Розділ 24 — Спальня альфи

Коли штурмовий загін дев'ятої інспекційної групи увірвався до бару.

Чоловіки та жінки на танцполі першого поверху все ще самозабутньо відривалися під рок.

Аж поки музику не вимкнули, а яскраві прожектори не освітлили весь бар, наче вдень; лише тоді більшість збагнула, що в «Лазурі» скоєно рейд.

А в цей самий час у VIP-зоні на другому поверсі.

Керівництво нічного закладу все ще плекало ілюзії, намагаючись прикрасити дійсність.

Побачивши раптову появу оперативників, Шень Хань теж була неабияк здивована.

Вона взагалі-то планувала посеред ночі сама йти до відділку заявляти про злочин.

Зрештою, кувати залізо треба, поки гаряче.

Вона ж не просто так влаштувала цей грандіозний скандал — її ціллю було виманити «велику рибу».

Помітивши, як до неї прямує єдиний чоловік у цивільному серед штурмовиків, Шень Хань одразу рушила йому назустріч.

Вона хотіла розвідати, хто він такий і звідки.

Але не встигла вона й рота розкрити, як чоловік у цивільному вже простягнув їй зашифрований телефон.

«Це?»

«Дзвінок від Сю Джао».

Почувши відповідь, Шень Хань миттю взяла слухавку.

Вона відійшла на кілька кроків убік, знайшла відносно тихе місце і лише тоді приклала телефон до вуха.

«Помічнице Сю? Звідки ви знаєте, що я тут?»

На іншому кінці дроту.

Навмисно стишений голос Сю Джао тривожно пролунав крізь завади: «З Її Величністю негаразд, негайно повертайся до квартири».

Слова Сю Джао були гранично короткими, але інформаційний удар для Шень Хань виявився колосальним.

Вона мимоволі стисла телефон мертвою хваткою.

Напруга в її душі зараз була значно сильнішою, ніж тоді, коли їй приставили пістолет до скроні.

«Що з нею? Що сталося?»

Але у відповідь почулися лише короткі гудки.

Повернувши телефон чоловікові в цивільному.

Шень Хань кинула своїм напарникам коротке «я пішла» і миттю побігла до сходів.

Там, де вона проходила, її ніхто не намагався зупинити.

Нін Сі, бачачи її переляканий вигляд, занепокоїлася і вирішила теж побігти до сходів, наслідуючи приклад подруги.

Але не встигла вона пробігти й половини шляху, як її перехопили двоє бійців штурмової групи.

Нін Сі одразу спалахнула: «Ей! Ви що, не чули щойно? Я з нею на одному боці, чому їй можна пройти, а мені — ні?»

Жінка-омега в поліцейській формі з суворим обличчям кинула їй: «Пані Нін Сі, будь ласка, сприяйте нашій роботі».

Нін Сі зиркнула на її бейдж, що висів на грудях, і зітхнула: «Та я ж не заважаю. Як законослухняна громадянка, я неодмінно буду всіляко вам сприяти».

«Тільки це... може, ви спочатку пістолет сховаєте?»

В іншій зоні.

Дзян Шуї, яку бійці якраз збиралися виводити під конвоєм, виборола собі кілька секунд.

Вона підбігла до Ма Хаою, дивлячись на цього альфу, який здавався не набагато старшим за неї: «Братику, можеш дати ваші контакти чи адресу? Я хочу вам віддячити».

Ма Хаою трохи подумав і похитав головою: «Ось що нам і слід було зробити. Я передам їм обом твою вдячність».

……

Шень Хань за кермом « Майлвеня» всю дорогу перевищувала швидкість і якнайшвидше припаркувала аерокар на даху своїх апартаментів.

Вона прожогом відчинила двері й забігла в помешкання, де одразу побачила Сю Джао, яка чекала на неї в передпокої.

«Що з Дзюньвань? Вона поранена чи захворіла? Лікарі вже оглянули її?»

Дивлячись на альфу, що стояла перед нею з розпатланим волоссям і вся в милі від поспіху.

