Розділ 25 — Соціальна смерть

Тепло-білий торшер робив усю кімнату затишною та тихою.

Дівчина-альфа схилила голову на край ліжка і спала дуже солодко.

Світло пом'якшило її риси.

Через це всі контури її обличчя здавалися ще більш лагідними та безневинними.

Та люта альфа, від якої вчора віяло жорстокістю, здавалося, зовсім не та сама людина, що ця юна дівчина перед очима.

Свідомість швидко повернулася до тіла.

Ґу Дзюньвань одразу відчула, що тримає ту за руку.

Вони обоє ділили однаково гарячу температуру тіла, і від цього серце Ґу Дзюньвань раптом забилося швидше.

Тілесні відчуття стали гострими.

Вона навіть могла відчути шорсткість мозолів на долоні альфи.

Теплий кедр навколо, наче маленьке сонце, міцно огортав її.

Ніс був заповнений лише цим заспокійливим запахом.

Ґу Дзюньвань не розчепила пальців.

Вона трохи підняла погляд і знову втупилася в профіль альфи.

Волосся біля вуха дівчини було розпатлане, а хвіст на потилиці так і не був розпущений.

У світлі торшера Ґу Дзюньвань помітила біля вуха Шень Хань невеликий слід від опіку.

Пасма навколо вуха теж були неприродно закручені.

Мабуть, це вчора зачепило повітряною хвилею від вистрілу.

Як тільки вона про це подумала, погляд імператриці вмить потемнішав.

Борги, які клан Ґо накопичив за ці роки, настав час платити один за одним!

Чи то через раптову зміну аури імператриці, чи з іншої причини, але альфа біля ліжка раптом прокинулася.

Тільки-но розплющила очі — і одразу зустрілася з красивими золотими очима омеги.

Шень Хань покліпала очима, а потім різко сіла.

«Дзюньвань, ти прокинулася! Вчора я вчинила необачно, ти... ой!»

На пів слові.

Шень Хань знову впустила голову на колишнє місце.

Вона трохи ніяково скривилася: «У мене нога затерпла».

Прохолодний аромат кедра вдарив у обличчя разом із хрипким голосом альфи, що щойно прокинулася, лоскочучи чутливі нерви омеги.

Оскільки Шень Хань уже прокинулася.

Ґу Дзюньвань було незручно далі тримати її за руку.

Вона непомітно розтиснула долоню і сіла на ліжку.

Відкинувши ковдру, вона встала, щоб допомогти альфі, яка через затерплу ногу ніяк не могла підвестися.

Густий аромат сливи, що раніше ховався під ковдрою, раптово вирвався на волю і лавиною накотився на Шень Хань.

Альфа, у якої досі лише затерпла нога, тепер відчула млість у всьому тілі.

Залоза на потилиці почала пульсувати.

Армія кедра раптом ніби збунтувалася, пасмами вириваючись назовні, щоб уполювати ту холодну сливу, яка приводила її в захват.

Тільки-но Ґу Дзюньвань нахилилася, як відчула ці неконтрольовані феромони альфи.

Її рука завмерла в повітрі, а біле обличчя поступово вкрилося рум'янцем.

Шень Хань затулила долонею свій загривок.

Вона почала белькотати якісь пояснення: «Та ні, це просто... мої ноги мене не слухаються».

Почувши це, Ґу Дзюньвань мимоволі всміхнулася про себе.

Можна було подумати, що залоза в цієї альфи розташована прямо на ногах.

Тієї ж миті у двері спальні тихо постукали.

Слідом за цим пролунав сповнений шанобливості голос Сю Джао: «Ваша Величносте, я принесла Вам змінний одяг».

Ще відтоді, як Шень Хань промовила перше слово, Сю Джао зрозуміла, що обидві жінки в спальні вже прокинулися.

Вона не спала всю ніч, чатуючи під дверима.

Саме вона заходила приглушити світло, коли Шень Хань заснула, схилившись на край ліжка.

«Я зараз вийду».

