Розділ 52 — Чи є будинок і машина?

На ділянці пустиря, довжина якого сягала майже трьох кілометрів.

Шень Хань несла на плечі Тан Юцай, просуваючись уперед разом із Нін Сі зигзагоподібною траєкторією.

Хоча такий маршрут подвоював витрати фізичних сил, він також дозволяв значно знизити ймовірність влучання куль.

Над їхніми головами з дзижчанням кружляли розвідувальні безпілотники, а за ними гналося все більше й більше ворогів.

Якби хтось поглянув униз із ракурсу дронів, то побачив би, що теперішня ситуація вельми нагадує пісочний годинник.

Шень Хань та її супутниці перебували в найвужчому місці — у горловині, тоді як переслідувачі нагадували величезну масу піску вгорі; незліченні піщинки пробиралися крізь численні заплутані провулки, невпинно стікаючи до цієї горловини.

Шень Хань та Нін Сі на повну вивільнили свої феромони, аби підтримувати чуття та швидкість на піку можливостей.

Нін Сі вже давно облишила спроби відстрілюватися назад.

Адже, як і казала раніше Тан Юцай, зараз вони могли лише бігти з усіх сил; за таких обставин будь-який вогонь у відповідь практично втрачав сенс.

«Шень Хань, ти не тримаєш на мене зла за те, що я без жодної причини втягнула тебе в цей смертельний вир?»

Почувши слова жінки на своєму плечі, Шень Хань, не збавляючи шаленого темпу бігу, не згаяла нагоди заробити бали прихильності у майбутнього тестя.

«Та як таке можливо? Тату, якщо Ви так кажете, то це вже якось зовсім не по-сімейному! До того ж я вірю, що якщо Ви наважилися так самотужки ризикнути, то обов’язково підготували цілком надійний план. Склад уже зовсім поруч, то де ж наше підкріплення?»

Тан Юцай витягнула шию, визираючи вперед, і теж спантеличено промовила: «І справді, чому це тут так тихо й безлюдно?»

У Шень Хань аж повіка засіпалася: «Коли Ви узгоджували стратегію, невже не обговорили навіть таку важливу деталь?»

«Я просто не встигла розповісти все в подробицях. Мені відповіли коротким "зрозуміло" і роздратовано кинули слухавку».

Почувши ці слова Тан Юцай, Шень Хань відчула, що сама зараз відкине копита.

Проте нарікати на тата зараз було не на часі, тому вона лише пригнічено запитала: «Що це за армія така? Ну й зухвалість!»

Тан Юцай відповіла: «Це не армія, це мій колишній суперник у коханні. Ой, хіба я не казала тобі про це щойно?»

У Шень Хань ледь сльози не бризнули з очей.

Подумки вона подумала: «Якби Ви заздалегідь сказали мені, що Вашим напарником у цій грі є Ваш колишній суперник, хіба я змогла б залишатися такою спокійною всю цю дорогу?»

«Нін Сі! Прискорся!»

Голосно крикнувши своїй соратниці, Шень Хань зціпила зуби й знову додала швидкості, наче справжній вихор влітаючи на територію занедбаної фабрики.

Це був старий машинобудівний завод.

Цехи з розбитими шибами під дахом височіли повсюди, нагадуючи брудних гігантських чудовиськ.

Поруч із напівзруйнованими цехами височіло кілька недобудованих багатоповерхівок.

У повітрі висіло стійке відлуння старого машинного мастила.

Проте незабаром цей запах далекої історії розвіявся під натиском порохового диму.

Переслідувачі, які хвилею ринули крізь головні ворота фабрики, миттєво розділилися на три загони.

Центральна група мала завдання невідступно слідувати за здобиччю, а ліве та праве крила під час переслідування невпинно шукали зручні позиції для облаштування снайперських точок.

Все більш щільний вогонь накривав їх із різних напрямків.

Трійця маневрувала між полущеними бетонними та цегляними стінами, нагадуючи загнаних у глухий кут звірів, які от-от дідуть до свого кінця.

Нін Сі затискала рукою зачеплене кулею плече, а її думки хаотично кружляли.

Зрештою вона з гіркотою усвідомила: навіть на порозі того, що її от-от перетворять на решето, у її голові не виринає образ жодної людини, яку б вона понад усе хотіла побачити.

В очах батьків існували лише інтереси клану.

А ті омеги, з якими вона зустрічалася... коли все було добре, вони справді клялися в коханні до труни, проте зараз, коли справа дійшла до життя та смерті, це кохання, схоже, втратило будь-яке значення.

З цією думкою вона мимохіть перевела погляд на Шень Хань, яка з тещею на плечі кидалася з боку в бік, ухиляючись від обстрілу.

І в її серці раптом спалахнули заздрощі.