Сю Джао спершу приклала палець до губ, закликаючи до тиші, а потім коротко мовила: «Те твоє протистояння з поліцією в барі "Лазур"... Її Величність усе бачила».

«Га? — Шень Хань пошепки запитала, йдучи слідом за Сю Джао до спальні: Як вона побачила? То її налякав той момент із пострілом?»

Поки вони розмовляли, обидві вже підійшли до дверей спальні.

«Угу, про деталі поговоримо пізніше. Лікар щойно виписав Її Величності заспокійливе, і зараз вона заснула. Зайди до неї».

Сказавши це, Сю Джао легенько прочинила двері й відступила, пропускаючи альфу всередину.

Раніше таке було б абсолютно неможливим.

Проте зараз вона відчувала, що правительці буде краще наодинці з цією дівчиною.

Тоді в кабінеті Сю Джао сама мало не померла від страху.

Якби хтось із недоброзичливців побачив Ґу Дзюньвань у такому безпорадному стан, а потім таємно поширив цю звістку, хто знає, скільки потрясінь це спричинило б для важко здобутої стабільності нинішньої ситуації?

Душевні хвороби треба лікувати душевними ліками!

Сю Джао діяла рішуче: вона організувала негайне перевезення правительки сюди.

І не прогадала.

Тільки-но Її Величність опинилася в оселі Шень Хань, їй миттєво полегшало.

Сю Джао разом із літнім досвідченим лікарем допомогли правительці дістатися спальні.

Коли та прийняла ліки, старий лікар пішов чекати в іншу кімнату цього ж будинку.

Шень Хань навшпиньки, але швидко підійшла до ліжка.

Побачивши Ґу Дзюньвань, яка згорнулася під її ковдрою і вже міцно спала, вона нарешті трохи розслабилася після напруженої дороги.

Але слідом за цим прийшло глибоке почуття провини.

Якби вона знала, що Ґу Дзюньвань спостерігає за кожним її рухом, вона б нізащо не дозволила тому пострілу в стіну за своєю спиною відбутися.

Хоча Шень Хань була на сто відсотків упевнена, що не постраждає.

Але в очах інших той постріл був націлений прямо їй у голову!

Від думки про те, що Ґу Дзюньвань стало зле через страх за неї.

Серце дівчини переповнилося каяттям та ніжністю.

Шень Хань повільно присіла, спершись ліктями на край ліжка, щоб роздивитися обличчя сплячої омеги.

Вона вперше бачила Ґу Дзюньвань такою тихою уві сні.

Зовсім не схожа на ту холодну й владну жінку, якою вона була на роботі.

Зараз Ґу Дзюньвань не здавалася величним монархом, перед яким схиляються тисячі, — вона була схожа на вразливу й лагідну дівчинку з сусіднього будинку.

Вона лежала на боці, загорнувшись у теплу ковдру, а її маленька долоня, що виглядала назовні, міцно стискала край підковдри.

Здавалося, цей теплий куточок, просякнутий ароматом альфи, був для неї єдиним джерелом безпеки.

Розкішне чорне волосся омеги-імператриці розсипалося по білій подушці.

У цьому була якась млосна, фатальна краса.

Її дихання було легким і тихим.

Аромат холодної сливи, наче ефемерний туман, переплітався із запахом кедра на ковдрі.

Навіть під час спостереження з такої близької відстані обличчя омеги-імператриці було настільки витонченим, що не мало жодної вади.

Ця ніжна шкіра нагадувала найкращий у світі коштовний нефрит.

Злегка стиснуті червоні губи були схожі на стиглий і солодкий диявольський плід.

Він змушував занурюватися в себе, змушував хотіти божеволіти через нього.

Шень Хань дивилася-дивилася, і відчула, що з нею щось не так.

Прискорений кровообіг змусив її тіло й щоки палахкотіти.

Її серце, наче некероване, гучно калатало в грудях.

Її дихання поступово ставало важким.

Залоза на потилиці почала пульсувати.

Вона хотіла ще глибше переплестися з цією холодною сливою омеги перед нею.

Хотіла повністю розчинитися в глибині цього тонкого аромату сливи.

