Розділ 3 — Еструс

Густий аромат холодної сливи збуджував кожен чутливий нерв альфи.

Ізоляційний пластир, який і так утратив клейкість, під теплим диханням Шень Хань став зовсім м’яким і безсилим.

Двома губами вона обережно підхопила край наклейки, повністю відклеївши її від потилиці Ґу Дзюньвань.

Шень Хань підсвідомо нахилилася ближче до омеги, яка в забутті схилилася біля каменя.

Небачене раніше почуття власності витіснило її думки, контролюючи її та змусивши запечатліти поцілунок на почервонілій шкірі омеги.

Вона обережно торкалася тендітної холодної сливи, наче схилилася поцілувати вишукану та крихку порцеляну.

Вона жалісливо оминала ту маленьку «рану» на шиї іншої сторони, лише ніжно досліджуючи шкіру навколо.

Ґу Дзюньвань раптово прокинулася від глибокого сну!

Свідомість ще не повністю повернулася, але глибинний страх уже заповнив її серце.

Її дратувало, що вона заснула поруч з алхою, чия особистість була сумнівною.

Навіть якщо раніше та поводилася безневинно, зараз її намір помітити її був очевидним фактом!

Після миттєвої паніки стійкість і рішучість, притаманні імператриці до мозку кісток, змусили її швидко заспокоїтися.

Її тіло нестримно тремтіло, але права долоня ковзнула в кишеню рюкзака, стиснувши холодний скальпель.

Однак не встигла Ґу Дзюньвань витягти зброю, як витончена рука перехопила її зап’ястя.

Її спину накрило тепле тіло, а владний аромат кедра повністю огорнув її.

Феромони альфи збуджували її слабку залозу, ніби наступної миті мали поглинути її повністю.

«Не треба, благаю...»

У холодному голосі Ґу Дзюньвань відчувалися явні приниження та розпач.

Ці слова, наче куля, що летить на високій швидкості, вцілили Шень Хань у груди.

Усвідомивши, що вона робить, Шень Хань також сповнилася досади.

Вона не розуміла, що з нею сталося і чому вона вчинила так.

Вона відпустила руку іншої сторони, відсторонившись від спокусливого тіла, що пахло холодною сливою.

Присівши поруч із пригніченим виглядом, вона почала щосили махати руками перед Ґу Дзюньвань, яка дивилася на неї: «Я не це мала на увазі! Я нічого не робила!»

На її повних губах ще залишився вологий блиск.

Аромат холодної сливи пристав до них, виблискуючи двозначною чистотою.

Ґу Дзюньвань лише раз поглянула на неї й відвела погляд.

Вона ледь не була помічена цією альфою, і це змушувало її серце завмирати від жаху.

Її розум, зазвичай гостріший за інших, зараз не міг дати правдивої відповіді.

Чого ж вона насправді хоче?

Усе це — випадковість через неконтрольовані феромони?

Чи це такий спосіб гратися зі своєю здобиччю?

За будь-яких обставин Ґу Дзюньвань відчувала, що мусить триматися якомога далі від цієї небезпечної альфи.

Її період еструсу ось-ось мав початися, і до того часу вона повинна дістатися кордону сусідньої країни.

Там на неї чекав рятувальний загін, з яким вона зв'язалася заздалегідь.

Вона отримає відносно безпечну охорону та блокатори!

Шень Хань не знала, що за цю коротку мить холодна красуня проаналізувала стільки інформації.

Вона все ще намагалася порозумітися, її голос звучав щиро й охрипло: «Я побачила, що твій пластир на шиї змістився, тому хотіла поглянути, ти...»

Вона не встигла договорити, як тонке лезо розсікло повітря.

Шень Хань не змогла повністю ухилитися, як це було вдень. Коли вона відсахнулася, піднявши руку, лезо пройшлося по її правому передпліччю, залишивши яскраву криваву лінію.

Поки готувала вечерю, вона закатала рукави.

Тепер, без захисту тканини, суміш ароматів кедра та крові миттю поширилася навколо них.

Рана була неглибокою, але завдовжки з долоню.

