Розділ 23 — Постріл

Після нагадування своєї правительки Сю Джао раптом дещо згадала.

Дев'ята інспекційна група резиденції останнім часом якраз розслідувала справу про насильницьку експансію трьох великих кланів у підконтрольному окрузі.

Питання, порушені там, були дуже складними й серйозними.

Наприклад, проникнення в органи державної влади, контрабанда заборонених товарів, а також свавілля щодо вразливих омег.

Ці проблеми насправді ніколи не були викорінені до кінця.

Проте до того державного перевороту ситуація була значно стриманішою.

Тепер же, можливо, відчуваючи, що сили правительки розпорошені, приховані течії почали одна за одною вириватися на поверхню.

Бар «Лазур», куди сьогодні вирушила Шень Хань, якраз був однією з проблемних точок, що належали клану Ґо.

Згадавши про це, Сю Джао виконала наказ і відчула, як на душі стає тривожно.

«Ваша Величносте, можливо, варто наказати Шень Хань та іншим якнайшвидше покинути те місце? Інспекційна група ззараз займається складною справою, а її втручання може сполохати звіра».

Ґу Дзюньвань похитала головою: «Глибокі води клану Ґо не так просто скаламутити, саме тому інспекційна група вже понад місяць не може просунутися вперед».

«Можливо, цей інцидент стане вдалим шансом, проривом, який дозволить інспекторам провести глибоке розслідування».

Вислухавши Ґу Дзюньвань, Сю Джао хотіла була ще щось заперечити, але відчула, що в цьому немає великого сенсу.

Тож вона мовчки вгамувалася.

Вона зняла окуляри, потерла перенісся і знову зосередила погляд на проекції з камер нагляду.

На екрані, завдяки прибуттю поліції, менеджер бару вже вирвався з рук Шень Хань.

Сю Джао мимоволі подумала: Ваша Величність занадто високої думки про ту дівчину; коли прибудуть члени інспекційної групи, чи не виявляться ці сподівання марними?

Якби знайти зачіпку для розслідування було так просто,ці кілька впливових фігур не були б так приголомшені цією справою.

Минуло всього чверть години.

Кабінет імператриці перетворився на тимчасовий командний пункт.

Різні групи оперативників на чолі з інспекційною групою перебували в стані готовності.

Усі уважно стежили за розвитком подій на моніторах.

Щойно з'явиться можливість, вони негайно підуть на штурм.

Головна зала на другому поверсі бару «Лазур».

Більшість гостей попросили тимчасово залишитися в кабінетах.

Лише кілька особливих VIP-персон та обслуговуючий персонал другого поверху стояли на безпечній відстані, витягнувши шиї від цікавості.

Капітан Хуан однією рукою спирався на поліцейський ремінь, а іншою злегка погладжував кобуру.

Він дивився на Шень Хань зверхньо і суворо промовив: «Я вже в курсі справи, пройдіть зі мною для складання протоколу».

«Якщо я не помиляюся, це ми викликали поліцію. Капітане Хуан, ви часом не переплутали, хто тут заявник?»

Тільки-но Шень Хань договорила, високий і худий поліціянт одразу тицьнув у неї пальцем і крикнув.

«Ти ще тут торгуватися будеш? За перешкоджання слідству ми тебе в кайданках виведемо!»

Шень Хань, звісно, не злякалася цих погроз.

Вона злегка розвернулася, вказуючи поліціянтам на студентку-омегу в шкільній формі.

«Чому ви не спитаєте цю маленьку ученицю, як вона тут опинилася?»

«Ви так поспішаєте забрати нас, то звідки мені знати, чи здатні ви взагалі захистити квіти нашої нації?»

Можливо, через її сумнів, а можливо, через тиск феромонів альфи високого рангу, капітан Хуан раптом спалахнув люттю.

Він розстебнув кобуру і витягнув табельний пістолет.

Його висока й кремезна постать повільно насунулася на Шень Хань, після чого він викарбував кожне слово, дивлячись їй в очі: «Авторитет поліції при виконанні не підлягає сумніву!»

«Спершу ти підняла руку на тутешнього менеджера, а потім почала заважати слідству своїми безглуздими вихватками. Тепер у мене є всі підстави підозрювати тебе в хуліганстві та порушенні громадського порядку! Сама підеш чи мені вдягнути на тебе кайданки?»

