Розділ 28 — Нещасна дитина

Омегу, якій вкололи інгібітор, забрала помічниця.

Залишивши альфу, сповнену жаги, яку нікуди було виплеснути, наодинці зі своїми муками.

Тонкий аромат морозної сливи ніби в’ївся в кров.

Навіть після того, як Шень Хань сходила в душ, їй усе одно здавалося, що феромони омеги витають біля її губ.

Щоразу, коли вона ковтала, кінчик язика ніби відчував терпку солодкість пелюсток сливи.

……

Наступного ранку.

Щойно настав шоста година, Шень Хань не втерпіла й надіслала Ґу Дзюньвань повідомлення.

[Доброго ранку! Ти вчора добре відпочила? Я хотіла написати тобі повідомлення, але боялася, що вже запізно і я заваджу тобі спати].

Ґу Дзюньвань щойно сіла на ліжку, як почула вібрацію телефону на тумбочці.

Вона м’яко сперлася на узголів’я; шовковисте довге волосся недбало спадало на плечі, а в чорних пасмах то з’являлися, то зникали білосніжні витончені ключиці.

[Відпочила добре. У тебе сьогодні немає тренувань, чим плануєш зайнятися?]

[Збираюся з Ма Хаою піти купити зимовий одяг. Ти ж знаєш його, він тут знає тільки людей із гвардії].

[Тобі надіслати карту торговельних центрів округу?]

[Треба, дуже треба! От якби ти могла піти зі мною і допомогти вибрати!]

Тільки-но Ґу Дзюньвань переглянула це повідомлення, як одразу ж прилетіло наступне.

[Я жартую. Тобі точно не можна просто так виходити гуляти, "інкогніто" в нашу інформаційну епоху — штука неможлива].

Ґу Дзюньвань замислилася над цим словом у лапках, а потім відповіла: [Насправді я б дуже хотіла хоч раз вийти "інкогніто". Я не знаю, як це — просто гуляти по магазинах із кимось разом].

Побачивши це, Шень Хань ледь не підскочила на ліжку.

Вона почала швидко клацати по клавішах: [Тоді, як випаде нагода, я викраду тебе на прогулянку потайки?]

У той самий момент.

Дві служниці-бети, як зазвичай, прийшли до спальні правительки, щоб допомогти їй встати й одягнутися.

Щойно вони переступили поріг, як побачили свою господиню, що сиділа на ліжку з телефоном у руках і посміхалася.

Служниці завмерли, ледь не подумавши, що помилися кімнатою.

Через появу покоївок, які виглядали вкрай ошелешеними, Ґу Дзюньвань було ніяково продовжувати переписку.

Шень Хань довго чекала, але так і не отримала відповіді. Вона зрозуміла, що омега-імператриця напевно вже поринула у справи.

Вона потайки закарбувала це собі в пам’яті, сподіваючись одного дня втілити цей план у життя.

Два дні відпочинку минули, і кандидати в гвардію знову розпочали тренування на базі.

Після ранкової пробіжки.

Шень Хань перехопила Нін Сі, яка весь ранок ходила сама не своя: «Що з твоїм обличчям? Знову з кимось побилася?»

Нін Сі обережно витягла з кишені люстерко і, розглядаючи рану в кутику рота, промовила: «Все так погано? Сподіваюся, шраму не буде?»

Шень Хань втупилася в синець від пальців на її щоці, вихопила дзеркальце і суворо допиталася: «Хто це тебе так?»

«Та... одна омега».

Почувши такий легковажний тон, Шень Хань на мить заціпеніла.

Трохи оговтавшись, вона обережно запитала: «Ти всього два дні як повернулася зі зборів, і вже знову влипла в якісь амурні справи?»

Нін Сі видавила посмішку, яка була гіршою за плач: «Хіба я схожа на таку людину? Нема чого приховувати — це мати мене вдарила».

Тут і Ма Хаою підсунувся ближче: «Через що це? Не можна бити дитину по обличчю, твоя мати зайшла надто далеко».

«Це дрібниці! Пам’ятаєте, минулого місяця ми врятували студентку в клубі? Мої батьки кажуть, що я накликала біду на сім’ю. Останні два дні вдома справжнє пекло».

