Розділ 51 — Використання себе як приманки

Четвертий округ, 837-ма вулиця, «Заповідник прадавньої медицини».

У комірчині для непотребу семеро семеро чи вісім людей сиділи тулячись на підлозі, стогнучи та нарікаючи.

Худорлявий дідусь спритно перев’язував поранених та вправляв їм кістки.

Ці десять із гаком людей у кімнаті були саме тими хуліганами, які щойно напали на Шень Хань та її супутників.

Кожен із них мав травми різного ступеня тяжкості.

Найважчим був той, хто вихопив тригранний ніж, збираючись штрикнути Тан Юцай, а потім отримав удар від Шень Хань.

Кістки його правого зап’ястя були роздроблені, а три ребра — зламані.

Зараз він ледь живий лежав на грубому дерев’яному ліжку, проте його погляд усе ще був сповнений люті.

Худорлявий старий закінчив надавати йому першу допомогу, витер піт із чола й звернувся до чоловіка, який сидів навпочіпки поруч і курив: «Хаодзі, краще б ви більше не займалися такими справами. Ті, на кого ви сьогодні націлилися, з першого погляду не схожі на простих людей. Якби вони не змилувалися над вами, навряд чи хоч хтось із вас повернувся б сюди цілим».

Вислуховуючи докори діда, Ян Хао глибоко затягнувся цигаркою й роздратовано кинув: «Гаразд, гаразд, я зрозумів! Наступного разу ми будемо обачнішими».

Договоривши, він плюнув на підлогу: «Цього разу нас обдурили. Ті люди лише сказали, що в іншої сторони є охоронці, але вони не сказали, що ті так добре вміють битися!»

Почувши це бурчання, старий зрозумів, що онук зовсім не слухає його порад.

Він лише зітхнув, похитав головою й продовжив обробляти рани іншим.

У цей момент дерев’яні двері маленької кімнати з рипінням відчинилися ззовні.

Слідом за цим всередину впевненим кроком зайшов високий чоловік у бейсболці.

Побачивши його, Ян Хао миттєво підвівся на ноги.

Він скреготнув зубами й із погрозою звернувся до прибулого: «Прокляття! Цього разу ти нас підставив по-крупному. Поглянь, до якого стану довели моїх братів? Вони щонайменше три місяці не зможуть працювати».

Вираз обличчя чоловіка в бейсболці ніяк не змінився від цих залякувань.

Він спокійним рухом зачинив за собою дерев’яні двері, підійшов ближче, оглянув травми поранених і байдуже промовив: «Цього разу вам дійсно довелося несолодко, проте вам нема про що хвилюватися. Я приніс вам цілком щедру компенсацію. Ви зможете добре відпочити не те що три місяці, а значно довше».

З цими словами чоловік у бейсболці протягнув шкіряну валізу, яку тримав у руці.

Побачивши, що валіза досить солідна, Ян Хао трохи пом'якшав обличчям.

Він знову прикурив цигарку, узяв валізу, і її важкість змусила його змінити тон на більш приязний.

«Оце інша справа. Брати просто хочуть заробити собі на шматок хліба й не бажають накликати на себе великі неприємності. Якщо наступного разу знову буде подібна робота, краще взагалі до нас не звертайся».

Чоловік у бейсболці ледь помітно кивнув і тихо відповів: «Добре».

Ян Хао з цигаркою в роті клацнув замками валізи.

Проте, коли він із передчуттям радості зазирнув усередину, то заціпенів від жаху: валіза була вщент забита акуратно складеними ритуальними грошима для небіжчиків.

Він різко підвів голову, дивлячись на високого чоловіка: «Що це має...»

Не встиг він договорити слово «означати», як військовий ніж уже пробив його горло наскрізь.

Чоловік у бейсболці відштовхнув його тіло ногою і, тримаючи закривавлений ніж, продовжив убивати другого, а потім і третього.

О 15:40 сонце палило найнещадніше, його промені пробивалися крізь щілини в даху.

Проте вони висвітлювали лише криваву бійню.

Більше десяти хуліганів лежали в калюжах власної крові, чітко відчуваючи, як вони занурюються в холодне пекло.

Не минуло й двох хвилин, як єдиними живими в цій маленькій халупі залишилися високий чоловік у бейсболці та худорлявий старий, який прийшов допомогти своєму неслухняному онуку.

«На тебе знайдеться кара! Боги на небі все бачать!»

Почувши слова старого, високий чоловік лише глухо розсміявся.

«Справді? А чому мені здається, що єдиний бог у цьому світі — це мій гострий ніж?»

Договоривши, він з посмішкою пробив шийну артерію старого.

Він змахнув рукою, збиваючи кров із ножа, і штовхнув ногою валізу поруч: «Цих грошей вам вистачить, аби розкошувати на тому світі до кінця віку».

