Розділ 64 — Цитати генерального директора

Загін затримання, заздалегідь підготовлений Ґу Дзюньвань, перебував не надто далеко від бази відпочинку.

Тож, щойно гвардійці повністю скрутили та знешкодили членів банди «Фуґуй», оперативники якраз вчасно прибули, аби перебрати контроль над ситуацією та завершити справу.

Ці охоронці, які кинулися в погоню, були лише дрібними сошками, тоді як справжня «велика риба» цілком могла вже потайки втекти з бази відпочинку.

Проте навіть якщо цього разу їм пощастило вислизнути — нічого страшного.

Кадрів, які Шень Хань зафіксувала на камеру свого годинника, а також тієї купи компромату, яку вона щойно відібрала у ворогів, було цілком достатньо, аби Ґу Дзюньвань змогла розплутати весь цей клубок і повністю викорінити найбільшу пухлину цього регіону.

Щойно оперативники затримання зайняли свої позиції, Ґу Дзюньвань разом із Шень Хань вирушила у зворотну дорогу.

Два позашляховики гвардійського загону традиційно трималися один попереду, один позаду, віддано й пильно оберігаючи свою імператрицю.

Цього разу на завдання разом із Ґу Дзюньвань виїхало лише вісім бійців гвардії, серед яких була й Нін Сі.

А Ма Хаою наразі все ще залишався в лігві банди «Фуґуй», продовжуючи приховано збирати інформацію.

У цю саму мить усі гвардійці в машинах перебували в неймовірному збудженні, без упину жваво теревенячи між собою.

«Я ж казав: чому це нашого капітана останні два дні ніде не було видно, а вона, виявляється, виконувала секретне завдання».

«До речі, а чому капітан не сіла до нашої машини? Я так хотів розпитати її про все, чим вона займалася ці два дні!».

Нін Сі, яка сиділа на передньому пасажирському кріслі, навіть не вважала за потрібне втручатися в їхню розмову.

Подумки вона відзначила: "Правителька особисто приїхала її зустрічати, тож, звісно, бос ні за які гроші не сіла б до нашого авто".

«Скажу вам по секрету: я щойно на власні очі бачив, як капітан Шень сіла в середню машину».

«Справді?! Тобі, часом, не здалося? Капітанка Шень виглядає такою виснаженою від подорожі, хіба це доречно — їхати в одному салоні з імператрицею?».

Нін Сі лише глузливо посміхнулася.

"Ну що за наївні хлопчаки, які зовсім не бачили життя! Коли наш бос була у значно гіршому й бруднішому стані, правителька все одно сама кидалася обіймати її!".

…

У салоні автомобіля, де перебувала Ґу Дзюньвань, тривалий час панувала цілковита тиша.

Атмосфера тут здавалася дещо напруженою та хвилюючою.

Водієві-беті здавалося, що він щойно став свідком чогось неймовірно грандіозного, проте абсолютно не призначеного для його очей.

На душі у нього було водночас і радісно, і тривожно, тож він намагався навіть дихати якомога тихіше й обережніше.

Сю Джао тим часом зосереджено міркувала про те, що після прибуття на місце їй обов'язково треба буде знайти вільну хвилину й серйозно поговорити з водієм.

Усе, що стосується особистого життя імператриці, наразі потребує суворої конфіденційності.

Ґу Дзюньвань хотіла багато про що розпитати Шень Хань, проте зважаючи на присутність сторонніх у салоні, вона вирішила мовчати.

А Шень Хань майже відразу після того, як сіла в крісло, збагнула, що справа кепська.

Вона зрозуміла, що її теперішній фізичний стан викликаний зовсім не зневодненням — у неї розпочався період вразливості альфи!

На вулиці це ще не так сильно впадало в око, проте опинившись із Ґу Дзюньвань в одному замкненому просторі салону, вона відчула, як усі її почуття миттєво загострилися в кілька разів.

Ледь вловимий аромат прохолодної сливи без упину проникав у її легені, перетворюючись на справжнє полум'я, що змушувало всю кров альфи вирувати й кипіти.

У її грудях усе ще трималася легка задуха, проте кора головного мозку перебувала в стані надзвичайного збудження.

Гострі ікла, приховані за губами, хижо висунулися вперед, диким поривом вимагаючи торкнутися цих солодких пахощів прохолодної сливи.

Шень Хань міцно притислася спиною до спинки крісла.

На її руках, що ховалися під манжетами сорочки, уже встигли виразно проступити напружені вени, схожі на маленьких демонів.

Відчувши, що з альфою поруч коїться щось недобре, Ґу Дзюньвань поспіхом повернула голову, аби поглянути на неї.

Вона побачила, що Шень Хань сидить із злегка опущеною головою, а її профіль виглядає неймовірно суворим та зосередженим.

«Що з тобою? Тобі зле?».

Зважаючи на те, що водій уже все одно бачив, як вона витирала воду біля вух дівчини, Ґу Дзюньвань просто протягнула руку й лагідно приклала долоню до чола альфи.

