Розділ 66 — Несподівані повороти

Завдяки ключовим доказам, які Шень Хань відібрала в банди «Фуґуй», у таємному розслідуванні команди імператриці стався прорив.

Тому в розклад поїздки всієї групи було внесено деякі корективи.

Ґу Дзюньвань мала затриматися на місці ще на два дні, проте вона не стала переїжджати до готелю з кращими умовами в місті, а залишилася в тому ж гуртожитку на межі третього та четвертого округів.

Опівдні.

У тимчасовому кабінеті двоє підлеглих по черзі доповідали про результати своєї роботи.

Ґу Дзюньвань величаво сиділа за робочим столом, а позаду неї трохи збоку стояла лише Шень Хань.

Двоє досвідчених виконавців не знали про справжні стосунки між імператрицею та капітаном її гвардії.

Проте оскільки остання мала право бути присутньою тут, обидва чудово розуміли, що це людина, якій Ґу Дзюньвань повністю довіряє.

Тож вони заходилися по черзі викладати детальні звіти.

«Ваша Величносте, підприємці та власники фабрик, які зазнали вимагання, готові співпрацювати й надати відповідні докази, проте вони побоюються дратувати тутешнього авторитета і вагаються свідчити в суді, адже їхні дружини, діти та родичі живуть тут, тож страх перед розправою цілком природний...»

Після того як перший підлеглий завершив доповідь, відразу ж заговорив другий.

«Ваша Величносте, у мене чудові новини! Після того як я пустив поголос серед трьох чиновників про дві вакантні посади для підвищення в уряді, уже того ж вечора почав отримувати анонімні доноси».

«А докази, які Ви передали нам учора, дозволяють повністю притиснути двох із них — докази беззаперечні, тож розуміючи марність опору, вони почали навперебій здавати один одного, сподіваючись спокутувати провину...»

Шень Хань, слухаючи ці доповіді один за одним, раптово прозріла.

"Отже, це була стратегія «два персики вбивають трьох воїнів» у виконанні Дзюньвань; не дивно, що той ватажок банди «Фуґуй» раптово вдарився в такі дикі маневри!».

Якби він учора не відкликав ту віцепрезидентку Чен, Шень Хань під її нав'язливими залицяннями з високою ймовірністю мусила б перервати місію й втекти задовго до розкриття.

Закінчивши вислуховувати звіти, Ґу Дзюньвань віддала кілька суворих вказівок і відпустила підлеглих.

Шень Хань, слухаючи, як кроки двох чиновників затихають у коридорі, за два кроки підійшла до дверей і повернула засувку замка.

Після цього вона стала за спиною Ґу Дзюньвань і заходилася ніжно розтирати їй плечі.

«Дзюньвань, ти просто неймовірна! Я-то думала, що мені просто посміхнулася удача й до рук випадково потрапила велика риба, а виявляється, найважливіший хід на цій шахівниці зробила саме ти!».

Руки альфи за спиною масажували вправно, з ідеально розрахованою силою.

Кожен натиск потрапляв саме в ті точки, де Ґу Дзюньвань відчувала найбільшу втому.

Омега солодко приплющила очі, злегка закинувши голову назад.

Вона розслабила струнку спину, відкинувшись на крісло й насолоджуючись турботою своєї альфи.

«Без тебе нічого б не вийшло: ті троє чиновників були тісно пов'язані спільними інтересами, і на розрив довіри між ними пішли б місяці, а то й цілий рік».

«Якби не матеріали, які ти принесла вчора, для досягнення такого результату знадобився б чималий час».

Голос омеги кардинально відрізнявся від тієї стриманої холодності, яку вона демонструвала перед сторонніми.

Цей м'який, ледачий тон, падаючи у вуха альфи, змушував скроні й мочки вух приємно тремтіти.

У її пам'яті знову виринав учорашній епізод із машини, коли вона відпочивала, притиснувшись обличчям до живота дівчини.

Це відчуття ніжності, тепла та п'янкого аромату змусило її серце прискорено битися навіть від одного лише спогаду.

Масажуючи плечі, пальці Шень Хань ніби ненароком затрималися біля залози на шиї омеги.

Хоча на потилиці Ґу Дзюньвань висів захисний пластир, проте яка ж чутлива шкіра навколо залози в омеги?

Від легкого дотику пальців коханої по її шиї ніби пробіг електричний струм, викликаючи солодкий жар і трепет.

Усвідомлюючи, що незабаром до кабінету мають прийти інші співробітники з новими звітами.

Хіба могла Ґу Дзюньвань дозволити альфі за її спиною продовжувати ці дражливі пестощі?

