Розділ 31 — Нестерпне хвилювання

Хоча інцидент зі звуковими хвилями був не таким уже й значним, він усе ж зчинив невеликий галас на території резиденції.

Усі працівники бази відчули неабияке полегшення.

Адже той самовпевнений принц Дзіїну нарешті був змушений замовкнути.

Натомість дипломатична місія імперії Дзіїн була вкрай розлючена.

Їхній принц Воке у сфері музики, де він був найкращим, програв якомусь невідомому самоуку.

Це був справжній ляпас!

У цю саму мить принц Воке з похмурим обличчям сидів на стільці в малій залі засідань.

Йому було соромно навіть підняти голову й подивитися на Ґу Дзюньвань, яка посідала головне місце.

Він від самого початку прагнув продемонструвати їй свою найшляхетнішу та найелегантнішу сторону.

Але щойно...

Варто було принцу Воке згадати, як він підскочив, щоб грюкнути кришкою клавіатури, як у нього аж зуби заніміли від досади.

Поки він гадав, чи бачила Ґу Дзюньвань ту сцену.

Раптом увійшли з доповіддю: схоплено вкрай підозрілу особу.

За знаком імператриці група Шень Хань завела до зали засідань того самого бету з імперії Дзіїн.

Це була неформальна зала засідань.

Невелика за площею, з оформленням у м’яких та комфортних тонах.

Побачивши, що Шень Хань і Нін Сі з’явилися тут разом, у золотавих очах Ґу Дзюньвань миттєво промайнув ледь помітний вогник.

Вона чудово знала, що зазвичай двох альфа-охоронців рангу S не ставлять чергувати в одну зміну.

І це була лише перша підозріла деталь.

Поки гвардійці розпочали доповідь.

Імператриця здавалася спокійною, дивлячись на них усіх, але насправді її погляд майже невідривно затримався на одній людині.

Сьогодні Шень Хань була вдягнена в доволі щільний зимовий однострій.

Туго затягнутий шкіряний ремінь на талії та чорні армійські чоботи вище колін робили постать юної альфи надзвичайно стрункою та підтягнутою.

Зайшовши до зали, усі гвардійці зняли свої кашкети.

Дихання Шень Хань було рівним, як завжди, проте її скроні поблискували.

Наче вона щойно пережила інтенсивне фізичне навантаження.

А коли Ґу Дзюньвань непомітно перевела погляд на Нін Сі, у тієї альфи-кандидатки рангу S не було жодних подібних ознак.

№То чим же щойно займалася Шень Хань? Що аж так змучилася до сьомого поту?№

Тим часом доповідь гвардійців закінчилася.

Затриманий бета тремтів усім тілом.

Він виглядав так, ніби хотів виправдатися, але не наважувався промовити й слова, і здавалося, ось-ось розплачеться від розпачу.

Принц Воке спершу подумав, що справді впіймали того провокатора.

Він уже збирався з гнівом подивитися, що ж то за зухвалець, аж раптом побачив, що схопили його власного дворецького.

Побачивши, що дворецького тримають за заломлені за спину руки, він забув про гнів і поспішив пояснити ситуацію.

«Ваша Величносте, я впевнений, що Ваші гвардійці помилилися. Ця людина — член нашої делегації. Це я наказав йому знайти того порушника порядку. Ми щиро перепрошуємо за те, що він без дозволу зайшов до адміністративної будівлі».

Варто визнати: хоча принц Воке з імперії Дзіїн у деяких речах був нестерпним, у серйозних справах він знав міру.

Він перепросив вельми щиро.

І більше не заїкався про те, щоб імператриця впіймала того музиканта.

Ґу Дзюньвань, звісно, була не проти дати йому змогу зберегти обличчя.

Вона наказала негайно відпустити бету-дворецького, обмінялася кількома ввічливими фразами, і на цьому інцидент було вичерпано.

Послам Дзіїну теж не личило більше нічого казати.

Зрештою, імператриця виявила достатньо поблажливості; якби вони продовжували наполягати на своєму, це було б уже верхом нахабства.

Коли справу владнали, Ґу Дзюньвань першою підвелася, щоб піти.

Гвардійці вишикувалися обабіч дверей зали, випнувши груди й дивлячись прямо перед собою.

Шень Хань стояла рівно, з суворим обличчям, не виказуючи жодного натяку на фамільярність.

Насправді, відколи вона зайшла до цієї зали засідань.

Вона щосили стримувалася, аби не дивитися на Ґу Дзюньвань.

У такій дипломатичній ситуації вона мала поводитися відповідно до свого статусу, щоб не створювати зайвих проблем для іншої сторони.

Правителька невдовзі підійшла до виходу.

Коли вона вже проходила крізь стрій гвардійців, Шень Хань не втрималася і нишком зиркнула на неї.

І цей погляд зустрівся прямо з поглядом імператриці.

Шень Хань не знала, чи це їй примарилося.

Але їй здалося, що в очах студентки Ґу, коли та дивилася на неї, промайнула усмішка.

Та не встигла вона про це поміркувати, як вони вже розминулися.

Аромат морозної сливи пронісся повз, лишаючи за собою густі пахощі.

Шень Хань навіть здалося, що кілька пасом волосся торкнулися її щоки.

Це викликало низку дрібних електричних розрядів, що прокотилися від шиї до самого серця.

Наче кішки на душі зашкребли.

Коли імператриця зі своїм почотом пішла, делегація імперії Дзіїн також залишила залу.

Шень Хань та її напарниця мали продовжувати патрулювання.

Після того як поважні гості розійшлися, обидві повернулися до своїх обов'язків.

Вони крокували пліч-о-пліч дорогою в зоні прийому іноземних делегацій.

