Розділ 42 — Відсутність бойової моралі

Рельєф гір Джисін надзвичайно складний: засніжені піки, густі праліси, трав’янисті схили та глибокі ущелини тягнуться без кінця.

На одній і тій самій горі краєвид від підніжжя до вершини іноді може охоплювати всі чотири пори року.

Через такі умови, навіть маючи координати від Шень Хань, бойовому підрозділу знадобилося два дні, щоб дістатися племені Цюбі.

Без провідників із місцевих важкі бронемашини змушені були зупинитися за сотню кілометрів звідси, у зоні льодовикових скель.

Лише потужні армійські позашляховики, вщент забиті боєприпасами та провізією, подолали стрімкі кручі й дісталися мети.

Самі ж солдати йшли пішки через перевали, несучи зброю на собі.

Великий Жрець разом із поважними старійшинами вийшов на схил за межами селища, щоб зустріти гостей.

Дивлячись на тисячі добірних воїнів, що вишикувалися неподалік, вони відчували водночас і трепет, і неабияку тривогу.

Проте невдовзі вони заспокоїлися.

Адже солдати почали розбивати табір зовні, не виявляючи наміру заходити на територію Цюбі.

Для переговорів до селища увійшли лише двоє офіцерів та близько тридцяти солдатів.

Інструктор Льов крокував попереду твердою ходою; на його суворому обличчі застигла непохитність, притаманна досвідченим полководцям.

Та коли він підійшов до представників Цюбі й побачив серед них Шень Хань у повному етнічному строї, він ледь не втратив свою залізну витримку.

Він просто не очікував, що дівчина зуміє так легко прижитися в племені, відомому своєю впертістю.

Минуло всього кілька днів, а вона вже хизується в одязі воїна!

Льов скоса поглянув на альфу в тканинній шапці, через груди якої навхрест перетиналися дві срібні «стрічки героя».

Якусь мить він просто не знав, що й сказати.

Офіцер, що прийшов із ним, та тридцятеро кандидатів у гвардію за його спиною мали не кращий вигляд.

Особливо Нін Сі та Ма Хаою — у них очі ледь не повискакували з орбіт.

«Нін Сі! Віддай їй спорядження, нехай негайно переодягнеться!»

Зрештою інструктор подав голос, обриваючи цю дивну атмосферу, що зависла в повітрі.

Жрець та вождь повели військових далі вглиб селища.

На війні час дорожчий за золото, тож вони мали негайно скласти план атаки, аби уникнути витоку інформації, інакше розгромити бандитів буде значно важче.

З обох сторін у нараді брало участь понад сто осіб.

Тому Жрець обрав для зустрічі відкриту площу в центрі селища.

Приблизно за десять хвилин Шень Хань та Нін Сі непомітно повернулися до строю.

Тепер дівчина була в бойовому однострої.

Низько насунутий кашкет, туго затягнутий ремінь, груба тканина військової форми — усе це підкреслювало статну й мужню постать юної альфи.

Хоча Шень Хань тихо стояла в останньому ряду, вона миттєво прикувала до себе погляди всіх присутніх від племені Цюбі.

Су Му не наважувалася витріщатися відкрито.

Тому вона нишком прилаштувалася за спиною одного з воїнів племені і крізь шпарину між його плечем та вухом розглядала альфу, що стояла зовсім неподалік.

Коли Су Му вперше побачила Шень Хань, та теж була в цій формі.

Але тоді дівчині здавалося, що ця людина викликає лише огиду.

Тепер же вона відчувала, що кожна деталь у зовнішності альфи напрочуд приваблива.

На неї можна було дивитися вічно.

Поки офіцери розробляли тактику.

Солдати та більшість горян залишалися лише мовчазними спостерігачами.

Коли загальний план був готовий, верхівка обох сторін перейшла в приміщення, щоб узгодити останні деталі.

Щойно Жрець та офіцери пішли, Аші разом із тими хлопцями, що були в причепі мотоблока, підійшли до Шень Хань.

Побачивши її в новому образі, вони мимоволі відчули певну дистанцію.

Молоді горяни мимохіть подумали: "Ось як Шень Хань має виглядати насправді".

Проте ставлення дівчини до них не змінилося.

Кількома фразами вона розвіяла ніяковість своїх нових друзів.

Раптом Су Му, яка досі мовчала, подала голос.

«Дякую, що врятувала нас усіх тоді. І ще... пробач, що я раніше вела себе негарно. Мені шкода!»

Шень Хань і так не зважала на колишні дрібні капості дівчини.

Але оскільки та підійшла так офіційно — і з подякою, і з вибаченням — було б нечемно відповідати сухо.

Тому вона, схиливши голову, пильно глянула на щоку дівчини: «Ой! Чому це досі видно сліди від тієї грудки землі? Гаразд, гаразд, тепер ми точно квити».

Су Му й сама не зрозуміла, що з нею коїться: коли альфа почала так уважно роздивлятися її обличчя, її смаглява шкіра миттєво вкрилася густим рум’янцем.

Один із одноплемінників, побачивши це, зовсім не за правилами гучно розреготався.

Су Му гнівно блиснула очима і одним поштовхом відкинула сміхуна метрів на чотири, після чого розвернулася і, змушуючи землю здригатися, втекла геть.

Решта людей Цюбі розсміялися ще дужче!

Нін Сі штовхнула Шень Хань ліктем: «Хто це? Сили їй не позичати».

Шень Хань, примружившись, усміхнулася: «Її звати Су Му, вона — маленька принцеса племені Цюбі».

Нін Сі: «!!!»

Ма Хаою поруч: «?!!»

Ніч у високогір'ї була надто небезпечною, тож початок спільної операції призначили на наступний ранок.

