Розділ 44 — Жар пристрасті

Четвертий округ, апартаменти на базі.

Дізнавшись, що Ґу Дзюньвань завітає до неї ввечері, одна альфа весь день не могла знайти собі місця.

Робот-пилосос вичистив підлогу до блиску, чайний сервіз та фрукти були напоготові, ванна прийнята, а одяг змінено на той самий комплект, який, здавалося, найбільше подобався її дівчині.

Чи не забула вона ще про щось важливе?

Шень Хань серйозно замислилася, і її погляд мимоволі впав на акуратну стопку коробок на журнальному столику.

Це був хуанлодзі, подарований їй племенем Цюбі.

«Це дарунок від альф та бет, тож проблем бути не повинно».

Владнавши цю останню справу, Шень Хань нарешті відчула полегшення.

Вона вмостилася на дивані з телефоном у руках, з нетерпінням чекаючи на прихід своєї омеги.

О дев’ятій вечора Ґу Дзюньвань приїхала разом із Сю Джао.

Сьогодні у неї було ще багато справ, тож вона могла залишитися лише на коротку мить. Оскільки Сю Джао вже знала про її стосунки з Шень Хань, імператриця не стала залишати помічницю за дверима.

Помічниця Сю завжди була кмітливою.

Увійшовши, вона привітала Шень Хань, а потім, удавши, що їй потрібно зателефонувати, тактовно вийшла на балкон.

Вони не бачилися понад три місяці, і коли Шень Хань раптово вловила ледь помітний аромат холодної сливи, що розлився у повітрі, реакція її тіла була надзвичайно гострою.

Кров у судинах залози завирувала, наче бурхлива ріка.

Серце несамовито забилося об грудну клітку; здавалося, воно от-от вистрибне через горло.

Тильна сторона долоні, прихована в рукаві светра, вкрилася мереживом здутих вен.

У Шень Хань було стільки всього, що вона хотіла сказати Ґу Дзюньвань, але тепер думки сплуталися, а самоконтроль почав зраджувати.

Це була їхня перша зустріч після поцілунку на Новий рік.

Ґу Дзюньвань і сама почувалася ніяково; дивлячись на те, як Шень Хань марно намагається приховати своє збудження, вона теж відчула, як її серце прискорює ритм.

Наприкінці березня ще не було спекотно, проте порцеляново-біла шкіра омеги вже вкрилася спокусливим рум’янцем.

Альфа, що сиділа поруч, виглядала ще гірше: на її лобі вже виступив піт.

Ґу Дзюньвань легенько кашлянула і поспіхом дістала пакунок з іншого боку дивана.

«Я зробила це власноруч. Хоча температура вже підвищується, можливо, ти зможеш поносити це хоча б найближчими днями».

Увага Шень Хань перемкнулася, і їй стало трохи легше.

Вона з цікавістю взяла пакунок і дістала з нього м’який бежевий шарф.

Від думки про те, що омега сама зв’язала цей шалик для неї, Шень Хань була готова злетіти на сьоме небо від щастя.

Не звертаючи уваги на те, що вона все ще пітніла, вона знову і знову обмотувала шарф навколо шиї.

Проте радість тривала недовго.

Аромат холодної сливи, притаманний лише Ґу Дзюньвань, тепер повністю огорнув її плечі та шию.

Ці пахощі, що переслідували її у снах, невпинно подразнювали залозу.

Природжене бажання альфи володіти змушувало її прагнути вивільнити свої феромони всередину омеги, що стояла перед нею.

Шень Хань міцно вчепилася в край свого одягу, а її обличчя стало яскраво-червоним.

Завдяки інтимному контакту в новорічну ніч вона добре знала, наскільки ніжне тіло у Ґу Дзюньвань.

Якщо вона не зможе опанувати свої інстинкти, то легко завдасть їй болю.

Від цієї думки Шень Хань завмерла, боячись ворухнутися; її дихання стало важким, а густі вії мимоволі затремтіли.

