Розділ 48 — Копання ями

Ґу Дзюньвань та її молодша сестра Ґу Ювей носили прізвище своєї омеги-матері — Ґу.

Але якщо заходила мова про їхню іншу, альфу-матір Тан Юцай, то її життя можна було описувати як справжню легенду.

Часто Ґу Дзюньвань навіть здавалося, що її омега-мати, яка була здатна тримати в ідеальному порядку всю Федерацію, у плані «непередбачуваності» значно поступалася цій альфі.

Думки Тан Юцай ніхто й ніколи не міг розгадати: вона вічно влаштовувала якісь химерні капості й водночас примудрялася успішно розв'язувати масштабні стратегічні завдання.

Одне слово, ця мати була з тих особистостей, яких безмежно поважаєш і любиш, але від яких іноді аж зуби німють.

Тан Юцай поглянула на ціпао під пальтом своєї доньки, підійшла й обійняла її.

«Я приїхала без попередження, сподіваюся, не завадила твоєму побаченню».

Ґу Дзюньвань ще не звикла обговорювати свої почуття з альфою-матір'ю, тому залишила репліку без відповіді.

Вона лише лагідно обійняла її у відповідь і запитала: «Як ти сюди дісталася?»

Тан Юцай: «Контрабандою».

Ґу Дзюньвань: «...»

Пані Фейцянь: «...»

Мати й донька поговорили ще трохи, і тоді Ґу Дзюньвань нарешті дізналася, що та приїхала таємно заради однієї лікарської трави для її омеги-матері.

У четвертому окрузі на 837-й вулиці була зона під назвою «Заповідник прадавньої медицини».

Там продавалося безліч дивовижних лікарських трав, що в цьому світі стрімкого розвитку медичних технологій виглядало водночас і недоречно, і унікально.

Переконавшись, що зі здоров’ям омеги-матері все гаразд, Ґу Дзюньвань заспокоїлася.

«До речі, Сяо Ван, моя присутність тут має залишатися в таємниці, і я сподіваюся, що ти не згадуватимеш про мене навіть своїй дівчині-альфі», — тон Тан Юцай став ніжно-повчальним.

Проте Ґу Дзюньвань не поспішала з обіцянкою.

Вона якраз міркувала про те, чи не варто їй познайомити Шень Хань зі своєю альфою-матір'ю.

Тут Тан Юцай поставила порцелянову чашку й зітхнула: «Ех, коли твоя сестра за твоєю спиною плела проти тебе інтриги, я, дізнавшись про це, всипала їй три добрячих прочуханки. А тепер у мами є таке крихітне прохання, а ти так довго думаєш?».

Вислухавши матір, Ґу Дзюньвань була змушена погодитися й підкоритися її волі.

Тан Юцай задоволено всміхнулася і лагідно провела долонею по волоссю доньки: «Тоді поклянися своїм ім’ям правительки».

Ґу Дзюньвань: «...»

Насилу вклавши спати свою матір, яка вічно діяла всупереч будь-якій логіці, Ґу Дзюньвань присіла на ліжку й нарешті витягла телефон.

Там висіло повідомлення від Шень Хань, надіслане ще пів години тому.

[Ти вже владнала домашні справи? Сьогодні вночі сильний вітер, не забудь зачинити вікно перед сном].

Ґу Дзюньвань глянула на годинник — уже за північ.

Вона якраз міркувала, чи спить уже її кохана, як телефон знову завібрував.

Шень Хань: [Хоч як пізно буде, напиши мені бодай кілька слів, а то я не засну].

Читаючи це повідомлення, омега чітко уявила собі картину, як альфа сидить, обнявши телефон, і чекає на звістку.

Куточки її губ мимоволі піднялися в ніжній посмішці, і вона швидко відписала:

[Нічого серйозного, все вже владнала. Відпочивай швидше, вже так пізно].

Шень Хань: [Ну гаразд, тоді поцілуй мене, і я піду спати].

Побачивши цей рядок, Ґу Дзюньвань відчула, як залишки сну миттєво злетіли з неї.

Вона раптом згадала поцілунок у коридорі готелю на очах у всіх.

Чарівний рум’янець повільно залив порцеляново-білу шкіру омеги.

Вона сховала половину обличчя під ковдру, а потім відправила у відповідь смайлик із червоними губами.

Наступного ранку.

