Розділ 61 — Приходь сьогодні ввечері до моєї кімнати

Мікроавтобус торував шлях далеко не найширшими вулицями містечка.

Шень Хань, слухаючи гуркіт та дзижчання двигуна біля своїх вух, мимоволі замислилася: ті круті та всемогутні спецагенти у фільмах, схоже, за таких умов здатні безпомилково запам'ятовувати напрямок руху та відстань, а потім за пам'яттю знаходити лігво ворога — які ж вони все-таки круті.

Сама вона на таке була не здатна.

Вона всього лише могла отримувати точні координати в реальному часі через свій зашифрований мікропередавач у сережці; мабуть, саме це й називається «технології змінюють життя».

Цікаво, як там просуваються справи у студентки Ґу?

Сподіваюся, що ця надокучлива та самовпевнена сестра-командир не підіслала нікого, щоб створити ще більше проблем.

У той самий момент.

Студентка Ґу, про яку думала Шень Хань, якраз сиділа в простому робочому кабінеті на території табору.

Перед нею стояли двоє співробітників, один з яких доповідав інформацію.

«Сьогодні група таємної перевірки відвідала загалом шість локацій, і виявлена ситуація повністю збігається з Вашими попередніми припущеннями: ті три родини, які Ви вчора відвідали з гуманітарною місією, насправді не є малозабезпеченими».

«Що стосується невеликих міських та сільських підприємств, там досі процвітає практика вимагання так званої "частки на лапу"; у разі відмови бізнес піддають нескінченним плановим перевіркам, а потім просто закривають на реорганізацію. Порівняно з колосальними збитками від простою виробництва, власники воліють просто відкупитися грошима, аби уникнути біди».

Коли перший співробітник завершив свою доповідь, слово відразу ж узяв другий.

«Ваша Величносте, мій прогрес йде не дуже добре. Три місцеві органи влади співпрацюють між собою, і буде важко підкорити їх за короткий час».

Ґу Дзюньвань якусь мить мовчала, а потім подивилася на своїх двох «полководців».

«Ви коли-небудь чули про давню притчу "двома персиками вбити трьох мудреців"?».

Обидва співробітники чесно похитали головами.

Ґу Дзюньвань не стала тримати інтригу й відразу ж переказала їм своїми словами ту повчальну історію, яку свого часу їй повідала Шень Хань.

«Аби розбити солідарність супротивників, іноді зовсім не обов’язково з великими труднощами йти на штурм їхніх укріплень. Достатньо дати їм те, чим кожен із них палко прагне володіти, і вони самі почнуть топтати голови своїх союзників заради здобичі».

«Троє в одному човні, проте лише двоє мають шанс піднятися на значно більшу й розкішну сцену; ніхто не забажає стати тим невдахою, якого просто викинуть за борт».

«Якщо ви вмієте використовувати відкриті стратегії, вам не потрібно турбуватися про те, що вони розкриють ваші наміри. Поки те, що ви пропонуєте, це те, від чого вони абсолютно не хочуть відмовлятися, вам просто потрібно почекати, поки між ними з’явиться розрив».

...

Щойно мікроавтобус банди «Фуґуй» зупинився, Ванг Вей відразу ж повернувся до двох своїх бригадирів: «Нікому не знімати маски без наказу, чекайте, поки дістанемося конкретного місця, і дійте суворо за командою».

Ледве він закінчив говорити, як двері фургона відчинилися.

Чиясь міцна рука впевнено вхопила Шень Хань під лікоть і допомогла їй вийти з салону.

Проходячи повз якісь сходи, провідник навіть лагідно попереджав її, аби вона дивилася під ноги.

Шень Хань слідувала за ним приблизно десять хвилин, поки нарешті не відчула, що опинилася всередині досить галасливого приміщення.

Щільну маску, що закривала огляд, обережно зняли з її голови.

