Розділ 47 — Це я вмію

«А я вже подумала, що ти пішла».

Шень Хань вела свою омегу до танцполу, крадькома розглядаючи її вечірній образ.

На Ґу Дзюньвань була сукня фасону ціпао глибокого смарагдового кольору.

Це вбрання підкреслювало її неймовірну грацію та особливий шарм.

Ціпао відрізняється від інших вечірніх суконь своєю стриманістю, яка водночас приховує в собі шляхетність та розкіш.

Цю витончену красу східного стилю не кожна модель здатна передати, проте Ґу Дзюньвань втілювала її ідеально.

Шень Хань дивилася на неї так пильно, що відчула, як у неї пересохло в горлі.

Почувши запитання своєї альфи, Ґу Дзюньвань, звісно, не могла зізнатися, що залишилася «охороняти свою здобич».

Тому вона просто змінила тему: «Наш капітан гвардії, яка і в бенкетну залу ввійде, і на кухні лад наведе... цікаво, а як вона танцює?»

Підхопивши цей тон, Шень Хань миттєво переключила увагу на танці.

Вона ще раніше помітила, що тутешні па на балах дещо відрізняються від тих, що вона знала до свого потрапляння в цей світ.

«Я не дуже вмію. Вчителько Ґу, прошу, навчіть!»

Від цих слів у Ґу Дзюньвань зненацька запалали вуха; вона кинула на дівчину погляд, повний удаваного докору.

Потім вона обережно поклала руку Шень Хань собі на талію і почала вести її, показуючи кроки.

Проте Шень Хань була настільки заворожена тим поглядом омеги, що зовсім втратила голову.

У неї в душі ніби кішки шкребли; відчуваючи під долонею тонку, гнучку талію Ґу Дзюньвань, вона ніяк не могла зосередитися на вивченні рухів.

За коротку мить вона вже кілька разів збилася з ритму й наступила не туди.

Неподалік омеги, що нещодавно відпочивали в зоні очікування, спостерігали за цією сценою.

Вони подумали: «То вона справді не вміє танцювати».

Але наступної миті їх охопило обурення.

Яка нагода змарнована! І вона дісталася цій омезі, що з'явилася нізвідки.

Погляньте тільки! Вона навмисне змушує альфу тулитися до себе — яка підступність!

Тим часом на танцполі.

Ґу Дзюньвань тихо поскаржилася альфі навпроти:

«Ти можеш хоч трохи зосередитися? Ми танцюємо не впритул».

Шень Хань лукаво блиснула очима під маскою, раптово притягнула її до себе обома руками й обійняла.

Потім вона нахилилася до її вуха і прошепотіла:

«Що ти кажеш? Хочеш танцювати впритул? О, це я вмію!»

Від цих раптових обіймів обличчя омеги під маскою пантери миттєво спалахнуло.

Відчувши, як десятки поглядів впилися в них, вона інстинктивно спробувала трохи відсторонитися.

«Шень Хань, на нас усі дивляться!»

Проте альфа лише міцніше стиснула обійми.

Шень Хань весело прошепотіла на вушко своїй дівчині:

«Не хвилюйся, нас ніхто не впізнає».

Ґу Дзюньвань не могла з нею сперечатися, тож дозволила себе обіймати.

Проте про себе вона подумала: "Твою особу вже багато хто вгадав, інакше б тут не зібралося стільки омег, готових «діяти на власний розсуд»".

Зараз ці самі омеги в зоні відпочинку ледь не скреготіли зубами від люті.

«Хто ця лисиця? Це вже занадто! Ми запрошували Шень Хань просто ввічливо потанцювати, а вона одразу накинулася на неї з обіймами. Ніякого сорому!»

Раптом чийсь слабкий голос зауважив:

«Але мені здалося, що це Шень Хань першою її обійняла...»

Одна з омег одразу ж «просвітила» її: «Нічого ти не тямиш! Це якраз і доводить, як майстерно та лисиця вміє зваблювати».

«Ех, чим далі дивлюся, тим більше дратуюся! Подруги, залишайтеся, якщо хочете, а я піду знайду іншого партнера. Тут повно чудових альф, Шень Хань — не єдиний S-клас».

