Розділ 67 — Засідка в темряві

Ґу Дзюньвань не погодилася з пропозицією підлеглих негайно переїхати до безпечного готелю.

Вона наказала розбити неподалік тимчасовий табір і, очікуючи на прибуття викликаних для підкріплення бойових підрозділів, вирішила залишитися на місці, аби особисто керувати ліквідацією наслідків катастрофи.

Цей вибух стався надзвичайно раптово й застав усіх зненацька.

Проте великим щастям у цій біді було те, що кількість жертв виявилася трохи меншою за попередні найгірші прогнози.

Адже фермерський ринок не був густонаселеним житловим масивом, і цієї ночі від підриву та масштабної пожежі найбільше постраждали різноробочі, які ночували на складах, а також нічна охорона.

Частину поранених уже вдалося витягти з-під завалів, проте решту людей, імовірно, врятувати вже не вдасться ніколи.

Ґу Дзюньвань мовчки стояла в прохолодному нічному вітрі, а в її золотавих очах відбивалися й тріпотіли червоні язики полум'я.

Це було світло пожежі з фермерського ринку неподалік, яке водночас відображало лютий гнів, що палав у її власному серці.

У міру того як нові оперативні зведення одне за одним надходили до імператриці, Ґу Дзюньвань на основі всіх зібраних даних заходилася аналізувати ситуацію в своїй голові.

Вона зачепила інтереси попереднього клану можновладців, тож, безсумнівно, найбільші мотиви для помсти мали саме ці люди.

Проте в цій версії існувало кілька надзвичайно нелогічних моментів.

По-перше, з точки зору психології, за нинішніх обставин недобитки мали б думати лише про те, як утекти якомога далі й сховатися.

Влаштовувати подібні провокації давало їм лише якесь хворе, викривлене моральне задоволення.

По-друге, зважаючи на перебіг боротьби останніх днів, навіть якщо ці місцеві авторитети й мали бажання помститися, вони просто не володіли відповідними ресурсами й можливостями.

Закласти й підірвати таку потужну вибухівку лише звучить просто, проте на практиці організувати це не так уже й легко.

Навіть якщо не брати до уваги системи безпеки, для здійснення масштабного теракту більшість людей просто не здатні переступити через власний моральний бар'єр.

По-третє, коли задіяно такі величезні сили поліції та армії, той факт, що досі не вдалося затримати жодного підозрілого, виглядав абсолютно неприродно.

Дійшовши цієї думки, Ґу Дзюньвань раптово звернулася до Шень Хань, яка стояла поруч.

«Щойно чатовий доповідав, що зі сторони Ґу Ювей прибули люди для допомоги в гасінні пожежі. Скільки саме бійців вона відправила?».

Шень Хань трохи поміркувала й відразу ж відповіла: «Прибуло понад чотириста осіб. Десятеро з них — це бійці її особистої охорони, а решта — солдати армійського корпусу та тутешні вартові».

Ґу Дзюньвань злегка насупилася, і її раптом охопило неприємне передчуття.

Якщо події дійсно розгортаються за її найгіршими здогадками, то справа повертається катастрофічним боком!

Зараз увага абсолютно всіх людей була прикута виключно до приборкання вогню та порятунку потерпілих.

Навіть помічниця Сю, яка безперервно стежила за станом своєї правительки, не помітила, як сильно натягнулися внутрішні струни Ґу Дзюньвань.

Проте Шень Хань це чітко відчула.

«Що сталося? Щось не так?».

У присутності своєї альфи Ґу Дзюньвань не мала від чого таїтися.

Вона на мить замовкла, а потім тихим голосом, так, аби чути могла лише Шень Хань, промовила: «У мене є підозра, що справжньою метою того, хто спровокував цей хаос, є саме Ґу Ювей».

Почувши це, обличчя Шень Хань стало ще більш суворим та зосередженим.