Відповівши помічниці, Ґу Дзюньвань підтримала Шень Хань під лікоть і допомогла їй зручно вмоститися на краю ліжка.

«Тоді я спершу вмиюся».

«Добре-добре, йди, а я переодягнуся і теж вийду».

Ґу Дзюньвань підвелася і вийшла зі спальні.

Почувши звук зачинених дверей, дівчина-альфа миттю натягнула на себе ковдру, занурившись у темряву, сповнену пахощів морозної сливи.

Переночувати в одній кімнаті з Ґу Дзюньвань, а вранці, щойно розплющивши очі, знову побачити її.

Та ще й ця остання фраза, так схожа на діалог пари, що живе разом.

Усе це неймовірно тішило Шень Хань.

Вона тихенько засміялася, зарившись у ковдру.

Вона качалася по ліжку там, де щойно лежала Ґу Дзюньвань, щаслива, наче риба, що нарешті стрибнула з берега назад у море.

Аж раптом.

Ґу Дзюньвань, згадавши про щось важливе, повернулася і злегка прочинила двері.

«Шень Хань, твоє вухо...»

Почавши фразу, омега-імператриця миттєво замовкла на півслові.

Вона завмерла на порозі, спостерігаючи, як ковдра ходить ходором, і слухаючи приглушений сміх дівчини.

Якусь мить вона не знала: чи то тихо піти, чи вдати, ніби нічого не сталося, і договорити.

Почувши голос Ґу Дзюньвань, Шень Хань під ковдрою раптом відчула неминучу загибель.

Вона підібгала ноги.

Від незручності їй хотілося просто крізь землю провалитися.

……

Закінчивши з ранковими процедурами та перевдяганням, усі троє сіли за стіл снідати.

Їжу Сю Джао замовила заздалегідь.

Смак страв був доволі делікатним, а раціон — збалансованим.

Ґу Дзюньвань уже дбайливо обробила подряпане вухо Шень Хань.

Тепер верхню частину її лівого вуха прикривав маленький акуратний пластир, дуже схожий на стильний кафф, які носять модниці.

Ґу Дзюньвань помітила, що дівчина досі не наважується підняти на неї очі.

Було зрозуміло, що та все ще ніяковіє через ранковий інцидент.

Губи імператриці ледь помітно здригнулися в усмішці; вона трохи подумала і переклала шматочок яловичини зі своєї тарілки дівчині.

Шень Хань слухняно їла все, що Ґу Дзюньвань клала їй на тарілку.

Сю Джао, яка тихо сиділа осторонь і пила кашу, спостерігала за цією сценою краєм ока, і її повіки почали несамовито сіпатися.

Добре, що лінзи окулярів приховували її реакцію.

Вона й уявити не могла, що Її Величність, відома своєю огидою до чужого, раптом почне ділитися їжею зі своєї тарілки!

Головне, що альфа сприймала це як належне.

Наче вони робили так уже сотні разів.

Після сніданку Ґу Дзюньвань мала повертатися до офісу.

Ніхто з них не згадував про нічні події в барі.

Шень Хань знала: студентка Ґу вже міцно схопила те лезо, яке вона їй передала.

На майбутньому полі бою їй, як простому детонатору, робити вже нічого.

І це справді було так.

Якщо вилучити записи з камер і уважно їх переглянути, маніпуляції Шень Хань легко викрити.

Але те, хто саме натиснув на гачок — вона чи капітан Хуан, — уже не мало значення.

Інспекційна група використала стрілянину як привід для початку розслідування: підстави законні, процедури дотримані.

Завдяки раптовості всього за одну ніч вдалося досягти вагомих результатів.

Ґу Дзюньвань, щойно влаштувавшись в офісі, почала по черзі викликати відповідальних осіб.

Цілий ранок працівники адміністрації моталися як ошпарені, переходячи з бігу на крок лише біля дверей.

А потік посадовців різних рівнів, що заходили до кабінету імператриці, не припинявся ні на мить.

У надзвичайні часи слід діяти рішуче.

Оскільки Ґу Дзюньвань вирішила завдати удару, вона мала розгромити клан Ґо так, щоб вони вже не піднялися.

