Розділ 65 — Плітки

Відпочивши на місці п'ятнадцять хвилин, Ґу Дзюньвань віддала наказ усім продовжити зворотний шлях.

Завдяки злагодженій роботі системи фільтрації кондиціонера залишки запаху феромонів у салоні безслідно зникли, тож ситуація, коли б цей аромат знову міг зачепити двох бет, більше не повторилася.

Сю Джао, яка весь цей час перебувала поруч із автомобілем, почувалася трохи краще.

А от коли водій забіг до клініки купувати інгібітори, дві молоді медсестри-омеги від раптової слабкості в колінах ледь не впали перед ним на підлогу.

Тепер усі знову зайняли свої місця, і кортеж на великій швидкості помчав у напрямку гуртожитку.

Можливо, саме через те, що він уже вважав себе членом кола «своїх», водій, споглядаючи в дзеркало заднього виду на те, як Шень Хань спить, поклавши голову на коліна імператриці, хоч і відчував легке здивування, проте колишнього глибокого шоку вже не було.

Він підвів очі й знову крадькома зазирнув у дзеркало.

"Ця альфа спить неймовірно сміливо й безтурботно!".

Зараз Шень Хань повністю згорнулася калачиком на задньому сидінні, притиснувшись обличчям прямо до живота Ґу Дзюньвань.

А червоний кінчик її вушка, що виглядав з-під довгого волосся, якраз ніжно й лагідно гладила своєю долонею Ґу Дзюньвань.

Водій мимоволі подумав: "Отже, у присутності коханої людини наша правителька насправді поводиться саме так!".

У цей момент Сю Джао, яка сиділа на передньому пасажирському кріслі, тихо промовила:

«Ваша Величносте, бійці гвардії, схоже, здогадалися про деякі деталі цієї правди».

Голос Ґу Дзюньвань пролунав так само спокійно, як і завжди: «Нехай Шень Хань сама розбереться з цим».

За дві години кортеж нарешті повернувся до гуртожитку.

Позашляховики гвардії зупинилися перед головними воротами, тоді як автомобіль імператриці поїхав далі й припаркувався безпосередньо під житловим корпусом.

Ґу Дзюньвань якраз міркувала над тим, чи варто їй розбудити альфу, яка так солодко спала на її колінах.

Проте не встигла машина повністю зупинитися, як Шень Хань миттєво розплющила очі й «прокинулася».

У водія аж обличчя сіпнулося від такої картини, і він остаточно втратив спокій.

"Та твоє прикидання під сон було аж надто очевидним!".

Повернувшись до гуртожитку, вони знову опинилися в оточенні багатьох людей, тож зайві погляди були гарантовані.

Зважаючи на свій теперішній статус, Шень Хань не могла відкрито демонструвати надмірну ніжність до Ґу Дзюньвань перед іншими, тому вона слухняно приготувалася вийти з машини.

«Шень Хань».

Почувши, як її кличе кохана омега, альфа відразу ж повернула назад ногу, яку вже встигла виставити за двері салону.

Її чорно-білі ясні очі палахкотіли безмежним очікуванням: «Що таке?».

Проте Ґу Дзюньвань і не думала пропонувати їй супроводжувати себе нагору чи залишитися поруч.

Вона кинула погляд на її зім'яту й брудну сорочку й тихо розсміялася: «Моя провінційна багатійка, мені тут наразі не потрібна посилена охорона, тож повертайся до себе й добре відпочинь, а завтра вранці заступиш на службу».

Почувши, як Ґу Дзюньвань назвала її, Шень Хань також зніяковіло всміхнулася.

Поки вони їхали в машині, вона не надто переймалася своїм виглядом, проте зараз раптово відчула, що весь цей одяг неприємно липне до тіла.

І як тільки її дівчина спромоглася терпіти цей бруд і дозволила їй проспати на своїх колінах усю дорогу.

