Розділ 63 — Дай мені це!

Чи то через те, що температура повітря знову трохи піднялася, але затяжні дощові дні останнього часу ніби хтось поставив на паузу.

Мляве сонце зависло на півнеба; його промені не були пекучими, проте навіювали суцільну дрімоту.

Краплина поту скотилася з чола й потрапила Шень Хань у око, викликавши легку різь та дискомфорт.

Мабуть, через те, що вона з вчорашнього вечора зовсім не їла й не пила, ця альфа S-класу зараз перебувала далеко не в найкращій формі.

Насправді, поголодувати кілька разів було не такою вже й проблемою, проте тривала відсутність води давалася взнаки — перед цим ніхто б не встояв.

На щастя, двоє босів у кімнаті виявилися «чуйними та турботливими».

Вони не лише добровільно вибовкали купу цінної інформації, а й навіть дбайливо упакували всі важливі документи.

Шень Хань трималася за підвіконня зовні, повільно кліпаючи очима.

У душі вона була трохи приголомшена, адже зі слів того огрядного чоловіка середнього віку було неважко здогадатися, що він є чимось на кшталт першого чи другого керівника в усьому цьому регіоні.

"Виходить, тутешні можновладці підробляють ватажками фінансових пірамід. Не дивно, що федеральний уряд не може розправитися з цим лігвом злодіїв, попри щорічне виділення коштів; це відверте розкрадання!".

Щойно ця думка промайнула в її голові.

Як раптом знизу, неподалік від будівлі, пролунав гучний чоловічий вигук: «Ти що там робиш? Крадеш щось?!».

Почувши цей крик, Чен Яньдзяо та той чоловік середнього віку одночасно повернули голови до вікна.

У той самий момент.

Шень Хань відштовхнулася обома ногами від кондиціонера, сперлася на підвіконня й одним махом застрибнула всередину кімнати.

Вона засунула затиснутий у зубах годинник із камерою глибоко в кишеню, за два кроки опинилася біля Чен Яньдзяо та її супутника й різким рухом перехопила з ліжка туго набитий водонепроникний рюкзак.

«Дай мені це!».

Сказавши це.

Шень Хань уже мчала з рюкзаком за плечима до вікна і спритно та блискавично вискочила назовні.

Увесь цей процес у деталях описувати довго, проте насправді від моменту, коли пролунав голос, до того, як Шень Хань застрибнула в кімнату, вихопила сумку й чкурнула геть, минуло не більше десяти секунд.

Чоловік середнього віку, який напівлежав на ліжку, навіть не встиг як слід оговтатися від цієї стрімкої серії подій.

«Недобре! Ця альфа, мабуть, є агентом під прикриттям, не можна дати їй утекти!».

Почувши розлючений вереск Чен Яньдзяо, бос лише тоді з диким криком «хай йому грець» підхопився з ліжка.

Він прожогом підбіг до вікна й щосили закричав униз: «Спіймайте ту альфу з рюкзаком! За будь-яку ціну, швидше, швидше, швидше! Якщо упустите її, ніхто з вас тут більше не працюватиме!».

На відміну від забудькуватого великого боса, той охоронець, який виявив Шень Хань на вулиці, зреагував оперативно.

Ще в ту мить, коли Шень Хань застрибувала у вікно, він уже встиг затиснути кнопку рації й викликати підкріплення.

Тепер, бачачи, як дівчина вистрибує з вікна назад, він на ходу викрикував у рацію свої поточні координати, вихопив телескопічний кийок і кинувся на перехоплення.

Коли Шень Хань приземлилася на землю, вона відчула, що її коліна зрадливо затремтіли від слабкості.

Вона не наважилася залишатися тут і вступати в затяжний бій, тому пригнулася, ухиляючись від розмашистого удару кийком, і знову кинулася вперед, наче хижий леопард, тримаючи курс прямо до головних воріт бази відпочинку.

На бігу вона швидким рухом руки крутонула сережку у своєму лівому вусі, відправляючи сигнал тривоги Ґу Дзюньвань.

Про такий план вони домовилися заздалегідь.

