Розділ 60 — Інвестиція в посаду

Варто визнати, що Ґу Дзюньвань мала вагомі причини прагнути якомога швидше вирізати цю злоякісну пухлину в особі банди «Фуґуй».

Навіть зараз, коли обоє чинних лідерів Вільної Федерації перебували в цьому регіоні з гуманітарною місією, ці бандити все одно безсоромно вешталися вулицями й відкрито полювали на людей.

Вже один цей факт яскраво свідчив про те, наскільки безкарними вони почувалися на місцях.

Шень Хань неквапливо прогулювалася головною вулицею містечка, повільно наближаючись до кількох членів банди «Фуґуй».

Вона міркувала так: якщо вже Ма Хаою щойно з легкістю розіграв перед ними виставу й дозволив себе завербувати, то її власний виступ точно не повинен поступатися йому.

Якщо говорити про вміння заговорювати зуби, вона все ж вважала себе на голову вищою за того низькорослого спецпризначенця.

«Ось цей друже, зачекайте-но хвилинку».

Почувши, що один із членів банди «Фуґуй» звернувся до неї, Шень Хань у душі відчула легкий азарт, проте на обличчі миттєво зобразила зацікавленість та розгубленість: «У вас якась справа до мене?».

«Справа ось у чому: наша компанія зараз проводить набір співробітників, житло та харчування забезпечуємо повністю! А за умови високих результатів на вас чекають вельми солідні відсотки, чи не бажаєте приєднатися до нас і спробувати свої сили?».

Почувши настільки непрофесійні заготовки для вербування, Шень Хань подумки лише розчаровано зітхнула.

З таким рівнем ділових навичок їм було дуже далеко до справжніх майстрів фінансових пірамід із блакитної планети.

Яка нормальна людина піддасться на такі очевидно фальшиві твердження?

Подумавши про це, на обличчі Шень Хань одразу з'явився натяк на вагання.

«А чим саме займається ваша компанія? Базова ставка висока? І як вираховуються відсотки?».

Група вербування складається з трьох осіб: попереду йшов альфа, який вважався за старшого, а трохи позаду трималися бета та омега.

У цей момент альфа-вербувальник з ентузіазмом сказав: «Наша компанія має дуже широкий спектр діяльності. Базова ставка хоч і невелика, проте швидкість кар'єрного зростання у нас просто блискавична; це вам не звичайні контори, де доводиться роками спину гнути, аби вислужитися бодай до посади керівника групи».

Шень Хань кивнула з виразом глибокого інтересу: «І які ж критерії у вашій компанії для отримання посади керівника групи?».

Почувши це запитання, альфа-вербувальник на мить розгубився.

Він і сам зараз перебував у статусі лише тимчасового виконувача обов'язків керівника цієї групи й планував затягти до лігва ще бодай одну людину, аби офіційно просити про затвердження на посаді, а цей перехожий, виходить, відразу зазіхнув на його власне крісло!

Поки альфа мовчав, омега, який тримався трохи позаду, поспіхом випередив його з відповіддю: «Якщо ваш щоденний обсяг залучених коштів перевищить десять тисяч, ви автоматично стаєте керівником групи».

Шень Хань перевела погляд на того, хто говорив.

Це був дещо круглолиций і схильний до повноти чоловік; зовні він виглядав охайним та цілком доброзичливим, проте інтерес, що спалахнув у його очах під час погляду на дівчину, був аж надто нав’язливим.

Шень Хань відвела очі й подивилася на бету, який стояв по центру.

«То у вашій групі вже є офіційний керівник?».

Чоловік-бета спочатку крадькома зиркнув на свого колегу-альфу, а потім похитав головою: «Офіційного керівника у нас поки немає».

"Га? Здається, вони не такі єдині, як я думала".

З цією думкою Шень Хань упевненим рухом дістала з задньої кишені штанів туго набитий гаманець.

Вона витягла звідти рівно десять тисяч готівкою і заштовхала їх прямо в долоню альфи: «Віднині у вашої групи з’явився офіційний керівник».

