Розділ 62 — Зустріч

До того як стати віцепрезидентом банди «Фуґуй», Чень Яньдзяо кілька років працювала у сфері продажів.

Вона бачила чимало найрізноманітніших людей, тож якби вона назвала себе тією, яка «бачила життя», це не було б перебільшенням.

Проте їй ще ні разу не доводилося зустрічати когось, схожого на цю «Шень Нвань».

Аура дівчини здавалася такою чистою та невинною, але її слова могли розлютити будь-кого.

Чень Яньдзяо насупила свої витончені брови; вона відчувала, що якщо залишиться тут ще трохи, то завтра їй точно доведеться бігти на черговий укол проти зморшок.

«Оскільки їй тут так подобається, нехай посидить на складі ще кілька днів».

Сказавши це, Чень Яньдзяо розвернулася й попрямувала до виходу.

Проте щойно вона переступила поріг залізних воріт, у її голові раптово майнула одна цікава думка; граційно всміхнувшись, вона разом із охоронцями знову повернулася до приміщення складу.

Шень Хань, побачивши, що вони повернулися, на мить розгубилася, не знаючи, що саме задумала ця жінка.

Вона непомітно притисла праву долоню до бічного шва своїх джинсів, де ховалося кілька мініатюрних інструментів, виготовлених переважно з вуглецевого волокна.

Подумки вона міркувала: якщо її особистість розкрили, доведеться просто достроково завершити цю операцію.

Чень Яньдзяо разом із супроводом знову підійшла впритул до «Шень Нвань».

Вона злегка підняла підборіддя, дивлячись на альфу перед собою з ледь помітною посмішкою.

Раптово вона стрімко наблизилася до дівчини й кокетливо засміялася: «Ти навмисно намагаєшся мене розлютити й вигнати? Боїшся залишитися зі мною наодинці, чи у тебе є якась інша таємна мета?».

Шень Хань спочатку взагалі збиралася миттєво скрутити її, застосувавши больовий прийом на залом суглоба.

Проте почувши ці слова, вона збагнула, що її справжню особу, найімовірніше, досі не розкусили.

Тому вона в останню мить заблокувала свій бойовий випад, злегка хитнулася корпусом, аби нейтралізувати інерцію сили, і зробила два кроки назад.

«Яка ще інша мета у мене може бути? Я ж Вам уже казала — я прийшла сюди виключно заради того, аби заробляти великі гроші».

Слухаючи слова цієї альфи й споглядаючи, як вона «злякано» задкує від неї.

Настрій Чень Яньдзяо став піднесеним.

Це почуття було схоже на те, ніби вона щойно відшукала нову, ще не бачену, але надзвичайно цікаву забавку.

Вона грайливо підмигнула дівчині й, абсолютно не зважаючи на присутність сторонніх людей навколо, промовила: «Ти хочеш заробляти гроші? Чудово! Спочатку зроби так, аби мені було добре й приємно, і тоді я дозволю тобі заробляти, згода?».

Почувши, як зріла й зваблива омега виголошує такі прямі й неприховані натяки.

Охоронці та інші люди, замкнені на складі, раптом відчули виснаження та забажали опинитися на місці цієї некмітливої альфи.

Шень Хань, дивлячись на її палкий погляд та на цей блискучий кристалик-страз біля куточка ока, відчула, як її власні очі починають просто боліти від цієї картини.

У цей момент Чень Яньдзяо раптово протягнула руку вбік: «Дай мені свій пістолет».

Охоронець поруч із нею на мить застиг, проте відразу ж вихопив зброю з кобури й шанобливо вклав її в долоню жінки.

Шень Хань чітко бачила, що зброя стоїть на запобіжнику, тому в душі залишалася абсолютно спокійною.

Проте на обличчі вона миттєво зобразила цілком доречний переляк: «Віцепрезиденте, що... що Ви збираєтеся робити?».