Раніше вона потай насміхалася зі свого капітана, яка вже стільки часу зустрічається з дівчиною, але досі так і не спромоглася позначити її феромонами.

Проте в цю саму мить вона збагнула: можливо, капітан просто надзвичайно цінує свою половинку, тому й не поспішає мітити її.

Поки вона про це міркувала, зненацька ззаду пролунав гучний вибух.

Гаряча вибухова хвиля зметнулася до неба, підкинувши в повітря більше десятка переслідувачів.

Тан Юцай витягнула шию, озираючись назад, і зраділа: «Прийшли, прийшли! Це наші!»

Проте Шень Хань зовсім не розслабилася.

Адже обстріл із боку переслідувачів не припинявся.

До того ж, поява підкріплення могла з великою ймовірністю змусити ворогів розпочати ще більш шалене та відчайдушне полювання.

Альфа продовжувала зберігати максимальну пильність, а кожен м'яз її тіла був натягнутий як струна.

Вона стрімко неслася між уламками залізобетону, наче сповнений прихованої сили леопард.

«Тату, а цей Ваш колишній суперник — справді непересічна постать; не лише не скористався нагодою добити, а й не пошкодував таких коштів, аби витягти Вас із біди».

Почувши слова Шень Хань, Тан Юцай гучно хмикнула: «Цей телепень зробив це зовсім не заради мене, він просто боїться, що якщо я помру тут, моя дружина буде невтішною від горя».

У той самий час.

Старий у будинку престарілих у північному другому округу отримав нове повідомлення: «Імператриця почала стягувати війська».

На губах старого з’явилася тонка посмішка, і він неквапливо промовив: «Ґу Дзюньвань тільки зараз згадала про війська? Вона збирається поїхати туди, аби забрати труп своєї матері? Що ж, у такому разі я зроблю їй ще один подарунок».

«Чорна Мишо, накажи людям відправити відео з пораненням її матері нашій шановній правительці, а потім щохвилини доповідай мені про кожен її крок. Якщо наша імператриця через гнів вчинить якусь нерозважливу дурницю, можливо, сьогодні вночі ми зберемо ще один багатий улов».

Чоловік на прізвисько Чорна Миша прийняв наказ і пішов.

Проте за п’ять хвилин він знову повернувся, і на його обличчі читалася явна тривога.

«Наставнику, біда! Нашого важливого агента, якого ми впровадили в резиденцію, перехопила заздалегідь підготовлена система протидії імператриці якраз під час передачі інформації. Тепер зв’язок із ним повністю втрачено».

У старого, який якраз порався біля бонсаю, здригнулася рука, і дбайливо підрізана гілочка миттєво впала додолу.

«Як таке могло статися? Цей агент переховувався понад двадцять років, і його жодного разу не викрили. Як у сьогоднішній тисняві та хаосі його повідомлення взагалі змогли перехопити?»

Чорна Миша не мав відповіді на це запитання свого наставника, тому йому залишалося лише низько схилити голову й мовчати.

Старий зробив кілька швидких кроків туди-сюди кімнатою, а потім, раптово згадавши щось, квапливо вигукнув:

«Негайно зв’яжися з Рудим Лисом! Нехай доповість про ситуацію на своєму боці».

Чорна Миша відразу ж виконав наказ.

За короткий час він, витираючи холодний піт, звернувся до свого наставника: «Зв’язок із Рудим Лисом також втрачено».

Почувши цю звістку, старий відчув, як у нього перед очима все закрутилося від запаморочення.

Він сперся на стіл і безсило впав назад у крісло, ніяк не в змозі збагнути: кожна ж ланка його плану була бездоганною, то чому все закінчилося ось так?

Війська Ґу Дзюньвань усе ще перебувають у дорозі, то як у Рудого Лиса вже встигли виникнути проблеми?

Війська Ґу Дзюньвань дійсно все ще долали половину шляху.

Проте сама вона значно раніше сіла на військове судно й залишила резиденцію; якщо порахувати час, то за пів години вона вже прибуде до 837-го кварталу.

Почувши доповідь помічниці про те, що ворожого шпигуна-інформатора схоплено, Ґу Дзюньвань не виказала жодної радості — у цю саму мить її серце палахкотіло від шаленої тривоги.

Завдяки відеозапису, який щойно надіслали вороги, вона знала про поранення материної ноги, а також бачила, як Шень Хань, прикриваючи її, стрімко бігла вперед.

Ці дві людини були її найближчими та найдорожчими у світі, і якщо з ними щось трапиться, то навіть повне знищення ворожого лігва не зможе компенсувати цю втрату бодай на крихту.

Сю Джао, помітивши блідість на обличчі своєї правительки, поспіхом тихо заспокоїла її:

«Ваша Величносте, з ними все буде гаразд. Ваша мати обов’язково підготувала шлях для відступу, а вороги надіслали нам це відео лише з однією метою — розхитати Ваш душевний спокій».