У той самий час.

У будинку престарілих у північному другому округу.

Сивочолий літній чоловік сидів за письмовим столом, і вивчаючи розкладені перед ним численні розвіддані, почав чітко віддавати накази.

«У резиденції немає жодного підозрілого руху, на ринку лікарських трав Ґу Дзюньвань також не готувала жодних таємних пасток. Ця розвідка виявилася надзвичайно успішною, негайно розпочинайте ліквідацію».

«Рудий Лисе, нехай твої люди починають діяти. Ми довго плекали це військо задля цієї миті. Імена тих, хто загине, назавжди закарбує героїчний монумент нашої великої нації Ямато!»

Якщо повернути час трохи назад.

Якраз тоді, коли Шень Хань та її супутники щойно закінчили бійку біля яток із травами, Ґу Дзюньвань, перебуваючи у своєму кабінеті в резиденції, раптом відчула, що вона щось упустила з виду.

Це передчуття з'явилося у неї ще минулої ночі, коли вона розмовляла по відеозв'язку зі своїми матерями.

І зараз це відчуття, що якась ситуація виходить з-під її контролю, ставало все сильнішим.

Вона не стала чекати, поки тривога в її серці розростеться ще більше.

І знову набрала номер своєї омеги-матері.

Зв’язок швидко встановився, і з динаміка почувся дещо втомлений голос Ґу Цяньцю.

«Що сталося?»

Ґу Дзюньвань помовчала мить і запитала прямо: «Мамо, ви щось приховуєте від мене?»

На іншому кінці дроту колишня імператриця лише лагідно розсміялася: «Невже Юцай знову завдала клопоту твоїй дівчині? Ти ж знаєш її характер...»

«Мамо! — Ґу Дзюньвань перервала її жартівливий тон. — Ти уникаєш прямої відповіді на моє запитання і намагаєшся використати мою дівчину, аби відвернути мою увагу. Що ви задумали? Невже це дійсно необхідно?»

На іншому кінці лінії Ґу Цяньцю перестала посміхатися і після тривалої паузи відповіла лише одне: «Так, це необхідно».

Почувши це, Ґу Дзюньвань зрозуміла, що її матір більше не скаже їй жодного слова.

Вона розірвала дзвінок і спробувала набрати телефон Шень Хань.

Ніхто не відповідав.

Вона набрала свою іншу, альфу-матір — результат був таким самим.

У цю мить вона чітко усвідомила: події, що вийшли з-під її контролю, можуть виявитися значно серйознішими, ніж вона припускала.

«Сю Джао, негайно зв’яжи мене з полковником Пін Дзяші з Третьої армії!»

Якраз у той час, коли Ґу Дзюньвань намагалася випередити невидимного ворога, віддаючи накази та стягуючи війська.

Тан Юцай, перебуваючи в аптекарському кварталі, опустила погляд на свій телефон, де вщент зникли всі поділки сигналу, і її обличчя раптом стало суворим.

Вона повернулася до альфи поруч, яка злякано втупилася в неї, і промовила: «Велика риба, яку я ловила, нарешті клюнула!».

Шень Хань із жалібним виглядом витиснула з себе посмішку: «Тату, то Ви, виявляється, любите рибалити? Давайте наступного разу я поїду з Вами в море на риболовлю, добре?».

Тан Юцай потягла її прямо до іншої частини ринку лікарських трав.

У її голосі чітко відчувався поспіх: «Слухай уважно. Під час того перевороту, у який потрапила Дзюньвань, нас усіх обвели навколо пальця. Її молодшу сестру також використали, а вона про це й не здогадувалася. Весь цей останній рік ми таємно вели розслідування, аби вийти на ляльковода. Там усе дуже заплутано, зараз немає часу пояснювати».

«Цього разу я приїхала сюди саме для того, щоб змусити того таємного ворога викрити себе. Якщо ми не витягнемо його на світло, уся Федерація згодом зануриться в ще більший хаос. Вони вже почали діяти, і глушіння сигналу — це перша ознака того, що вони йдуть на штурм».

«Ти зможеш протриматися зі мною ці найнебезпечніші одну-дві години?».

Поки Тан Юцай говорила, Шень Хань не перебивала її ні єдиним словом.

У цю мить вона чітко усвідомила, що її «тато» втаємничила цей план від власної доньки і збирається влаштувати тут грандіозну бурю.

Вона блискавично проаналізувала отримані дані.

Дівчина розуміла: зараз усе, що вона має і може зробити — це продовжувати йти за наміченим планом жінки.

А не намагатися самовільно перехопити командування цим боєм.

У цій грі більшість інформації була прихована від неї за стіною таємниць.

Вона просто не мала достатньо високого обзору, аби очолити всю шахівницю.

