Розділ 53 — Історія професійних ридань

І Хе наказав своїм людям припинити прочуханку для Тан Юцай, а сам узяв медичну аптечку й особисто забинтував їй поранену ногу.

«Цього разу дякую».

Почувши слова Тан Юцай, І Хе тихо кивнув «угу» і продовжив дбайливо обробляти рану — усе було зрозуміло без зайвих слів.

Почуття в цьому світі іноді бувають дивовижними.

Деякі люди, залишаючись суперниками в коханні, водночас можуть бути найкращими друзями, яким можна без вагань довірити власне життя.

Обробивши поранену ногу, І Хе все ж не стримався і запитав: «Як вона? Все гаразд?»

Тан Юцай, побачивши, що колишній суперник досі так сильно переймається долею її дружини, миттєво роздратувалася.

Вона лукаво блиснула очима й уїдливо всміхнулася: «Що? Ти питаєш про наші стосунки? Чудово! Ми з Цяньцьов народили та виховали двох донечок».

Шень Хань, бачачи, як учителька Тан знову починає чіплятися до чоловіка, відчула, що у неї від страху волосся дибки стає.

Вона поспіхом зробила крок уперед: «Дядьку І! Якщо хочете когось ударити, то бийте мене, не чіпайте мого тата».

Тан Юцай протягнула руку й зупинила її: «Ні! Ти ще дитина, тато ні за що не дозволить тобі страждати!».

Шень Хань: «Я не боюся труднощів, я лише боюся, що докладу недостатньо зусиль».

Тан Юцай: «Дурненька дитино, в серці тата ти вже посідаєш перше місце!».

Нін Сі: «...»

І Хе: «...» Ви двоє що, вирішили влаштувати переді мною комедійне шоу?

За кілька хвилин залізні ворота складу розсунулися в різні боки.

Всередину зайшла група альф у спортивних костюмах, які закинули в кут складу понад двадцять живих бранців.

Шень Хань повернула голову й побачила, що у кожного з них руки були зв'язані за спиною, ноги обмотані залізними ланцюгами, у роти заштовхані шматки тканини, а очі — зав'язані.

Така професійна техніка викрадення! Цікаво, з якого бізнесу свого часу розпочинав цей дядько І?

«Кілька втекло, двадцять трьох упіймали, решта сто з гаком — мертві, їх сюди тягти не стали. Нам треба йти зараз, ми зв’яжемося з вами пізніше».

Сказавши це, І Хе разом зі своїми людьми швидко залишив склад.

Проводжаючи їх поглядом, Шень Хань допомогла Тан Юцай та Нін Сі перебратися на трохи чистіше місце, аби вони могли сісти.

Сама ж вона почала нишпорити в кишенях у пошуках телефона.

Вона подумала, що оскільки ворога знищила команда дядька І, то глушіння сигналу також мало бути знято.

Якщо телефон знову запрацює, треба негайно зателефонувати студентці Ґу й повідомити, що вони в безпеці.

Така гучна стрілянина та вибухи точно не залишилися непоміченими, і новини вже стовідсотково розійшлися.

Головне — аби кохана знову не перелякалася, як минулого разу.

Проте не встигла вона навіть розблокувати екран щойно витягнутого телефона.

Від входу до складу знову почулися кроки.

Попереду впевненою ходою йшла Ґу Дзюньвань, а за її спиною ліворуч і праворуч трималися особиста помічниця Сю Джао та полковник Пін Дзяші з Третьої армії.

Сьогодні імператриця була вдягнена в чорну військову форму для спецоперацій, а її розкішне довге волосся було зібране ззаду в акуратний, лаконічний хвіст.

Суворе чорне вбрання та військові черевики ідеально підкреслювали витончені вигини її фігури.

Обличчя правительки було блідим, а в золотавих очах чітко читалися глибока тривога та гнів.

Кожен крок її довгих струнких ніг випромінював таку сувору ауру, що здавалося, ніби навколо неї витає справжня жага вбивства.

Побачивши правительку в такому стані, серця трьох альф, які відпочивали на складі, одночасно йокнули, і вони поспіхом підвелися на ноги.

Тан Юцай зрозуміла, що її донька цього разу не на жарт розлютилася, тому миттєво почала професійно бідкатися на долю.

«Вань-Вань, ти нарешті прийшла! Щойно якась банда негідників знущалася з мене, вони так сильно мене побили, так боляче!».

Очі Нін Сі раптово розширилися.

У душі вона була шокована: "Невже у цій перестрілці учительці Тан мізки відбили? Як вона сміє так розмовляти з самою імператрицею!".

Ґу Дзюньвань пильно оглянула свою альфу-матір.

Бачачи, що хоч та й виглядає дещо пошарпаною, проте почувається цілком непогано.

Камінь, який усю дорогу тиснув їй на серце, нарешті наполовину впав.

До того ж, якщо мати ще здатна розігрувати перед нею такі жалібні сцени, то з її здоров'ям точно немає серйозних проблем.

Через цей план, який влаштували її матері, Ґу Дзюньвань водночас гнівалася і до смерті боялася.

