Розділ 22 — Щось підозріле

Ті, хто спроможний відкрити нічний розважальний заклад у Вільній Федерації, зазвичай є силами під контролем фінансових магнатів, а то й самими магнатами.

Хоча менеджер Сунь був лише дрібним управлінцем нічного клубу, сміливості йому не бракувало.

Він розумів, що людина, яка розважається в одній компанії з Нін Сі — багатою альфою вищого рангу, — і сама має неабиякий статус.

Але він анітрохи не боявся.

Адже цей розважальний комплекс мав за спиною підтримку родини Ґо!

Одного з найвпливовіших кланів четвертого округу.

Не те що Нін Сі — навіть якби сьогодні сюди завітав сам патріарх родини Нін, він би не зміг здійняти великої бучі.

З такими думками менеджер Сунь, побачивши молоду жінку, що йшла до нього, вирішив одразу діяти.

Він вихопив із-за пояса невеликий електрошокер і спрямував металеву головку, що іскрила електричними розрядами, в плече жінки.

Рухи Шень Хань були значно швидшими.

Вона ухилилася від удару, перехопила зап’ястя противника і, наче роззброюючи солдата, відібрала зброю з тріскучою дугою.

Опис їхньої сутички триває довше, ніж вона була насправді — усе сталося за якихось п’ять-шість секунд.

Група охоронців у чорних костюмах ще не встигла зорієнтуватися, як їхній менеджер уже заверещав на всю горлянку.

Шень Хань заломила руку менеджера Суня, викрутивши її за спину.

А потім штовхнула його вперед, прямуючи до виходу з кабінету.

«Скажи своїм працівникам, щоб не перегороджували шлях, бо якщо переламаю кістки — я не винна».

Через жіночий голос, що пролунав за спиною, менеджер Сунь з перекошеними плечима лише подумки матюкався.

Нестерпний біль розливався від зап’ястя до самих нервових закінчень у мозку.

Його обличчя скривилося, а чоло вкрилося холодним потом.

Охоронці в кімнаті перезиралися між собою.

Зрештою вони перевели погляди на Нін Сі, Ма Хаою та омегу в шкільній формі.

Вони міркували так: чіпати того, хто тримає їхнього боса, небезпечно.

Але якщо взяти під контроль спільників того бешкетника, хіба проблема не вирішиться сама собою?

У кожного будуть «заручники», до того ж у них кількісна перевага.

Варто визнати, тактичний задум охоронців був непоганим.

Але вони не врахували одного питання: чи зможуть вони взагалі здолати цих людей?

Нін Сі для сьогоднішнього виходу спеціально вдягла короткі шорти та черевики «мартінси»; її смагляві ноги були пружними та рівними — вона виглядала навіть гарячішою за красунь-омег із танцполу на першому поверсі.

Однак, коли вона почала атакувати, ті охоронці, що націлилися на неї, надто пізно зрозуміли, наскільки ця альфа небезпечна.

Серед усієї компанії Ма Хаою виявився тим, кому дісталося найменше роботи.

Охоронці були настільки приголомшені аурою, яку випромінювали дві альфи рангу S, що навіть коли ті вийшли у довгий коридор, жодна наступна група не наважилася напасти.

Дзян Шуї з переляку вчепилася в край сорочки Ма Хаою; її сповнений жаху погляд був прикутий до високої постаті, що прокладала шлях попереду.

Вона подумала: якщо в цьому світі й існують герої, що приходять на семиколірних хмарах, то вони мають виглядати саме як ця альфа.

Шень Хань, звісно, не мала хисту ходити по хмарах.

Вона просто вважала, що речі, заради яких Ґу Дзюньвань так важко працює, не повинні паплюжитися цими людьми так легко.

І ще одне: у будь-якому світі дорослі ігри за владу та гроші не повинні затягувати у свій вир дітей.

Ось так Шень Хань, тримаючи менеджера Суня під конвоєм та в оточенні натовпу охоронців, велично вийшла до зали на другому поверсі.

Двоє бета-працівників, що воркували за барною стійкою, побачивши таку картину, мало не вилупили очі.

Обидва миттю присіли, заховавшись за стійкою, і пошепки обговорювали побачене, крадькома спостерігаючи за напруженою ситуацією.

