Розділ 68 — Тоді я пішла?

Ґу Ювей відчувала, що цього разу їй точно не вижити.

Вона не розуміла, чому це сталося, але чудово знала, що цей інцидент не був спонтанним рішенням.

Людина, яка організувала цей напад, ретельно все спланувала.

Момент обрано напередодні від'їзду обох очільниць, вогняне пекло на фермерському ринку, її вимушений змінений маршрут, зграя дронів, снайпер і навіть той внутрішній зрадник із замахом підривника-самогубця.

Здавалося б, сталося вже так багато подій, проте від моменту зупинки її колони минуло заледве п'ять хвилин.

Ця серія нападів, що каскадом накривала їх один за одним, нагадувала бездоганно підігнані шестерні в механічному годиннику.

Якби до цього не підготуватися заздалегідь, знешкодити такий пастковий механізм було б майже неможливо.

Такий професійний стиль ведення бою просто не міг бути витвором якихось місцевих авторитетів.

Ґу Ювей не могла втриматися від жахливої думки: чи бува не власній сестрі заманулося її вбити?

Адже серед усіх людей, здатних і мотивованих на такий крок, у її голові виринало лише це ім'я.

І саме в цю мить простір прорізав самотній, чіткий постріл.

Куля, наче метеор, пронеслася крізь пітьму й влучила в напівзруйновану, перекошену будівлю неподалік від дороги.

Дзвін пострілів та вибухів навколо колони не вщухав ні на секунду, проте цей один постріл пролунав настільки виразно, що його миттєво зорієнтували всі присутні.

У той самий момент Шень Хань разом із Нін Сі бойовим порядком увірвалися в зону суцільного вогню.

Вона на бігу підняла автомат, збиваючи безпілотники у височині, і водночас запитала крізь гарнітуру бездротового зв'язку: «Номер перший, номер другий, доповідайте про ситуацію».

Голос капітана Лі першим розлігся в каналі зв'язку:

«У противника був лише один снайпер, я його знешкодив. Зараз шукаю зручну нову позицію, за хвилину зможу знову включитися в бій».

Ма Хаою: «Зворотний відлік десять секунд, і завади зв’язку запрацюють на повну. Крім того, я вирахував позицію оператора дронів і зараз висуваюся туди, за сприятливих умов нейтралізую його особисто».

Шень Хань кинула коротке «будь обережним» і разом із Нін Сі крізь стіну вогню кинулася прямо до машини Ґу Ювей.

Куди не глянь — майже всі автомобілі палахкотіли полум'ям.

Чимало бійців отримали поранення від осколків, їхній одяг зайнявся вогнем, і вони безсило лежали на землі; серед них були й ті обличчя, які Шень Хань із напарницею бачили під час допомоги в тимчасовому пункті розміщення.

Ці люди, побачивши раптову появу Шень Хань та її влучну стрільбу по дронах, відразу зрозуміли, що до них прийшла допомога.

Проте жоден із них не кричав і не кликав на допомогу для себе.

На обличчях бійців читався лише смертельний розпач та тривога, адже їхній командир усе ще залишалася заблокованою всередині машини.

Десять секунд минули миттєво.

Зграя безпілотників у височині почала хаотично розлітатися й відступати, наче морський відплив.

Коли Шень Хань із напарницею підбігли до транспорту командира, броньований автомобіль уже лежав догори дном від потужної вибухової хвилі.

Броньоване скло не встояло перед близьким детонаційним ударом і пішло тріщинами.

Шень Хань опустилася на коліна прямо на бите скло, нахилилася й зазирнула вглиб салону.

Після чого простягнула руку всередину, відстебнула ремінь безпеки Ґу Ювей, схопила її за комір і з силою витягла назовні.

Ґу Ювей дістала лише легкі травми — трохи розбила лоб до крові, а решта тіла залишилася неушкодженою, що значно полегшило завдання Шень Хань.

Інакше тягнути на собі напівживу поранену за таких умов було б майже безнадійно.

Ґу Ювей спочатку вирішила, що її витягають власні бійці охорони.

Опинившись на землі й розгледівши рятівника, вона аж очі витріщила від подиву: «Як це ти? Ти прийшла мене врятувати чи добити?».

Шень Хань небезпечно прижмурилася й зробила вигляд, ніби збирається заштовхати її назад у понівечений салон.

Ґу Ювей була далеко не дурною й за мить збагнула, що бовкнула зайве.

Якби ця дівчина прийшла вбити її, їй достатньо було б зробити пару пострілів у салон, і справу зроблено.

«Зачекай! Зупинися! Швидше виводь мене звідси, вороги розгорнули такий масштабний напад, що у них точно є запасний план!».

Шень Хань усвідомлювала дефіцит часу значно краще за неї, а її демонстративний жест був лише реакцією на дурість співрозмовниці.

Вона залізною хваткою вхопила Ґу Ювей за руку й потягнула за собою вбік тилу дороги.

Нін Сі зі зброєю напоготові прикривала їх із флангу.