Шень Хань похмуро вставилася на свою порізану руку, невідомо про що думаючи.

Скориставшись цим моментом, Ґу Дзюньвань схопила свій рюкзак і непевним кроком рушила до виходу з печери.

Дорогою вона намагалася дістати новий пластир, щоб наклеїти собі.

Але не встигла вона навіть зірвати пакування, як пластир випав на землю.

Ззовні печери непомітно почався нічний дощ.

Свіжий вітер із присмаком вологої землі вривався всередину, проте він не міг розвіяти густий аромат кедра, що лоскотав ніздрі Ґу Дзюньвань.

Вона насилу дісталася виходу; залишався лише крок, щоб покинути це місце, яке невпинно поглинало її розум.

І саме в цей момент…

Чиясь рука ззаду охопила її тонку талію, змушуючи повернутися всередину печери.

Надзвичайно агресивні феромони напали на неї, і обличчя Ґу Дзюньвань миттєво зблідло.

Вона мовчки пручалася, а в кутиках її очей проступив різкий рум’янець.

Вона більше не благала про пощаду.

Вроджена гордість і гідність не давали їй скоритися навіть у такій ситуації перед обличчям «грубої сили» домінантної альфи.

Позаду почулося тихе шепотіння Шень Хань прямо їй у вухо.

«Не рухайся більше. Я прошу вибачення за те, що сталося. Дивись, ти теж щойно мене підрізала, тож будемо вважати, що ми квити, згода?»

Двоє повернулися на свої початкові позиції.

Тріск хмизу в багатті та шум дощу ззовні заповнили всю печеру.

Але Ґу Дзюньвань чула лише власне прискорене серцебиття та спокійний, але звабливий голос альфи поруч.

Період еструсу, який мав настати лише за деякий час, раптово прийшов цієї ночі, сповненої двозначності та запаху крові!

Шень Хань допомогла їй сісти біля чистого каменя й саме збиралася підняти «пластир», який та щойно впустила на землю.

Вона ще не встигла підвестися, як її руку з силою схопили.

Рана від скальпеля знову почала стікати яскраво-червоною кров’ю.

Різкий біль змусив Шень Хань кілька разів поспіль втягнути повітря крізь зуби.

Вона не наважувалася поворухнутися, пильно дивлячись на холодну красуню, чиє дихання раптом стало важким, і стишила голос: «Студентко Ґу, ти в порядку? У тебе в рюкзаку є звичні ліки?»

Ґу Дзюньвань звела погляд. Золото її очей у поєднанні з хворобливим рум’янцем випромінювало таку неймовірну силу омеги, що в Шень Хань запаморочилося в голові.

Вона з подивом відчула, ніби на її потилиці виросло ще одне серце.

Поки воно пульсувало, те жахливе почуття власності знову почало повертатися.

Але цього разу вона силоміць придушила це бажання.

Усі ті тренування на виживання, які вона проходила до свого переміщення, у цей момент спрацювали надзвичайно ефективно.

«Ти хочеш мені допомогти?»

Аромат холодної сливи вдарив у обличчя. Шень Хань рішуче кивнула, проте не наважувалася більше зустрічатися з нею поглядом.

Опустивши очі, вона промовила: «Допоможу! Що скажете, так і зроблю!»

Сказавши це, вона додала, вищирившись від болю: «Тоді, студентко Ґу, чи не могла б ти трохи змінити положення руки? Мені зараз справді дуже боляче».

Не встигла вона договорити, як жінка перед нею розтиснула руку й натомість міцно обійняла її за талію.

Несподівано два тіла стали ідеально вирівняними, і в ту мить увесь світ ніби затих.

Шень Хань розгубилася, не знаючи, як реагувати.

Вона напружила спину й підсвідомо трохи розвела руки, щоб іншій було зручніше її обіймати.

Ґу Дзюньвань знала, що цей вчинок подібний до діставання каштанів із вогню.

Якщо все виявиться не так, як вона припускала, їй доведеться самій пожинати гіркі плоди.

На щастя, її ставка зіграла.

Серце альфи, яку вона раптово обійняла, шалено калатало; вона чітко чула цей гулкий стукіт у грудях іншої сторони.