Надсилання цього сигналу означало, що Шень Хань терміново потребує екстреного підкріплення.

Звичайно, загін підтримки не міг миттєво впасти на неї з неба.

Тому Шень Хань усе одно була змушена самотужки долати поточну скруту.

У цей момент двоє охоронців, які встигли прибігти на виклик, уже буквально сіли їй на хвіст.

Один із них несамовито кричав у рацію: «Вона мчить прямо до головних воріт, де там старий Лі? Нехай Лао*1 Лі негайно зачинить залізні ворота!».

Чуючи за своєю спиною цей лютий рев, Шень Хань відчула легке занепокоєння.

Вона відчувала, що, можливо, зневоднена; її розум був ще ясним, але кінцівки відчували легку слабкість.

За таких умов вона просто фізично не змогла б дати відсіч такій кількості озброєних супротивників.

У її голові крутилися думки: треба негайно вигадати спосіб, аби відірватися від цих переслідувачів!

Завдяки багаторічним спеціальним тренуванням альфа навіть у такій ситуації зберігала абсолютний спокій та холодний розрахунок.

Під час бігу вона схопила пляшку з водою зі столу для маджонгу, відкрутила кришку та швидко видавила воду собі до рота.

Прохолодна мінеральна вода шаленим потоком ринула в горло, значною мірою вгамувавши те палюче й задушливе відчуття у грудях альфи.

Шень Хань напівприплющила очі й раптово різко змінила траєкторію руху, кинувшись прямо до мотоцикла, двигун якого ще навіть не встигли заглушити.

Один із охоронців у цей час запитував через рацію: «Лао Лі вже попередили, він зачиняє ворота. Де ціль? Доповідайте про її поточні дії».

«Вона щойно відібрала пляшку мінералки, а зараз намагається викрасти мотоцикл».

«Прийнято! Я готую автомобілі на випадок прориву, ви продовжуйте блокувати її на місці».

Можливо, задля відведення очей та прикриття, ця база відпочинку дійсно офіційно працювала й приймала звичайних відвідувачів.

Бандити не наважувалися відкривати стрілянину, а мотоцикл, на який накинула оком Шень Хань, належав одному з туристів, який щойно підвівся з-за столу для маджонгу й збирався їхати додому.

Цей турист ще секунду тому з веселою посмішкою сидів на сидінні й курив сигарету, споглядаючи, як купа людей бігає за якоюсь дівчиною.

Несподівано, ївши дині*2, він опиниться в епіцентрі подій.

Він злякано злетів зі свого мотоцикла й кинувся ховатися якомога далі, тримаючи сигарету в зубах.

Ще навіть не встигнувши оговтатися від пережитого шоку, він на автоматі вихопив із кишені телефон, збираючись зняти круте коротке відео.

Проте не встиг він навіть розблокувати екран, як альфа, яку так затято переслідував натовп, уже з гуркотом зірвалася на його мотоциклі з місця й помчала до виходу.

Лао Лі, який відповідав за охорону головних воріт, у цей час спокійно лежав у своїй будці чергового, захоплено переглядаючи чергову романтичну дораму й ридаючи в три струмки над паперовими серветками.

Почувши терміновий наказ із рації, першим ділом він чомусь побіг до вбиральні, аби ретельно витерти обличчя рушником від сліз.

І лише після цього у своїх капцях неквапливо вибіг на вулицю зачиняти ворота.

У душі він палко молився: хоч би ніхто зі знайомих не побачив його в такому вигляді.

Важкі залізні ворота встигли зсунутися заледве наполовину, як мотоцикл на шаленій швидкості з ревом пронісся повз нього на волю.

Охоронці, які бігли позаду, хекали наче загнані коні.

Бачачи, що людина, яку великий бос наказав схопити за будь-яку ціну, просто вислизнула у них з-під носа, перші кілька бійців із лайкою накинулися на старого Лі.

«Ти навіть ворота зачинити вчасно не здатний, від собаки на ланцюгу й то більше користі, ніж від тебе!».

«Тепер нам усім кінець, можете збирати свої манатки й виметатися геть!».