Ці погрози, що перевертали все з ніг на голову, звучали вкрай обурливо.

Якби Шень Хань заздалегідь не попередила їх, Нін Сі та Ма Хаою вже давно б кинулися в бійку.

Але Дзян Шуї, яка ховалася осторонь, не знала, що це був задум Шень Хань.

Тремтячи всім тілом, вона зробила два кроки вперед і, піднявши голову, звернулася до капітана Хуана: «Пане поліціянте, я учениця середньої школи "Демократія" на 68-й вулиці четвертого округу».

«Ця пані — не лиха людина, вона щойно врятувала мене. Я прийшла сюди за рекомендацією старшокурсниці, яка сказала, що тут шукають працівників на літо».

«Але тільки-но я прийшла сьогодні, як люди з цього закладу замкнули мене в малій кімнатці».

Голос дівчинки затремтів від плачу.

На її юному й вродливому обличчі невідомо коли вже рясно проступили сльози.

Дівчинка була налякана до смерті.

Але вона розуміла: того, хто несе дрова для інших, не можна залишати замерзати на снігу; тому, хто прокладає шлях до свободи, не можна дати загинути в теренах.

Тому, коли вона побачила, як альфу, що врятувала її наче герой, хоче забрати поліція, вона пересилила тремтіння, вийшла вперед і намагалася якомога чіткіше засвідчити її невинність.

Ці слова напівдорозі ледь не звели менеджера Суня в могилу від страху.

Він беззупинно кашляв, натякаючи капітану Хуану, що не можна дозволити дівчинці продовжувати.

Капітан Хуан і сам це чудово розумів.

Він різко повернувся і гаркнув на Дзян Шуї: «Стули пельку!»

З цими словами він спробував оминути Шень Хань.

Та не встиг він зробити й кроку, як на його плече лягла долоня.

Сила цієї долоні насправді була не такою вже й великою.

Але капітану Хуану здалося, ніби до його плеча притиснули розпечене залізо.

Раптове відчуття опіку змусило його серце здригнутися від жаху.

Відступаючи швидкими кроками, він заходився гарячково обтрушувати власне плече.

«Продовжуй», — Шень Хань повернула голову і цілком спокійно звернулася до Дзян Шуї.

«Я сказала, що мені треба в туалет, і так втекла з тієї темної кімнати. Я хочу добре вчитися, а коли виросту — стати адвокатом, щоб захищати слабких».

«Я не хочу, щоб тут продавали право на моє мічення, я не хочу підписувати угоду про нерозголошення, яку мені давали дядьки в чорних костюмах».

«Я людина, а не річ для купівлі-продажу».

Цей дещо дитячий голос омеги-школярки чітко відлунював у всій залі другого поверху.

Слабкий, але сповнений сили.

Двоє бета-офіціантів за стійкою почули це.

Гості, що стояли неподалік, склавши руки на грудях і спостерігаючи за видовищем, теж почули це.

І всі ті, хто в кабінеті імператриці та поза ним стежив за подіями через екран у реальному часі, також це почули.

Сю Джао знову поправила окуляри на переніссі.

Дивлячись на Шень Хань, яка непохитно стояла на екрані, вона раптом подумала, що альфа, яка подобається її правительці, у цю хвилину виглядає неймовірно мужньо!

Серця керівництва інспекційної групи теж прискорено забилися від хвилювання.

Того, що щойно відбулося в кадрі, було цілком достатньо для проведення раптової перевірки всіх причетних.

Ґу Дзюньвань стояла перед голографічною проекцією, і її обличчя від початку до кінця залишалося спокійним та незворушним.

Але ледь підняті кутики губ видавали теперішній настрій правительки.

Цей особливий подарунок від Шень Хань був саме тим, чого вона зараз найбільше потребувала.

Саме тоді, коли всі вирішили, що ситуація добігає кінця, капітан Хуан, оскаженілий від сорому, раптом звів затвор пістолета, зробив широкий крок уперед і приставив дуло до голови Шень Хань.

«Ти, суко, смієш нападати на поліцію! Віриш мені чи ні, але я тебе застрелю!»