«Гаразд, годі про це, інструктор Льов знову пильно дивиться на нас».

Вдень, коли вони перевдягалися, Шень Хань спеціально зайшла за спину Нін Сі, щоб нібито щось підняти.

І вона побачила, що на спині подруги було кілька свіжих слідів від батога.

Тільки тоді Шень Хань зрозуміла, що означало ранкове «це дрібниці».

Але вона не могла втручатися у сімейні справи своєї доброї подруги.

Тому під час обідньої перерви вона потайки написала про це Ґу Дзюньвань.

[Якби я знала, що в цих великих родинах стільки гидоти, я б тоді змусила її піти першою. Тепер усе так обернулося, а я нічим не можу допомогти. На душі дуже кепсько].

Вона думала, що Ґу Дзюньвань відповість пізніше.

Але не встигла вона відправити, як екран засвітився.

Ґу Дзюньвань: [У тій ситуації вона б точно не пішла. Не карай себе, не ви двоє зробили щось не так].

Вони розмовляли досить довго. Хоча проблема не вирішилася, після втішання студентки Ґу Шень Хань відчула, що на серці стало легше.

Кабінет імператриці.

Закінчивши розмову з Шень Хань, Ґу Дзюньвань натиснула кнопку внутрішнього зв’язку і викликала Сю Джао.

«Перевір мені стан справ корпорації "Нінсінь" за останній місяць».

Почувши назву «Нінсінь», Сю Джао подумки перебрала всі провідні фінансові групи Федерації.

Але жодна не підходила під цей опис.

Помітивши вагання помічниці, Ґу Дзюньвань одразу дала підказку.

«Минулий інцидент у барі "Лазур". Сім’я, що стоїть за однією з альф-охоронниць».

Маючи цю зачіпку, Сю Джао відразу здогадалася, у чому річ.

Її правителька спеціально цікавиться такою маловідомою компанією точно через Шень Хань.

А розслідування стану справ цієї родини за останній місяць означало лише одне — клан Ґо почав мститися.

Не минуло й пів години.

Сю Джао вже подала короткий звіт на стіл імператриці.

Вона знала, що правителька лише хоче підтвердити певний здогад, а не прискіпливо вивчати фінансову звітність корпорації «Нінсінь».

Тому відповідні дані було легко знайти, Сю Джао навіть не довелося задіювати розвідку.

Ґу Дзюньвань побіжно переглянула звіт і, трохи поміркувавши, віддала наказ.

«Займися цим особисто. Раніше я справді дещо недогледіла, але тепер, знаючи про все це, не можна ігнорувати стан справ у родині героїв».

Сю Джао кивнула, а потім випробувально й тихо запитала: «Ваша Величносте, Ви хочете зробити це "явним" чи краще діяти приховано?»

Перший варіант означав, що люди дізнаються про благодіяння імператриці.

Сю Джао могла б використати це для піару, щоб додати правительці балів в очах народу.

Другий же варіант передбачав негласні маніпуляції — щось на кшталт доброї справи без розголосу.

Раніше Сю Джао, не вагаючись, обрала б перший шлях.

Але зараз вона сумнівалася.

Адже в цій справі треба було зважати на чинник Шень Хань.

Чи хоче Її Величність, щоб та знала про допомогу родині її друзів?

Якщо так, то до якої межі варто заходити?

Ґу Дзюньвань не вагалася й одразу відповіла: «Не треба зайвого галасу. Допомога має бути помірною. Достатньо того, що люди зрозуміють: федеральний уряд не забуває про тих, хто прислужився державі».

«Той інцидент у барі був занадто специфічним, там багато важила вдача, таке не має повторюватися».

«Не можна давати привід пройдисвітам брати з цього приклад, інакше в суспільному порядку виникне неконтрольований перекіс».

……

У кандидатів у гвардію пообіді було тренування з вогнепальної зброї.

Це був нещодавно збудований критий тир на території бази.

Зрештою, коли оберуть офіційний склад гвардії, вони більшість часу проводитимуть біля імператриці, виконуючи завдання.

Подібні стрільбища були просто необхідні.