«Тату, скажіть, що нам тепер робити, я в усьому слухатимуся Вас!».

Тан Юцай роздратовано, але легенько ляснула її по голові: «Не називай мене так! Хіба я вже погодилася віддати за тебе свою доньку? Я з тобою за попередній удар ще не розрахувалася».

«Залиш зараз біля мене лише ту альфу S-класу, а решту бійців розсунь для маскування в навколишніх житлових будинках. Якщо вони йтимуть за нами, то не принесуть жодної користі, а лише стануть живими мішенями для ворога».

«Зараз наше завдання — не битися, а рятувати власні шкури. Скинемо цей зайвий баласт, а коли все мине — повернемося й заберемо їх».

Шень Хань крадькома косо зиркнула на неї.

Вона подумала: "«Баласт»? Ви це серйозно? Чому таке враження, наче Ви про якесь сміття говорите: то скинути, то підібрати".

Пробурчавши це про себе, вона негайно віддала наказ своєму загону.

Військовий наказ — це закон, тож гвардійці, хоч як би вони дивувалися в душі, навіть не подумали піддавати сумніву слова свого капітана.

Ма Хаою пригнувся і миттєво юркнув у найближчу халупу.

Дивлячись на три силуети, що швидко віддалялися, він відчув, ніби знову повернувся в той бій на кордоні з Сіньлі.

Хоча місце змінилося, і люди поруч були іншими, проте це моторошне передчуття небезпеки було точнісінько таким, як тоді.

Вони пройшли зовсім трохи, коли Нін Сі, яка замикала їхню трійку, раптово зробила потужний ривок і повалила обох супутників на землю.

Черга куль майже черкнула її по спині й полетіла вперед, врізавшись у глиняну стіну наприкінці переулку.

Упавши на землю, трійця миттєво перекотилася і, пригнувшись, рушила слідом за Тан Юцай, яка звернула у вузьку вуличку.

Вони пробиралися боком, обдираючи плечима й спинами штукатурку, що сипалася шматками.

Гарячий подих, що виривався з ніздрів, миттєво відбивався рикошетом від стіни прямо перед обличчям.

Шень Хань мимохідь подумала, що їм дуже пощастило мати таку струнку статуру.

Будь на їхньому місці хтось міцніший — точно застряг би в цих щілинах між будинками.

Тан Юцай, схоже, бездоганно знала тутешню місцевість; вона невпинно вела Шень Хань та її напарницю, повертаючи то ліворуч, то праворуч лабіринтами провулків.

Звуки пострілів за ними лунали без упину, проте жодна куля так і не змогла наздогнати втікачок.

«Щойно вийдемо з цієї зони забудови, попереду буде довге поле з дикою травою. Там найпростіше потрапити під випадкову кулю, тож доведеться бігти з усіх сил. Коли дістанемося занедбаної фабрики наприкінці поля, будемо в безпеці».

Не встигла вона договорити, як прямо над їхніми головами прогримів вибух.

Уламки заліза від підірваної конструкції зливою полетіли в їхній бік.

Шень Хань в останню мить сильно штовхнула Тан Юцай уперед.

Сама ж вона разом із Нін Сі перекотилася по землі, ухиляючись від цього раптового удару.

Фізична підготовка Тан Юцай все ж таки поступалася навичкам гвардійців, тож попри порятунок від Шень Хань, осколок заліза по дотичній сильно зачепив її ліву гомілку.

В ту ж мить кров хлинула з рани, забарвлюючи землю в яскраво-червоний колір.

Вона міцно зціпила зуби, не видавши ні звуку.

Проте Шень Хань із тривогою та переляком вигукнула: «Тату, Ви в порядку?».

Від цього крику у Нін Сі, яка щойно підвелася на ноги, ледь коліна не підкосилися — вона мало не впала перед ними на коліна.

«Усе гаразд! Біжимо далі!»

Тан Юцай зараз не мала часу виправляти те, як її назвали; спираючись на руки, вона спробувала підвестися з землі.

Проте Шень Хань виявилася значно спритнішою: вона нахилилася, підхопила жінку, закинула її собі на плече і стрімко кинулася до дикого поля попереду.

«Тату, у Вас поранена нога, якщо я понесу Вас, наша швидкість буде значно більшою».

Нін Сі бігла слідом за своїм капітаном, швидко занурюючись у траву, що сягала їм до пояса, і час від часу відстрілювалася назад.

Хоча зараз вони рятували власні життя, в її голові панував цілковитий, неймовірний хаос.

"Ця вчителька Тан — альфа-мати дівчини нашого боса! Та хто ж тоді її таємнича дівчина-омега?!"

------(Перекладач має що сказати)------

Це не спойлер, я впевнена, більшість так думає) Нін Сі, ти скоро дізнаєшся!)