Вона навіть думати не хотіла про те, що б вона робила, якби з ними щось сталося.

Тан Юцай, накульгуючи, зробила кілька кроків уперед і тремтячи протягнула руки.

Вона бездоганно втілила образ «старої матері», яка понад усе боїться завдати клопоту своїм дітям.

Ґу Дзюньвань підійшла, ніжно обійняла матір, а потім відразу ж оминула її й рушила до іншої альфи, яка весь цей час безглуздо стояла осторонь.

Дивлячись на омегу, яка йшла прямо до неї, Шень Хань лише беззвучно й наївно всміхалася на всі тридцять два зуби.

Насправді їй теж хотілося, як і учительці Тан, побідкатися перед Ґу Дзюньвань і завоювати трохи ніжності.

Проте зважаючи на те, що навколо було кілька сторонніх людей, їй було незручно поводитися надто вільно.

І поки вона вагалася в душі, чи не варто їй, як гвардійцю, віддати імператриці військове вітання.

Тендітне й м’яке тіло вже само затиснулося в її обіймах.

П’янкий, освіжаючий аромат холодної сливи проник у ніздрі, перетворившись на незліченні електричні розряди, які вщент розбили будь-які раціональні думки в голові альфи.

Схоже, Шень Хань зовсім не очікувала, що Ґу Дзюньвань наважиться обійняти її на очах у всіх присутніх.

Дівчина лише кліпала очима, заціпенівши на місці від несподіванки.

Неподалік Нін Сі взагалі повністю втратила дар мови.

Вона роззявила рота й застигла, не зводячи очей із пари, яка міцно притискалася одна до одної; їй здавалося, що вона бачить сон.

У цю саму мить численні уривки спогадів, що досі хаотично кружляли в її голові, з гуркотом злетілися докупи, утворивши нарешті цілісну картину істини.

Елітна квартира гвардійського комплексу, у якій жила Шень Хань... флайєр моделі «Летючий Дракон» у її розпорядженні... те, як Шень Хань грала на сурмі, атакуючи принца Вокера... і те, як Шень Хань щойно називала учительку Тан татом!

Святий боже! Виявляється, омега-дівчина її боса — це правителька Вільної Федерації!

Сю Джао та Пін Дзяші, які прийшли разом із Ґу Дзюньвань, також були не на жарт шоковані.

Сю Джао, яка знала про їхні стосунки, почувалася трохи краще, а от полковник поруч із нею, який пройшов крізь безліч запеклих битв на полі бою, зараз виглядав так, наче в нього щойно влучила куля.

«Швидше, швидше, зачиняйте браму!»

Почувши цей квапливий голос Сю Джао, Пін Дзяші нарешті отямився.

Обидва миттєво розвернулися, підбігли до входу на склад і, ставши по обидва боки, з силою зсунули залізні ворота докупи.

На щастя, два ряди солдатів, що вишикувалися на вулиці, стояли досить далеко, а більшість армійців усе ще виконували пошукові завдання в околицях, тож окрім кількох людей у приміщенні, ніхто ззовні й гадки не мав, що насправді відбувається всередині.

Всередині складу.

Шень Хань тривалий час стояла як укопана, і лише після цього протягнула обидві руки й лагідно обійняла свою омегу.

Погладжуючи її тендітну спину, вона злегка опустила погляд і тихо прошепотіла їй на вухо: «Не хвилюйся більше, уся ця справа — лише хибна тривога. У мене лише кілька подряпин, а от учительці Тан уламок заліза порізав ногу досить глибоко».

Не встигли слова Шень Хань злетіти з губ, як вона відчула, що в її спину прилетіло кілька ударів кулаками.

Сили в омеги від природи було небагато, до того ж била вона зовсім без люті, тож ці поштовхи, віддаючись у тілі, викликали лише легке й приємне лоскотання.

Шень Хань зрозуміла, що її омега зараз не бажає чути нічого про Тан Юцай, тому слухняно замовкла.

Вона трохи сильніше стиснула обійми, аби кохана в її руках змогла відчути якомога більше безпеки.

Нін Сі стояла зовсім поруч із ними, і спостерігаючи за тим, як сама імператриця лупцює когось своїми маленькими кулачками, ледь не збожеволіла від подиву.

Вона підняла долоню й міцно затулила рота, чи то боячись закричати від шоку, чи то стримуючи сльози.

Тан Юцай тим часом лише тихо зітхнула: «Дівчата дорослішають і забувають про родину».

Цей склад уже давно залишився без даху, і тепер слабкі промені вечірнього сонця м’яко падали додолу, поступово огортаючи золотавим сяйвом руїни занедбаної фабрики.

Молода пара обіймалася у світлі прийдешнього вечора, і ця картина виглядала дивовижно чистою та щирою.

…

Ця операція з вилову ворога на живу приманку, яку спланували колишня імператриця та Тан Юцай, завершилася надзвичайно успішно.

Вона не лише принесла очікуваний результат, а й дозволила Ґу Дзюньвань здобути додаткові трофеї.

Коли вона востаннє розмовляла по телефону зі своєю омегою-матір’ю, то згодом у своїй голові швидко проаналізувала кожну дію Тан Юцай за останні кілька днів.