З цією думкою вона крадькома окинула поглядом постать Ґу Дзюньвань.

Сьогодні на омезі був тонкий-білий в'язаний джемпер із вишуканою вишивкою, який зазвичай ідеально підкреслював її інтелектуальну та витончену красу.

Проте зараз на її животі, грудях та на внутрішній стороні передпліч чітко виднілися сірі сліди бруду й глини.

Виглядало це так, ніби вона щойно обіймала цілу зграю безпритульних собак.

Шень Хань ніяково почухала щоку, поспіхом відвела очі й пробурмотіла кілька нерозбірливих слів у відповідь.

Після чого штовхнула двері, вискочила з машини й щосили побігла в напрямку розташування гвардійського загону.

Вона мусила негайно прийняти душ! Вона мусить переодягнутися!

Вона повинна стати абсолютно чистою та пахучою, перш ніж знову постане перед своєю омегою!

Сю Джао, прикриваючи долонею посмішку, вийшла з машини й відчинила задні двері для своєї правительки.

Проте, на її подив, Ґу Дзюньвань не поспішала виходити на вулицю, як це бувало зазвичай.

«Ваша Величносте, щось не так?».

Почувши запитання помічниці, Ґу Дзюньвань підняла руку, ніжно заправляючи пасмо волосся за вухо.

І ледь чутно промовила: «Я посиджу ще хвилинку, у мене повністю затерпли ноги».

Останні слова вона вимовила настільки тихо, що вони були схожі на писк комара.

Сю Джао нахилилася в салон і заходилася легенько розтирати ноги своєї правительки, аби відновити кровообіг.

Дивлячись на жовті сліди глини на її животі та стегнах, помічниця відчувала водночас і прикрість, і кумедність ситуації.

"Ця альфа справді хороша — дбала лише про власний солодкий сон, тоді як наша правителька через переживання за неї цілу ніч не стулила очей!".

З цією думкою Сю Джао лише тихо зітхнула у своїй душі.

Правителька дійсно неймовірно кохала й балувала свою альфу: вона воліла сама терпіти цей нестерпний біль у затерплих ногах, проте жодного разу за всю дорогу не наважилася розбудити чи посунути дівчину.

І навіть тепер, коли вони вже прибули на місце, вона поспіхом вигадала привід відправити її геть, аби та нічого не дізналася.

…

Шень Хань, наспівуючи під ніс веселу мелодію, прийняла чудовий гарячий душ.

Вона переодяглася в чисту камуфляжну форму й бадьорим кроком попрямувала до чергової кімнати гвардійського загону.

Хоча Ґу Дзюньвань і наказала їй добре відпочити, проте в її голові все ще крутилися важливі справи, без вирішення яких вона просто не змогла б заснути.

Прийшовши до чергової кімнати, вона не виявила там жодного з тих восьми бійців, які щойно повернулися з нею.

«А де Нін Сі та інші?».

Почувши запитання капітана, один із чергових гвардійців відразу ж віддав честь і доповів: «Доповідаю, капітане Шень! Нін Сі разом із рештою загону пішли до малої зали засідань».

«Зала засідань? Що вони взагалі там забули?».

«Цього я не знаю, проте щойно вони повернулися з виїзду, вигляд у них був дивний — усі трималися якось таємниче».

«Зрозуміло, я піду перевірю, а ти продовжуй нести службу».

Коли Шень Хань абсолютно безшумно наблизилася до малої зали засідань, де перебували вісім її гвардійців, вона почула, що всередині панує неймовірний гамір, наче на святкуванні Нового року.

Через зачинені двері розібрати слова було важко, тому Шень Хань дістала ключ і обережно прочинила невелику щілину.

У ту ж мить хвиля веселого сміху та галасу її підлеглих буквально вдарила їй в обличчя.

