Розділ 36 — Випробування

Резиденція імператриці — це вілла з ретро-атмосферою.

У вітальні під однією зі стін вмонтований справжній дров'яний камін.

Пані Фейцянь шістдесят дев'ять років.

І вона була розпорядницею в домі Ґу ще тоді, коли попередня імператриця була юною дівчиною.

Пів року тому, після перевороту, вона за власною ініціативою залишила Палац Миру в північній столиці.

Приїхавши до південного округу, вона продовжила виконувати обов'язки особистої економки правительки.

Оскільки вона служила двом поколінням імператриць, у родині Ґу пані Фейцянь сприймали радше як сувору наставницю, аніж просто найману працівницю.

Помічаючи неналежну поведінку чи слова імператриці, вона зазвичай вказувала на це прямо, не відчуваючи трепету перед величчю правительки, як інші мешканці вілли.

Зараз вони вдвох піднімалися дерев’яними сходами до житлових покоїв на другому поверсі.

Обличчя Ґу Дзюньвань залишалося незворушним, проте думки раз по раз неконтрольовано поверталися до того провулка.

Ніжний і водночас владний аромат кедра, що належав тій альфі, здавалося, досі тримався на її вустах.

Пані Фейцянь у цей час теж думала про Шень Хань.

Проте в її пам'яті знову й знову виринала сцена, де та витріщалася на неї.

Від цих думок брови пані Фейцянь насупилися ще дужче.

Тож вона похмуро промовила:

«Та альфа, що щойно привезла Вас, дивилася на мене дуже зухвало».

Почувши це, Ґу Дзюньвань раптово зупинилася.

Вона ледь повернула голову до економки:

«Наступного разу я нагадаю їй, щоб вона була ввічливішою».

Але пані Фейцянь хотіла почути зовсім не це.

Вона похитала головою і продовжила:

«Мене не обходить, чи поважає вона мене особисто. Я лише хочу зауважити Вам, що тій альфі бракує шляхетності».

Чомусь після цих слів у пам'яті Ґу Дзюньвань постала картина, як Шень Хань щойно викручувала руки тим хуліганам на вулиці.

"Змусити побитих людей виголошувати новорічні вітання — це справді трохи по-хуліганськи й не зовсім за правилами".

"Але така Шень Хань мені дуже подобається".

"І якщо говорити про те, чого їй справді бракує, то це, мабуть, шарфа".

"Чи варто мені замовити його в онлайн-магазині, чи краще..."

Не встигла омега-імператриця додумати про шарф.

Як її перебив низький голос пані Фейцянь:

«Ваша Величносте, Ви мене чуєте?»

Будучи викритою на тому, що вона замислилася, Ґу Дзюньвань зовсім не зніяковіла.

Її погляд був щирим, а голос спокійним:

«Чую».

Пані Фейцянь глибоко зітхнула і нагадала:

«Ваша Величносте, Ви пішли не туди. Ваша кімната не в цьому боці».

Ґу Дзюньвань мовчки стисла пальці, сховані в рукавах, і поспіхом розвернулася, прямуючи до своєї спальні.

Кінчики її вух, що визирали з-під волосся, невідомо коли стали яскраво-червоними.

……

Шень Хань самотньо йшла додому.

Вона не стала забирати бізнес-вен, що залишився на подвір'ї вілли імператриці.

Ця машина сьогодні й так привернула забагато уваги, тож роз’їжджати на ній далі було б необачно.

До того ж, після поцілунків із Ґу Дзюньвань у провулку, альфа відчувала, що її тіло буквально випромінює жар.

Їй потрібно було ще трохи прогулятися на морозному вітрі, аби вгамувати енергію, що вирувала в крові.

Згадуючи солодкий і ніжний аромат омеги-імператриці, дівчина не втрималася і почала підстрибувати на доріжці.

Вона сором’язливо й по-дурному всміхалася, а потім зупинилася біля якогось приватного авто, що ще не встигло охолонути. Пригнувшись, вона зазирнула в бічне дзеркало і почала усміхатися власному відображенню.

Саме в те місце, куди її щойно поцілувала Ґу Дзюньвань.

Поки Шень Хань, шкірячи зуби, милувалася собою в дзеркалі.

Раптом почувся звук механічного опускання скла.

Одразу після цього з вікон автівки висунулося три голови: чоловік середнього віку та двоє дітей. Усі вони з неймовірним подивом витріщилися на неї.

Спина Шень Хань миттєво задерев'яніла, а пальці ніг у черевиках судомно стислися.

Це знайоме відчуття раптової «соціальної смерті», наче отрута, швидко розлилося її тілом.

«Ха-ха, просто в лотерею виграла, от і зраділа трохи понад міру, вибачте».

Швидко кинувши цю фразу, вона мерщій оббігла машину й кинулася навтьоки.

Після такого конфузу альфа навіть не наважилася йти до головного входу свого будинку.

Вона зробила велике коло і прослизнула додому через той самий спецкоридор, яким користувалася Ґу Дзюньвань, витираючи піт на чолі.

Неподалік.

Подружжя з двома дітьми вийшло із сімейного авто.

Дружина нахилилася, взяла на руки маленьку донечку і стиха мовила до чоловіка:

«Та людина вже пішла? Аж лячно якось було».

Чоловік, тримаючи за руку сина та несучи в іншій пакунок із покупками, безтурботно засміявся:

«Це ж територія бази, тут охорона на кожному кроці! Та й вона ж сама сказала — в лотерею сьогодні виграла».

Дружина кивнула і знову зітхнула:

«Мабуть, сума там чимала, якщо вона аж так зраділа».

У перший день нового року кандидати в гвардію не вирушили на патрулювання.