Чень Яньдзяо не стала відповідати на її запитання, лише холодно кивнула своїм підлеглим: «Виведіть звідси всіх інших бранців, а потім залиште приміщення і ви самі».

Почувши такий наказ, охоронець, який щойно передав їй зброю, з ваганням промовив: «Сестро Дзяо, вона ж альфа, залишатися з нею наодинці надзвичайно небезпечно для Вас».

Чень Яньдзяо граційно всміхнулася й упевненим рухом зняла пістолет із запобіжника.

А потім, міцно стиснувши зброю в руці, легенько притисла дуло прямо до грудей свого охоронця: «Справді? Ти теж альфа, тож давай перевіримо: твоя реакція виявиться швидшою, чи моя куля?».

Охоронець рясно пітнів.

Він чудово розумів, що начальниця просто залякує його, проте ніхто у світі не міг гарантувати, що зброя випадково не вистрілить сама.

Протягом наступної хвилини весь сторонній натовп повністю залишив склад, тож у приміщенні залишилися лише Шень Хань та Чень Яньдзяо.

Побачивши цю сцену, Шень Хань подумки підняла рівень небезпеки цієї жінки на один ступінь вгору.

Проте з іншого боку, те, що вона вигнала всіх свідків, автоматично підвищувало рівень безпеки самої Шень Хань.

Почувши, як важкі залізні ворота складу зі скреготом зачинилися, Чень Яньдзяо невимушеним рухом знову поставила зброю на запобіжник.

«Якого ти класу альфа?».

Шень Хань трохи поміркувала й спокійно відповіла: «Наразі — лише на рівні керівника групи».

Чень Яньдзяо подумки лише закотила очі, після чого почала повільно випускати свої феромони.

«Можеш не відповідати, якщо не хочеш, я цілком здатна перевірити це самостійно».

Солодкий і насичений аромат персика миттєво вирвався назовні, швидко огортаючи простір між альфою та омегою.

Похмурий і вологий підземний склад у цю саму січку наповнився пахучим, медовим нектаром.

Чень Яньдзяо пильно, не відриваючи очей, дивилася на свою нову здобич.

Вона завжди була абсолютно впевнена в убивчій силі й привабливості своїх феромонів.

Насправді, те, що вона могла міцно утримувати за собою посаду віцепрезидента, значною мірою визначалося саме її ароматом феромонів, перед яким більшість альф просто не могли встояти.

Проте Шень Хань аж ніяк не належала до цієї більшості.

Феромони омег нижче S-класу за своєю природою не справляли на неї серйозного впливу.

Не кажучи вже про те, що бійці гвардійського загону через певні проміжки часу проходили спеціальні тренування на витривалість та загартування сили волі.

З плином часу атмосфера на складі ставала дедалі більш ніяковою та напруженою.

Чи то від марних зусиль, чи то від раптового хвилювання, обличчя Чень Яньдзяо помітно налилося рум'янцем.

Вона зціпила свої білі зуби й упритул звернулася до альфи перед собою: «У тебе зовсім немає реакції? Це у тебе якісь проблеми із залозою, чи, може...».

Остання частина фрази «чи ти S-класу» ще навіть не встигла злетіти з її губ.

Як Шень Хань уже поспіхом схопилася руками за груди, зробила кілька «болісних» кроків назад і театрально застогнала: «Благаю, не треба так зі мною, мені так важко й кепсько!».

Споглядаючи за цією відверто фальшивою акторською грою дівчини, Чень Яньдзяо від обурення просто розсміялася.

І саме в ту мить, коли вона збиралася продовжити свої пестощі та розваги з цією надзвичайно цікавою альфою, з-за дверей раптово пролунав стурбований голос її охоронця: «Сестро Дзяо, президент прибув, у нього до Вас термінова й невідкладна справа».

«Зрозуміла, вже йду».

