Розділ 45 — Нагородження від імператриці

Завдяки покращенню громадської безпеки в містах південного округу, знищенню бандитів у горах Джисін, відкриттю торгівлі з численними племенами, а також офіційному заснуванню особистої гвардії імператриці.

Ґу Дзюньвань мала відвідати спеціальний урочистий вечір.

Вона мала виступити з вітальною промовою, а також взяти участь у другому етапі заходу — церемонії вручення орденів членам гвардії.

Святкування відбувалося в готелі, що належав фінансовому конгломерату Хе четвертого округу, на 233-му поверсі.

Заходи безпеки та перевірка особистих даних були найвищого рівня, проте насправді коло осіб, допущених до зали, було вельми вузьким.

Загалом зібралося близько 300 людей.

Військові, політики та бізнесмени — приблизно по 100 представників від кожної сфери.

Від думки про те, що її омега сьогодні особисто вручатиме їй орден, Шень Хань перебувала у надзвичайному піднесенні.

Сьогоднішній вечір складався з двох великих частин.

У перших двох офіційних частинах братиме участь сама імператриця.

Натомість подальший бал-маскарад був призначений виключно для розваги гостей — це був час для відпочинку та соціалізації, у якому імператриця участі не брала.

Як головна героїня сьогоднішніх урочистостей, Шень Хань не могла пропустити жодної частини програми.

Спеціально для цього Ґу Дзюньвань власноруч обрала для неї маску та вечірню сукню для балу.

Час швидко наблизився до восьмої вечора.

Ґу Дзюньвань мала прибути разом із кількома високопосадовцями федерального уряду, тоді як Шень Хань мусила діяти у складі гвардії, тож час їхнього прибуття до готелю відрізнявся.

У перших двох частинах церемонії гвардійці мали бути у військовій формі.

Тож, коли інструктор Льов увійшов до зали на чолі тридцяти статних альф, вони миттєво стали центром загальної уваги.

Троє альф S-класу в строю притягували на себе близько шістдесяти відсотків поглядів.

А на одну Шень Хань припадало вісімдесят відсотків від цієї частки!

Ця альфа була молодою та перспективною, наділеною і розумом, і відвагою, а за її спиною не стояло жодного впливового клану.

Ці якості робили її ідеальним кандидатом у зяті чи внучаті зяті для багатьох літніх гостей вечора.

Ба більше, Шень Хань була надзвичайно вродливою та приємною у спілкуванні.

Чимало гостей привели з собою своїх найкращих омег відповідного віку.

Якби комусь вдалося прибрати до рук таку надперспективну особистість, як Шень Хань, розквіт родини був би лише питанням часу!

Поки безліч явних і прихованих поглядів вивчали Шень Хань.

Вона сама шукала в натовпі ту єдину постать, яку понад усе прагнула побачити, проте, на жаль, імператриці в залі ще не було.

Помітивши, як вона озирається навсібіч, Ма Хаою поруч тихо застеріг:

«Босе, Її Величність не прийде заздалегідь, зазвичай вона з’являється якраз перед самим початком вечора».

Шень Хань і сама це знала, тож ще раз оглянувши залу, вона відвела погляд.

«Я просто сподівалася на везіння, а раптом вона теж вирішила прийти раніше».

У цей момент Нін Сі, яка щойно закінчила оглядати присутніх омег, розвернулася і запитала: «Білизна? Про яку білизну ви говорите?»

Шень Хань: «...»

Ма Хаою: «?!!»

О 8:30 вечір офіційно розпочався.

Ґу Дзюньвань у супроводі двох вищих офіцерів зійшла на трибуну для промов.

Сьогодні імператриця була в білому військовому мундирі, її пишне чорне волосся було зібране у вузол на потилиці, відкриваючи лінію шиї, витончену, наче у лебедя.

Її постать була стрункою та статною, а на тлі білого мундиру вона виглядала чистою та піднесеною, немов блакитний лотос на вершині засніжених гір.

Шкіра імператриці була бездоганно гладенькою, риси обличчя — витонченими та довершеними; її золотаві феніксові очі спокійно оглядали присутніх, а притаманна їй велич змушувала серця всіх гостей тремтіти від пошани.

Шень Хань стояла неподалік, виструнчившись, і її душа теж тріпотіла.

Вона дивилася на свою омегу, що стояла на сцені в променях загального захоплення, і думала про те, яка ж вона сліпуча!

Ґу Дзюньвань уже багато років як звикла до загальної уваги.

Проте сьогодні був один погляд, від якого її вуха злегка почервоніли.

То був погляд її власної альфи.

Хоча серце Ґу Дзюньвань і здригнулося через Шень Хань, її виступ залишався незмінно впевненим.

Кожен її жест випромінював незрівнянне благородство та самовладання.

Коли промова завершилася, настав час другого етапу — вручення орденів гвардійцям.

Під проводом інструктора Льова тридцятеро альф бадьоро підійшли до сцени.

Вони вишикувалися в ряд і з гучним «па!» віддали своїй правительці ідеальне військове вітання.

Цей урочистий і злагоджений рух миттєво змусив кров усіх присутніх закипати від патріотичного піднесення.

Офіцер, що вів церемонію, зачитав звіт про здобутки гвардії в горах Джисін.

Зал вибухнув тривалими аплодисментами.

Згідно з регламентом, далі імператриця мала надати повноваження офіцерам, аби ті прикріпили ордени до грудей гвардійців.

Проте сталося неочікуване.

Імператриця власноруч дістала орден із оксамитової скриньки і попрямувала до першого в ряду гвардійця.

Першою в строю стояла Шень Хань.

Ведучий офіцер виявився вельми кмітливим і вчасно зорієнтувався.

