Розділ 59 — Палахкотіння жару

Можливо, через надмірну втому останніх кількох днів, період еструсу у Ґу Дзюньвань розпочався передчасно.

У сумці Сю Джао, звісно, був інгібітор її правительки, проте зараз було просто неможливо зробити ін'єкцію посеред дороги на очах у такої кількості людей.

«Друга групо, слухай мій наказ! Попереду наш табір, ваша задача — забезпечити зовнішній периметр охорони й не підпускати нікого стороннього; включаючи репортерів позаду та місцевих селян, нікому не дозволено наближатися до табору ближче ніж на три кілометри».

«Перша групо! Негайно висувайтеся вперед для охорони самого табору; табір командувача Півночі розташований зовсім поруч із нами, тому пильно стежте за кожним їхнім кроком, і якщо помітите якісь підозрілі дії з їхнього боку — відкривайте попереджувальний вогонь без вагань!».

Голос Шень Хань раптово луною розлігся на місці.

Він не був надто гучним, проте випромінював таку сувору рішучість, що не терпіла заперечень.

Бійці обох груп миттєво прийняли наказ і розсипалися в різні боки, починаючи діяти.

Скориставшись цією паузою, Шень Хань швидко звернулася до Сю Джао: «Йдімо швидше, щойно опинимося в казармі — ні на що не зважай, треба якомога швидше зробити Дзюньвань ін'єкцію».

Споглядаючи, як ця альфа всього за кілька слів так чітко й бездоганно все організувала, Сю Джао в душі також відчула легке полегшення.

Раптовий початок еструсу в омеги, коли навколо перебуває стільки альф — це надзвичайно небезпечна ситуація.

Хоча сама правителька також могла віддати наказ усім охоронцям відступити, проте було цілком очевидно, що з боку Шень Хань, як капітана гвардії, це виглядало куди доречніше.

Поки вона про це міркувала, в голові помічниці Сю раптом спала дивна ідея.

Її правителька та її альфа офіційно зустрічаються вже пів року, тож, можливо, любовний жар омеги зовсім не обов’язково тамувати саме за допомогою препаратів.

Звісно, хоч Сю Джао й міркувала про таке в своїй голові, вголос вона ні за що на світі не стала б говорити про це.

Подібні речі стосуються виключно самих альфи та омеги, і ніхто сторонній не має права втручатися в такі інтимні питання.

Табір був розташований зовсім неподалік, і зважаючи на залізну витримку та самоконтроль Ґу Дзюньвань, за звичайних обставин раптовий початок еструсу не мав би завдати їй серйозних клопотів за такий короткий час.

Проте сьогодні вона й сама не розуміла, що з нею коїться: не минуло й п'яти хвилин, як її ноги вже почали зрадливо слабшати.

Аромат альфи поруч став неймовірно чітким і виразним, а ці тонкі пахощі кедра ніби перетворилися на невагому пір’їнку, що лагідно лоскотала омегу в найчутливішому, найпотаємнішому куточку її серця.

У цю саму мить Ґу Дзюньвань абсолютно чітко й усвідомлено відчула свій первісний потяг.

Вона палко прагнула теплої розради від цієї альфи поруч, а не холодного, жорсткого придушення.

Щойно ця думка майнула в її голові, Ґу Дзюньвань сама злякалася власних бажань.

Невже вона зараз справді жадає тимчасового таврування від Шень Хань?

Щиро кажучи, зважаючи на глибину їхніх теперішніх почуттів, вона зовсім не відчувала огиди чи опору до цього кроку.

Проте десь у глибині душі у неї все ж залишався легкий страх.

Адже коли омега дозволяє альфі прокусити свою залозу на шиї й дозволяє чужим феромонам ринути в її тіло, це означає, що її організм та вся поточна ситуація переходять під тотальний, абсолютний контроль альфи.

Ґу Дзюньвань просто не могла уявити, у якому стані та вигляді вона перебуватиме в таку мить.

Саме тому вона інстинктивно відчувала певний острах.