Шкіра під її пальцями виявилася неймовірно гарячою.

«Шень Хань, ти в порядку?».

Ґу Дзюньвань спочатку навіть не подумала про період чутливості; вона вирішила, що дівчина зазнала якогось поранення під час виконання завдання.

Виявивши, що лоб альфи буквально палає, вона плавно спустила свою долоню нижче, ніжно торкаючись її підборіддя.

Шень Хань і без того стримувала себе з останніх сил, тож від цього лагідного дотику своєї омеги її залізна оборона в мить обвалилася наполовину.

Вона повільно повернула голову, і в її погляді, спрямованому на омегу, спалахнув неприхований, шалений потяг.

Пахощі кедра несамовитим потоком вирвалися на волю, повністю підкоряючись волі свого господаря й огортаючи таку спокусливу й бажану здобич.

Сама Ґу Дзюньвань лише два дні тому пережила період еструсу, тож під впливом потужних феромонів альфи її власне тіло також миттєво почало накривати хвилею солодкого жару.

І саме в цей момент водій-бета різко крутонув кермо, на максимальній швидкості з’їхав на узбіччя й різко натиснув на гальма.

Хоч він і не міг відчути запаху феромонів у салоні, проте чітко чув дедалі більш важке й уривчасте дихання альфи на задньому сидінні.

Він не наважився чекати наказів від помічниці Сю чи самої імператриці й відразу ж вжив екстрених заходів безпеки.

Адже якщо ця альфа в стані афекту зашкодить правительці в салоні машини, наслідки будуть настільки жахливими, що він навіть боявся про це думати.

Водій гарячково звернувся до Сю Джао поруч: «Помічнице Сю! Не можна дозволяти капітану Шень залишатися в машині, у неї, схоже, розпочався період чутливості!».

Проте перш ніж Сю Джао встигла бодай щось відповісти, ніжною цівкою мелодійного голосу в салоні автомобіля розлігся спокійний наказ Ґу Дзюньвань:

«Їдь далі».

Ніби здогадавшись, що її правителька ухвалить саме таке рішення, Сю Джао, щойно пролунали останні слова, поспіхом дістала свій планшет.

«За три кілометри звідси є клініка, якщо поквапитися — доїдемо за п'ять хвилин, тисни на газ і не гай часу».

Водій крадькома зиркнув на дзеркало заднього виду, оцінюючи стан альфи, яка поки що поводилася цілком пристойно, і щосили витиснув педаль газу, знову зриваючи машину з місця.

Він скосив очі на екран мультимедійної системи, де відображався маршрут до клініки, і злегка перевів подих.

"З моїми навичками водіння я маю доправити їх туди менш ніж за дві хвилини".

Позашляховики гвардії супроводу, які до цього також зупинилися на узбіччі, якраз збиралися відправити бійців з'ясувати ситуацію, проте не встигли вони навіть відчинити двері, як автомобіль імператриці вже зірвався вперед, наче випущена з лука стріла.

Обом екіпажам супроводу довелося швидко кинутися навздогін.

У цей самий момент Шень Хань, попри весь свій нестерпний фізичний стан, мимоволі почувалася одночасно некомфортно і дещо розважено.

Вона згадала ту саму фразу, яку її омега щойно так холодно кинула водієві: «Їдь далі».

"Хіба це не одна з класичних цитат з історій про владних генеральних директорів, які я читала перед тим, як переселитися?"

Ті владні та деспотичні президенти, коли затискали й мучили головну героїню на задньому сидінні лімузина, понад усе любили владно казати саме ці слова.

А ще там зазвичай піднімалася непрозора звукоізоляційна перегородка в салоні, машина кружляла вулицями міста коло за колом, а нещасну героїню потім викидали на узбіччі, наче пошматовану ляльку.

Що більше альфа про це міркувала, то сильніше її власне тіло накривало хвилею солодкого жару.

Кров у ділянці залози закипіла з новою силою, пробуджуючи потужні хижацькі інстинкти.

Їй шалено кортіло просто тут повалити цю тендітну, пахучу й таку ніжну омегу на заднє сидіння, повністю впитися її п'янким ароматом і привласнити собі кожну часточку її неземної краси.

Ґу Дзюньвань узяла з рук своєї помічниці блокатор у вигляді пластиру, першим ділом наклеїла один собі на шию, а потім дбайливо підняла довге волосся на потилиці альфи й щільно притиснула інший пластир до її гарячої та помітно набряклої залози.

«Ми вже майже біля клініки, потерпи ще зовсім трохи».

Ніжний та заспокійливий голос омеги пролунав біля самого вуха, змусивши Шень Хань солодко здригнутися всім тілом, проте вона більше не наважувалася повертати голову й дивитися на свою партнерку.

Вона мертвою хваткою вчепилася пальцями в шкіряну оббивку сидіння поруч із собою і, важко дихаючи, лише мовчки кивнула.

Завдяки пластирам-блокаторам любовний жар обох партнерів вдалося трохи приборкати.