Імператриця прокинулася за своїм звичним біологічним годинником, аби вмитися та причепуритися.

Коли о сьомій годині вона зайшла до їдальні, то виявила, що її мати вже сидить за столом і їсть кашу.

«Сяо Ван, сідай швидше снідати. Після того, як ти закінчиш, мама обговорить з тобою щось важливе».

Почувши цей лагідний голос і зустрівши щиру посмішку на її губах, Ґу Дзюньвань чомусь відчула легку тривогу на душі.

Після сніданку Тан Юцай з посмішкою подивилася на доньку:

«Я не залишатимуся на віллі. Я хочу пожити в тому житловому будинку для урядового персоналу, на 52-му поверсі».

Ґу Дзюньвань на мить заціпеніла, а потім, потерши скроні, безпорадно запитала: «Мамо, що ти знову надумала?»

Тан Юцай тихо зітхнула: «Як сумно. Та альфа — твоє "кохання", а мама, виходить, уже ні?».

Ґу Дзюньвань не могла з нею сперечатися, тож їй залишалося лише кивнути на знак згоди.

Близько десятої години ранку.

Ґу Дзюньвань у супроводі матері та своєї помічниці піднімалася службовим ліфтом житлового комплексу прямо вгору.

Вона та Сю Джао були в захисних масках.

Тан Юцай одягла витончені окуляри в тонкій оправі, що були на піку моди у Федерації; вона виглядала вельми інтелігентно і водночас випромінювала свіжість, притаманну юнакам.

Сю Джао з чемоданом у руках ішла слідом за ними.

У душі вона щиро захоплювалася виглядом матері імператриці, міркуючи, як їй вдається так доглядати за собою. Вона старіє навпаки! Зовсім не помітно, що їй за сорок!

...

Шень Хань уранці вже добрячий час перебувала в черговій кімнаті, коли інструктор Льов раптово затребував у неї один документ.

Нічого не вдієш, їй довелося поспіхом повертатися до своїх апартаментів.

Вона й гадки не мала, що коли забере річ і йтиме назад до ліфтів, то прямо за рогом коридору наткнеться на Ґу Дзюньвань та Сю Джао.

А разом із ними — на високу, шляхетну альфу!

Найстрашнішим було те, що її омега-дівчина лагідно тримала ту особу під руку!

Ґу Дзюньвань, звісно, теж помітила Шень Хань.

Вона бачила, як та буквально зацепеніла на місці, не зводячи очей із її долоні, що спиралася на лікоть супутниці.

За мить правителька навіть розгубилася, не знаючи, як краще пояснити цю картину.

У такій ситуації, коли «дружина випадково наштовхується на тещу чи тестя», зазвичай саме гостя мала б ніяковіти й хвилюватися.

Проте зараз у повітрі розливався якийсь дивний, гострий присмак ревнощів.

До того ж вона обіцяла матері тимчасово не розкривати її особу.

Бачачи, як у її власної альфи аж очі почервоніли, Ґу Дзюньвань відчула, як серце стислося від болю, а в голові знову заніміло.

Омега мовчки відпустила руку матері й поглядом наказала цьому наївному створінню негайно піти геть.

Шень Хань зрозуміла її натяк, проте й не подумала підкоритися.

Вона дивилася на альфу, яка стояла поруч із її дівчиною, а в її голові, наче субтитри, один за одним проносилися ключові описи.

На вигляд років двадцять п’ять, привабливе обличчя.

Витончений негідник!

На відміну від бурі, що вирувала в душі Шень Хань, Тан Юцай зовні залишалася абсолютно спокійною, хоча в душі ледь не вмирала від сміху.

Їй навіть захотілося витягти телефон, зняти цю альфу на відео й відправити своїй омезі.

Це було неймовірно весело!

«Сяо Ван, а яку саме кімнату ти для мене приготувала?» — Тан Юцай повернула голову й з посмішкою заговорила.

Почувши це, Шень Хань ледь не втратила глузд від люті.

Ґу Дзюньвань подумки зітхнула, наказала Сю Джао швидше забрати гостю до кімнати, а сама рушила до своєї ревнивої альфи.

Вона розуміла: якщо зараз не заспокоїти її маленьке левеня, воно просто вибухне.

Тан Юцай не стала заважати, лише з цікавістю пошепки запитала у Сю Джао по дорозі: «Як гадаєш, вона неправильно зрозуміла?»