Ґу Дзюньвань побачила краплі поту на скронях альфи і злякалася, що якщо вона не допоможе, та просто задихнеться у тому шарфі.

Тому вона підняла руку й лагідно торкнулася щоки Шень Хань.

Прохолодні пучки пальців торкнулися гарячого кінчика вуха альфи.

Раптовий сплеск ледь відчутного аромату кедра стався у вузькому просторі між ними.

«Не розв’язуй його!» — Шень Хань швидко перехопила витончену долоню.

А потім жалібним голосом промовила: «Дзюньвань, у тебе є з собою інгібіторний пластир?»

Тільки тоді Ґу Дзюньвань зрозуміла, що коїться з її альфою.

Їй було і соромно, і водночас трохи смішно.

Інша людина явно ще не перебуває у своєму періоді сприйнятливості, але її поточний стан майже такий самий.

Відчуваючи, як аромат кедра все сильніше пробивається крізь складки шарфа.

Вона не наважувалася залишатися поруч, аби ще більше не розпалювати пристрасть альфи.

Систему вентиляції в кімнаті ввімкнули на повну потужність, а Сю Джао покликали з балкона всередину.

У Ґу Дзюньвань не було з собою пластирів, проте її помічниця завжди мала такі речі напоготові.

Сю Джао, як бета, не відчувала жодних феромонів.

Проте, коли вона зайшла до вітальні й почула, як надривно гуде вентиляція, вона на мить заціпеніла.

Вона простояла на балконі всього п’ять хвилин — що ж тут встигло статися?

А глянувши на альфу на дивані, вона побачила на її шиї... щось схоже на єлизаветинський комір для домашніх тварин!

А, ні, помилилася — то був шарф, який Її Величність зв’язала для неї.

Після того як Ґу Дзюньвань допомогла Шень Хань наклеїти інгібіторний пластир, їй довелося піти.

Вона мала намір перетворити успішне завершення місії в горах Джисін на взірцевий приклад.

Це допомогло б іншим регіонам побачити зміни в племенах і дозволило б поширити вигідну політику на більше територій.

Зрештою, у Вільній Федерації ще багато відсталих і бідних місць, і не могла ж її альфа ходити по кожному племені й діставати речі з вогнища.

Побачивши, що Ґу Дзюньвань іде, ледь встигнувши присісти, Шень Хань відчула сум і водночас досаду на себе через ту безглузду ситуацію, що виникла.

За ці десять хвилин можна було стільки всього розповісти одна одній, а ще обійнятися чи поцілуватися.

А натомість увесь час їхньої зустрічі пішов на те, щоб вгамувати її раптовий жар пристрасті.

«Дзюньвань, помічнице Сю», — Шень Хань квапливо вказала на стопку коробок, що акуратно стояли на журнальному столику.

«Це подарунки від племені Цюбі — добірний хуанлодзі. Я не знаю, що з ним робити, тому візьміть собі частину».

Сказавши це, вона вельми педантично додала: «Це подарунки від альф та бет».

Не чекаючи на відповідь, Шень Хань швидко набила вщерть два пакети — великий та малий — і всунула їх у руки Сю Джао.

Залишивши апартаменти, Ґу Дзюньвань та Сю Джао повернулися до робочого кабінету.

Сю Джао поставила обидва пакети на стіл і вагаючись поглянула на свою правительку: «Ваша Величносте, як нам бути?».

Хоча Шень Хань і сказала, що менший пакет призначений для помічниці, статус дівчини тепер змінився, тож Сю Джао мала отримати дозвіл.

Ґу Дзюньвань усміхнулася: «Все гаразд, ти можеш це прийняти».

З цими словами вона з цікавістю відкрила одну з коробок.

Побачивши вміст, навіть Ґу Дзюньвань на мить заціпеніла.

У навмання вибраній коробці лежав хуанлодзі ідеальної форми, що чудово зберігся.