На щастя, Шень Хань досі жодного разу не заводила розмови про те, що хоче залишити на ній свій укус.

Цей факт дарував Ґу Дзюньвань відчуття спокою та вдячності.

Проте сьогодні вона мимоволі замислилася: чи не вирішить її альфа просто скористатися цією ідеальною нагодою?

Від цієї думки омега мимохіть трохи напружилася від хвилювання.

Трійця швидко дісталася табору.

Сю Джао знайшла перший ліпший привід, аби вислати супроводжуючий персонал бет в інше місце, після чого, підтримуючи Ґу Дзюньвань під руку, першою юркнула до житлового приміщення.

Шень Хань трохи поміркувала на порозі й поспіхом зайшла слідом за ними.

Вона обережно забрала свою омегу з рук Сю Джао, одним махом підхопила її на руки й стрімко рушила до єдиного в цій кімнаті ліжка.

Сю Джао від несподіванки аж завмерла на місці.

Бачачи, як її правителька навіть не намагається чинити опір чи зупинити дівчину, вона тривалий час не могла збагнути: чи варто їй зараз вийти за двері, чи ні?

На відміну від цих душевних вагань помічниці Сю.

Серце Ґу Дзюньвань у цю мить калатало з шаленою швидкістю.

Вона абсолютно безсило притискалася до грудей своєї альфи, вдихаючи її освіжаючий аромат кедра, а куточки її прекрасних очей налилися ще більш виразним багрянцем.

Наче їх покрили шаром яскравих, спокусливих рум'ян.

Шень Хань із шаленим поспіхом донесла дівчину до ліжка й раптово помітила, що за її спиною панує цілковита тиша.

Вона обернулася й виявила, що помічниця Сю чомусь застигла на відстані від них, а медичного шприца, який вона мала підготувати, і близько не видно.

Шень Хань відразу ж подала голос: «Помічнице Сю, чого Ви там застигли? Де інгібітор? Ви що, забули його взяти з собою?».

Почувши слова Шень Хань, Сю Джао лише тепер ніби раптово прокинулася від своїх думок.

Швидко відгукнувшись, вона поспіхом почала нишпорити у своєму портфелі в пошуках ліків.

Шень Хань присіла на край ліжка разом із Ґу Дзюньвань на руках; лагідно гладячи омегу по плечу, вона тихо пробурмотіла собі під ніс:

«Може, помічниця Сю просто важко адаптується до умов у зоні лиха? Я щойно помітила, що вона зовсім витала десь у хмарах».

Ґу Дзюньвань приблизно здогадувалася, про що саме думала її асистентка.

Адже якраз у ту мить, коли альфа підхопила її на руки й понесла до ліжка, в її власній голові також встигли майнути палкі та інтимні картини.

Переконавшись, що її альфа зовсім не збирається використовувати цей період еструсу, аби силоміць залишити на ній свій укус.

Омега в душі відчула полегшення, проте водночас хвиля любовного жару накрила її тіло з ще більшою, несамовитою силою.

Ґу Дзюньвань розуміла, що її теперішній стан є дивним та суперечливим.

Проте вона просто фізично не могла взяти ці емоції під контроль.

Можливо, саме через усвідомлення того, що ця чудна альфа ні за що не стане діяти без її згоди й не скористається її безпорадністю.

Поведінка омеги раптово стала сміливою та відвертою.

Шень Хань якраз напружено стежила за тим, як Сю Джао готує шприц, коли пара ніжних і м’яких рук раптово міцно обвилася навколо її шиї.

Густий, солодкий аромат прохолодної сливи миттєво вдарив їй у обличчя, змушуючи спину альфи в ту ж січку натягнутися як струна.

Сховані в роті гострі ікла мимовільно почали повільно висуватися вперед.

Цей дикий, первісний порив прокусити ніжную шию Ґу Дзюньвань і випустити туди свої феромони змусив її скроні пульсувати від шаленого тиску.

Проте Шень Хань категорично не бажала проводити таврування поспіхом у такій стресовій ситуації.