Сю Джао не наважилася відповісти, лише подумала про себе: "Якщо Ви скажете, що зробили це не навмисно, Вам навіть привид не повірить!".

Обидві жінки з абсолютно різними почуттями спостерігали за тим, як Ґу Дзюньвань підійшла до Шень Хань.

А наступної миті вони побачили, як альфа просто підхопила омегу на руки й з гучним «туп-туп-туп» побігла до дверей однієї з квартир.

Сканування обличчя, вхід, гучний ляскіт дверей — усе відбулося на одному диханні.

Тан Юцай зняла окуляри в тонкій оправі, потерла перенісся і поглянула на помічницю Сю: «Ця альфа завжди поводиться отак?»

А потім з докором додала: «Ти, як особиста помічниця, бачиш такі речі й навіть не намагаєшся втрутитися й навести лад?»

Сю Джао відчула, що їй самій стає не по собі.

Вона подумала: "Та що ж це коїться! Ви самі копаєте яму власній доньці, а я — лише скромна помічниця, хіба я можу на це вплинути?".

…

Опинившись у квартирі, Шень Хань обережно опустила Ґу Дзюньвань на тумбу заввишки в пів людського зросту біля передпокою.

Потім вона уперлася долонями в краї дерев’яної тумби, затиснувши омегу у вузькому просторі перед собою.

«Хто-хто-хто... хто та альфа?»

Ґу Дзюньвань зняла захисну маску, підняла руку й лагідно заправила неслухняне пасмо волосся, що розпалося на лобі дівчини, їй за вухо.

Вона спокійно пояснила: «Вона — моя родичка, не думай зайвого».

Але як Шень Хань могла не думати, якщо щоїно чула, як та особа з такою ніжністю називала її дівчину «Сяо Ван» — вона ледь не кинулася з кулаками.

Проте слово «родичка» принесло їй певне полегшення.

Вона злегка нахилилася вперед, уткнувшись головою в шию Ґу Дзюньвань, і вдихаючи її пахощі, глухо промовила: «Тоді ніколи більше не тримай її під руку».

Ґу Дзюньвань не знала, чи варто їй давати таку обіцянку, та й міркувати зараз вона вже не могла.

Адже губи альфи вже торкнулися її шиї.

Після того, як вони оголосили себе парою, у них уже були обійми та поцілунки.

Але Шень Хань уперше цілувала її в шию — якщо не враховувати тих подій під час їхньої першої зустрічі.

Губи альфи були гарячими, і коли вони торкнулися чутливої ніжної шкіри омеги, тілом правительки наче пройшов електричний розряд.

Ґу Дзюньвань відчула, як усі її м'язи миттєво слабшають.

Дії дівчини не були надто зухвалими, проте вони ніби увімкнули якусь особливу кнопку, змушуючи тіло омеги поступово палахкотіти жаром.

Неймовірна хвиля пристрасті зародилася в глибині душі і, розходячись колами, розлилася кожною клітиною тіла.

«Шень Хань...»

Омега хотіла зупинити її, проте не очікувала, що голос, який зірвався з її губ, тремтітиме від солодкого збудження.

Це звучало радше як запрошення чи спокуса.

Шень Хань спочатку хотіла просто притиснутися до своєї дівчини й трохи вередувати, як дитина, але така реакція омеги миттєво розпалила в її серці справжнє полум'я.

Природне бажання альфи володіти прокинулося в цю мить, а первісний потяг змушував її прагнути взяти від омеги ще більше.

Ґу Дзюньвань інстинктивно обхопила руками її плечі, а її шия мимоволі відхилилася назад.

Якраз перед тим, як її потилиця мала торкнутися стіни, долоня Шень Хань запобігливо підтримала безсилу голову омеги.

Вгамувавши палке бажання негайно позначити свою пару, Шень Хань відірвалася від ніжної шиї Ґу Дзюньвань.

Вона лагідно тримала її за потилицю, накриваючи своїми губами злегка відкритий, спокусливий червоний рот омеги.

Пахощі холодної сливи та свіжого кедра водночас розквітли на кінчиках їхніх язиків.

У тісному просторі передпокою солодкі та палкі феромони сплелися в тривалих обіймах.

------(Перекладач має що сказати)------

Ой що це коїться, ой що це коїться

Зацвіла шовковиця на околицях)))