Вони сиділи в тренувальному залі, виструнчившись і тримаючи поставу.

Перед ними у камуфляжній формі стояв інструктор Льов.

«Після кількох місяців підготовки вас залишилося сорок п’ять. Те, що ви досі сидите тут і слухаєте мої теревені, вже доводить, що ви — еліта, найкращі з найкращих».

«Проте солдат, який не нюхав пороху на справжньому полі бою, ніколи не пізнає ціни життя і не стане справжнім воїном!»

«Тому попереду на вас чекає останній етап випробувань. Тридцять найкращих за результатами цієї перевірки стануть офіційними гвардійцями Її Величності...»

Слухаючи палку промову інструктора, Шень Хань відчувала водночас і азарт, і легку досаду.

Тільки-но вони зі студенткою Ґу почали зустрічатися, а тут уже розлука?

Сама війна її не надто лякала, але це рішення звалилося на голову надто раптово!

Раніше про таке ніхто й словом не прохопився, а тепер — збирайся і їдь.

Їй так хотілося ще побути поруч із Ґу, обіймати її та цілувати! І хто знає, скільки часу мине, перш ніж вони повернуться на базу?

Коли інструктор Льов закінчив виступ, інші офіцери роздали бланки згоди.

Поки вони пояснювали умови, альфи ставили свої підписи та відтиски пальців.

Зрештою, випробування в зоні бойових дій — це завжди ризик для життя.

Зараз вони ще могли відмовитися, але після того, як чорним по білому з’явиться печатка, шляху назад уже не буде.

Інструктор Льов вийшов із зали й попрямував до кабінету імператриці.

Останній етап у вигляді бойового хрещення справді був обов'язковим для гвардійців, проте зазвичай він призначався значно пізніше.

Ґу Дзюньвань не одразу підписала папери.

Вона розуміла, що хтось втрутився в цей процес, і цією людиною, скоріш за все, була її мати.

Побачивши, що правителька надто довго вагається, інструктор Льов тихо мовив:

«Ваша Величносте, не варто надто хвилюватися. У боротьбі з незаконними формуваннями гори Джисін не використовуватимуть зброю масового ураження, тож рівень втрат там відносно низький. Це іспит, крізь який вони мають пройти. Я зроблю все, аби вони повернулися цілими».

Зрештою Ґу Дзюньвань поставила свій підпис.

Адже, як і сказав інструктор, цього випробування не оминути.

Підрозділ мав виступати вже пообіді.

Шень Хань поспіхом зателефонувала Ґу Дзюньвань.

У той момент правителька якраз вела відеоконференцію з іноземними парламентарями.

Побачивши дзвінок від Шень Хань, вона вибачилася перед колегами, перенесла зустріч і прийняла виклик.

Шень Хань коротко переказала новину про від’їзд.

А потім жалібним голосом додала в трубку:

«Коли ми виїдемо, телефони заберуть на зберігання. Я не лише тебе не бачитиму, я навіть твій голос не зможу почути».

Це бурчання, яке навряд чи можна було назвати романтичним, змусило кінчики вух омеги-імператриці спалахнути рум’янцем.

Проте Ґу Дзюньвань не вміла відповідати на таке ніжними словами.

Вона лише ще раз нагадала їй про правила безпеки.

Слухаючи цей чистий і мелодійний голос, Шень Хань стиха всміхнулася:

«Коли я повернуся після завдання, то стану твоїм офіційним охоронцем. Тоді я зможу бути з тобою скрізь. Тож цього разу я покажу себе з найкращого боку!»

Серце омеги-імператриці наповнилося ніжним трепетом.

«Шень Хань».

«Так, я слухаю!»

«Я чекатиму на тебе».

Від цієї єдиної фрази в голові альфи наче феєрверки вибухнули.

Саме коли Шень Хань хотіла сказати щось у відповідь, обох перервали.

«Шефе, лікарі кличуть на медогляд».

«Ваша Величносте, президент Сіньлі на лінії».

Часу зовсім не лишилося, тож Шень Хань, не маючи змоги висловити всю свою радість, просто голосно чмокнула в трубку.

Цей виразний звук миттєво повернув Ґу Дзюньвань у спогади про вчорашню ніч.

Її серце ніби лоскотнуло пір’їнкою; здалося, що м’які губи альфи крізь відстань торкнулися її щоки.

Коли Сю Джао увійшла до кабінету, вона побачила свою правительку, яка, почервонівши, розгублено дивилася на телефон.

Завжди зібрана помічниця Сю була неабияк вражена.

Вона подумки здивувалася: "Що це з Її Величністю? Кондиціонер наче не на повну працює?"

……

Табір, куди прямувала група Шень Хань, розташовувався глибоко в горах п’ятого округу.

Хоча технології на цій планеті значно випереджали Блакитної планети, де вона жила до переродження, цифрова мережа вкривала далеко не кожен клаптик землі.

У багатьох районах з особливим магнітним полем неможливо було встановити базові станції зв’язку.

Люди там жили за старим укладом.

Певною мірою це нагадувало Шень Хань невеличкі повітові містечка з її минулого життя.

Їхнім завданням була участь в операції проти антиурядових збройних загонів у горах Джисін.

Військова машина годинами долала звивисті гірські дороги. Ближче до півночі, через постійну тряску, у кількох бійців почалася сильна гірська хвороба.

Автівки тимчасово зупинилися на вузькому узбіччі; медики метушилися з кисневими балонами.

Шень Хань зіскочила на землю. Крижаний гірський вітер розкуйовдив пасма волосся біля її обличчя.

Юна альфа поправила кашкет, і в її темних очах спалахнув азарт.

Високогір’я? Яке знайоме та рідне поле бою!

------(Перекладач має що сказати)------

О, починається екшн!