Розділ 32 — Зустріти Новий рік разом

Десята вечора.

Альфа, яка чекала вже досить давно, нарешті дочекалася омегу, яку понад усе хотіла бачити.

Оскільки Ґу Дзюньвань заздалегідь надіслала повідомлення про те, що прийде до апартаментів.

Тож щойно та зайшла й сіла, перед нею поставили піалу з теплим десертом.

«Що це?»

«Кульки в солодкій рисовій барді. Взимку це найкраще, скуштуй мерщій».

Ґу Дзюньвань взяла з рук дівчини малу порцелянову піалу, подивилася на круглі кульки в ложці й дуже витончено піднесла їх до вуст.

Аромат солодкого вина, змішаний з унікальним запахом альфи перед нею, одночасно розквітнув на кінчику язика.

Ґу Дзюньвань смакувала цей на перший погляд простий солодкий суп, якого вона ніколи раніше не куштувала.

У душі знову прокинулася цікавість: чому те, на чому знається ця альфа, завжди відрізняється від звичайних речей?

Шень Хань їла свої кульки зі своєї піали й не втрималася, щоб нишком не поглянути, як їсть Ґу Дзюньвань.

Вона думала: от якби та щовечора могла приходити до неї на підвечірок.

Вона ж стільки всього вміє готувати, точно змогла б трохи відгодувати її; вона така тендітна, а коли невдовзі температура ще впаде, як вона рятуватиметься від холоду?

Якби Сю Джао була тут і почула її думки.

Вона б спокійно кинула їй: «Там, де перебуває правителька, скрізь є опалення, дурна дитино».

Хоча Шень Хань наклала їй лише маленьку піалу.

Але Ґу Дзюньвань, з'ївши половину, відчула, що більше не подужає.

Вона підвела погляд і побачила, що альфа пильно дивиться на неї та на піалу в її руках.

«Будеш?» — дуже стримано запитала омега.

«Буду!» — альфа радісно перехопила посуд і почала доїдати залишки кульок.

Дивлячись, як та з приплющеними очима смакує солодкий суп.

Ґу Дзюньвань навіть запідозрила, що дівчина навмисне наклала їй так багато, аби дочекатися цієї миті.

«Де ти поклала сону?»

Шень Хань якраз насолоджувалася десертом та ароматом сливи, тож почувши це природне запитання, так само невимушено тицьнула пальцем у бік тумби під телевізором: «Отам!»

Щойно слова злетіли з вуст, альфа завмерла з ложкою в роті.

Здавалося, ніби хтось натиснув кнопку паузи.

……

Прибравши піали та ложки, вони вдвох прихилилися одна до одної на м’якому дивані, насолоджуючись цією короткою миттю спокою.

«Розкажеш мені про свою батьківщину?»

Ґу Дзюньвань не питала, де та навчилася грати на старовинному інструменті.

І не питала, чому вона завжди готує дивні, але смачні страви.

Будучи мудрою правителькою, вона знала мистецтво недомовленості.

Не обов'язково докопуватися до всього, щоб розуміти минуле життя людини.

Шень Хань теж вважала, що приховувати нічого.

Трохи впорядкувавши думки, вона розповіла про деякі цікаві випадки зі свого життя на Блакитній планеті.

Зокрема про те, як вона колись прикинулася ученицею, щоб виконати завдання з охорони культурних пам'яток.

І як її той дешевий вчитель змусив цілий рік вчити гру на соні.

Поки вона розповідала, відчула легку вагу на плечі.

Поглянувши вбік, вона побачила, що омега заплющила очі й прихилилася головою до її плеча.

Шень Хань миттю замовкла і злегка змінила позу, аби тій було зручніше лежати.

У вітальні стало зовсім тихо.

Легкий подих омеги лоскотав вухо.

Аромат морозної сливи ніби перетворився на гарячий потік, від якого все вухо альфи стало яскраво-червоним.

Шень Хань слухняно тримала руки на колінах.

Але очі раз по раз косили в бік плеча.

