Розділ 27 — Період лихоманки

Завдяки рішучим діям родини Хе, родина Ґо, подібно до величезного дерева, незабаром зіткнулася з ситуацією, коли дерево впало, а мавпи розбіглися.

Ініціатива знову повернулася до рук імператриці.

Через те, що довелося працювати понаднормово майже місяць поспіль, Сю Джао помітно змарніла.

Зараз вона дивилася на Ґу Дзюньвань, чиє обличчя так само випромінювало втому, і стиха запитала: «Ваша Величносте, я одного ніяк не збагну».

«Якщо Ви знали, що клан Хе тримає стільки компромату на Ґо, чому Ви не пішли на угоду з Хе Дженом від самого початку?»

Ґу Дзюньвань злегка відкинулася на спинку крісла і з усмішкою пояснила все своїй помічниці.

«Якби я пішла до нього одразу, ціна, яку довелося б заплатити, точно не обмежилася б кількома рівнями доступу».

«Цілком імовірно, що ті отруйні гілки та ліани, які ми з такими зусиллями відсікли б, потайки проросли б уже на дереві клану Хе».

«Ми мали спочатку продемонструвати власну силу та рішучість, і лише потім іти до Хе Джена — тільки так можна було досягти нинішнього результату. Насправді він погодився так швидко лише тому, що в глибині душі йому теж було страшно».

Сю Джао випалила: «А чого ж він боявся?»

Ґу Дзюньвань злегка прижмурила свої феніксові очі, у золотавих зіницях промайнули хитринки: «Він боявся, що якщо відмовить мені, то шанс на співпрацю дістанеться клану Лі».

Клан Лі також входив до трійки найбільших магнатів четвертого округу Федерації.

Після такої підказки Сю Джао миттєво все зрозуміла.

Вони ще трохи обговорили робочі питання.

Аж раптом омега-імператриця ніби ненароком запитала: «Як там справи з тим телефоном, про який я казала?»

Сю Джао подумки підрахувала час і зрозуміла, що за два дні підрозділ охорони має повернутися.

Схоже, її правителька вже просто не може дочекатися зустрічі з однією конкретною альфою.

Хоч вона так і думала, але ніколи б не наважилася висміяти це вголос.

Вона дістала зі свого портфеля новенький телефон і шанобливо подала його: «Усе готово. Усі інформаційні канали захищені шифруванням, до того ж цей апарат може зв’язуватися лише з Вашим особистим телефоном».

Ґу Дзюньвань узяла телефон у руки, лагідно торкнулася маленького корпусу, і її задоволення було очевидним без зайвих слів.

Сю Джао, яка бачила всі ці дрібні прояви радості своєї правительки, вже уявляла момент передачі телефону тій альфі.

Як раптом Ґу Дзюньвань несподівано запитала зовсім про інше.

«Того вечора, коли сталася сутичка в барі, вони зустріли ту студентку в кабінеті, чи не так?»

Почувши, що правителька знову згадала про це, Сю Джао подумки пройняв холодний піт за одну альфу.

І справді, наступне питання Ґу Дзюньвань було таким: «А чим вони займалися в кабінеті до того, як це сталося?»

Почувши, як правителька раптово порушила це питання.

Сю Джао таємно відчула, як по спині пробіг холодок про певну альху.

Звісно ж, наступне питання, яке поставив Ґу Дзюньвань, було: що вони робили в окремій кімнаті перед інцидентом?

Сю Джао мовчки відкрила планшет, знайшла справу і представила перед очима імператриці свідчення кількох працівників закладу.

На екрані з’явилися імена саме тих омег, яких того вечора замовила Нін Сі.

Свідчень було небагато, але правителька читала їх дуже уважно.

Минуло чимало часу, перш ніж Ґу Дзюньвань повернула планшет помічниці.

«Хоча ті нічні події зрештою оформили як кримінальну справу, але ті омеги все ж таки заспівали для неї, співаючи стільки пісень. Не можна, щоб люди працювали задарма».

«Га? — у Сю Джао за окулярами сіпнулося повіко, і вона обережно перепитала: — То що Ви маєте на увазі, Ваша Величносте?»

«Вирахуй це з її зарплатні».

Сю Джао мовчки відкланялася.

Тільки коли вона прийшла до буфета заварити каву, вона не втрималася і, прикривши рот рукою, засміялася.