Поспіхом кинувши відповідь у бік дверей, Чень Яньдзяо знову з грайливою посмішкою поглянула на Шень Хань: «Я спершу піду владнаю справи, а щойно звільнюся — ми обов'язково продовжимо».

Договоривши, вона не наважилася довше гаяти тут час, кокетливо підмигнула Шень Хань і поспіхом залишила приміщення складу.

І лише коли з-за важких залізних воріт долинав чіткий звук закриття замка.

Шень Хань упевненим рухом дістала з бічного шва своїх джинсів насадку для викрутки.

Вона голіруч спритно видерлася по стіні до самої стелі, швидко відкрутила захисну решітку вентиляційного отвору й плавно прослизнула всередину труби повітровіду.

Вибравшись на один із дахів будівель, Шень Хань нарешті чітко розгледіла місце, де вона опинилася — це була звичайна заміська база відпочинку.

Недалеко чувся слабкий звук тертя плиток для маджонгу.

Вона пригнулася, намагаючись відшукати поглядом когось із членів банди «Фуґуй», і водночас аналізувала ситуацію.

Їй насправді пощастило: хоч вона й просиділа під замком цілу ніч, проте зараз сам президент угруповання добровільно прибіг прямо до її рук.

Тепер їй залишалося лише здобути неспростовні докази їхньої злочинної діяльності, після чого можна було миттєво натиснути на заздалегідь узгоджений радіопередавач, аби студентка Ґу ліквідувала це кубло фінансової піраміди.

Озирнувшись довкола й не помітивши на відкритій території нікого схожого на бандитів, Шень Хань вирішила просто тихо обійти кожну кімнату комплексу.

Зрештою, ця база відпочинку була не такою вже й великою, тож якщо таємно зазирнути в кожен куточок, це забере не більше ніж пів години.

Поки Шень Хань, демонструючи дивовижні навички пересування по дахах та стінах, займалася пошуками людей.

Ґу Дзюньвань якраз сиділа в салоні автомобіля, який зовні виглядав абсолютно пересічним, проте мав найвищий клас бронезахисту.

Попереду й позаду її машину надійно прикривали модифіковані автомобілі гвардійського загону, і весь цей кортеж на великій швидкості мчав у напрямку містечка.

Минулої ночі Ґу Дзюньвань практично не стулила очей.

Адже на екрані її планшета маленька червона цятка, що в реальному часі відображала точні координати Шень Хань, з певного моменту застигла на одному місці й більше не рухалася.

Якби не той факт, що ця цятка періодично все ж робила мінімальні коливання в межах кількох метрів, вона б іще вночі віддала наказ штурмувати те місце.

Її занепокоєння нарешті перетворилися на тривогу, коли наближався полудень.

Оскільки на моніторі планшета червоний маркер досі вперто залишався в тій самій точці.

Ґу Дзюньвань не бажала безпорадно сидіти в таборі й просто чекати новин, тому вона віддала кілька суворих розпоряджень, наказавши оперативним підрозділам разом із бійцями висунутися на позиції навколо координат Шень Хань та Ма Хаою для прихованого оточення.

Сама ж вона на чолі невеликого оперативного загону таємно вирушила безпосередньо до місця перебування своєї альфи.

Якраз перед цим червоний маркер на екрані нарешті зсунувся з місця й почав активний рух, і лише тоді важкий камінь тривоги, що цілу ніч стискав серце Ґу Дзюньвань, повільно опустився донизу.

Зараз кортеж уже в’їхав у межі містечка, тож поспішати назад не було жодного сенсу; вона наказала водієві трохи скинути швидкість і продовжувати плавне наближення до вказаних координат.

Особиста помічниця Сю Джао, яка сиділа на передньому пасажирському кріслі, чудово знала, що її правителька практично не спала всю ніч, тому повернула голову й тихо промовила: «Ваша Величносте, дозвольте мне стежити за екраном, а Ви поки спробуйте бодай трохи подрімати в кріслі».