Призвичаївшись до яскравого світла кімнати, Шень Хань напівприплющила очі й почала прискіпливо вивчати все навколо.

Це була досить скромна й дещо занедбана актова залі; на головній стіні попереду висів білий екран для проєктора, а під ним стояло кілька розрізнених столів та стільців.

Стіни навколо були вкриті глибокими тріщинами, а віконні рами випромінювали стійке відчуття того, що ремонт тут не робили вже багато років.

Шень Хань разом із великою групою людей стояла по центру зали; на обличчях більшості присутніх читався вираз легкого азарту та дикого захоплення.

Судячи з усього, вони й самі бували тут вкрай рідко.

А вісім чоловіків, включаючи Ванг Вея, трималися трохи попереду, ближче до сцени.

За статусом вони, найімовірніше, всі були управителями баз.

Оскільки головне керівництво ще не прибуло на засідання, кілька найбільш балакучих керівників груп уже почали невимушено теревенити між собою.

«Ти як довго вже на посаді керівника групи?»

«Місяць і п’ять днів, а ти, брате?»

«Моїх ділових навичок трохи бракує. Я вже три місяці працюю керівником команди, але це мій перший досвід у філії».

У цей момент один із чоловіків із приязною посмішкою звернувся до Шень Хань: «А Ви, колего?».

Шень Хань підняла зап’ястя, кивнула на свій годинник і спокійно відповіла: «О, я обіймаю посаду керівника групи вже рівно п’ять годин і двадцять хвилин».

Усі присутні лідери груп: «...»

Блін, півдня є півдня, невже потрібно так точно це розраховувати?

Аби хоч якось розрядити атмосферу, чоловік, який щойно заговорив із Шень Хань, поспіхом перевів розмову на іншу тему.

«До речі, а який план залучення коштів на наступний місяць вам установили ваші управителі?»

«Сто тисяч».

«Сто п’ятдесят тисяч».

«Сто двадцять тисяч».

Коли всі по черзі висловилися, черга знову дійшла до Шень Хань.

Вона поглянула на Ванг Вея, який попереду про щось жваво розмовляв із колегами, а потім повернулася до лідерів груп навколо й упевнено заявила: «Я планую для початку встановити нашому управителю маленьку й скромну ціль у три мільйони».

Увесь натовп навколо в ту ж мить просто втратив дар мови.

Звідки взагалі взявся цей пихатий мажор? Хіба можна з нею нормально розмовляти?!

Поки всі стояли в ніяковому мовчанні, у двері зайшли один чоловік та дві жінки, які під шанобливі вітання управителів попрямували до сцени й умостилися на головних місцях.

На легкий подив Шень Хань — по центру на головному місці сиділа омега, вбрана як розкішна світська дама.

На вигляд їй було близько тридцяти років, її шкіра була в чудовому стані завдяки дбайливому догляду, а біля зовнішнього куточка одного ока красувався витончений блідо-блакитний страз.

Коли вона піднімала очі на людей, цей страз спалахував легким сяйвом, створюючи у співрозмовника дивовижне відчуття, ніби вона приділяє йому свою особливу, виняткову увагу.

Шень Хань непомітно повернула зап’ястя і, вигадавши момент, націлила циферблат свого годинника прямо перед собою.

«Починаємо нараду. Прошу управителів баз спочатку доповісти про поточні результати роботи, а після цього я оголошу нове завдання, спущене від самого президента».

Омега зі світським виглядом першою взяла слово; у її голосі бриніла спокійна впевненість, притаманна зрілим і досвідченим жінкам.

Поки вона говорила, Шень Хань чітко помітила, що кілька альф поруч із нею крадькома пускають на цю жінку хтиві погляди.

"Схоже, ця пані і є віцепрезидентом; цікаво, яке саме завдання вона збирається нам оголосити?".

Поки вона про це міркувала, у залі раптово пролунав голос Ванг Вея.