Договоривши, вона витягла ще дві купюри номіналом по п'ятсот і протягнула їх двом іншим членам команди.

«Сподіваюся, у майбутньому ви обоє будете всіляко підтримувати мою роботу».

Чоловік-бета все ще стояв у повному заціпенінні, а от омега поруч уже з величезною радістю перехопив гроші й солодким голосом промовив: «Дякую, шефе!».

Шень Хань, ледь помітно сіпнувши повікою, поспіхом прибрала руку й абсолютно невимушено звернулася до компанії: «Ви, часом, не зголодніли? Я щойно обійняла посаду, тож мій обов'язок — запросити вас до ресторану на вечерю».

«Зачекайте хвилину!»

Альфа, стискаючи в кулаці стос банкнот, дивився на Шень Хань обличчям, яке то блідило, то рум’янилося: «Це трохи неетично з вашого боку. Наша оцінка ефективності роботи базується на здатності залучати кошти із зовнішніх джерел. Як ви можете платити з власної кишені?»

Шень Хань трохи поміркувала і з серйозним виглядом почала просвітлювати трійцю щодо нових бізнес-моделей: «У моєму колі це називається "інвестицією в посаду". Ваше мислення занадто консервативне й обмежене, хіба з такими поглядами можна заробити великі гроші?».

Після ще кількох хвилин успішного заговаривання зубів, Шень Хань повела трьох своїх нових підлеглих до невеликої забігайлівки на обід.

Протягом усієї трапези кожен із чотирьох присутніх блукав у полоні власних думок.

Шень Хань так і не вдалося вивідати серйозних розвідданих щодо внутрішнього устрою банди «Фуґуй».

Адже рівень цих трьох виконавців був занадто низьким — вони належали до найнижчої, рядової ланки всієї організації.

Натомість колишній старший групи альфа відчував суміш радості та пригніченості.

Йому було дещо прикро втрачати лідерство, проте з іншого боку, цей новий керівник мав чималі гроші й виявився вельми щедрим; якщо триматися поруч із нею, заробітки стовідсотково будуть непоганими.

Чоловік-бета непомітно під столом штурхнув ногою омегу поруч.

А потім дуже тихо, так, аби чули лише вони двоє, процідив:«Ти чого тут хвостом крутиш? Я тебе сюди взяв, аби ти світу побачив і грошей заробив, а не для того, щоб ти пускав слину на першу ліпшу альфу».

Договоривши, він крадькома зиркнув на Шень Хань, яка якраз про щось розмовляла, і знову тихо пробурмотів:

«Зовнішність абсолютно пересічна, шкіра навіть темніша за мою, та й пити взагалі не вміє. Єдиний її плюс — це те, що при грошах».

Омега злегка ніяково торкнувся рукою своєї легкої щетини на підборідді.

І тихо відповів: «Та я ж і не кажу, що збираюся кидати роботу. Ти бета, тобі не збагнути — ця альфа має просто неймовірний магнетизм; коли вона розмовляє зі мною, у мене аж коліна мліють».

Почувши це, бета лише безпорадно закотив очі.

Думаючи собі: "Вона з тобою особисто навіть словом не обмінялася, з якого дива у тебе там коліна мліють!".

Коли вони закінчили трапезу, надворі вже майже зовсім стемніло.

Шень Хань разом із трьома підлеглими вирушила безпосередньо до їхнього лігва.

База була розташована в одному з нещодавно зведених житлових комплексів містечка.

Будинок мав лише сім поверхів і не був обладнаний ліфтом.

Члени банди «Фуґуй» займали приміщення на найвищому поверсі, а на даху будівлі облаштували справжній літній бар під відкритим небом, де зазвичай відпочивали, розважалися та ділилися досвідом залучення нових людей.

Сьогоднішня вечірня загальна нарад проходила в дещо дивній та напруженій атмосфері.