Проте аромати кедра та прохолодної сливи, що вже встигли вирватися на волю, все ще продовжували тісно й пристрасно переплітатися в замкненому просторі салону.

На щастя, обоє пасажирів на передньому сидінні були бетами.

Інакше під впливом феромонів двох S-класів у такому тісному просторі будь-яку іншу людину просто розірвало б на місці від напруги.

Автомобіль різко загальмував прямо перед входом до клініки.

Водій-бета першим вискочив із машини — його завданням було негайно придбати необхідні дози інгібіторів для обох пасажирок.

Сю Джао залишилася в салоні, продовжуючи пильно охороняти свою правительку.

Бійці гвардії супроводу також поспіхом висипали зі своїх позашляховиків і миттєво обступили водія.

«Що сталося? Що коїться?».

«Можливо, капітанка Шень зазнала поранення?».

Водій, звісно, не мав жодного права розголошувати таємниці особистого життя імператриці, тому на ходу поспіхом кинув загону: «Не йдіть за мною, роззосередьтеся й тримайте периметр під суворим контролем, це особистий наказ Її Величності».

Почувши це, вісім гвардійців миттєво зупинилися на місці, проте на обличчі кожного з них з'явився вельми дивний вираз.

Адже під час цього короткого контакту з водієм кожен із них чітко вловив присутність двох абсолютно різних, потужних феромонів.

Владний і густий аромат кедра домінував над усім, ніби запекло заявляючи свої права на цю територію й водночас надійно оберігаючи інший, ніжний запах.

Оскільки гвардійці самі були альфами, вони могли чітко розпізнати лише аромат кедра, проте не були здатні вловити тонкі нотки іншого партнера.

Нін Сі негайно віддала наказ усім розійтися на солідну відстань і тримати приховану оборону, суворо заборонивши будь-кому наближатися до машини імператриці.

За кілька хвилин водій уже повернувся з підготовленими ампулами ліків.

Він не наважився заходити всередину салону, лише підбіг до передніх пасажирських дверей і легенько постукав у скло.

Сю Джао прочинила вузьку щілину, перехопила дві ампули з ліками й закрила двері.

Після цього вона повернулася на своєму сидінні колінами назад, збираючись швидко зробити ін’єкцію своїй правительці.

Проте щойно вона потягнулася, аби зробити укол і для альфи.

Ґу Дзюньвань м’яко зупинила її своїм тихим голосом: «Я сама, почекай мене на вулиці».

Сю Джао на мить застигла, проте відразу ж усе збагнула — правителька просто хотіла особисто втішити й заспокоїти свою альфу.

Тож вона поспіхом залишила салон машини.

Щойно сторонні люди вийшли, Шень Хань, яка з останніх сил тримала себе в руках протягом усієї дороги, безсило схилила голову й повністю завалилася корпусом на коліна своєї омеги.

Вона міцно обхопила руками тонку талію Ґу Дзюньвань, зариваючись обличчям у її живіт і вдихаючи цей чистий, вишуканий аромат сливи, відчуваючи водночас неймовірне полегшення та нестерпний солодкий біль.

Ґу Дзюньвань лагідно погладила її по голові, акуратно відвела вбік пасма довгого волосся на потилиці альфи й плавно ввела їй дозу інгібітора.

Прохолодний розчин ліків миттєво почав збивати палючий жар у ділянці залози.

Шень Хань слухняно чекала, поки препарат подіє, навіть не думаючи підводитися з колін своєї партнерки.

Ґу Дзюньвань опустила очі, споглядаючи за цим слухняним левеням, яке так затишно вмостилося на її стегнах, і заходилася ніжно й повільно гладити його по спині, заспокоюючи розбурхані почуття.

У салоні тихо й монотонно гудів кондиціонер, витягуючи зайве повітря.

В очах омеги, що палахкотіли золотавим відтінком фенікса, читалася безмежна ніжність.

Вона якраз збиралася прошепотіти своїй альфі кілька солодких слів, призначених лише для них двох, як раптово помітила, що дівчина на її колінах уже міцно й солодко заснула від утоми.

На вулиці, приблизно за п'ять метрів від автомобіля.

Сю Джао зняла свої окуляри, заходившись повільно й акуратно протирати їх м'якою фланелевою серветкою, і дуже тихо промовила: «Усе, що стосується стосунків між правителькою та капітанкою Шень... удай, що ти нічого не бачив, і в жодному разі нікому про це не проговорися».

Водій-бета пильно витріщався на тоноване скло машини, крізь яке було абсолютно неможливо розгледіти внутрішній простір салону.

Почувши слова помічниці Сю, він відразу ж закивав головою, наче курка, що клює зерно, і пошепки запитав: «То виходить... мене тепер офіційно прийняли до лав "своїх"?».

Сю Джао: «...» Може, тобі краще відразу подати заявку в якийсь бойз-бенд?

------(Перекладач має що сказати)------ Недовго їхні стосунки були в повній «секретності»…