«Я так заздрю нашому капітану! Коли машина імператриці вперше зупинилася на дорозі, це ж, найімовірніше, через те, що у капітана Шень раптово проявилися ознаки періоду чутливості, правильно? І наша правителька мало того, що не виставила її з салону, так ще й особисто відправила водія до клініки за ліками!».

«А-а-а-а! Я теж так мрію про власну, таку могутню й неймовірно вродливу омегу!».

«А слухайте, я можу розповісти про це доньці сестри мого рідного дядька по материнській лінії? Вона просто до нестями обожнює й поважає нашу імператрицю!».

«До речі, невже нікому з вас не цікаво: коли саме капітан Шень спромоглася завоювати таку прихильність з боку правительки?».

«Не буду приховувати від вас: ще того дня, коли капітан Шень несла правительку на руках через ту розмиту дорогу, мої внутрішні радари вже тоді чітко зафіксували щось підозріле, просто мені тоді було ніяково ділитися з вами цими плітками!».

«І в мене, і в мене так само! Хоч і не було прямих доказів, проте я чітко відчував, що ставлення правительки до нашого капітана кардинально відрізняється від ставлення до всіх інших».

«Ех, чому ж ви мовчали раніше, а я думав, що це лише мої власні вигадки! А пам’ятаєте, як ми їздили на ринок лікарських трав охороняти професорку Тан? Капітан Шень тоді буквально своїм життям ризикувала під час виконання завдання! А ви знаєте, ким насправді є ця професорка Тан? Я вже пізніше від людей дізнався, що вона — мати нашої правительки, теж альфа!».

«Гей, Нін Сі, а чому ти весь час мовчиш? Ти ж у нас у найкращих стосунках із капітанкою Шень, стовідсотково знаєш усі деталі!».

Хтось раптово перевів тему на неї.

Тож погляди всіх семи гвардійців миттєво й синхронно втупилися в Нін Сі.

Нін Сі спочатку неквапливо й поважно прикурила сигарету.

А потім видала короткий сухий смішок, так і не вимовивши жодного слова.

Бачачи цей її вираз обличчя в стилі «я знаю абсолютно все, проте ні за які скарби світу вам не скажу», присутні розпалилися ще сильніше, а їхня допитливість буквально зашкалювала.

«Ну будь ласочка, розкажи хоч щось!».

«Так-так, зрештою, стосунки капітана та правительки всередині нашого маленького загону вже й так розкриті, ми гарантовано нікому сторонньому не розбовкаємо, натякни бодай на крихту правди, я вже просто вмираю від цікавості!».

Поки натовп з усіх боків намагався розговорити її.

Раптово з глибини зали засідань пролунав чистий, спокійний та вельми приязний голос:

«Давайте краще я вам усе розповім, я знаю значно більше деталей».

Почувши це, один із гвардійців із веселою посмішкою відразу ж розвернувся: «Ха-ха, нарешті прийшов той, хто в курсі...».

Остання частина фрази так і застрягла в його горлі, а сам боєць із роззявленим ротом застиг на місці, наче кам'яна статуя.

Решта хлопців, побачивши його вираз обличчя, ніби той зустрів справжнього привида, також поспіхом повернули голови назад.

І побачили свою капітана Шень, яка акуратно зачиняла за собою двері, повільно повертаючи засувку замка.

«Клік-клак».

Чіткий звук механічного блокування замка розлігся в кімнаті.

За винятком Нін Сі, у решти семи гвардійців у ту ж мить серця зрадливо стиснулися від передчуття катастрофи.

Їм здалося, що капітан провернула зовсім не замок дверей, а зашморг на їхніх власних шиях.

«О, капітане, Ви вже тут! Ця операція була проведена просто блискуче, після повернення правителька гарантовано щедро нагородить Вас за заслуги!».

«Так-так, ми ж теж завдяки успіху капітана Шень трохи гріємося в променях Вашої слави! О, до речі, я раптово згадав: зараз якраз моя черга заступати на пост, тож я поспішаю на службу!».