«Що відбувається? Це розбірки банд?

«Тс-с, не кажи дурниць! Бачиш ту альфу з каштановим волоссям? Це донька корпорації "Нінсінь", вона тут часто буває, хоча останні кілька місяців її не бачили».

«Невже менеджер Сунь образив клієнтку? Ей, а чого там дівчина в шкільній формі?»

«Та ти можеш замовкнути? Зараз усе побачимо».

Зала другого поверху.

На відміну від галасливого танцполу першого поверху, на другому, відкритому лише для обраних, було значно тихіше; звукоізоляційні матеріали поглинали більшу частину гармидеру, і лише низькі частоти від акустичних систем час від часу долітали сюди вібрацією.

Шень Хань, міцно тримаючи менеджера Суня, зупинилася в найбільш освітленій та помітній зоні відпочинку для гостей.

«Ти взагалі що надумала робити?»

Почувши це запитання, поставлене майже крізь зуби, Шень Хань відповіла без тіні жарту в голосі: «Звісно, знайти когось, хто розсудить цю справу по справедливості».

Сказавши це, вона повернула голову до Нін Сі: «Дзвони в поліцію».

Почувши це, менеджер Сунь раптом стиха засміявся.

Він подумав, чи не перегрілися в цієї альфи мізки від зайвого пафосу?

Викликати поліцію? Чудово, нехай капітан Хуан зараз «як слід» розсудить усе по справедливості!

З цією думкою менеджер Сунь швидко подав знак очима комусь у натовпі.

Один із охоронців із мавпячою пикою миттю збагнув натяк і побіг у затишне місце телефонувати.

Нін Сі насправді теж не розуміла, навіщо Шень Хань це робить.

Зрештою, ті, хто спроможний відкрити розважальний заклад такого масштабу в головному окрузі Федерації, мусять мати зв'язки і в кримінальному світі, і серед влади.

Група охорони правопорядку, що відповідає за цей район, напевно, добре знайома з цим менеджером.

Приїдуть — і все закінчиться простою спробою всіх помирити.

Хоч вона й не розуміла логіки, але не стала ставити під сумнів розпорядження Шень Хань; вона дістала телефон і почала набирати номер поліції.

У той самий момент.

Телефон інструктора Льов, який якраз збирався сісти за стіл для мадзяну, раптом почав беззупинно вібрувати.

Він однією рукою викладав кістки, а іншою розблокував екран, щоб переглянути повідомлення.

Лише за кілька секунд його обличчя спотворилося.

Цього пізнього вечора справжній переполох зчинився не деінде, а в чаті створеної ним гвардії!

Після трьох повідомлень, які вже встигли видалити, з десяток альф почали запеклу перепалку в чаті.

[Лі Дачуй, у тебе совість взагалі є? Шень Хань тобі на тренуваннях постійно допомагала, забув? Тепер людину затисли, просять підскочити на підмогу, а ти розвів тут демагогію!]

[Я не казав, що не піду. Я просто боюсь, як би ми правила не порушили.]

[Які правила? У якому правилі написано, що держслужбовець, потрапивши в біду, має стояти й отримувати на горіхи, навіть не маючи права дати здачі?]

[Ой, та припиніть ви вже лаятись! Хто йде — через 15 хвилин збираємось під старою софорою біля воріт бази. Хто не йде — заваліть пельку й не скигліть!]

[Плюс до попереднього. Тільки одне питання: інструменти брати?]

Інструктор Льов швидко проглянув усю історію переписки, перепитав у двох бійців приватно і лише тоді зрозумів, що до чого.

Трійця Шень Хань вляпалася в пригоду в нічному клубі, і Нін Сі почала збирати народ у маленькому чаті.

Хто ж знав, що один заспаний учасник чату не розібрався й лупнув відповідь прямо в загальну групу.

І понеслося: купа народу почала сваритися через те, чи варто допомагати...

Інструктор Льов розлютився так, що аж вуса затремтіли; він надрукував цілий простирадло тексту з доганою, але перед тим як натиснути «відправити», раптом щось згадав і швидко все видалив.

Він знайшов список контактів і набрав номер Сю Джао.