До того ж, існувала ще одна важлива деталь: особисті лікарі імператриці регулярно проводили її медичний огляд та підтримували здоров'я організму, тож якщо вони виявлять на тілі Ґу Дзюньвань слід від укусу альфи, це спровокує скандал.

Через ці численні причини Шень Хань залишалося лише до судом стримувати свій потяг володіти цією жінкою в своїх обіймах.

Вона водночас і насолоджувалася цією солодкою спокусою від омеги, і проходила крізь справжні пекельні тортури.

Відчувши, як сильно її альфа стримує себе і як їй зараз важко, Ґу Дзюньвань не стала далі мучити дівчину своїми пестощами.

Вона міцно обняла альфу за її теплу й таку м'яку шию, повністю сховала голову в її шийній улоговинці й тихим, ніжним голосом промовила: «Дурненька альфа».

Почувши цей ніжний і м’який голос своєї омеги, Шень Хань відчула, як уся її кров ось-ось спалахне полум'ям.

Усередині її тіла ніби ховався паровий котел, що перебував на межі вибуху, і феромони, які вона насилу стримувала, здавалося, наступної миті вирвуться назовні бурхливим потоком.

На щастя, саме в цей момент Сю Джао нарешті поспіхом принесла рятівний шприц із ліками.

Вона врятувала зовсім не Ґу Дзюньвань, а життя самої Шень Хань.

Уклавши омегу спати й заспокоївши її, Шень Хань почувалася так, наче повністю втратила всі сили.

Вона не наважилася залишатися тут довше і з обличчям, червоним від напруги, поспіхом дала помічниці Сю кілька настанов, після чого прожогом вибігла з кімнати.

Сю Джао зняла окуляри з перенісся, легенько потерла пальцями міжбрів’я і подумки поставила щойно вищій альфі найвищий бал у сто очок за її витримку.

Цієї ночі Шень Хань не мала стояти в караулі, тож за логікою речей вона могла б чудово відпочити.

Проте після всього, що сталося надвечір, шалений вогонь у її грудях ніяк не хотів ущухати.

Поки вона розгублено міряла кроками свій намет, з-за дверей раптово пролунав голос Ма Хаою.

«Босе, імператриця наказала польовій кухні приготувати трохи їжі, аби підкріпити нашу гвардію, виходьте швидше їсти!».

Шень Хань неквапливо поплелася до зони харчування; вона справді відчувала голод, проте те, що їй хотілося з'їсти, зовсім не було стравою з польової кухні.

«Ех, та ладно, додаткове підкріплення — це теж непогано, поїм досхочу й тоді зможу міцно заснути».

Оскільки друга група гвардії несла чергування на постах, у зоні харчування зібралися лише бійці першої групи, які дружно наминали їжу.

За таких умов Ґу Дзюньвань, звісно, не могла влаштувати для них розкішний бенкет.

Вона лише доручила кухарям зварити казан свинячої печінкової каші з додаванням цілющих трав, що мали властивість знімати внутрішній жар, аби винагородити свій загін, а також одну конкретну альфу, у якої цей жар аж палахкотів.

Поки група людей з апетитом сьорбала кашу, неподалік якраз проходив патруль охорони Ґу Ювей.

Уловивши густий і насичений аромат їжі, що розносився в повітрі, вони мимоволі також відчули вовчий апетит у шлунку.

Один із них тихо пробурмотів своєму напарнику: «Що за справи? У них навіть нічний перекус є!».

Голос того гвардійця насправді був вельми тихим, проте в цій німій тиші нічної прохолоди бійці імператриці все одно чітко його почули.

Ма Хаою проковтнув шматочок печінки, підвів голову й звернувся до охоронців Ґу Ювей: «Атож, це Її Величність імператриця спеціально розпорядилася приготувати, сказала, що ми цими днями добряче втомилися, невже у вас такого немає?».

Щирі та прості слова низькорослого спецпризначенця плавно розвіялися в нічному вітрі.