Адже всі п’ятдесят із гаком членів цієї бази вже встигли почути неймовірну новину: одна з груп пішла на вулицю за новими людьми, а повернулася, привівши з собою готового керівника.

І тепер ця альфа на ім'я «Шень Нвань» уже відкрито заявляла про свої претензії на посаду управителя бази.

Оце так зухвалість!

Якби вона справді стала управителем, то під її керівництво перейшли б усі п’ятдесят із гаком членів цієї бази.

Теперішнього управителя бази звали Ванг Вей.

Він спочатку наказав підлеглим вилучити паспорти у нових членів, а потім, вивчаючи розвідану на екрані комп'ютера інформацію, саркастично сказав: «О, то ти, виявляється, встигла покрутитися в місті, недарма така багата та самовпевнена!».

«Але я сподіваюся, що ти зумієш тверезо оцінити своє становище: якщо прагнеш підвищення до управителя, твоя теорія про "інвестицію в посаду" тут не пройде. Для компанії найважливішим є вміння постійно генерувати прибуток, а це що таке у твоєму виконанні? Рубати сук, на якому сидиш?».

Шень Хань перепитала його: «Викладати власні гроші заборонено? Я взагалі-то планувала вкласти в компанію три мільйони, які мені залишив двоюрідний брат як інвестицію».

Почувши ці слова, понад п’ятдесят членів банди здивовано зашуміли впівголосу.

Серце Ванг Вея також сильно тьохнуло від несподіванки, він гучно грюкнув долонею по столу й закричав: «Ану тихо всі! Ми — організована команда з суворою дисципліною, а не майданчик для розваг якихось багатих діточок!».

Договоривши, він зі складним виразом обличчя знову втупився в Шень Хань: «Інвестувати в компанію, звісно, можна, проте список управителів затверджує особисто віцепрезидент. Якщо у тебе є лише фінанси, але немає ділових навичок — нічого не вийде».

Шень Хань подумки відзначила: «О, то у вас іще й віцепрезидент є?».

Судячи з усього, на самій верхівці стоїть ще й повноправний президент, який керує всією шахівницею.

«Хто сказав, що мої ділові навички нікудишні? Якщо я прямо зараз залучу для вас солідну суму грошей, що ви тоді скажете?».

Ванг Вей уїдливо всміхнувся: «Якщо ти прямо зараз принесеш понад тридцять тисяч залучених коштів, я особисто висуну твою кандидатуру на посаду управителя, без жодних проблем».

Він зовсім не збирався розкидатися порожніми обіцянками, проте й випускати з рук таку жирну рибу не мав жодного бажання.

Подібні самовпевнені, відірвані від реальності й дуже грошовиті багатії з невеликих міст — це саме той тип клієнтів, яких банда «Фуґуй» обожнювала використовувати як ідеальні бездонні гаманці.

Шень Хань злегка підняла свої довгі брови, розвернулася й упевненим кроком попрямувала до одного з кутків літнього бару на даху.

Ма Хаою, який якраз ховався в натовпі, від цих дій відразу покрився холодним потом.

Він думав: "Цього ж не було в нашому початковому плані! Навіщо додавати нові сцени прямо на ходу?!".

«Гей, ти ж теж із новеньких, правильно? Хочеш стати керівником групи?».

Почувши запитання свого капітана, низькорослий гвардієць відразу ж підключився до акторської вистави.

«Хотіти то хочу, але в мене немає при собі тридцяти тисяч».

Поки тривав цей діалог, Шень Хань уже підійшла впритул до нього.

Ма Хаою зараз мав ретельно висвітлені й ледь помітні брови, а його щоки були всіяні купою штучних ластовиння; у поєднанні з цією свіжою дівочою зачіскою під горщик він мав вигляд істоти, яку неймовірно легко залякати й скривдити.

Шень Хань спочатку кивнула, а потім без жодних вагань мертвою хваткою схопила його за комір сорочки: «Готівки немає — не біда, розписку теж прийму».

Ма Хаою, звісно, не міг відразу ж здатися й погодитися на це.