Хто б міг подумати!

Її Величність, яка піклується про долю всієї держави, у певних питаннях виявилася такою злопам’ятною!

Наближався листопад.

Сонце вже не було таким палючим.

Шень Хань, яка повернулася зі зборів, більше не була такою засмаглою, як раніше.

Проте зараз її обличчя виглядало похмурим, через що здавалося темнішим.

А все тому, що сьогодні вранці на її телефон прийшло повідомлення про списання коштів.

[Шановна пані Шень, з вашого рахунку 24 жовтня о 09:00 списано кошти за послуги…]

Дивлячись на суму в кілька тисяч юанів, Шень Хань на мить отетеріла.

Вона довго думала, але так і не змогла згадати, де саме вона могла витратити такі гроші.

Єдиний раз, коли вона виходила розважитися, був ще минулого місяця.

І того вечора, якщо не брати до уваги все інше, вона точно пам’ятала, що пригощала Нін Сі.

«Та менше з тим. Цю картку допомагала оформлювати помічниця Сю, запитаю в неї за нагоди».

Вона повернулася до своїх апартаментів.

Шень Хань спочатку прибрала в кімнатах, а потім привела до ладу себе.

Сівши на диван, вона ввімкнула телевізор, а в душі з надією чекала на стукіт у двері від однієї омеги.

Близько десятої вечора.

У двері нарешті постукали.

Побачивши на порозі Ґу Дзюньвань у бежевому тренчі, Шень Хань ледь втрималася, щоб не затягнути її в обійми прямо в коридорі.

Мабуть, увечері була якась офіційна зустріч, бо сьогодні під тренчем на омезі був білий костюм, що надавав їй елегантного та стриманого вигляду.

Тонкі підбори робили витончену постать імператриці ще стрункішою та вищою.

Давно забуті пахощі морозної сливи лоскотали ніздрі альфи, змушуючи кров швидше бігти жилами.

Хоча на вулиці вже похолодало, долоні Шень Хань злегка змокріли.

Сю Джао цього разу не прийшла, тож вони вдвох пройшли до вітальні й сіли на диван.

Помітивши, що Шень Хань вдягнена лише в тонку футболку з довгим рукавом.

Ґу Дзюньвань не втрималася і притиснула свою руку до тильного боку долоні дівчини.

«Тобі не холодно? Чого так легко вдягнена?»

Щойно вона закінчила говорити, її рука торкнулася теплої, ніжної ділянки шкіри.

Прохолодний кедр, здавалося, теж увібрав у себе жар, зігріваючи злегка змерзлі кінчики пальців омеги.

«Та я... до цього постійно була на тренуваннях, не встигла зайти в торговий центр купити одяг на осінь-зиму. Мені не дуже-то й холодно. А от чого у тебе руки такі крижані?»

З цими словами Шень Хань потерла долоні об свій одяг і обережно стиснула витончену руку омеги.

Раптове тепле охоплення змусило серце Ґу Дзюньвань битися трохи швидше.

Заспокійливий аромат кедра, наче серпанок, оповив її, розбурхуючи феромони омеги.

Період еструсу у Ґу Дзюньвань мав початися днями, тож від дотику альфи її порцеляново-біла шкіра миттю вкрилася рум’янцем.

«До речі, я принесла тобі телефон».

Ґу Дзюньвань розуміла, що зараз їй не варто занадто багато торкатися дівчини.

Вона непомітно вивільнила руку, намагаючись втекти від цього теплого кедра.

Проте, коли джерело тепла зникло, у серці омеги раптом стало якось порожньо.

Шень Хань не помітила цих дрібних змін у стані супутниці.

Почувши, що Ґу Дзюньвань спеціально принесла їй телефон, вона радісно запитала: «То це значить, що тепер я зможу писати тобі повідомлення і дзвонити?»

Гарячий подих торкнувся обличчя правительки.

Ґу Дзюньвань чітко відчула зміни у власному тілі.

Вона не знала, чи це через довгу розлуку в один місяць, чи через те, що феромони альфи надто сильно на неї впливали.

Їй здалося, що дівчина спровокувала передчасний початок її гоночії.

Не можна тут довго залишатися.

