вона подумала: "Більше ніколи не приведу Шень Хань у такі місця. Нормальну інтимну атмосферу вона примудрилася перетворити на дешевий генделик із караоке".

Та ще й за її гроші!

Ма Хаою натомість розважався на повну, бо знайшов омегу, яка вміла співати попсу Нової Лірії.

Аби не обтяжувати Нін Сі витратами, він провів своєю зарплатною карткою і замовив ще дві пляшки «Ace of Spades».

В одну мить у кабінеті почалося справжнє божевілля.

Коли караоке-батл тривав уже майже годину, двері кабінету раптово розчинилися від удару.

Всередину, спотикаючись, забігла омега, яка, судячи з вигляду, щойно пройшла диференціацію.

«У-у-у!»

Омега-офіціантка, яка саме співала, страшенно перелякалася; мікрофон випав із рук і вдарився об підлогу, спричинивши різки вереск динаміків.

Омега, що влетіла до кімнати, була в шкільній формі; на її обличчі, залитому сльозами, злякано бігали очі, схожі на очі наляканого оленяти.

Не встигла вона оговтатися, як у дверях з’явився гурт альф у чорних костюмах.

«Шановні гості, перепрошуємо, що потривожили ваш відпочинок».

Сказавши це, один із них рушив уперед, збираючись забрати необачну омегу.

Дзян Шуї була налякана до смерті.

Вона лише хотіла підзаробити у вільний від навчання час, щоб хоч трохи зменшити борги своєї родини.

Після того як її привела сюди знайома старшокурсниця, дівчина раптом зрозуміла: тутешнім людям потрібне право на її перше мічення!

Їй ледве вдалося втекти з тієї похмурої кімнатки.

Але вона й подумати не могла, що заклад, у який було так легко зайти, на виході виявиться складним і заплутаним лабіринтом.

Схлипуючи, вона тривалий час переховувалася в цьому лабіринті розпути, аж поки не відчинила двері кабінету, де сиділа Шень Хань.

Тепер, бачачи, що люди в чорних костюмах знову намагаються її схопити, вона, невідомо звідки набравшись сміливості, кинулася до альфи з найсвітлішим та найвитонченішим обличчям.

Припавши до її ніг, вона жалібно благала: «Благаю вас, не дозволяйте їм забрати мене».

Шень Хань непомітно відсунула ноги, а потім поставила їй два запитання.

«Скільки тобі років?»

«Як ти сюди потрапила?»

Вона пам’ятала, як Ґу Дзюньвань казала їй: Вільну Федерацію було засновано з ідеєю рівноправ’я.

Незалежно від вторинної статі, усі люди мають рівні права та право на однаковий захист.

На цій землі примушувати омегу до брудних справ, користуючись владою — це злочин.

Дзян Шуї поспіхом відповіла: «Мені шістнадцять, я навчаюся в державній старшій школі нашого округу».

«Я... я просто хотіла підробити, щоб допомогти сім’ї, я не збиралася... не збиралася продавати право на своє мічення».

Останні слова вона промовила майже нечутно.

Але Шень Хань усе одно чітко їх почула.

«Шановний гостю, у кожній справі свої правила, тож у деякі речі вам краще не втручатися».

Головний серед людей у чорному був альфою, що мав певну владу.

У його голосі відчувалася прихована погроза; він не злякався статусу гостей, які явно були не з бідних, і просто простягнув руку, щоб схопити Дзян Шуї.

Побачивши це, Шень Хань ще не встигла поворухнутися, як Ма Хаою вже вибухнув.

Він підхопився, перехопив зап’ястя альфи в чорному і відштовхнув його до дверей.

«Ану спробуй ще раз розпустити руки! Не бачиш, що мій бос розмовляє з дівчиною?»

Хоча охоронці бару «Лазур» і мали певні навички в бійці, вони не могли бути суперниками для бійця загону спеціальної охорони.

Двоє інших чоловіків у чорному спробували втрутитися, але Ма Хаою спритно повалив їх на підлогу.

Зрозумівши, що справа набуває кепського повороту, охоронці не наважилися нападати знову.

Семеро чи восьмеро здорованів-альф перекрили вихід, а один бета мерщій набрав номер керівництва нічного закладу.

У кабінеті.

Шень Хань продовжувала розпитувати омегу-школярку, а Нін Сі вже почала розсилати повідомлення, викликаючи підмогу.

Усі побратими з кандидатури до гвардії вміли добряче битися.

Оскільки сьогодні правда була на їхньому боці, вони за жодних обставин не могли дозволити комусь пригнітити їх.

Шень Хань не стала їй заважати.

Від школярки вона почула, що в якійсь комірчині цього бару тримають ще з десяток омег, які нещодавно пройшли диференціацію.

Погляд Шень Хань став суворим; вона втупилася в маленький прапорець Федерації на журнальному столику, про щось роздумуючи.

Невдовзі менеджер закладу з цілою юрбою прибув до кабінету.

Їх було так багато, що вони заповнили більшу частину розкішного приміщення.

«О, та це ж панна Нін! Погляньте, що за непорозуміння вийшло. Усі ж свої, нащо нам сваритися через дрібниці!»

Менеджером виявився чоловік середніх років на прізвище Сунь. Побачивши Нін Сі, він одразу розплився в улесливій посмішці, намагаючись підлизатися, але та на це не купилася.

«Хто це тут твої "свої"? Хоча моя родина Нін теж займається нічним бізнесом, ми ще не настільки знахабніли, щоб викрадати неповнолітніх школярок».

Побачивши таку реакцію Нін Сі, менеджер Сунь миттю зрозумів, що мирної розмови не вийде.

Його обличчя, що щойно сяяло радістю, умить стало похмурим.

Він провів язиком по зубах і процідив: «І чого ж тоді бажає панна Нін?»

У цей момент Шень Хань раптом підвелася з дивана, кинула Ма Хаою: «Залишайся з дівчиною», і рушила до виходу.

Вона з усмішкою подивилася на головного менеджера: ««Тут надто тісно для такої розмови. Ходімо туди, де більше простору».

------(Перекладач має що сказати)-----

У-у-у-у-у! Імператриці це точно не сподобається. Її альфу оточили інші омеги, а ще на її території виявилася така чорна річ...