З її ракурсу було видно лише частину обличчя Ґу Дзюньвань.

На бездоганній, наче нефрит, шкірі червоні губи були злегка прочинені, ніби натякаючи на якесь запрошення, що полонило душу.

Серце Шень Хань зрадницьки забилося швидше.

Наче звір у клітці, воно билося об стінки грудей, які ще вдень роздряпали котячі кігті хвилювання.

Вона повільно повернула голову, на міліметри наближаючись до омеги.

Прохолодний кедр торкнувся обличчя.

Ґу Дзюньвань, сховавши руку в рукаві, мимоволі стисла тканину одягу, якого торкалася.

Поцілунок з ароматом кедра зрештою опустився на волосся омеги.

Наче легкий метелик — сів і злетів.

Або наче ніжне перо, що торкнулося глибин серця Ґу Дзюньвань.

Отак вони відпочивали, притулившись одна до одної, чверть години.

Почувся тихий стукіт Сю Джао, що натякав — правительці час повертатися на спочинок.

Шень Хань обережно розбудила омегу на своєму плечі.

А потім з великим неохотою вивела її за двері.

Хоч їй дуже хотілося залишити Ґу Дзюньвань у себе, вона знала, що в тієї завтра зранку купа справ.

Та й теперішня ситуація не дозволяла їм довго бути нерозлучними.

Наступного дня половина підрозділу кандидатів у гвардію мала вихідний.

Нін Сі спочатку хотіла запросити свою нову дівчину-омегу в бар.

Але отримала кілька дзвінків від батьків, які вимагали, щоб вона обов'язково прийшла на вечерю до старого маєтку.

Відтоді, як її відшмагали батогом, Нін Сі жодного разу не поверталася до батьківської хати.

У четвертому окрузі вона мала власну квартиру, а у вільний час розважалася з друзями, влаштовуючи собі свято.

Ставши членом підрозділу гвардії імператриці, вона щомісяця отримувала чималу суму на картку.

Навіть якщо батьки перекрили б їй фінансування, вона все одно жила б цілком безбідно.

Але батьки дзвонили кілька разів поспіль, тож Нін Сі не наважилася відкрито бунтувати.

Провівши весь вечір зі своєю дівчиною-омегою.

Тільки під самий час вечері вона вирушила на автівці до старого маєтку родини Нінь.

Вона гадала, що на неї знову чекатиме буря, як і минулого разу.

Проте не сподівалася, що сьогодні ставлення всіх членів родини Нінь у маєтку до неї докорінно зміниться.

Нін Сі й сама не розуміла, що за ігри вони затіяли, тож просто мовчки їла.

Коли вся велика родина відклала палички, вона зібралася відкланятися й піти.

«Нін Сі, ходімо зі мною на хвилинку».

Батько зупинив її і повів до кабінету старого пана Ніня.

Нін Сі була геть розгублена.

Вона навіть подумала: "Невже ця вечеря була прощальною?"

«Нінсінь Груп» на межі краху? Дідусь збирається мене вилаяти, а потім вигнати з дому?

Після того як вони зайшли до кабінету, атмосфера виявилася надзвичайно мирною.

Батько сидів поруч суто як декорація.

Більшу частину часу дідусь Нінь розпитував про повсякденне життя своєї внучки.

Нін Сі відповідала дуже обережно.

Побачивши, що ґрунт підготовлено, дідусь нарешті перейшов до суті.

«За той час, що ти тренуєшся на базі, тобі доводилося контактувати з Її Величністю?»

Почувши це запитання, Нін Сі отопіла.

Але вона не могла не відповісти дідусеві.

Добре поміркувавши, вона чесно розповіла про ті кілька разів, коли бачила імператрицю.

Батько й син Нінь потайки перезирнулися; кожен побачив в очах іншого лише нерозуміння.

Вони ще трохи попитали навколо та навколо, і врешті дозволили Нін Сі піти.

Коли вона пішла.

Батько з сином залишилися в кабінеті, щоб продовжити свою маленьку нараду.