Начальник охорони гучним криком обірвав цю безглузду й марну лайку.

«Усі на мотоцикли й за нею, якого біса ви тут розкудахкалися! Від того, що ви доведете Лао Лі до сліз, користі нуль. Попереджаю вас: якщо не повернете ту дівчину назад, бос змусить вас ридати значно гірше за старого Лі!».

Ціла група охоронців застрибнула на мотоцикли й кинулася в погоню.

Чуйні прибиральниці лише тепер поспіхом збіглися докупи, аби хоч трохи втішити старого Лі.

«Та не плач ти, вони ж це просто зопалу, кажуть, у боса якась річ зникла».

«Але ж це не дає їм права з порога так матюкатися, це вже справжнє знущання з людини».

Старий Лі шмигав носом, а на душі у нього в цю мить панувала суцільна каша.

"Та нічого я не... я не плачу, досить вже про це говорити".

…

Шень Хань мчала на мотоциклі, підстрибуючи на вибоїнах нерівної ґрунтової дороги, а за її спиною трималося з десяток переслідувачів.

Дехто їхав поодинці, а на кількох мотоциклах сиділо по двоє: той, що попереду, зосереджено кермував, а пасажир позаду розмахував дерев'яною ломакою й щосили щось горлав.

У грудях Шень Хань усе сильніше забивало подих.

Вона поняття не мала, у якій саме частині містечка зараз перебуває, тому могла лише без упину мчати цією ґрунтовкою вперед.

Мотоцикл, який вона конфіскувала, пройшов через певний тюнінг: під час руху і на самому корпусі, і біля заднього номерного знака яскраво миготіли кольорові світлодіодні вогні.

До того ж, десь у конструкції було вмонтовано автоматичний динамік, з якого в цю саму мить на всю потужність лунала якась пісня з вельми диким, психоделічним ритмом.

Шень Хань і без того почувалася не найкращим чином, а слухаючи цей нескінченний провінційний реп біля своїх вух, вона відчула, як її скроні почали пульсувати ще дужче.

Поспіхом утримуючи кермо однією рукою, іншою вона почала гарячково намацувати панель керування цим джерелом звуку.

Лише за якийсь час її пальці натрапили на щось схоже на коліщатко регулятора.

Не маючи часу на роздуми, вона крутонула це маленьке коліщатко на повний оберт.

У ту ж січку гучність динаміка злетіла до абсолютного максимуму.

Музика, яку до цього чула лише сама Шень Хань, раптово потужною хвилею рознеслася навколо, приголомшивши всі навколишні поля!

По її щоках котилися великі краплі поту, тож Шень Хань тремтячою долонею спробувала негайно крутонути регулятор у зворотний бік.

Проте не розрахувавши сили, вона випадково повністю втиснула це коліщатко всередину паза.

Музика остаточно вийшла з-під контролю, автоматично перемкнувшись на наступний, ще більш динамічний та шалений рок.

Ці звукові хвилі буквально накрили собою всі дев'ять мотоциклів, і вся ця кавалькада під гучне «дунц-ца-дунц-ца» помчала вдалину.

З боку це виглядало точнісінько як заїзд банди безглуздих і нахабних байкерів, які абсолютно плювати хотіли на спокій громадян.

…

Ґу Дзюньвань на чолі загону з двох машин супроводу без упину наближалася до координат червоного маркера на планшеті.

Вона спочатку переживала, що вони можуть схибити на якомусь із перехресть і запізнитися на допомогу Шень Хань.

Проте, як виявилося, після надсилання сигналу тривоги траєкторія руху червоної цятки вирівнялася в практично бездоганну пряму лінію.

Швидкість пересування також була швидкою, тож було очевидно, що дівчина мчить на якомусь транспорті.

«Швидше».

Почувши наказ своєї правительки, водій-бета натиснув на педаль газу ще сильніше й упевненіше.

Три спеціально модифіковані бронеавтомобілі вишикувалися в чітку колону, піднімаючи за собою цілі хмари пилу на ґрунтовій дорозі.