Сю Джао все ще була в офісі, супроводжуючи імператрицю під час понаднормової роботи; дізнавшись новину, вона відчула, як у неї починає розколюватися голова.

«Ти поки не клади слухавку, Її Величність прямо поруч зі мною, я піду запитаю».

«Добре-добре. Ех, ну от скажи мені: ця Шень Хань, чудово ж знає, хто вона така, а все одно така імпульсивна, справжня гаряча голова».

Побачивши дещо дивний вираз обличчя своєї помічниці, Ґу Дзюньвань відклала перо і з цікавістю запитала: «Що сталося? Що це за справа, яку маю вирішувати я?»

Вислухавши звіт Сю Джао, Ґу Дзюньвань злегка нахмурила брови.

Трохи поміркувавши, вона відчула, що в цій історії щось не так.

Шень Хань точно не з тих людей, хто може через пару зайвих келихів вплутатися в безглузду бійку.

До того ж, навіть якщо виник конфлікт, з її здібностями їй абсолютно не потрібна допомога майбутніх гвардійців.

Ситуація була ненормальною, і в ній точно ховалася якась таємниця.

«Дай мені слухавку», — Ґу Дзюньвань взяла телефон, де все ще тривав виклик, і спокійно промовила.

«Інструкторе Льов, розберіться з іншими кандидатами в гвардію, нехай залишаються на місці, їхня допомога не потрібна».

Поклавши слухавку, вона наказала Сю Джао: «Увімкни нагляд у барі».

Поки Сю Джао швидко шукала потрібні номери, вона не втрималася від зауваження впівголосу.

«Ваша Величносте, подейкують, що у Шень Хань конфлікт стався в кабінеті, а там камер немає».

Ґу Дзюньвань нічого не відповіла.

Вона вагалася, чи не зателефонувати Шень Хань особисто?

Через її особливий статус кожен номер у приватному телефоні мав проходити шифрування найвищого рівня безпеки.

На цей момент вона не могла просто так обмінюватися з Шень Хань повідомленнями чи дзвонити їй, як звичайна людина.

Проте номер дівчини вона вже давно вивчила напам'ять.

А зараз під рукою був безпечний стаціонарний телефон у кабінеті.

Поки вона роздумувала, Сю Джао вже зв'язалася з офіцером зв'язку і через нього вивела зображення з бару «Лазур» на голографічний екран.

Система безпеки бару налічувала п'ятдесят вісім точок спостереження.

Як і казала Сю Джао, камери охоплювали лише загальні зони, де постійно снували люди.

Проте помічниця не очікувала того, що побачила.

Шень Хань та інші були зовсім не в кабінеті, а у просторій залі на поверсі.

Три камери високої чіткості в деталях показували все, що відбувалося навколо молодої альфи.

Саме в цей момент шестеро поліціянтів у формі, яких запобігливо зустрічали охоронці, попрямували прямо до зали на другому поверсі.

Йшли вони не через гостьовий вхід, а службовим коридором для персоналу.

Імператриця вказала пальцем, і Сю Джао окремо вивела звук і зображення з тієї зони, де вони проходили.

На екрані охоронець із мавпячою пикою улесливо просторікував.

«Капітане Хуан, дуже дякуємо, що знайшли час завітати до нас!»

«Ті троє альф... не знаю, чи то конкуренти їх підіслали бучу здійняти, чи що, але студентка зараз у них. Капітане, ви вже постарайтеся їх перехопити».

Той, кого називали капітаном Хуаном, був альфою років тридцяти.

Міцної статури, з табельною зброєю на поясі — він виглядав досить поважно.

Він навіть не глянув на охоронця, що вказував дорогу, лише коротко хмикнув.

«І про що тільки ваш бос думає — навіщо ці студенти? Ризику забагато, а задоволення сумнівне. Краще б набрали зрілих красунь, тоді б хлопцям не доводилося постійно підтирати за вами».

Їхня розмова через систему передачі даних чітко відлунювала в кабінеті імператриці.

У золотих феніксових очах Ґу Дзюньвань промайнув небезпечний вогник.

Вона подумала кілька секунд, а потім промовила: «З'єднай мене з дев'ятою інспекційною групою!»

------(Перекладач має що сказати)------

Покидьки зовсім скоро отримають по заслугах. Хе-хе)