Омега, яка ділилася з усіма даними, холодно хмикнула і, підібравши сукню, залишила зону відпочинку.

Інші дівчата теж почали розходитися, обираючи собі партнерів.

Лише та омега, якій Шень Хань насипала повну жменю насіння, все ще сиділа на дивані.

Вона дивилася на маленьку купку «подарунків», що залишилися на краю столика, і думала: "Альф тут багато, але жодна не є такою талановитою, такою вродливою або такою вірною, як вона. Ніхто не зрівняється".

Коли завершилася третя мелодія, Шень Хань приготувалася покинути залу разом із Ґу Дзюньвань.

Хоча імператриця не збиралася залишатися в її апартаментах на ніч, Шень Хань потай сподівалася, що дорогою додому вони зможуть побути наодинці й трохи поніжитися.

Від однієї лише думки про цей п’янкий аромат холодної сливи її кров починала вирувати.

Проте не встигли вони дійти до роздягальні, як Шень Хань помітила, що за ними стежать кілька груп людей.

Там були і альфи, і омеги, і навіть спритні офіціанти-бети.

Хоча вони намагалися діяти максимально обережно, для Шень Хань, яка пройшла професійну підготовку з контррозвідки, їхні наміри були очевидними.

Швидше за все, вони не мали лихих намірів, а просто хотіли дізнатися особистість супутниці Шень Хань.

Самій Шень Хань було байдуже, але Ґу Дзюньвань не могла допустити розкриття свого інкогніто.

«За нами вишикувалася ціла черга "хвостів"», — тихо промовила Шень Хань, усе ще обіймаючи свою омегу за плечі, коли вони вийшли із зали.

Ґу Дзюньвань злегка повернула голову і хитро всміхнулася, пошепки відповідаючи:

«Я теж помітила. Сю Джао вже пішла в роздягальню перевдягатися. Ми зараз сядемо у флайєр і зникнемо так, що вони нічого не взнають».

Шень Хань здивувалася: «Помічниця Сю теж була в залі?»

Ґу Дзюньвань усміхнулася золотавими очима:

«Аякже. Та людина в масці оленяти, що стояла поруч із нами. Вона навіть кілька разів пильно дивилася на тебе».

Тільки зараз Шень Хань згадала, що дійсно бачила таку особу.

Але щойно вона лише те й робила, що тулилася до своєї омеги, тож зовсім не мала часу звертати увагу на інших.

Флайєр стояв на злітному майданчику на даху готелю, а оскільки обидві були в легких вечірніх сукнях, підійматися туди завчасно означало б просто мерзнути на холодному вітрі.

Забравши свої телефони, вони терпляче чекали в довгому коридорі біля головної зали.

Шень Хань злегка опустила погляд, дивлячись на вологі червоні губи Ґу Дзюньвань під маскою пантери.

Скориставшись тим, що та не надто звертала на неї увагу, вона нахилилася і швидко цьомнула її.

Ґу Дзюньвань зовсім не очікувала, що ця альфа раптом її поцілує!

Хоча місце, де вони стояли, було не таким людним, як зала, проте повз них постійно проходили люди.

Від думки про те, що щойно цей поцілунок бачило чимало очей, омегу миттєво охопив сором.

На щастя, маска приховувала її обличчя, тож ніхто не бачив, як її щоки палахкотять рум’янцем.

Неподалік десяток людей, відповідальних за стеження, зреагували дуже бурхливо.

У їхніх головах ніби розсипалися іскри, а пальці почали тремтливо набирати повідомлення своїм «босам».

[Шок! Шень Хань та загадкова жінка цілуються в коридорі!]

[Босе! Ви тут? Та пара альфа-омега, за якою Ви наказали стежити, поцілувалася прямо біля входу!]

[Екстрена новина! Чутки про те, що ця альфа ні з ким не зустрічається — точно брехня, вона справжня спокусниця!]

[Омега просто спокійно дивилася в телефон, а та її зненацька поцілувала — бідолаха аж заціпеніла від несподіванки.]

Тієї ж миті.

Усі «боси» отримали повідомлення від своїх підлеглих.

Прочитавши їх, вони відчули, як їм стає зле.