Шень Хань із веселою посмішкою поглянула на Нін Сі: «Заблокуй вікна. Якщо хоч один із них вислизне на вулицю — ти особисто отримаєш за нього прочухана».

Нін Сі миттєво зорієнтувалася в ситуації й підхопилася зі свого стільця.

Вона мертвою хваткою вчепилася в комір одного з бійців, який уже збирався вистрибнути у вікно, і силоміць штовхнула його прямо до ніг Шень Хань.

Після чого з утішною посмішкою промовила: «Будьте спокійні, босе! Жодна душа не втече!».

Шень Хань заклала руки за спину, по-старечому суворо окинула поглядом увесь загін.

І без зайвих слів заходилася особисто «ділитися бойовим досвідом» зі своїми підлеглими.

Хоча гвардійці самі були першокласними бійцями, проте хіба хтось із них міг зрівнятися в майстерності з Шень Хань?

До того ж, оскільки їх упіймали на гарячому під час обговорення чужих пліток, через почуття провини вони навіть не наважувалися чинити серйозний опір.

Мала зала засідань швидко наповнилася болісними стогонами та криками про пощаду.

Звичайно, Шень Хань чітко контролювала силу своїх ударів.

Її завданням було лише дати їм хороший урок на майбутнє, а не калічити чи серйозно бити своїх бойових товаришів.

Хоч вона й розуміла, що шила в мішку не сховаєш, проте за теперішніх обставин їхні стосунки з Ґу Дзюньвань категорично не можна було виставляти на загальний огляд.

Здогадки підлеглих — це одна справа, а наявність неспростовних фактів — зовсім інша.

А ці бовдури мало того, що влаштували тут справжні посиденьки за обговоренням чужого життя, так скоро ще й рупор візьмуть і підуть на головну вулицю кричати!

Імператриця тримає в руках усю повноту влади у Федерації, тож її особисте життя — це питання державної ваги.

Наразі північний військовий округ усе ще не повернуто під контроль уряду, та й усередині країни й за її межами вистачає загроз, тож зараз зовсім не час відкрито оголошувати, що у правительки з'явилася своя альфа.

Після того як Шень Хань добряче провчила весь загін, змусивши їх голосно благати про милість, вона відібрала у Нін Сі пачку сигарет і особисто прикурила кожному з хлопців.

«Жарти жартами, проте я сподіваюся, що кожен із вас тверезо усвідомлює всю серйозність поточної ситуації».

«Я зараз лише трохи пом'яла вам боки, аби ви запам'ятали цей урок, проте якщо ваші плітки випадково почує сама правителька або, що ще гірше, люди з ворожого табору — добре поміркуйте, що тоді чекатиме на кожного з вас?».

Усі гвардійці миттєво протверезіли від своїх легковажних думок.

З похмурими обличчями вони серйозно й зосереджено закивали головами.

Наступного ранку до загону повернувся Ма Хаою.

Споглядаючи за пригніченими й побитими обличчями своїх товаришів, він не на жарт злякався.

Він поспіхом схопив за руку одного з гвардійців і стурбовано запитав: «Що сталося? Це що, люди північного командира встигли влаштувати якусь провокацію й напали на вас?».

Усі бійці лише дружно похитали головами, запевняючи його, що вони просто вчора ввечері на тренуванні з рукопашного бою трохи «перестаралися» з навантаженнями.

І лише коли Ма Хаою відійшов на солідну відстань, хлопці тихо й сумно зітхнули: «Вибач, брате, справа не в тому, що ми не хочемо ділитися з тобою інформацією, просто є речі, які тобі краще ніколи в житті не знати й не розуміти».

Нін Сі, яка якраз проходила повз них у цей момент і випадково почула ці слова.

Вона не могла не посміхнутися: "Хе, і кого це ви тут намагаєтеся тримати за дурня? Цей малий хлопець чудово все знає!"

------(Перекладач має що сказати)------

«Клік-клак»