«Віцепрезиденте Чень, перепрошую, що перериваю нараду, проте я мушу терміново доповісти Вам про одну ситуацію».

З цими словами Ванг Вей розвернувся корпусом і вказав прямо на Шень Хань.

«Ось наш новий бригадир. Хіба ти не прагнула зайняти моє крісло управителя бази? Зараз я даю тобі цей унікальний шанс, виходь уперед і скажи про це віцепрезиденту особисто».

Попри те, що Ванг Вей так підло підставив її перед усім керівництвом, Шень Хань навіть не подумала гніватися.

З абсолютно спокійним обличчям вона впевнено вийшла з лав керівників груп, подивилася на трійцю на сцені й промовила: «Я дійсно новачок у компанії, проте вважаю: якщо дати мені трохи часу, я гарантовано впораюся з роботою значно краще за Ванг Вея. Сподіваюся, віцепрезиденте, Ви подаруєте мені цей шанс».

Поки Шень Хань говорила, Чень Яньдзяо пильно вивчала її постать, а в її очах спалахували легкі іскри глибокого інтересу.

Насправді, щойно вона переступила поріг цієї зали, її погляд відразу ж зачепився за цю унікальну й зовсім не схожу на інших альфу.

У її вбранні та стилі не було нічого видатного — ба більше, це поєднання строкатої сорочки з принтом та звичайних джинсів виглядало дещо провінційно й по-нечупарному.

Зріст у дівчини був солідним, проте колір шкіри здавався трохи занадто засмаглим, а довгий чубчик майже повністю закривав очі.

Проте деякі люди мають дивовижну властивість: хоч як би вони намагалися заховатися чи злитися з натовпом, упевнене око все одно чітко розгледить їхнє приховане сяйво.

В очах Чень Яньдзяо ця альфа, що стояла посеред натовпу засліплених жадібністю бандитів, випромінювала таку чисту й шляхетну ауру, наче коштовний кристал кришталю серед брудного річкового піску!

Шень Хань розуміла, що за таких обставин зайві слова лише зашкодять її планам.

Тому вона вирішила просто зіграти за правилами гри Ванг Вея.

Для початку треба було побачити реакцію віцепрезидента, а вже потім діяти за обставинами.

Проте Чень Яньдзяо зовсім не збиралася грати за стандартним сценарієм.

Ця пишна й неймовірно зваблива омега злегка нахилилася вперед, витончено спершись підборіддям на свою долоню, і з м'якою посмішкою запитала: «І які ж у тебе здібності?».

Шень Хань без вагань відповіла: «Гарантовано вищі, ніж у Ванг Вея; всього за сьогоднішній пообідній час я успішно закрила фінансовий план на сорок тисяч».

Почувши таку заяву, Ванг Вей подумки лише несамовито вилаявся всіма брудними словами.

"Скільки каламутної води й брехні в цих твоїх сорока тисячах, невже у тебе самої совісті зовсім немає?! Виклала з кишені одну десятку, а потім ще й силоміць відібрала ощадну книжку в нашого ж агента!"

"І тепер ти з абсолютно чесними очима хвастаєшся цим перед віцепрезидентом, як тобі взагалі не соромно?!"

Чень Яньдзяо з посмішкою похитала головою:

«Я запитую тебе зовсім не про твої ділові чи професійні навички. Мене цікавлять твої здібності в зовсім інших... сферах життя».

Вимовляючи ці останні слова, Чень Яньдзяо навмисно сповільнила свій темп мовлення.

Цей м’який, оксамитовий голос випромінював настільки відвертий сексуальний підтекст, що його просто неможливо було не розкусити.

У ту ж мить кілька альф ж кинули заздрісні погляди на Шень Хань.

Шень Хань промовчала, проте в її душі в цей момент також пронеслося міцне слівце.

"Що за чорт? Я що, потрапила до порнографічної організації?"