Що за нісенітницю вони пишуть? Наче жовта преса найнижчого ґатунку!

Тож «боси» відповіли: [Я наказав вам з’ясувати їхні особи, а не доповідати про всяку дурню!]

Відповіді підлеглих надійшли швидко і були майже однаковими: [Ой, це ми ще не з’ясували, вони обидві у вечірніх сукнях та в масках.]

«Боси»: «...»

То якого біса ви тоді розбалакалися!

Поки Ґу Дзюньвань ніяковіла, їй зателефонувала Сю Джао.

Узгодивши місце зустрічі, вона потягла Шень Хань до службового ліфта у східній частині коридору.

Позаду, тримаючи телефони на поготові, на відстані трималася юрба «папараці».

Проте коли вони дісталися кінця коридору й повернули за кут, цілі вже й слід прохолов.

Зала урочистостей була розташована зовсім поруч із дахом.

Шень Хань та Ґу Дзюньвань щойно сіли в ліфт, як за кілька секунд уже дісталися входу до злітного майданчика.

Сю Джао, що чекала біля входу, поспіхом передала їм два довгих пальта.

Шень Хань взяла їх, розгорнула одне й дбайливо огорнула ним Ґу Дзюньвань, і лише потім накинула інше собі на плечі.

Трійця відразу сіла у флайєр; за кермо сіла Сю Джао.

Почулося низьке гудіння двигуна, і машина швидко зникла в нічному небі.

Коли «папараці» з телефонами в руках вилетіли на дах, від флайєра не залишилося навіть тіні.

Всередині флайєра.

Шень Хань та Ґу Дзюньвань зняли маски й сіли на задньому сидінні, тулячись одна до одної та насолоджуючись рідкісними хвилинами спокою.

«Ще тільки десята вечора, може, заїдемо на трохи до мене в апартаменти? А вже потім на віллу», — голос альфи звучав удавано спокійно.

Помічниця Сю, що вела машину, подумки хмикнула: "Тобі що, мало було розваг на балу?".

Ґу Дзюньвань теж хотіла побути зі своєю альфою ще бодай трохи.

Проте не встигла вона кивнути, як її особистий телефон у кишені завібрував.

Почувся голос економки, пані Фейцянь: «Удома виникли певні обставини, потрібно, щоб Ви негайно повернулися».

Голос жінки звучав серйозно, тож Ґу Дзюньвань миттєво запитала: «Що сталося? Це серйозно?».

У її голосі мимоволі з’явилися нотки тривоги.

Адже пані Фейцянь ніколи б не стала їй брехати, і якщо вдома виникло щось, із чим вона не може впоратися, то справа точно не з легких.

На іншому кінці пані Фейцянь помовчала мить і промовила: «Вам не варто хвилюватися, проблема не така вже й велика, але її дійсно можете владнати лише Ви особисто. По телефону пояснити важко, я чекаю на Вас».

Побачивши, що Ґу Дзюньвань поклала слухавку, Шень Хань відразу ж подала голос: «Нехай Сю Джао везе тебе прямо на віллу. Якщо знадобиться допомога — телефонуй мені в будь-який час».

Поки її дівчина розмовляла, вона тримала її за плечі, тож чула слова пані Фейцянь.

Ґу Дзюньвань тихо мовила «угу» і знову притулилася головою до плеча своєї альфи.

Заплющивши очі, вона почала перебирати в голові всі можливі проблеми, що могли виникнути на віллі.

За пів години.

Ґу Дзюньвань повернулася до своєї резиденції, де її зустріла пані Фейцянь, яка з вельми ніяковим виглядом стояла у передпокої.

«Що сталося?»

Почувши запитання правительки, пані Фейцянь мовчки вказала рукою у бік вітальні.

Там з дивана піднялася висока жінка-альфа з чудовими манерами і з лагідною посмішкою рушила назустріч Ґу Дзюньвань.

Побачивши цю альфу.

В золотавих феніксових очах Ґу Дзюньвань, що досі були сповнені тривоги, миттєво з’явилося величезне здивування.

«Мамо, що тебе сюди привело?»

------(Перекладач має що сказати)------

О, невже скоро знайомство з батьками?