Побачивши вчинок своєї правительки, ведучий офіцер миттєво й природно проголосив:

«А зараз просимо Її Величність особисто вручити нагороди героям гвардії!»

Дивлячись на омегу, що повільно наближалася до неї, Шень Хань кліпнула очима, і її серце вмить переповнило почуття величезної радості.

Вона знала, що за регламентом особисте нагородження імператрицею не передбачалося, і Ґу Дзюньвань раніше не натякнула про це жодним словом.

Цей несподіваний сюрприз змусив її серце несамовито калатати в грудях.

У залі знову вибухнули аплодименти.

Ґу Дзюньвань зупинилася прямо перед Шень Хань і підняла руку, аби дбайливо прикріпити золотий орден до її військового мундира.

Обидві мовчали.

У повітрі застигла солодкість, відчутна лише їм двом.

Ґу Дзюньвань була на пів голови нижчою за альфу, і поки вона зосереджено кріпила нагороду, ледь вловимий аромат свіжого кедра, притаманний Шень Хань, м’яко торкався її чола та щік.

Він переплітався з її подихом, залишаючи на губах солодкий жар.

Попри те, що дівчата стояли впритул, вони майже не торкалися одна одної.

Проте цієї миті здавалося, що їхні серця б'ються в унісон.

Цей резонанс на рівні душ був дорожчим за всі багатства світу.

Ліворуч від Шень Хань шеренга альф стояла нерухомо, дивлячись прямо перед собою, проте кожен із них крадькома косив очима в її бік.

Дивлячись на те, як ніжно імператриця прикріплює орден їхньому капітану, гвардійці відчували і захват, і неабияке хвилювання.

Кілька людей відчайдушно підмигували своїм друзям у залі, натякаючи, щоб ті обов'язково сфотографували момент, коли черга дійде до них.

Інша група бійців щосили намагалася вгамувати дихання та серцебиття.

Вони боялися, що коли правителька підійде ближче, вони можуть чимось її образити або справити погане враження, і тоді хоч вовком вий.

Однак, поки решта 29 гвардійців із трепетом очікували на свою чергу.

Імператриця, завершивши нагородження Шень Хань, просто повернулася на своє місце і жестом наказала офіцеру продовжити церемонію.

29 гвардійців-альф: «?!!»

І це все? А як же ми?

Ма Хаою подумки важко зітхнув.

Ну що поробиш, якщо імператриця — омега їхнього боса?

Щодо спільного фото, то, мабуть, ще випаде нагода в майбутньому.

Нін Сі ж була готова розплакатися.

Вона вже планувала, як буде хвалитися цією подією перед своїми друзями-гультяями!

Щойно ця частина церемонії завершилася, Ґу Дзюньвань покинула залу.

Після того, як разом із нею пішли і кілька високопосадовців, атмосфера в залі миттєво змінилася.

Друзі потягли Шень Хань до роздягальні переодягатися у вечірню сукню.

Персонал готелю жваво взявся до справи, переобладнуючи приміщення.

Для майбутнього балу-маскараду потрібно було все: світло, музика, шампанське.

Ґу Дзюньвань, вийшовши із зали, не стала відразу повертатися до резиденції.

Вона трохи поспілкувалася зі старим паном Хе з корпорації «Хе», а потім разом із Сю Джао попрямувала коридором до службового ліфта.

Переконавшись, що навколо нікого немає, Сю Джао тихо запитала:

«Ваша Величносте, ми вже повертаємося?»

Ґу Дзюньвань не сповільнювала крок:

«А як інакше?»

Помічниця Сю пошепки додала:

«Насправді я приготувала для Вас сукню та маску. Наступний етап — бал-маскарад, тож якщо Ви трохи зміните зачіску і вдягнете маску, ніхто Вас не впізнає».

А потім додала: «Навіть якщо і впізнають — нічого страшного».

Почувши пропозицію помічниці, Ґу Дзюньвань відчула спокусу, проте на мить завагалася.

Вони якраз проходили повз вбиральню для омег на розі.

Ґу Дзюньвань попросила Сю Джао зачекати її і зайшла всередину.

Поки вона роздумувала, чи варто їй залишатися.

До її вух долетіли сміх і розмови кількох дівчат-омег із сусідньої кімнати для макіяжу.

«Подруги, більше не кажіть, що я не ділюся з вами новинами!»

«У мене є дані про вечірні костюми всіх гвардійців. Якщо вам хтось сподобався — ідіть і запрошуйте на танець».

Від цих слів юні панянки з багатих родин прийшли у справжнє збудження.

Потім пролунав несміливий голос:

«Сестро, а це не надто гарно? Якщо батько дізнається, нам усім перепаде».

«Я не боюся, то чого боїшся ти? До того ж цей поверх — віп-зона, тут майже немає сторонніх».

Раптом омега, яка переглядала дані, запитала:

«Чому я не знаходжу костюм Шень Хань? Твої дані взагалі точні?»

Інша пояснила:

«З тридцяти гвардійців я не дістала дані лише по її сукні. Але це неважливо: запам’ятайте костюми інших двадцяти дев’яти, і той, хто залишиться — точно вона».

«Гей! Дивіться і на інших альф, гаразд? Чого ви всі хочете відбити у мене Шень Хань?»

«Хі-хі, за все хороше треба боротися. Вона ж така крута альфа: не курить, не п’є і не має сумнівних зв’язків».

«Тоді домовилися: кожна діє сама за себе! Тільки не здумайте робити одна одній капості, аби не справити погане враження на неї».

Ґу Дзюньвань не стала слухати далі.

Вона спокійно вийшла з вбиральні й підійшла до Сю Джао.

Тихо промовила: «Ходімо переодягатися. Ми теж візьмемо участь у балі-маскараді».

------(Перекладач має що сказати)------

У суперниць і шансу немає)