Вона не могла знищити абсолютно всі проблемні клани.

Тому ця показова розправа мала бути швидкою, точною та нещадною.

Третя година дня.

Ґу Дзюньвань потерла перенісся і звернулася до Сю Джао, яка поруч гортала матеріали справи: «Поклич інструктора Льова».

Сю Джао підвелася, долила гарячої води в порожню чашку правительки й лише тоді вийшла за двері, щоб зателефонувати.

Інструктор Льов влетів до кабінету як вихор.

Не чекаючи, поки Ґу Дзюньвань заговорить, він випередив її зі скорботним виглядом: «Ваша Величносте, у тому, що накоїли альфи, є і моя провина як інструктора».

«Будьте певні, я їх як слід провчу, зараз вони якраз пишуть пояснювальні. Ваша Величносте, прошу Вас, не будьте до них занадто суворою».

Цілий ранок інструктор Льов був сам не свій від тривоги.

У резиденції зчинився такий галас — арешти, допити, над кожним ніби меч завис.

Він міркував так: нічна стрілянина в барі наробила галасу, а кашу заварили його підлеглі.

Якщо розібратися, то весь підрозділ охорони винен.

Єдиний вихід, який він придумав — це визнати провину першим.

А якщо не спрацює — тиснути на жалість через ім'я Шень Хань.

Сподівався, що правителька з огляду на це обмежиться лише попередженням.

Дивлячись на його понурий вигляд, Ґу Дзюньвань не знала, чи сердитися, чи сміятися.

«Хіба я казала, що гвардійці вчинили щось не так?»

Почувши це, інструктор Льов одразу все втямив.

«То Ваша Величність хоче сказати, що карати їх не буде?»

Ґу Дзюньвань легенько зітхнула і вдавано погодилася: «Якщо інструктор Льов так наполягає, то...»

«Е, ні! Я зовсім не це мав на увазі! Ой, точно, Ваша Величносте, Ви ж викликали мене у справі? Це я зі своїми дурницями збив Вас із думки».

Після маленького жарту Ґу Дзюньвань одразу перейшла до справи.

«Інструкторе Льов, наказую Вам разом із підрозділом негайно вирушити на кордон шостого округу. Повернетеся після місяця польових зборів».

Коли інструктор Льов пішов, Сю Джао не втримала цікавості й тихо запитала: «Ваша Величносте, навіщо відсилати їх так далеко?»

Перед своєю довіреною особою Ґу Дзюньвань нічого не приховувала.

«Зрештою, все це заварили Шень Хань та її друзі. Зараз я збираюся нещадно різати клан Ґо, і оскільки вони не зможуть помститися мені, то можуть зігнати злість на інших».

«У шостому окрузі клан Ґо майже не має впливу, там їм буде безпечніше».

Вислухавши правительку, Сю Джао виявила тактовність і не стала розпитувати далі.

Вона знала, що та озвучила лише половину правди.

Зрештою, щодо безпеки — хіба може бути місце безпечніше за резиденцію?

Її Величність просто не хотіла, щоб та альфа занадто хвилювалася.

Адже протягом наступного місяця розгорнеться така кривава буря, яка нічим не поступатиметься справжній війні.

Незліченні брудні рани ось-ось будуть оголені.

Багато людей загине в цій війні без стрілянини.

Багато людей загине в цій війні без стрілянини.

---------(Перекладач має що сказати)---------

«Безпека» і Шень Хань ніби й стоять поруч, але й не зовсім. Принаймні та «Безпека», що мала оберігати її саму, з іншого боку прірви. Якщо не Шень Хань знайде халепу, халепа знайде її. А «Безпека», що змушує її оберігати інших, — мов кліщ, який дуже надійно вчепився і не відпускає.

1. У китайському інтернет-слензі «соціальна смерть» означає відчуття крайнього збентеження, приниження або ганьби, коли людина робить щось настільки незграбне, дурне або неприйнятне на публіці, що їй хочеться провалитися крізь землю.