«Так, зв’язок зашифрований, ти можеш дзвонити мені будь-коли. Але є одне: через цей телефон не можна зв’язатися ні з ким іншим, і ніхто сторонній не зможе додзвонитися тобі».

«Мені... мені пора йти!»

На останніх словах подих Ґу Дзюньвань став уривчастим.

Шень Хань нарешті помітила, що з омегою щось негаразд.

Вона втупилася в її почервонілі кутики очей і тривожно запитала: «Дзюньвань, що з тобою?»

Ґу Дзюньвань закусила губу, ледь помітно похитала головою і спробувала підвестися, спершись на диванну подушку.

Бачачи, що тіло жінки зовсім ослабло, Шень Хань поспішила її підтримати.

Густий аромат сливи почав поширюватися кімнатою, і дихання альфи миттю стало важчим.

Ікла мимовільно висунулися, а кінчик язика ніби відчув смак морозної сливи.

«Це що, лихоманка почалася?!»

Шень Хань хотіла запитати це спокійно й розважливо, але не очікувала, що в її голосі прозвучить такий захват, який вона й сама відчула.

Ґу Дзюньвань, яку дівчина підтримувала за плечі, відчула такий приплив ніжності та жаги, що їй захотілося просто обійняти альфу.

Хотілося отримати від неї тепло й заспокоєння.

Бачачи, що та мовчить, Шень Хань не на жарт занепокоїлася.

Вона щосили намагалася стримати себе, не даючи своїм феромонам розповсюджуватися, аби не завдавати ще більших мук омезі під час гоночії.

«Може... як того першого разу в печері?»

Почувши це цілком серйозне запитання, Ґу Дзюньвань похитала головою і, тримаючись за руку дівчини, знову сіла на диван.

«Сю Джао за дверима, у неї є інгібітори».

Вона більше не наважувалася дозволити тій лизати свою залозу, як колись.

Тоді її серце було сповнене рішучості.

Але тепер усе інакше.

На руці Шень Хань, яку тримала правителька, напружилися вени.

Вона розуміла, що та просить покликати Сю Джао.

Але їй так не хотілося переривати цей момент, коли омега сама шукає в неї захисту.

Зціпивши зуби, вона раптом нахилилася і під здивованим поглядом Ґу Дзюньвань закинула її собі на спину.

А потім побігла до дверей кликати Сю Джао.

Тієї миті Сю Джао якраз розмовляла по телефону в кінці коридору.

Побачивши таку картину, вона спершу подумала, що її правителька знепритомніла!

Зрештою, за цей останній місяць вона сама так виснажилася, що ледь трималася на ногах.

Що вже казати про омегу-імператрицю, яка працювала в рази більше.

Вона кинулася до них, навіть не встигнувши нічого запитати.

Шень Хань випалила: «Швидше, швидше! Заходь у дім і вколи їй інгібітор!»

Сю Джао остовпіла.

Вона поглянула на свою правительку, яка сховала голову на шиї альфи, потім перевела погляд на босу Шень Хань і здивовано запитала: «То навіщо ти винесла Її Величність на спині?»

Шень Хань не знала, що відповісти, тому просто занесла жінку назад у квартиру.

Сю Джао вправно дістала з сумки інгібітор та шприц і, набираючи ліки, мовила: «Не крутися. Поклади Її Величність на диван, я зроблю укол».

«На дивані буде незручно», — сказала Шень Хань, опустила тендітну омегу на ноги й ніжно обійняла, дозволивши їй схилити голову собі на плече.

Побачивши, як вони раптом опинилися в обіймах, Сю Джао аж оком сіпнула: «Ей! Не зловживай Її Величністю!»

Хоча вона й знала про їхні стосунки.

Але бачити на власні очі, як ця альфа крутить-вертить правителькою під час гоночії — це було занадто.

Шень Хань ніяково опустила очі, намагаючись не дивитися на розлючену помічницю.

Вона гладила омегу по спині й глухо пробурчала: «Та годі вже базікати, їй же погано!»

Сю Джао: «...» І хто все це спричинив?

Ґу Дзюньвань, яка тихо тулилася до альфи, відчувала, як серце дівчини готове вискочити з грудей. Вона потай усміхнулася і беззвучно засміялася, сховавши обличчя на її шиї.

---------(Перекладач має що сказати)---------

О-о-о, саме так! Ґу Дзюньвань зараз ну дуже важко)