Насправді на його плечі не було жодного сліду поранення.

Але варто йому було згадати, як він щойно панічно задкував, згадати, як те дівчисько привселюдно виклало правду, — і він відчував нестримну лють!

Звісно, насправді він не наважився б стріляти.

Зараз він робив це лише для того, щоб зберегти обличчя.

А також щоб якнайшвидше забрати всіх цих людей звідси.

Шень Хань, звісно, не збиралася підкорятися.

Вона лише глянула на те, як він тримає пістолет, і зрозуміла: цей чоловік ніколи не стріляв ніде, окрім тиру.

Саме в мить, коли з першого поверху мала пролунати чергова канонада святкових залпів.

Шень Хань стрімко викинула руку вперед, перехопила кисть капітана Хуана зі зброєю і заблокувала пальцем простір за спусковим гачком.

Раптовий напад збив капітана Хуана з пантелику.

Його вказівний палець інстинктивно смикнувся, намагаючись натиснути на гачок, але він виявив, що вся його долоня взагалі не може поворухнутися.

Перш ніж він встиг отямитися...

Наступної секунди палець, що перегороджував хід гачку, прибрали, натомість натиснувши зверху на його власний вказівний палець.

Тієї ж миті Шень Хань різко хитнула головою вбік.

Куля вилетіла з дула.

Вона влучила прямо в стіну позаду, що була повністю оздоблена мозаїкою зі скла.

Гуркіт пострілу злився з вибухами конфеті на танцполі першого поверху.

З гуркотом уламки скла посипалися, немов проливна злива, залишаючи сліпуче видовище на очах усіх присутніх на другому поверсі.

«Поліція відкрила вогонь! Когось убито!»

Хтось не своїм голосом вигукнув цю фразу.

Уся зала на другому поверсі миттєво поринула в хаос.

Капітан Хуан, знесилений, гепнувся на підлогу.

Він дивився на альфу, що стояла перед ним і посміхалася, і відчував, ніби сьогодні зустрів самого диявола.

Кілька правоохоронців, що прийшли з ним, теж були не на жарт перелякані.

Вони й подумати не могли, що їхній капітан справді вистрілить!

Єдиною втіхою було те, що він ні в кого не влучив, інакше їхнім кар'єрам настав би кінець.

Так само ледь не впала від раптового безсилля і Ґу Дзюньвань, перебуваючи в офісі резиденції.

Усі ці події відбулися занадто швидко.

Від моменту, коли вона побачила Шень Хань під дулом пістолета, до втручання дівчини та розбитої скляної стіни позаду.

Минуло лише кілька секунд.

Але Ґу Дзюньвань здалося, ніби вона кілька разів спустилася в пекло і повернулася назад.

Її обличчя стало мертвотно-блідим.

Золоті феніксові очі невідривно дивилися на молоду альфу на екрані, яка все ще стояла на ногах; вона боялася навіть кліпнути.

Боялася, що якщо кліпне і погляне знову, та людина вже лежатиме перед нею.

Луна пострілу вщухла, але у вухах та в голові Ґу Дзюньвань усе ще стояв гул.

Величезний страх накотився хвилею, повертаючи її пам'ять до тієї ночі кілька місяців тому, коли вони перетинали кордон країни Сіньлі.

Закривавлену, бездиханну Шень Хань вона не хотіла і не наважилася б побачити вдруге.

Члени інспекційної групи, оговтавшись від шоку, швидко взялися до роботи.

Стрілянина в нічному клубі, та ще й з боку офіцера спецпідрозділу — це надзвичайно серйозно.

Якщо це роздмухати, то жоден «дах» не зможе захистити винних!

Співробітники були зайняті віддачею наказів та розробкою плану штурму, тож ніхто не помітив дивного стану правительки.

Лише Сю Джао, яка постійно стежила за нею, швидко підійшла і підхопила Ґу Дзюньвань, чиє тіло почало хилитися додолу.

Помічниця Сю, витираючи піт, тривожно і стиха прошепотіла їй на вухо: «Ваша Величносте, усе гаразд, Шень Хань не поранена, з нею все добре! За мить я приведу її до Вас».

------(Перекладач має що сказати)------

Круто, ризиковано і божевільно!