Але та більше не вчинила жодної речі, яка б змусила її почуватися ніяково.

Ґу Дзюньвань злегка повернула голову, впиваючись чистим і теплим ароматом кедра, що йшов від альфи.

Такий інтимний контакт приніс омезі, яка перебувала у розпалі, миттєве полегшення.

Проте самих лише обіймів було дещо замало.

Ґу Дзюньвань, поставивши на карту всю свою удачу, притулилася до плеча дівчини й відгорнула довге волосся, що закривало потилицю альфи.

Шукаючи губами, вона ніжно торкнулася залози, де аромат кедра був найгустішим.

У ту ж мить у голові Шень Хань ніби вибухнув грім.

Вона чітко відчула існування власної залози на потилиці.

А також жагу, що була готова вирватися назовні під впливом цього аромату холодної сливи.

Шень Хань вела внутрішню боротьбу, її руки поступово стискалися.

Долоні опустилися на тонку талію Ґу Дзюньвань, окреслюючи м’яку лінію її вигинів.

Саме коли її тіло злегка нахилилося, готуючись до ще ближчого контакту.

Ґу Дзюньвань уже відсторонилася від її шиї.

І водночас уперлася руками в її плечі, намагаючись відштовхнути тіло, що було тісно притиснуте до неї.

Не вдалося.

«Відпусти мене».

Низький, хрипкий голос, забарвлений холодним тоном, пролунав, немов указ королеви, який не можна порушувати.

Шень Хань повільно розтиснула руки, що обіймали іншу сторону; в її душі виникло складне почуття.

"Як же так? Хіба можна звабити наполовину, а потім просто піти!"

Ґу Дзюньвань, отримавши задоволення через поглинання феромонів альфи перед собою, помітно повернула рум'янець на обличчі.

Потім вона помітила мимохідь образу в чорно-білих очах дівчини.

Ґу Дзюньвань злегка приголомшилася. Згадуючи свою щойно зухвалість, вона мимоволі почервоніла до кінчиків вух.

«Дякую», — її голос усе ще був спокійним, але ворожості в ньому більше не відчувалося.

Те, що топова альфа дозволила їй таку поведінку, вже не потребувало зайвих сумнівів.

Більше того, тілом Ґу Дзюньвань поширювалися феромони з запахом кедра іншої сторони.

Це призвело до того, що в неї розвинулася незрозуміла залежність від дівчини перед нею, навіть якщо вона цього не усвідомлювала.

Шень Хань ледь помітно кашлянув, вдаючи байдужість, і посміхнувся: «Нічого страшного, невелика проблема. До речі, ти так і не назвала мені свого повного імені».

Ґу Дзюньвань подивилася на ікла, які та їй демонструвала, і мовчки опустила свої прекрасні очі.

У печері знову запала тиша.

Саме тоді, коли Шень Хань подумала, що їхня розмова на цьому закінчилася, вона раптом почула тихий шепіт: «Ґу Дзюньвань».

Аромат холодної сливи пронісся повз, і разом з ім'ям «Ґу Дзюньвань» він глибоко закарбувався в душі дівчини.

Після цього короткого й дещо абсурдного епізоду двоє нарешті змогли мирно співіснувати в одному просторі.

Шень Хань підсунула дерев'яний рожен, знову присуваючи давно охололу птицю до багаття.

Ґу Дзюньвань підняла з землі пластир, що впав, трохи привела його до ладу й наклеїла собі на потилицю.

Неподалік Шень Хань, кліпаючи очима, спостерігала за цим; її ледь не затопила хвиля цікавості.

Вона відвернулася, вставившись на лісову курку на вогні, проте її голос полетів у бік Ґу Дзюньвань.

«У мене є питання. Якщо тобі важко на нього відповісти — можеш не казати».

«Та маленька ранка в нас на шиї... що це взагалі таке?»

------(Перекладач має що сказати)------

Я, яка на початку обіцяла небагато солодкого, відчуваю, як совість гризе. АЛЕ! Це не солодкість, це пікантність! Так, саме так: менше солодкого, більше пікантного!