Наразі вечір лише наближався.

Шень Хань, не маючи термінових завдань, повела Нін Сі та Ма Хаою на прогулянку селищем.

Вони оглянули кілька громадських місць.

Наостанок вона привела друзів до дерев’яної клітки.

Хоча надворі вже почало сутеніти, четверо бранців у дерев’яній клітці впізнали Шень Хань з першого погляду.

Дивлячись на її постать, яку бойовий однострій робив надзвичайно статною, четверо чоловіків ледь не заціпеніли.

Якби вони не бачили цього на власні очі, то нізащо б не повірили, що все це відбувається насправді.

Вони що, помилилися знімальним майданчиком?

Бо як інакше пояснити те, що ця альфа спочатку була бранкою, за одну ніч стала воїном племені, а тепер, коли розкрила свою особистість, виявилася ще страшнішою?

Стривайте!

Хай йому грець, як люди племені Цюбі дозволили бійцю федеральної армії вдягнути їхній одяг воїна?

У них взагалі залишилися якісь правила?

Чоловік середнього віку в клітці був тертим калачем, тож, подивувавшись трохи, він просто заплющив очі й занурився у спокій.

Проте троє студентів ніяк не могли вгамуватись.

Вони водили очима, раз по разу зиркаючи на Шень Хань, і навострили вуха, аби підслухати, про що теревенять ці троє воїнів-альф.

Нін Сі з цікавістю запитала: «Чому в племені Цюбі не видно жодної омеги? Я нічого такого не маю на увазі, просто цікаво».

Ма Хаою поруч теж ледь підняв обличчя, демонструючи всім виглядом, що дуже хоче почути відповідь.

Шень Хань усміхнулася і, розвернувшись, вказала на трьох студентів, що не зводили з неї очей.

«Те, що ви їх не бачите — це якраз нормально. Гляньте! Отих трьох хлопців саме за те й зачинили, що побачили. Вже кілька днів тут сидять, ех».

Почувши це, троє студентів мало не вибухнули від люті.

Дідько! Війна ось-ось почнеться, а ви такі розслаблені?

Чи знайдеться тут хоч хтось, хто приструнить їх!

Наступного ранку об’єднані сили федерального уряду та племені Цюбі виступили в напрямку племені Шама.

З великою ймовірністю, саме там зараз масово збиралися члени угруповання Хута.

Їхні сили почали нишком пробиратися крізь глухі гірські улоговини.

Якщо пощастить, можна буде взяти ворога в кільце!

Так офіційно розпочалася операція з ліквідації бандитів.

Поки армія Вільної Федерації впевнено просувалася вперед.

Одна за одною звістки про перемоги надходили до резиденції четвертого округу і лягали на стіл Ґу Дзюньвань.

Новини про успіхи військ неабияк надихали, але те, що плем’я Цюбі саме виявило бажання відкрити торговельні шляхи, стало для всіх неочікуваною радістю.

Слід розуміти, що це був «міцний горішок», з яким кілька відомств не могли впоратися роками!

Раніше не бракувало урядовців, які хотіли щиро поговорити з племенем.

Але зазвичай їх виганяли ще до того, як вони встигали переступити поріг селища Цюбі.

А тепер вони самі звернулися з такою пропозицією.

Це навіть змусило декого засумніватися: чи не підсунули Великому Жерцеві Цюбі контрабандисти якихось фальшивих ліків?

Ґу Дзюньвань, ознайомившись із повідомленням про перемогу, відкрила детальний звіт про ці події та почала уважно його вивчати.

Згодом помічниця Сю помітила, як зазвичай незворушне обличчя її правительки раптом змінилося.

Там з’явилися і подив, і напруга, і навіть якась дивна, невловима посмішка.

Побачивши таку реакцію Ґу Дзюньвань, Сю Джао миттєво згоріла від цікавості до того звіту.

Вона терпляче чекала, сподіваючись, що правителька дочитає і передасть документи їй.

Проте вона не очікувала, що Її Величність, яка зазвичай читає блискавично, зараз робитиме це надзвичайно повільно.

Звісно, «надзвичайно повільно» лише за її мірками.

Через п’ятнадцять хвилин Ґу Дзюньвань нарешті передала папери своїй помічниці.

Сю Джао, яка ледь стримувала цікавість, поспіхом схопила їх обома руками.

Вчитавшись, вона просто заклякла.

Згідно зі звітом, і в успішному просуванні операції, і в тому, що плем’я Цюбі ініціювало торгівлю, ключову роль відіграла одна й та сама особа: Шень Хань!

Сю Джао витріщила очі, рядок за рядком перечитуючи в офіційному досьє дії цієї альфи, і відчувала, ніби читає якусь фантастичну казку.

Пробралася в плем’я Цюбі, потрапила до клітки, власноруч дістала з палахкотіючого вогнища залізний мундштук, кинутий Жерцем.

У зустрічному бою самотужки ліквідувала дванадцятьох членів озброєного угруповання «Тигрова вежа» і разом із Жерцем зустріла підкріплення урядових військ!

Усе це було настільки захопливо і так тісно переплетено.

Сю Джао навіть здалося, що вона читає пригодницький детектив.

Вона подумала: "Ця альфа Її Величності — це просто щось неймовірне!"

Помічниця не могла підібрати влучних слів, аби описати дівчину.

Варто було визнати: кожен гучний вчинок цієї альфи призводив до результатів, яких Її Величність завжди прагнула досягти, але через різні перешкоди була змушена відкладати.

Ґу Дзюньвань ледь підвела свої золотаві феніксові очі, дивлячись на мінливий і барвистий вираз обличчя своєї помічниці, і тихо засміялася.

------(Перекладач має що сказати)------

Це тіко початок)