У Палаці Миру, що в столиці другого округу на півночі Федерації, системи підготовки були ще досконалішими.

Увійшовши до тиру.

Інструктор почав знайомити присутніх із найновішими бойовими розробками різних країн.

Шень Хань раптом згадала про одну річ і пошепки запитала у своїх напарників: «Слухайте, з ваших зарплатних карток колись списували гроші без жодних причин?»

Ма Хаою заперечно похитав головою.

Нін Сі ж виглядала наляканою: «Босе! Ти що, лазила по якихось сайтах і тицьнула на дивне посилання, зливши дані рахунку?»

«Не мели дурниць! Хіба я така дурна? У мене з антишахрайського курсу найвищий бал, ясно?»

Після короткої суперечки Шень Хань озвучила найбільш імовірну версію, що спала їй на думку: «Ми ж минулого місяця гуляли в барі. Може, це списали за кабінет чи випивку?»

Нін Сі одразу це заперечила: «Та як це можливо? "Лазур" накрили за продаж заборонених препаратів, незаконне утримання та знущання з неповнолітніх омег, власника взагалі в кайданах вивели!»

«Стривай, босе! А коли саме в тебе списали гроші?»

«Та ось кілька днів тому, якраз коли ми повернулися на базу».

«Сума велика?»

«Велика, але не критично — щось близько восьми тисяч. Просто це якось дивно, і поки я не з’ясую, мені спокою не буде».

«Хм... це не дуже схоже на роботу шахраїв. Може, ще раз згадаєш, чи не купувала ти чогось? Або перевір дані отримувача платежу».

Поговоривши з друзями, Шень Хань вирішила, що найнадійніше буде запитати у Сю Джао.

І нагода невдовзі трапилася.

Хоч Сю Джао і була особливою помічницею імператриці, вона не могла бути при ній цілодобово.

Наступного дня в обід Шень Хань «застукала» цю зайняту жінку біля адміністративної будівлі.

«Помічнице Сю».

Почувши несподівано голос Шень Хань, Сю Джао здивовано кліпнула.

Вона зупинилася, поправила окуляри й подивилася на струнку дівчину, що йшла до неї; їй дуже хотілося запитати: Ти що тут забула? У тебе хіба немає тренування?.

Але оскільки поруч був асистент Сяо Дун, вона відповіла цілком звичайним тоном: «Щось сталося?»

Сяо Дун до цього нишком грався в телефоні.

Почувши знайомий голос, він теж підвів голову і глянув на ту, що підійшла до Сю Джао.

Це була висока й худа дівчина з охайним хвостом на потилиці. Чорний светр та сіро-білі штани ідеально підкреслювали її пропорції, роблячи її постать дуже виразною.

Вона була зовсім без макіяжу, але шкіра сяяла здоров’ям. Своїми тонкими рисами обличчя вона нагадувала старанну й привітну студентку.

Сяо Дун аж задивився на неї.

Шень Хань не знала Сяо Дуна, тому просто ввічливо кивнула йому і зосередилася на Сю Джао.

Щойно дівчина випромінювала юнацьку енергію, аж раптом на її обличчі з’явився глибокий смуток.

«Помічнице Сю, здається, з моєї картки вкрали гроші. Можете допомогти перевірити? Якщо нічого не вдієш, то хоча б переоформити нову, я...»

Не давши їй договорити, Сю Джао мерщій відтягнула її вбік.

Подумки вона зітхнула: Ця нещасна дитина, приперлася сюди через таку справу.

Сю Джао вважала це дещо кумедним, але не могла показати своєї злорадості.

Вона стишила голос: «Твої гроші ніхто не крав. Це списання було за наказом Її Величності».

«Га?» — Шень Хань покліпала очима і теж заговорила пошепки, щоб чув лише Сю Джао: «Чому?»

Сю Джао ледве стримувала сміх. Поміркувавши над словами, вона нарешті просвітила цю альфу.

«Минулого місяця в тому барі ти ж замовила кількох омег для компанії? І вони тобі там співали? Люди тяжко працювали пів ночі, не можуть же вони робити це задарма, хіба ні?»

------(Перекладач має що сказати)------

…Ну, вони ж справді старалися — співали)