Ґу Дзюньвань злегка опустила очі, споглядаючи, як червона цятка на планшеті без упину кружляє в межах однієї невеликої локації.

Хоч вона й не могла точно знати, чим саме зараз заклопотана Шень Хань, проте виникало стійке відчуття, що та неймовірно зайнята якимись справами.

Уявивши, як її чудна альфа зараз активно стрибає по дахах та ховається по кутках, омега відчула, як її власна втома ніби дивом почала відступати.

Тому вона м’яко відхилила пропозицію Сю Джао.

Помічниця Сю чудово знала, що якщо її правителька ухвалила рішення, переконувати її далі немає жодного сенсу, тому просто замовкла.

Вона випрямила спину й почала уважно роздивлятися крізь скло вікна за вулицями містечка.

Водій-бета, який керував автомобілем, традиційно зовні зберігав цілковите мовчання, проте в його голові вирував справжній шторм думок.

"Нашій імператриці так важко доводиться: мало того, що треба тримати під контролем усі державні справи найвищого рівня, так вона ще й змушена особисто стежити за ходом цієї секретної операції"

"До речі, останні два дні капітана Шень узагалі ніде не було видно; невже це саме вона зараз перебуває на завданні?"

"Оце так-так! Ставлення нашої правительки до капітана Шень, схоже, дійсно кардинально відрізняється від ставлення до всіх інших бійців загону".

…

Шень Хань шукала двадцять хвилин, поки нарешті не побачила постать Чень Яньдзяо.

Жінка перебувала всередині двоповерхової цегляної будівлі комплексу.

Шень Хань обережно стала ногами на зовнішній блок кондиціонера, міцно вхопившись руками за край напіввідчиненого вікна кімнати.

Свій наручний годинник, оснащений функцією прихованої відеозйомки, вона вже встигла затиснути в зубах, надійно фіксуючи на камеру все, що відбувалося всередині приміщення.

У досить розкішно облаштованій кімнаті кремезний чоловік середнього віку з величезним черевом гарячково вигрібав із відчиненого сейфа весь вміст, буквально жменями викидаючи документи та цінності на стіл.

Чень Яньдзяо сиділа прямо поруч із ним і з опущеним поглядом зосереджено сортувала та пакувала ці речі по сумках.

Обидва працювали з неймовірним апетитом та поспіхом.

Чоловік заштовхав чергову невелику купу золотих злитків до свого портфеля й важко витер піт із чола.

Поглянувши на звабливу омегу поруч, яка зараз поводилася так слухняно й покірно, він мивовільно кілька разів ковтнув слину.

«Чому це мені весь час тхне якимось ххітливим персиком? Це що, я останнім часом занадто заклопотаний справами й зовсім обділив тебе своєю увагою, що ти аж уся палахкотиш?».

Чень Яньдзяо одним різким рухом змахнула його долоню, яку той уже встиг протягнути до її грудей, і незадоволено насупила брови: «Припини свої дурощі, давай спершу закінчимо з речами. Поясни мені краще, з якого дива ти раптово вирішив евакуювати всі ці цінності?».

Чоловік прикурив сигарету, вальяжно відкинувся спиною на ліжко й неквапливо процідив: «Учора ввечері я отримав закриту інформацію з надійних джерел: уряд Федерації збирається провести у нас кадрове підвищення й висунути двох чиновників на саму верхівку. Я цього крісла чекав довгі роки, тож хіба я не повинен заздалегідь підготувати міцний ґрунт під ногами?».

«У мене тут під замком зібрано стільки брудного компромату на обох цих тутешніх псів! Якщо вони ризикнуть об’єднати сили й піти війною проти мене — хай йому грець, я просто анонімно відправлю весь цей бруд прямо на стіл вищому керівництву, і тоді нікому з нас солодко не перепаде!».

------(Перекладач має що сказати)------

Приємного читання)