Проте перш ніж вона встигла вимовити бодай слово, гаряче дихання Шень Хань уже торкнулося її маківки.

«То мені належить нагорода?».

Говорячи це, Шень Хань розвернула крісло, повернувши Ґу Дзюньвань обличчям до себе.

Дивлячись на альфу перед собою, чиї очі палахкотіли щирим очікуванням, Ґу Дзюньвань просто не змогла вимовити й слова відмови.

Золотаві феніксові очі легенько здригнулися, і голос омеги пролунав м'яко й мелодійно: «І яку ж нагороду ти хочеш?».

Шень Хань стримано всміхнулася, а потім простягнула руки й одним легким рухом підхопила свою омегу з крісла на руки.

Вона злегка нахилила голову, прошепотівши їй прямо біля вуха: «Дзюньвань, я так скучила за твоїм ароматом».

Дрібні іскри електричного струму прокотилися від вушної раковини прямо до самого серця Ґу Дзюньвань, збуривши на його поверхні цілі хвилі.

Її серце калатало як шалене, а ніжне, біле як нефрит обличчя миттєво налилося дівочим рум'янцем.

Ґу Дзюньвань трохи повернула голову, кинувши погляд на зачинені на замок двері кабінету, і тихо прошепотіла: «Зараз сюди хтось прийде».

Шень Хань палаючим поглядом дивилася на неї: «Тоді давай поквапимося».

Ґу Дзюньвань не могла сказати «ні» своїй альфі, проте справді побоювалася, що в двері раптово постукають.

За цієї двозначної та напруженої атмосфери в глибині її душі мимоволі зародилося ні з чим не порівнянне, гостре відчуття хвилювання.

Фізичні сили омеги за своєю природою значно поступалися витривалості альфи.

Тепер тіло Ґу Дзюньвань знову млосно м'якшало, тож їй залишалося лише обхопити руками шию дівчини й торкнутися своїми червоними губами її вуст.

Прохолодна слива, на яку вона так довго чекала, нарешті опустилася на її територію.

Шень Хань відчула, як її горло, схоже на спраглу від посухи землю, нарешті отримало жадані краплі свіжої роси.

Тамуючи цей жар, вона водночас прагнула здобути значно більше.

Втім, це були лише думки в її голові.

Вона чудово пам'ятала, що вони все ще перебувають у кабінеті.

До того ж, усю її ніжність, сором'язливість та граційну звабливість Шень Хань прагнула одноосібно привласнити лише собі.

Вона категорично не бажала, аби хтось інший побачив її омегу в такому стані.

Поцілунок тривав трохи більше хвилини, після чого Шень Хань першою м'яко відпустила її солодкі вуста.

Опустивши погляд, вона побачила, що щоки омеги на її руках налилися виразним рум'янцем, а подих став трохи уривчастим.

Цей неймовірно спокусливий і ніжний вигляд змушував знову й знову випробовувати спокусу продовжувати її пестощі!

Шень Хань із зусиллям кілька разів ковтнула слину, лагідно поцілувала її темні пасма біля вуха й обережно опустила дівчину назад у крісло.

У простому гуртожитку не було сучасної системи вентиляції.

Шень Хань підійшла до вікна й розпахнула всі рами нарозпаш.

Хоча вони обидві й не випускали свої феромони, проте в приміщенні все одно витав ледь вловимий, вишуканий аромат.

Відчиняючи вікна, Шень Хань мимоволі хитро замислилася: а чи не варто їй носити із собою маленький флакончик освіжувача повітря?

Якщо в майбутньому знову трапиться подібна ситуація — один побризк після всього, і жоден аромат не залишить і сліду!

Приблизно за п'ять хвилин у двері кабінету постукала Сю Джао, яка повернулася після виконання доручень.

Вона строго за протоколом доповіла імператриці про зібрані нові дані, проте в її душі зародилася легка підозрілість.

Помічниця Сю спочатку непомітно окинула поглядом кабінет ліворуч і праворуч, виявивши, що все навколо виглядає абсолютно природно.

Чистий і охайний робочий стіл, акуратно складені папки з документами, імператриця, яка зосереджено робить позначки ручкою на паперах, та альфа, що поважно й слухняно стоїть за її спиною, опустивши очі.

Усе виглядало точно так само, як і до її відходу.

Сю Джао легенько качнула головою.

Вона собюі подумала: "Можливо, це тому, що я мало відпочивала останні кілька днів?"

Щойно вони закінчать тут справи й повернуться до постійної дислокації, треба буде обов'язково попросити в імператриці дводенну відпустку, аби як слід відпочити.

А то від постійної напруги нервів їй уже починають привиджуватися якісь дивні речі.