Нін Сі вже збиралася стиха заговорити до подруги, але її перервав жіночий голос, що пролунав ззаду.

«Шень Хань».

Це була Сю Джао.

Зупинивши обох альф, вона офіційно продовжила: «Прошу підійти, маю з’ясувати кілька питань».

Почувши це, Нін Сі вмить напружилася.

Помічниця Сю — наближена особа імператриці; якщо її боса раптом викликали на розмову, чи не сталося чогось лихого?

Шень Хань швидко підійшла до Сю Джао.

Вона намагалася зберігати цілковитий спокій на обличчі, хоча в голосі бриніла ледь помітна радість: «Що таке?»

Сю Джао, прикривши руку папкою для документів, непомітно передала їй маленьку білу шовкову хустинку.

І тихо мовила: «Її Величність просила, щоб ти витерла піт із чола».

Сказавши це, помічниця Сю рішуче розвернулася і пішла геть.

Шень Хань здивовано покліпала очима, потайки сховала хустинку в кишеню і лише тоді повернулася до напарниці.

Дорогою вона ніби ненароком піднесла руку до обличчя.

Вловивши кінчиками пальців ледь чутний аромат сливи, вона відчула, як кішки на душі зашкребли ще дужче.

«Про що помічниця Сю тебе розпитувала?» — обережно поцікавилася Нін Сі.

Шень Хань вигадала пару запитань і з цілком серйозним виглядом обкрутила напарницю довкола пальця.

Поки вона говорила, знову запхала руку в кишеню, ніжно стискаючи м’яку шовкову тканину.

……

Ґу Дзюньвань повернулася до кабінету разом зі своєю помічницею.

Спершу вона неуважно погортала кілька документів.

А потім легенько кашлянула і звернулася до Сю Джао: «Перевір-но записи з камер спостереження. Де саме патрулювала Шень Хань у той час, коли принц Воке грав на піаніно?»

Як довірена особа, Сю Джао одразу зрозуміла підтекст: правителька підозрює, що ті дивні звуки — справа рук Шень Хань.

Сама вона була впевнена, що це неможливо.

Зрештою, ця альфа хоч і неабияка майстриня, але не може ж вона знатися на всьому?

Звуки, що щойно розбили вщент гру принца Воке, були надзвичайно незвичними.

Сю Джао перебрала в голові всі відомі їй інструменти, але жоден не підходив.

Проте, попри сумніви, вона діяла без зволікань.

Невдовзі кілька фрагментів відео з’явилися на столі імператриці.

Дивно, але кадри з Шень Хань та її напарницею були зафіксовані перед початком гри принца і вже під час затримання дворецького, проте саме середній проміжок часу був відсутній.

Побачивши це, навіть Сю Джао почала щось підозрювати.

№Невже це справді зробили Шень Хань та інші?№

№Але ж на записах нічого немає. Чи стане Її Величність розпитувати її про це?№

Поки вона роздумувала.

Ґу Дзюньвань раптом запитала: «Я пригадую, у музеї на базі зберігається багато стародавніх музичних інструментів?»

Ця думка розпалила цікавість і в самої Сю Джао.

Не чекаючи наказу правительки.

Вона негайно взялася перевіряти записи з камер музею за останні кілька днів.

І вони виявили, що саме вчора ввечері сигнал у музеї раптово зазнав перешкод.

Один із відрізків відео складався із самого лише «снігу».

Хіба бувають такі збіги?

Те, що всі докази було так вчасно обірвано, саме по собі було вагомим доказом!

Ґу Дзюньвань на мить замислилася і промовила: «Нехай наглядач музею проведе переоблік. Особливу увагу приділіть вітринам із духовими та струнними стародавніми інструментами. Пам'ятай: усе має бути таємно, результати — лише мені в руки, без жодного розголосу».

Наглядачем музею був літній професор, справжній фанатик своєї справи.

Він уже вийшов на пенсію, але через брак кадрів після кадрових чисток його запросили повернутися.

Старий професор щомісяця сумлінно оберігав експонати.

Почувши від помічниці Сю наказ провести перевірку, він миттєво підтягнувся.

Сьогодні був його вихідний, але після дзвінка він стрімко примчав на робоче місце.

Після ретельного огляду вітрин, що тривав понад годину.

Він виявив, що в одній із них справді бракує речі.

Старий розлютився до нестями і зажадав особисто пояснити все імператриці.

Сю Джао вирішила, що в правительки теж можуть бути до нього запитання, тож погодилася.

У кабінеті імператриці.

Професор довго й розлого розповідав про важливість стародавніх інструментів.

І благав Її Величність обов’язково відшукати зниклу сону.

Коли старий пішов, Ґу Дзюньвань глянула на свою помічницю.

Сю Джао виглядала так, ніби досі не могла оговтатися від почутого.

Хоча факти свідчили самі за себе, це здавалося їй чимось неймовірним.

Традиції гри на таких інструментах могли зберегтися хіба що в глухих віддалених провінціях.

Але в мегаполісі навряд чи знайшлася б людина, яка бодай тримала таке в руках.

В епоху технологій, коли навіть дофамін можна отримати через нейронний інтерфейс, хто став би бавитися з таким антикваріатом?

«Ходімо».

Почувши голос імператриці, Сю Джао стрепенулася: «Ваша Величносте, куди Ви збираєтеся?»

Ґу Дзюньвань усміхнулася: «Звісно ж, повертати втрачений раритет».

Зараз вона була вражена не менше за Сю Джао.

Тисячу років грає піпа, десять тисяч — цинь, а сона вирішує долю за одну пісню!

Омега-імператриця згорала від цікавості.

Звідки та альфа знає, як грати на такому інструменті?

------(Перекладач має що сказати)------

Надшвидке викриття)