Причина, чому та приховала від неї цей план, полягала виключно в тому, що у разі розголосу теперішня правителька точно не залишилася б осторонь.

А щойно її сторона віддала б наказ про розгортання охорони, і вороги перехопили б цю інформацію, то вся ініціатива в цій грі миттєво перейшла б до рук супротивника.

Тож Ґу Дзюньвань після завершення розмови з матір’ю відразу ж розставила власну пастку.

Зовні здавалося, ніби вона з великим розголосом стягує війська задля проведення рятувальної операції, проте насправді більшу частину цих сил вона спрямувала на контррозвідку та моніторинг інформаційного простору.

За тих обставин ворог, маючи таку можливість, обов'язково стежив би за кожним її кроком у реальному часі.

Їй залишалося лише обернути зброю ворога проти нього самого: поширюючи неправдиві чутки, вона спокійно чекала в засідці, аби перевірити весь свій інформаційний персонал.

І їй справді вдалося витягти одну глибоко засілу іржу.

Затриманий офіцер інформаційної служби перебував на своїй посаді вже понад двадцять років — він був навіть старшим за саму Ґу Дзюньвань.

Цей чоловік влаштувався на роботу до уряду Федерації ще за часів правління її матері.

Упродовж двадцяти років він поводився бездоганно й сумлінно, і якби не сьогоднішній зручний випадок, ніхто б і не здогадався, як довго він ще міг би шпигувати на такій стратегічно важливій інформаційній посаді.

Завдяки цій операції сторона Ґу Дзюньвань змогла дійти багатьох важливих висновків.

По-перше, таємничий ляльковод увесь цей час пильно стежив за кожним кроком подружжя Тан Юцай.

Адже Тан Юцай прибула до резиденції в абсолютній таємниці, і не минуло й двох днів, як вона зазнала нападу такого масштабу; якби це було спонтанне рішення ворога, вони б просто фізично не встигли все підготувати.

Супротивник точно знав про її переміщення заздалегідь і просто вичікував слушного моменту; до того ж, вони діяли вкрай обачно, найнявши перед початком штурму групу місцевих бандитів для перевірки боєм.

Завдяки цим кільком важливим деталям коло підозрюваних миттєво звузилося.

І Хе до того ж допоміг схопити більше двадцяти живих бранців, тож після проведення допиту вони стовідсотково отримають ще більше цінних розвідданих.

Ця історія з живою приманкою тимчасово добігла кінця.

Проте період холодного відсторонення для обох матерів імператриці тільки-но розпочинався.

Повернувшись до резиденції, Ґу Дзюньвань майже не розмовляла з Тан Юцай.

Хоч як би ця винахідлива учителька Тан намагалася бідкатися на долю чи переводити все на жарт — нічого не допомагало.

Промучившись так кілька днів, вона врешті-решт пригнічено звернулася по допомогу до власної дружини.

Під час відеодзвінка.

Ґу Цяньцьов лагідно всміхнулася: «Тобі вже вдалося задобрити Сяо Вань?»

Тан Юцай похитала головою: «Цього разу вона не на жарт розлютилася. Я навіть твоє ім'я згадувала — все марно. Може, мені краще просто повернутися додому першій?»

«Ні в якому разі. Ти маєш поставитися до цього як до бойового завдання. Поки не помиришся з донькою, навіть не думай повертатися».

«Ну як так можна? Дружино, ти б теж могла бодай трохи допомогти».

Ґу Цяньцьов примружила очі й з посмішкою запитала: «До речі, а яка вона взагалі — альфа нашої Сяо Вань?»

Щойно зайшла мова про це, вираз обличчя Тан Юцай став вельми дивним.

Вона інстинктивно підняла руку й приклала її до шлунка, посміхаючись: «Ой, я навіть не знаю, як тобі її описати. Одне слово — надзвичайно цікаве дитя! Коли Вань-Вань перебуває поруч із нею, вона стає зовсім іншою людиною! Я, як стара мати, аж ревнувати починаю».

«Це чудово», — Ґу Цяньцьов кивнула, а потім, насупивши брови, запитала: «А чому ти весь час потираєш живіт? Почуваєшся зле?»

Насправді місце, куди Шень Хань ударила Тан Юцай, поболіло лише в ту саму хвилину, і згодом усе минулося.

Проте щоразу, згадуючи ту дівчину, вона мимоволі поверталася думками до моменту, коли та спочатку проявила свій крутий норов, а вже наступної миті з улесливим виглядом почала плакати й називати її татом.

Це викликало у неї водночас і сміх, і сльози.

Проте вона не збиралася розповідати про цей випадок своїй омезі.

Вона на мить опустила погляд, а коли знову звела очі, на обличчі учительки Тан уже вималювалася глибока образа.

І слідом за цим вона розпочала свою акторську виставу: «Це все той негідник І Хе! Він наказав своїм людям побити мене, і вони поцілили мені прямо в шлунок».

------(Перекладач має що сказати)------

Тан Юцай: «Рятуємо "зятя", топимо суперника в коханні!»