…

Рішучі та блискавичні дії команди імператриці дозволили всього за кілька днів викорінити найнебезпечнішу місцеву пухлину разом із її глибоким корінням.

Прості жителі раділи й аплодували від щирого серця.

Чимало людей самотужки несли лотки з яйцями та домашні заготовки до гуртожитку, і щойно бачили когось у військовій формі — відразу ж складали ці ласощі прямо їм до ніг.

«Благаємо, передайте це нашій імператриці! Якщо не можна їй — візьміть собі, ми просто не знаємо, як ще висловити нашу безмежну вдячність за все, що вона зробила для нас, тож сподіваємося, ви передасте їй нашу скромну турботу!».

Сказавши ці слова, дарувальники розвернулися та втекли.

Вартовий гвардієць із ошелешеним виглядом спостерігав за цією картиною: він дивився то на натовп жителів, що розбігався, то на купу домашніх продуктів під своїми ногами, і в його серці спалахувало якесь невідоме, глибоке зворушення.

Виявляється, кожна справа й кожна турбота, яку імператриця проявляла до свого народу, насправді карбувалася в серці кожного громадянина.

Щойно хтось зробив перший крок, інші відразу ж підхопили цю ініціативу.

З яйцями та сушеним м'ясом усе було ще більш-менш спокійно, проте справжнє замішання у чатового викликали ті, хто почав приносити й кидати йому під ноги зв'язану живу птицю та худобу.

Усі ці кури, гуси та маленькі поросята, зі зв'язаними лапами й крилами, без упину ґелґотіли, кудахкали й вищали на землі.

Територія навколо гуртожитку раптово перетворилася на справжній гамірний сільський ринок.

Ґу Дзюньвань, звісно, не могла прийняти ці подарунки від жителів, проте й відхилити їхню щиру вдячність теж не бажала.

Вона негайно викликала місцевого чиновника, який користувався глибокою повагою серед населення, особисто віддала йому розпорядження повернути всі речі власникам і обов'язково переказати кожному кілька її теплих та турботливих слів.

І саме в той час, коли люди раділи, били в барабани й святкували перемогу.

Тієї ж ночі в районі розміщення команди Ґу Дзюньвань пролунав потужний вибух.

Епіцентром вибуху виявився зовсім не гуртожиток імператриці.

А фермерський ринок, розташований за кілька кілометрів від її резиденції.

Була ця вибухівка закладена заздалегідь чи її принесли перед самим терактом — наразі з'ясувати було неможливо.

Страшенний гуркіт детонації переполошив усіх жителів третього та четвертого округів, які мешкали неподалік від ринку.

Полум'я яскравим стовпом зметнулося до неба, осяявши половину нічного небосхилу.

Трохи далі від місця вибуху.

На даху гуртожитку, де зупинилася Ґу Ювей.

Усі бійці її супроводу разом зі своїм командиром застигли на місці, споглядаючи за цим загравистим вогнем.

Незабаром до неї поспіхом підбіг підлеглий із доповіддю: «Командире, я щойно перевірив інформацію по зв'язку: вибух стався на території фермерського ринку, за попередніми даними це був навмисний підрив, зловмисників зараз розшукують».

«Прошу Вас негайно евакуюватися, залишатися всередині цієї будівлі більше небезпечно».

Обличчя Ґу Ювей стало суворим та зосередженим, проте жодних ознак паніки на ньому не з'явилося.

«За мене можете не хвилюватися: якби супротивник мав реальну можливість організувати замах, бомба була б спрямована прямо в мій або її гуртожиток, а не підривала б ринок, забираючи життя ні в чому не винних людей».

«Я вважаю, що це просто реакція місцевих авторитетів, яких вона затисла в кут: у них немає сил здійснити пряму розправу над нею особисто, тому вони обрали такий дикий спосіб для провокації».

З цими словами вона повернулася до бійців і віддала наказ: «Негайно виділіть сімдесят відсотків наших сил і відправте їх туди допомагати гасити пожежу та рятувати людей. Візьміть мій особистий наказ, аби та сторона не запідозрила вас у нечистих намірах і це не завадило рятувальній операції».

Почувши це, командир її охорони стурбовано промовив: «Командире, сімдесят відсотків сил — це занадто багато, я пропоную...».

Ґу Ювей спокійно змахнула рукою, обриваючи його заперечення.

«Дій суворо за моїм наказом. Решта з вас тимчасово переїде зі мною до маленького містечка. Там діє суворий режим охорони, тож за мою безпеку можете бути абсолютно спокійні».

------(Перекладач має що сказати)------

Я думаю, Сю Джао і помічниця Хань могли б стати друзями, які за горнятками кави обговорюють додаткову роботу через стосунки начальниць)