Проте всі бійці з охорони Ґу Ювей після цього миттєво занурилися в мовчання.

На душі у них стало тоскно й гірко, і вони мимохіть із заздрощами подивилися на бік гвардії імператриці.

Ніч минула.

Наступного ранку Шень Хань, як капітан гвардії, чомусь не з’явилася перед очима людей у свій звичний час.

Так само серед загону не було видно й Ма Хаою.

Ці двоє зараз якраз тримали шлях до одного з навколишніх містечок, виконуючи особисте й таємне доручення імператриці.

Банда «Фуґуй».

Оскільки Ґу Дзюньвань вирішила повністю викорінити цю гниль у регіоні, вона, звісно, не збиралася дозволяти подібним небезпечним організаціям і надалі безкарно діяти на цій землі.

Розправитися з ними було не так уже й складно, проте Ґу Дзюньвань наразі не хотіла завчасно лякати решту прихованих ворогів.

Тому вона доручила це завдання безпосередньо Шень Хань.

Шень Хань трохи поміркувала над цим планом і вирішила, що для збору інформації їй цілком вистачить одного лише Ма Хаою.

А всю решту бійців гвардії краще залишити поруч із її коханою Ґу, аби на душі було спокійно.

Вона разом із Ма Хаою перевдяглася в цивільний одяг, і вони майже пів дня кружляли вулицями містечка, поки нарешті не вистежили групу членів банди «Фуґуй», які якраз вийшли на полювання за «новими головами».

«Діємо нарізно, постараємося зробити так, аби вони самі добровільно привели нас до свого лігва; щойно зберемо достатньо інформації — миттєво відступаємо, а саму операцію затримання Дзюньвань потім доручить виконати іншим людям».

У глухому й безлюдному провулку Шень Хань тихим голосом давала Ма Хаою останні вказівки.

Низькорослий спецпризначенець із заздрощами подивився на неї: «Босе, імператриця так палко піклується про вас, той казан цілющої каші вчора ввечері насправді ж був приготований для вас, так? А ми просто за компанію скористалися вашими привілеями».

Шень Хань лише кинула на нього невдоволений погляд, демонструючи, що не бажає говорити про це.

Проте в душі вона почувалася скривдженою: цілюща каша справді була неймовірно смачною, проте насправді її зварили лише для того, аби збити її внутрішній жар.

Якщо розповісти комусь — ніхто й не повірить: вона видула аж дві миски, а вночі у неї все одно довго йшла носом кров.

Обидва бійці ще раз узгодили деталі зв’язку, після чого Ма Хаою першим упевнено вийшов із провулка.

Він був одягнений у вицвілу джинсову сорочку, міцно стискав руками ремінь своєї сумки на плечі й зі своєю зачіскою під горщик із сором’язливим виглядом почав роздавати листівки на вулиці.

Він просто бездоганно втілив образ чесного й наївного хлопця, який кинув навчання заради заробітків!

Менш ніж за десять хвилин на нього відразу ж накинули оком люди з банди «Фуґуй».

Двоє чоловіків підійшли до нього й почали палко та з ентузіазмом щось втирати у вуха, і вже за коротку мить між цією трійцею зав’язалася цілком дружня та тепла атмосфера.

Шень Хань повільно випустила повітря з легень, ще раз подумки прокрутила в голові образ ледачої, безробітної та безтурботної особи, яка вештається без діла.

Вона засунула обидві руки глибоко в кишені куртки й упевненим кроком попрямувала до іншої групи членів банди «Фуґуй».

------(Перекладач має що сказати)------

Сто очок… Якби це був всесвіт Гаррі Поттера, на яких факультетах були б наші героїні?

Шень Хань — Гафелпаф чи Ґрифіндор? Вона вірна, працьовита, чесна, як належить борсуку. Але й смілива та хоробра, як лев.

Ґу Дзюньвань — Ґрифіндор. Вона чимось нагадує Герміону: хоробра і розумна, але й горда, що притаманно королівській особі.