Якщо ті, хто ховається в тіні, спромоглися спланувати таку складну відволікаючу маніпуляцію, то Ґу Ювей цієї ночі з високою ймовірністю опиниться в смертельній пастці.

Адже супротивник чітко прорахував, що вона відправить значну частину своїх сил сюди на допомогу, а отже, він досконало вивчив її характер та стиль мислення.

Порівняно з прямими бойовими зіткненнями на полі бою, люди, здатні вбивати, маніпулюючи чужими рисами характеру, є значно страшнішими й небезпечнішими.

У глибині душі Шень Хань усе ще палала образа на Ґу Ювей.

Вона досі виразно пам'ятала той день, коли вперше зустріла Ґу Дзюньвань.

Вона навіть боялася уявити, що сталося б із Ґу Дзюньвань зараз, якби тоді не з'явилася вчасно.

З цими думками Шень Хань тихо мовила: «Кожному судилася своя доля. До того ж, поруч із нею все ще залишається чимало охорони, тож ситуація зовсім не обов'язково розвиватиметься за найгіршим сценарієм».

Ґу Дзюньвань ніколи не дозволяла собі оцінювати події крізь призму надмірного оптимізму.

Вона легенько похитала головою, ніби розмовляючи сама із собою чи звертаючись по допомогу до своєї альфи: «Ґу Ювей не повинна загинути. Вільна Федерація зараз просто не витримає чергової дестабілізації».

Якщо командувач Північного округу загине під час надання допомоги імператриці в ліквідації катастрофи, це стане беззаперечним приводом для початку масштабної громадянської війни між Північчю та Півднем.

Шень Хань злегка розвернулася корпусом, пильно дивлячись на профіль своєї омеги, й серйозно запитала: «Ти хочеш її врятувати?»

Ґу Дзюньвань підняла очі на свою альфу, і в її золотавому феніксовому погляді проступила виразна тривога: «Це можливо зробити?».

За мить вона поспіхом додала: «Якщо ціною цього стане смертельний ризик для твого життя, тоді рятувати її не потрібно».

Дивлячись на це ніжне обличчя своєї омеги, вкрите глибоким смутком та хвилюванням, Шень Хань палко прагнула простягнути руку й лагідно пригорнути її.

Проте зважаючи на присутність сторонніх свідків навколо, вона лише грайливо підмигнула їй: «Ризик, безумовно, існує, проте я чітко знатиму межу: якщо вдасться врятувати її між ділом — я це зроблю, а якщо ні — просто відступлю назад».

Ґу Дзюньвань у душі страшенно не хотіла відправляти свою альфу на смертельну небезпеку, проте за нинішніх обставин у неї просто не залишалося іншого вибору.

Якщо ситуація дійсно виявиться настільки жахливою, як вона припускала, то єдиною людиною, здатною переломити хід подій, була саме Шень Хань.

Ґу Дзюньвань ніколи не вирізнялася нерішучістю.

Проте зараз у її голові суперечливі думки влаштували запеклу боротьбу, змушуючи скроні сильно пульсувати від болю.

Горло ніби затиснуло невидимими лещатами, тож вона ніяк не могла вимовити наказ, аби Шень Хань негайно вирушала на допомогу.

Шень Хань абсолютно чітко відчувала цю внутрішню боротьбу своєї омеги.

Оскільки її дівчина ніяк не могла зробити цей важкий вибір, Шень Хань вирішила зробити його замість неї.

У місці, схованому від сторонніх очей, Шень Хань лагідно стиснула витончену долоню Ґу Дзюньвань, що ховалася під манжетом.

«Не хвилюйся, я й сама мрію провчити її за нагоди, тож зроблю лише те, що буде в моїх силах».

«Дай мені Нін Сі та Ма Хаою, а також одного першокласного снайпера з армійського корпусу. Віддай наказ, і що раніше я вирушу, то більше часу матиму на підготовку дій».

Долоня альфи була м'якою й палаючою, миттєво заповнюючи внутрішній неспокій омеги відчуттям надійного захисту.