"Жодної професійної етики! Повернуся й першим ділом попрошу мою кохану Ґу рознести все ваше лігво вщент!"

Побачивши, що альфа перед нею була приголомшена і мовчала.

Чень Яньдзяо знову з улесливою посмішкою промовила: «Я даю тобі два варіанти на вибір. Перший — ти сьогодні ввечері приходиш до моєї приватної кімнати, і я особисто перевіряю твої здібності в ділі».

«Другий — ти вирушаєш ночувати на склад разом із цією купою нікчемного й брудного непотребу. Добре поміркуй, перш ніж дати мені відповідь».

Шень Хань дістала свій гаманець і, злегка постукуючи ним по долоні, з викликом запитала жінку: «Ви ж віцепрезидент, невже ви такі дріб’язкові?»

«Я прийшла сюди виключно заради того, аби заробляти гроші, а Ви вічно переводите розмову на якісь брудні й безглузді речі. Вам самої не соромно перед людьми, які примчали сюди на нічну нараду заради бізнесу?».

Чень Яньдзяо схрестила руки на грудях і повільно відкинулася на спинку крісла.

Після чого холодно кивнула двом альфам-охоронцям поруч: «Заберіть її звідси й киньте до складу».

Ціла група альф у залі миттєво зсунулася з місця; вони грубо вхопили Шень Хань під руки й виштовхали її геть із актової зали.

Шень Хань протягом усього шляху навіть не намагалася чинити опір, дозволяючи конвоїрам штовхати себе вперед.

Дорогою вона лише обурено й голосно бурчала:

«Ну скажіть мені, хіба в цьому є моя провина? Невже ваші наради завжди проходять у такому дикому форматі? Я просто глибоко розчарована у вашій компанії!».

Кілька альф-охоронців дивилися на неї як на дурепу.

Проте в душі у них панувала певна гіркота: всередині банди «Фуґуй» незліченна кількість людей мріяла потрапити в ліжко віцепрезидента Чень заради кар’єри, а у цієї дівчини мізки що, із залізобетону зроблені? Взагалі не здатні гнутися в потрібний бік.

Охоронці заштовхали Шень Хань всередину темного складу, зачинили важкі залізні ворота на замок і поспіхом побігли назад до зали продовжувати нараду.

Шень Хань також не збиралася гаяти часу даремно; помітивши, що в цій напівтемній кімнаті під замком сидить ще кілька людей, вона швидко налаштувала свій душевний стан і впевненим кроком попрямувала до одного з бранців.

Наступного дня в обідній час важкі залізні ворота складу з гуркотом відчинилися.

Вбрана в легку й тонку літню сукню Чень Яньдзяо граційною ходою зайшла всередину приміщення; за її спиною трималося кілька кремезних чоловіків, схожих на особистих охоронців.

Вона підійшла впритул до Шень Хань, прискіпливо вивчаючи постать альфи, чиє волосся за цю ніч уже встигло трохи розтріпатися й утратити охайність.

Сама не знаючи чому, попри те, що вона не відчувала від дівчини жодного аромату феромонів, її тіло все одно пронизував палкий і шалений порив підійти до неї якомога ближче.

«Ти мала цілу ніч на роздуми, то як — усе збагнула? Достатньо одного твого кивка головою, і я особисто виведу тебе з цього брудного місця», — з цими словами Чень Яньдзяо лагідно протягнула руку, прагнучи ніжно торкнутися пальцями щоки дівчини.

Шень Хань зробила швидкий крок назад, абсолютно рішуче уникаючи цього дотику.

Вона з посмішкою похитала головою й упевнено відповіла:

«Я не хочу звідси виходити. Тут під замком зібралися суцільні таланти, розмовляють так приємно та ввічливо, мені тут шалено подобається!».

Чень Яньдзяо: «...»

Група охоронців: «???»

------(Перекладач має що сказати)------

Не на ту натрапили, аби зваблювати