Його шапинка мала золотавий відтінок — це був найрідкісніший вид цієї рослини.

Ґу Дзюньвань пригадала, що екземпляр такої якості може коштувати на аукціоні понад мільйон.

Такі гроші для правительки не були значущими.

Проте виникло питання: чому плем’я Цюбі виявилося настільки щедрим до Шень Хань?

Невже їхньому Жерцеві справді підсунули фальшиві ліки?

«Відкрий решту коробок, подивимося».

Почувши наказ, Сю Джао негайно взялася до справи.

Вона почала підраховувати: пакет, подарований їй, вартував приблизно два мільйони.

А пакунок імператриці тягнув на всі двадцять мільйонів, а то й більше!

Цього разу навіть погляд Сю Джао став дивним.

Вона раптом згадала фразу Шень Хань про те, що це дарунки «від альф та бет».

Коли вона чула це в квартирі, то не надала значення, а тепер це виглядало як класичне «на злодієві шапка горить».

Те, що зрозуміла помічниця, звісно, не пройшло і повз увагу Ґу Дзюньвань, проте вона нічого не сказала.

Вона наказала Сю Джао акуратно скласти всі коробки й спокійно взялася до роботи.

Лише за пів години Ґу Дзюньвань на мить відклала ручку й подивилася на свою помічницю: «Зателефонуй все ж таки інструктору Льову».

Серце Сю Джао, яка якраз впорядковувала документи, йокнуло.

Вона подумала: "Схоже, Шень Хань зараз перепаде!".

Наступного пополудня на робочий планшет Сю Джао надійшло відео.

Кадри були чистими та величними: засніжені гори вдалині, військовий табір поруч і альфа, якій дівчина з племені вручає величезний звій.

Почувся високий і протяжний спів; навіть крізь екран Сю Джао відчула внутрішнє тремтіння.

Коли дівчина почала співати, на екрані з’явилися субтитри з перекладом.

Сю Джао, яка щойно насолоджувалася красою моменту, здригнулася, прочитавши зміст.

«Коханий мій, ти немов орел, що ширяє над луками!

Прийде день, і ти розітнеш небеса, а я мовчки чекатиму на цій землі, молитимуся за тебе й пишатимуся тобою».

Хай йому грець! Та ця бета з племені співає Шень Хань серенаду!

З цією думкою Сю Джао крадькома спостерігала за обличчям своєї правительки.

Ґу Дзюньвань виглядала спокійною; вимкнувши відео, вона лише буденно запитала: «Скільки грошей зараз на зарплатній картці Шень Хань?».

Сю Джао почала рахувати: «Ми не знаємо її особистих витрат, тому не враховуємо їх; чиста зарплата за ці місяці мінус вісім тисяч за той випадок у барі — виходить десь чотириста тисяч».Ф

Закінчивши підрахунок, Сю Джао відчула щире співчуття до тієї альфи.

Вона подумала: "якщо і цього разу вирахують гроші з зарплати, то Шень Хань миттєво опиниться в боргу на кілька десятків мільйонів!"

Ґу Дзюньвань тихо зітхнула: «Гаразд, цього разу ситуація особлива, не будемо нічого вираховувати».

Потім імператриця додала наказ: «Перерахуй вартість усіх її подарунків у золоті злитки еквівалентної ціни та відправ у те плем’я, і передай від мого імені кілька слів».

Трохи подумавши, вона зауважила: «Проведи це через мій особистий рахунок».

Сю Джао негайно взялася за виконання.

Подумки вона відзначила, що в справах почуттів її правителька виявилася вельми владною.

Втім, це було логічно: Шень Хань, це наївне дитя, прийняла таку глибоку прихильність, сама того не розуміючи.

Що залишалося робити правительці?

Тільки власноруч платити за рахунками, повертаючи цей борг в інший спосіб.

------(Перекладач має що сказати)------

Тяжко, коли твоя кохана — твій бос)