Ґу Дзюньвань усвідомлювала, що зараз немає часу на коливання, тому негайно віддала всі потрібні розпорядження відповідно до побажань Шень Хань.

Оскільки небезпека поки що залишалася лише припущенням, Ґу Дзюньвань не могла зняти значні сили рятувальників чи власної охорони для відправки на позиції Ґу Ювей.

Причина, з якої Шень Хань узяла із собою лише трьох людей, полягала зовсім не в переоцінці власних сил чи легковажності, а в побоюванні, що дії сторони Ґу Дзюньвань також входять до розрахунків того, хто стоїть за цим заколотом.

Якщо її відхід — це саме той маневр відволікання уваги, якого прагне супротивник, то забираючи із собою велику групу бійців, вона власноруч штовхнула б кохану жінку у смертельний вир.

Лише за умови, що безпека Ґу Дзюньвань залишається непохитною, вона може без зайвих тривог і коливань вирушати на порятунок інших.

За п'ять хвилин.

Група Шень Хань у складі чотирьох осіб, споряджена необхідним озброєнням, виїхала на позашляховику.

…

Як нинішня очільниця Північного округу, Ґу Ювей за багатьма критеріями поступалася своїй старшій сестрі, проте й вона мала чимало цінних і гідних поваги рис.

Як-от під час цієї робочої поїздки з інспекцією: вона не займалася показухою, а дійсно зробила чимало корисного для місцевого населення.

Ці справи, можливо, не виглядали настільки яскраво й масштабно, як покарання корумпованих чиновників руками Ґу Дзюньвань, проте вони справді заспокоїли людей.

Вона впровадила кілька важливих ініціатив, спрямованих на покращення добробуту громадян.

Раніше Ґу Ювей залишалася в досить скромному гуртожитку зі складними умовами, і лише після сьогоднішньої надзвичайної події вирішила змінити дислокацію й вирушити до безпечнішого центру міста.

Шлях від гуртожитку до готелю призначення мав тривати кілька годин.

Проте вона не гаяла часу в дорозі: на її планшет безперервно надходили оперативні зведення про перебіг рятувальних робіт на фермерському ринку.

Час від часу вона віддавала дистанційні розпорядження, підвищуючи ефективність дій бійців у зоні лиха.

Коли колона подолала половину шляху, машини раптово зупинилися.

«Що сталося?»

Навіть без запитання Ґу Ювей командир її охорони, який сидів на передньому пасажирському кріслі, уже запитував по рації:

«Доповідайте! Попереду перекинулася вантажівка із піском і гравієм, яка повністю заблокувала проїзд; вартові вже висунулися для огляду місця, якщо розчистити дорогу не вдасться, доведеться повертати на обхідний маршрут».

Вислухавши доповідь, командир охорони глибоко насупив густі брови.

Люди, які пройшли тривалі виснажливі тренування, мають значно гостріше чуття небезпеки, ніж пересічні громадяни.

Він відразу віддав наказ зв'язатися з авіагрупою й з'ясувати, чому розвідувальний гелікоптер не повідомив про перешкоду заздалегідь.

Водночас він затиснув кнопку рації й вигукнув: «Усім повернутися, не наближатися до вантажівки! Негайно розвертати машини й змінювати маршрут!»

Практично в ту ж секунду, коли командир договорив, попереду пролунав потужний вибух.

Розпечені уламки металу з силою вирвалися з купи піску й гравію, розсікаючи повітря; вони не лише перетворили двох вартових, які підійшли на огляд, на закривавлені тіла, а й відкинули на солідну відстань кілька найближчих поліцейських мотоциклів.

Перш ніж колона встигла здати назад чи розвернутися, ззаду раптово вискочила палаюча важка вантажівка.

Навіть спеціально модифікована військова техніка не витримала удару цього гіганта, і менш ніж за пів хвилини колона Ґу Ювей опинилася в пастці посеред дороги.