Ґу Дзюньвань, звісно, розуміла, що її мати не могла піти на це без підготовки, проте все одно не могла впоратися зі своїм страхом та хвилюванням.

Зараз вона вже майже на вісімдесят відсотків розгадала цей план своїх матерів із виловлювання ворога на живу приманку.

Тепер риба дійсно заковтнула гачок, але в якому стані зараз перебувають ті, хто добровільно зробив себе наживкою?

Трійця «наживок» почувалася відносно непогано.

На цей момент вони вже перебралися всередину складу, який залишився без даху.

Зовні звуки пострілів та вибухів усе ще не вщухали, проте всередині складу було абсолютно безпечно.

Шень Хань уже спустила Тан Юцай зі свого плеча.

Зараз усі троє сиділи, спираючись на купу напівгнілої деревини, і важко переводили подих.

Неподалік від них стояли вісім альф; кожен із них мав кремезну статуру й виглядав як досвідчений, загартований боєць.

У цей момент рудоволосий чоловік середнього віку зробив крок уперед і, дивлячись на Тан Юцай згори вниз, зневажливо хмикнув:

«Ну треба ж, ніколи б не подумав, що побачу тебе в такому жалюгідному стані».

Тан Юцай кивнула на знак згоди:

«Справді, я вже дуже давно не опинялася в такій халепі. Проте вдома на мене чекає кохана дружина, яка пожаліє мене й приголубить. До речі, І Хе, а як щодо тебе? Ти вже знайшов собі дружину?».

Щойно учителька Тан заговорила таким тоном...

У Шень Хань поруч аж серце в п'яти сховалося від передчуття біди.

Проте не встигла вона навіть подати тій знак очима, як рудоволосий чоловік на ім'я І Хе миттєво спалахнув від люті.

Побачивши це, Шень Хань відразу підхопилася на ноги й заступила собою Тан Юцай:

«Брате, давайте поговоримо як цивілізовані люди. Вона зараз поранена і вельми слабка тілом, не треба її бити, аби не сталося якогось нещастя».

І Хе холодно поглянув на альфу перед собою:

«Ти ще хто така?»

Тан Юцай миттєво вклинилася в розмову: «Вона моя дочка!».

Почувши це, погляд І Хе вмить змінився.

Він почав пильно розглядати цю високу й тендітну дівчину перед собою, і в його очах з’явився вираз ніжної, але дуже заплутаної глибини.

Проте в цю мить Тан Юцай неквапливо додала: «Альфа».

Обличчя І Хе миттєво знову похмурніло.

Хай йому грець! Навіщо робити такі довгі паузи під час розмови?!

«Побити її! Я щиро не розумію, як Цяньцьов взагалі примудрилася закохатися в таку гостру на язик альфу?»

Почувши наказ свого боса, семеро досвідчених бійців миттєво рушили вперед і почали битися з Тан Юцай та Нін Сі.

Вони чітко розраховували кожен свій рух, тож хоча галасу було чимало, насправді жодних серйозних ударів вони не завдавали.

Сили Нін Сі після тривалого бігу вже майже повністю вичерпалися.

Зараз вона просто затуляла руками голову й обличчя, жалібно вигукуючи:

«Гей, мене за що б'єте?! Я взагалі майже не знаю цю людину поруч зі мною!».

Поки Тан Юцай отримувала свою дозу прочуханки, І Хе відвів Шень Хань трохи вбік.

А потім почав прискіпливо, оцінюючим поглядом вивчати альфу, яка завоювала серце доньки його колишнього кохання.

Це було дуже схоже на те, як майбутній тесть прискіпливо обирає собі зятя.

Шень Хань стояла смирно, виструнчившись за всіма правилами, і навіть не наважувалася заступитися за учительку Тан.

Аби тільки її саму зараз не відлупцювали за компанію.

Раптово І Хе владно запитав: «Власне житло є?»

Шень Хань спочатку розгубилася від такого питання, але потім слухняно кивнула: «Моя дівчина виділила мені кімнату в гуртожитку».

І Хе злегка насупився: «Машина є?»

Шень Хань: «Моя дівчина подарувала мені "Летючого Дракона"».

І Хе потер перенісся і поставив останнє запитання: «А як щодо кар'єри?»

Шень Хань сором’язливо й ніяково всміхнулася: «Я працюю на свою дівчину».

Вислухавши ці відповіді, І Хе відчув, як йому самому стає не по собі.

Прокляття! Та чому і мати, і донька так обожнюють оцих альф, які вміють лише сидіти на шиї в своїх омег?!

------(Перекладач має що сказати)------

Ну, вона життям ризикує заради своєї дівчини…