«Ех, а шкода. Я вже було подумав, що Сі-ер випав щасливий квиток і вона приглянулася Її Величності. Зрештою, альфи рангу S зустрічаються рідко, та ще й вона перебуває зовсім поруч із імператрицею».

«А хіба ні? Цього разу Її Величність так підтримала нашу родину Нінь... Якщо сказати, що в цьому немає жодного підтексту, я точно не повірю».

«Годі, методи імператриці не нам із тобою розгадувати. Наша родина отримала таку велику милість, тож ми мусимо показати результат. А всякі дурні думки краще облишити».

«Правду кажете, тату. Я якраз хотів додати: у Нін Сі нещодавно з’явилася нова дівчина. Гадаю, вже хоча б через це імператриця точно не стала б звертати на неї увагу».

Настав кінець року.

У Вільній Федерації немає Нового року, але атмосфера святкування Нового року надзвичайно жвава.

Близько полудня, щойно завершивши міжнародну конференцію, Ґу Дзюньвань отримала повідомлення від Шень Хань.

[Сьогодні ввечері зустрічаємо новий рік, можемо зробити це разом?]

[Звісно, сьогодні справ небагато. Я зможу прийти до твоїх апартаментів десь о 7-й вечора.]

Після відправлення повідомлення вона довго не отримувала відповіді.

Тільки вгорі вікна чату весь час світилося: «співрозмовник друкує».

Ґу Дзюньвань пильно дивилася на телефон своїми вродливими феніксовими очима.

Їй було цікаво, який довгий опис надішле їй Шень Хань?

Урешті, коли повідомлення надійшло, там була лише коротка фраза.

[Я хочу вивести тебе погуляти.]

Побачивши це, у золотавих зіницях омеги-імператриці спалахнули зовсім інші барви.

Наступне повідомлення від альфи прилетіло слідом.

[Не хвилюйся, ми не підемо задалеко. Я захищу тебе так, що жодна твоя волосина не впаде.]

Ґу Дзюньвань провела пальцем по холодному екрану, але подушечка пальця ніби відчула тепло.

Це було тепло в її серці.

Їй дуже хотілося вийти як звичайній людині й подивитися на справжнє обличчя Вільної Федерації.

Їй також дуже хотілося піти разом із Шень Хань.

Щоб ніхто не заважав, як на звичайному побаченні інших альф та омег.

Безтурботно теревенити, йти пліч-о-пліч вулицею, а потім чекати опівнічного голографічного феєрверку, щоб разом зустріти новий рік.

Ґу Дзюньвань відкинула зайві думки й надрукувала в полі відповіді лише одне слово: [Добре].

На іншому кінці екрана.

Побачивши це гранично просте слово, альфа неймовірно збадьорилася.

Вона швиденько витягла свій заздалегідь підготовлений «план дій».

Взяла інший телефон і почала швидко писати в групу на трьох.

Про це вона вже давно домовилася з Нін Сі та Ма Хаою.

Кожен із них отримав своє завдання і почав готуватися до вечірнього виходу Шень Хань.

Нін Сі поралася зі справами й паралельно надсилала голосові повідомлення.

[Тепер тебе викрили! Хто б міг подумати, що твоя таємнича омега — з нашої бази! Просто скажи вже, з якої вона родини? Чого це її треба виводити так потайки?]

Ма Хаою нічого не відповідав у групі, лише подумки кепкував з того, яка Нін Сі дурепа.

Хіба не очевидна відповідь?

Скільки на цій базі людей, яким незручно виходити за власною карткою?

Шень Хань планувала маршрут і водночас пояснювала Нін Сі.

[Хіба ти не знаєш, що сьогодні заборонено рух усіх приватних аерокарів?

Інакше навіщо б мені була твоя допомога. Не занудствуй, дивись не завали мені справу з перепустками.]

Нін Сі кивала екрану, але відчувала, що тут щось не в’яжеться.

Неможливість керувати аерокаром і неможливість нормально вийти з бази — між цими речами наче немає прямого зв’язку?

------(Перекладач має що сказати)-----

З Новим роком!