Проте це був лише початок.

Коли бійці охорони почали вистрибувати з машин, аби оточити й захистити авто свого командира.

У темному нічному небі раптово з'явилася група безпілотників.

Миготливі сигнальні вогні прорізали пітьму зловісним сяйвом, нагадуючи хижі очі диких звірів.

Вони в чіткому порядку зафіксували свої цілі й почали скидати вибухівку донизу.

Ґу Ювей спочатку збиралася покинути автомобіль разом із бійцями й евакуюватися пішки.

Проте довкола беззупинно лунали вибухи, а вся дорога перетворилася на палаюче пекло, тож вона не наважилася ризикувати й залишати салон.

Автомобіль, у якому вона перебувала, мав броньований та противибуховий захист.

За нинішніх умов рівень небезпеки ззовні був значно вищим, ніж усередині.

«Командире, залишайтеся в машині! Поки ми не знищимо ці дрони, нам не прорватися крізь зону вогню!»

Зв'язок із двома розвідувальними гелікоптерами в повітрі було остаточно втрачено.

Проте зараз ніхто не мав часу з'ясовувати причини.

Охоронна команда Ґу Ювей також не була легкою: завдяки їхній рішучій відповіді безпілотники один за одним почали падати на землю.

Хоча вибухи закладеного в них заряду все одно завдавали шкоди, це було значно краще, ніж безпорадно залишатися під вогнем.

Але саме в цей момент один із вартових, який ховався за дверима машини й вів вогонь, раптово збожеволів і прожогом кинувся в центр скупчення бійців охорони.

Пролунав новий оглушливий вибух!

Ніхто й уявити не міг, що бойовий побратим, який секунду тому боровся пліч-о-пліч, перетвориться на людську бомбу та наступної секунди кинеться на своїх же.

Серед кривавого хаосу ударна хвиля ринула наче цунамі.

П'ятеро бійців охорони із болісними криками згоріли у вогняному валу, а автомобіль командира перевернувся від потужного потоку повітря.

Двоє охоронців миттєво кинулися вперед, намагаючись витягти її з машини.

І саме в ту мить пролунав сухий, пронизливий постріл.

Куля вилетіла з темряви й пробила голову першому бійцеві.

Новий постріл — і в другого бійця, який майже підбіг до авто командира, голова вибухнула кривавою хмарою, а тіло бездиханно впало на землю.

У супротивника був снайпер!

Ця комбінована засада дівала наче коса смерті, нещадно збираючи врожай людських життів і знищуючи будь-яку надію.

Коли Шень Хань разом із групою прибула на місце, снайпер якраз уперше спустив курок.

Шень Хань та троє її бійців приховалися в тіні будівель, не поспішаючи сліпо кидатися вперед на порятунок.

Дорога перед ними була новозбудованою двосмуговою проїжджою частиною із досить вузьким полотном.

З одного боку тягнулися цегляні будинки з яскраво-червоними написом «Знесенню підлягає», а з іншого — недобудована приватна споруда.

Зовнішні стіни недобудови лякали оголеними залізобетонними конструкціями, а сам корпус будівлі стояв із помітним перекосом.

Схоже, через технологічні порушення будівництво було призупинено, і будівельників на майданчику не спостерігалося.

«Капітане Лі, зможеш нейтралізувати цього снайпера?»

«Без проблем, я вже приблизно вирахував його позицію. Дай мені 5 хвилин, і я точно його зніму!»

Шень Хань похитала головою: «У Ґу Ювей немає 5 хвилин. 3 хвилини, і якщо ти не впораєшся, нам із Нін Сі доведеться виходити під постріли як мішеням».

Після цього вона швидко розвернулася до Ма Хаою:

«Електронне придушення на тобі. Не хочу, щоб під час евакуації поранених нам на голови знову летіли бомби з дронів».

------(Перекладач має що сказати)------

Відпочили — і знову екшн!