Він почав руками намагатися розтиснути пальці на своєму комірі, стримуючи кашель; у його очах забриніли й закрутилися сльози, тож він мав неймовірно жалібний вигляд.

Члени банди «Фуґуй» навколо були просто шоковані цією раптовою сценою жорстокості.

Хоча багато хто з них під час вербування нових людей також використовував залякування чи шантаж, проте до такого дикого внутрішнього насилля справа у них ще ні разу не доходила!

У цей момент Ванг Вей із помітним гнівом у голосі вигукнув: «Розписка не підходить! Багато розписок зрештою перетворюються на папірці, за якими неможливо повернути жодної копійки. Ану негайно відпусти його, всередині компанії бійки суворо заборонені!».

Шень Хань, звісно, й не подумала слухати його; вона потягла Ма Хаою за комір прямо до самого краю даху.

Під перелякані вигуки натовпу бандитів вона владно запитала: «Ти хочеш полетіти вниз споглядати краєвиди міста, чи все ж дозволиш мені успішно закрити цю ділову угоду?».

Ма Хаою для переконливості зробив ще кілька відчайдушних спроб вирватися, і коли до краю даху залишалося якихось три метри, голосно закричав: «У мене є ощадна книжка! Прямо в кишені куртки, тільки не штовхай більше!».

Шень Хань миттєво зупинилася і з приязною посмішкою повела напарника назад: «Ну от, хіба не можна було відразу її дістати?».

Дивлячись на ощадну книжку, яку поклали прямо перед ним, Ванг Вей тривалий час просто не знав, що й сказати.

Йому хотілося вилаятися на її адресу, проте в глибині душі він панічно боявся, що ця божевільна альфа влаштує подібний трюк і з ним самим.

Він дуже боявся висоти.

Один лише спогад про те, як вона тягла хлопця до краю, змушував його коліна зрадливо тремтіти від переляку.

І поки весь натовп застиг на даху в повному заціпенінні, не знаючи, що робити далі.

На телефон філії банди «Фуґуй» раптово прийшов терміновий дзвінок із наказом: усім управителям негайно зібрати керівників груп із найкращими результатами й прибути на нараду в секретне місце.

Ванг Вей спочатку хотів приховати цю інформацію від дівчини.

Проте передумав: цей багатій був не просто скандалістом, у її поведінці та діях відчувалося занадто багато підозрілих підвохів.

Чому б не скористатися цією ідеальною нагодою і не відправити її прямо до головної філії? Незалежно від того, шпигунка вона чи ні, нехай із цим розбирається сам віцепрезидент.

Ухваливши це рішення в своїй голові, Ванг Вей відразу ж оголосив наказ із телефону і викливав Шень Хань та ще одного керівника групи супроводжувати його.

За п’ятнадцять хвилин.

Шень Хань слідом за ним піднялася в салон старого мікроавтобуса.

Щойно вони всілися, Ванг Вей з уїдливою, штучною посмішкою протягнув їм два чорні щільні мішки-маски: «Одягайте обидва, і не забудьте міцно затягнути фіксатори на шиї. Без образ, це наше давнє й залізне правило; коли вислужитеся до посади управителя, тоді й отримаєте право знати точне розташування нашої філії».

Шень Хань підняла руку, злегка торкнувшись сережки у своєму лівому вусі, а потім із виразом глибокої огиди взяла цей мішок.

Вона насупила брови й прямо запитала Ванг Вея: «Цю штуку до мене взагалі скільки людей одягало? Ви їх хоч раз прали після використання?».

Ванг Вей не мав жодного бажання базікати з нею про гігієну, тому лише роздратовано наказав обом швидше рухатися.

Власноруч перевіривши, що фіксатори на їхніх шиях затягнуті намертво, він нарешті поплескав водія по плечу й тихо скомандував: «Рушай!».

------(Перекладач має що сказати)------

Добре, що Шень Хань не вибрала кар'єру вибивача боргів…