Вона також хотіла поцілувати ці звабливі червоні губи, що були зовсім поруч.

Зараз Шень Хань уже не була тим новачком-альфою, яким була одразу після переміщення.

Усвідомивши, що омега перед нею розпалила її бажання, вона негайно почала діяти.

Вона стримувала себе, не даючи власним феромонам вирватися назовні.

Силоміць змусила себе відвести погляд від обличчя Ґу Дзюньвань.

Але коли вона вже збиралася підвестися й вийти з кімнати, краєм ока помітила, що інша тендітна долоня невідомо коли вислизнула з-під краю ковдри.

Шень Хань обережно простягнула руку, і її довгі пальці торкнулися цієї порцеляново-білої кисті.

З боку здавалося, ніби вона збирається перевірити в неї пульс.

Саме тієї миті, коли вона збиралася сховати долоню Ґу Дзюньвань під ковдру.

Витончена рука омеги раптом стиснулася, вхопивши альфу за пальці.

Тепло шкіри разом із тонким ароматом холодної сливи миттєво передалися в долоню альфи.

Шень Хань здалося, ніби її вдарило струмом, відчуття оніміння пройшло від зап’ястя до самого серця.

Вона так і завмерла біля ліжка, опустившись на одне коліно; її спина напружилася, вона боялася навіть поворухнутися.

Час у цей момент ніби зупинився.

Шень Хань навіть чула, як у судинах залози на шиї швидко пульсує збудження та радість.

Їй уже не хотілося йти.

Вона досить довго втихомирювала дихання.

Тільки після цього Шень Хань примостилася збоку, сівши на килим біля ліжка.

Однією рукою вона підперла голову, спершись на ліжко, і заплющила очі, щоб перепочити.

А іншу її руку омега продовжувала тримати.

Вона лише підправила ковдру так, щоб та вкривала їхні зчеплені руки.

Чистий та вишуканий аромат холодної сливи витав навколо носа альфи, ніби заявляючи про свої права та виганяючи всі чужі запахи.

Шень Хань спочатку думала, що буде всю ніч терпіти бажання.

Але не очікувала, що невдовзі, схиливши голову набік біля ліжка, вона засне.

Їй також наснився гарний сон, пов'язаний з Ґу Дзюньвань.

……

Хоча Ґу Дзюньвань заснула під дією ліків.

Насправді вона спала неспокійно.

У сновидіннях сцена, де Шень Хань падає від кулі, з’являлася знову й знову.

Ґу Дзюньвань знала, що її переслідує кошмар.

Але ніяк не могла прокинутися.

Залишки аромату кедра в повітрі ставали дедалі слабшими, страх, наче холодна ліана, обвивав її стан та груди, витискаючи кисень із легень.

Якраз коли Ґу Дзюньвань уже мала поринути в морок задухи.

Теплий, але владний аромат кедра раптово увірвався в її світ.

Він прорубав для неї шлях крізь терни, розігнав хмари, щоб показати сонце!

Будучи охопленою ароматом альфи, яка їй подобалася, омега відчула небувалий спокій.

Вона жадібно вхопилася за цей аромат і після цього заснула, розслабившись душею й тілом.

Шоста година ранку.

Ґу Дзюньвань прокинулася першою, керована біологічним годинником.

Зазвичай у цей час імператриця вже вмивалася та перевдягалася за допомогою служниць-бет.

Але сьогодні ситуація була явно іншою.

Тільки-но Ґу Дзюньвань розплющила свої прекрасні очі, як побачила біля свого ліжка чиюсь голову.

Краєм ока вона помітила, що це не її звична спальня, а інше, незнайоме місце.

Її серце миттю стиснулося.

Але наступної миті омега-імператриця знову розслабилася.

Бо людина, що спала біля її ліжка, була не ким іншим, як Шень Хань.

Вона згадала: її сюди привела помічниця Сю, це помешкання Шень Хань.

------(Перекладач має що сказати)------

Тут події розгортаються як гірки: то солодко, то круто, і на деяких ділянках особливо пікантно... _(:3] <)_