Коли в полі зору присутніх нарешті з'явилася Шень Хань, яка на самоті мчала на своєму залізному коні.

Обидва позашляховики гвардійського загону миттєво розійшлися по лівий та правий боки дороги, з потужним ревом двигунів кинувшись на натовп переслідувачів за спиною своєї капітанки.

Переконавшись, що хвіст повністю відсічено, Шень Хань відразу ж різко загальмувала й зупинила свій мотоцикл.

Вона відчувала, що якщо цей шалений рок помучить її вуха ще бодай хвилину, вона просто втратить свідомість і злетить із сидіння.

Трохи віддихавшись, вона поплескала рукою по рюкзаку за своїми плечима й, уся вкрита пилом та брудом, попрямувала до автомобіля Ґу Дзюньвань.

Водій-бета, споглядаючи крізь скло на пилюку, що ще не встигла повністю осісти на дорозі, якраз міркував, чи варто йому вийти назустріч капітану Шень, як важкі задні двері салону вже відчинилися.

Ґу Дзюньвань, тримаючи в руці пляшку з водою, особисто вийшла з машини й рушила вперед.

Побачивши цю картину, Сю Джао разом із водієм також поспіхом штовхнули свої двері й вискочили на вулицю.

І в ту ж митьь їх ледь не збило з ніг шаленим, оглушливим гуркотом року, що розносився навколо.

Посеред безкрайнього порожнього поля дикі танцювальні ритми гриміли на повну потужність, а провінційний реп горлав так, що аж вуха закладало.

Висока й струнка альфа, чітко потрапляючи в цей божевільний такт музики, підійшла впритул до своєї омеги.

Слухняно всміхнувшись, вона човником склала обидві долоні, підставляючи їх під цівку чистої води, яку омега почала наливати їй із пляшки, і прямо на узбіччі заходилася вмивати обличчя.

Вода, яку Ґу Дзюньвань узяла з собою з салону, взагалі-то призначалася для того, аби дівчина могла попити.

Проте ця чудна альфа першим ділом вирішила навести лад із гігієною.

Омезі не залишалося нічого іншого, як підкоритися вередуванням своєї коханої, тож вона дбайливо допомагала їй, обережно змиваючи бруд із долонь, обличчя та шиї дівчини.

Після цього вона дістала з кишені білу шовкову хусточку й заходилася ніжно витирати краплі води, що залишилися біля вух альфи.

Сю Джао поглянула на бійців гвардії та затриманих зловмисників, які перебували на відстані від них, і вирішила відмовитися від думки підійти й перервати це інтимне спілкування своєї правительки.

А водій-бета так і залишився стояти біля краю поля з опущеними руками, наче повністю скам'янів від побаченого.

Картина перед його очима виглядала неймовірно абсурдно й дивно, проте десь у глибині його душі раптово завирувало якесь невідоме й дуже приємне почуття.

Лише значно пізніше він збагнув, що саме це відчуття виникає у справжніх шиперів, коли їм нарешті вдається вишлукувати крихту солодкої романтики між улюбленим СР*3.

------(Перекладач має що сказати)------

Хоч сказано «рок», але в мене в голові цей заїзд відбувався під оркестрову тріумфальну музику. Грає конкретна, але лише певний шматок, за яким не вдається знайти повну версію (ノ｀⌒´)ノ┫：・┻┻ P.S. ЗНАЙШЛА! Якщо цікаво, запрошую до телеграм-каналу «GL-домівка». Хехе. Хитро, так?

1. 老 (lǎo) «Лао» — це шанобливе звернення до старших за віком або як знак поваги. Пряме значення слова «старий» або «шановний».

2. 瓜 (guā) «Диня» — сленг, що використовується для позначення новин, чуток, історій або пліток, особливо тих, що стосуються знаменитостей чи гучних подій.

3. «CP» — це абревіатура від англійських слів «Couple Pairing» (поєднання пари). Це термін, який широко використовується у фандомах, особливо серед шанувальників аніме, манґи, фільмів, серіалів, книг та музичних гуртів. CP позначає уявну або бажану романтичну пару між двома персонажами або людьми