У цей час решта бійців із колонни, які зберегли боєздатність, також заходилися збігатися до свого командира.

Проте командир її охорони побоювався, що серед них можуть бути інші зрадники.

Він змахнув закривавлену воду з обличчя й тільки-но збирався влаштувати перевірку, як із переднього краю дороги зі стріляниною кинулися в атаку озброєні бойовики.

Командир охорони змахнув рукою: «Усім зайняти бойові позиції, за мною — стримуємо ворога!».

Після чого розвернувся й щосили закричав убік Шень Хань: «Покладаюся на вас!».

Позаду знову загриміли щільні черги, і голос командира миттєво потонув у гуркоті бою.

Шень Хань без перешкод довела Ґу Ювей до самого кінця проїжджої частини, проте перш ніж вони встигли вирватися на відкритий простір, у навушнику пролунав голос капітана Лі.

«Попереду в засаді три тіні. Я зможу зняти лише одного, решта двоє засіли за поворотом на трьох годинах від вас».

Шень Хань віддала Нін Сі короткий тактичний жест, і та миттєво пригнулася й прослизнула вбік напівзруйнованих цегляних будинків.

Сама ж Шень Хань продовжила вести Ґу Ювей попереднім маршрутом.

Ґу Ювей, не чуючи вказівок у бездротовому навушнику Шень Хань, бачила лише, як одна з супутниць раптово зникла, тож не втрималася від запитання:

«Де основна група підкріплення? Чому та дівчина пішла геть?».

Користуючись нагодою для розмови, Шень Хань навмисно уповільнила крок.

Вона повернула голову до цієї неприємної сестри й відрубала: «А хіба підкріплення зараз не перед твоїми очима?».

Ґу Ювей шоковано застигла на місці.

Всього дві-три людини?! Це ж смішно!

Вона витріщила очі й обурено вигукнула: «Що взагалі собі думає ваша імператриця?! Якщо вона вирішила надати допомогу, то це треба робити серйозно й належним чином!».

Шень Хань миттєво відпустила її руку: «Тоді я пішла?».

Ґу Ювей спочатку вирішила, що її просто залякують, проте дівчина дійсно розвернулася й швидким кроком попрямувала вперед самітно.

У Ґу Ювей аж шкіра на голові потерпла від жаху, і вона прожогом кинулася навздогін.

Відчуваючи суміш страху й паніки, вона водночас була приголомшена: чому в капітана охорони Ґу Дзюньвань такий кепський характер? Їй навіть слова впоперек не скажи!

Як така крижана й гордовита людина взагалі терпить поруч із собою таку зухвалу й непокірну дівчину?

Поки Ґу Ювей крутила в голові ці думки, знову пролунав глухий постріл снайперської гвинтівки.

Одночасно з цим Шень Хань раптово відкрила вогонь автомата прямо вбік кута будівлі попереду.

Місячне сяйво цієї ночі було тьмяним, тож Ґу Ювей, яка йшла позаду, бачила лише фонтани штукатурки й цегляного пилу, що розліталися від стіни.

Стрілянина тривала близько трьох секунд, після чого біля кута на землю безсило вивалилося людське тіло.

Повітрям рознісся густий залізистий запах крові.

Лише тепер Ґу Ювей збагнула, що попереду дійсно чекала засада!

Усі її м'язи миттєво напружилися, вона притислася до спини Шень Хань і з підвищеною цікавістю зашепотіла: «Тобі їхнє розташування підказав той снайпер із вашої команди? Але як ти спромоглася прострелити їх крізь стіну?».

«Це завдяки рикошету кулі після удару про перешкоду? Чи ти випустила всі кулі в одну точку, пробивши товсту цегляну стіну наскрізь?».

Шень Хань озирнулася на неї й сухо спитала: «Ти що, серіалів про війну передивилася?».

"Серіалів про війну? А що це таке?".

Перш ніж Ґу Ювей встигла збагнути зміст висловленого, з-за рогу будівлі зі зброєю напоготові вибігла Нін Сі.

Її голос звучав дещо заклопотано: «Босе, я оглянула їхню зброю та екіпірування — це найманці, нам треба якнайшвидше вибиратися звідси».

Ґу Ювей миттєво все зрозуміла: ворогів за рогом знищив той самий снайпер.

А цей капітан охорони перед нею лише створювала для своєї напарниці прикривальний вогонь!

Шень Хань ствердно кивнула, схопила Ґу Ювей за руку й кинулася бігти далі.

«Номер перший, номер другий, ми вже виходимо до нашого транспорту й відразу залишаємо квадрат, подбайте про власну безпеку».

Навіть військова гарнітура мала обмежений радіус дії.

Щойно Шень Хань рушить на машині, їхній прямий зв'язок із Ма Хаою та Лі обірветься.

За кілька секунд усі троє вже опинилися біля позашляховика, на якому прибула група.

Шень Хань без зайвих слів заштовхала Ґу Ювей на переднє пасажирське сидіння, після чого звернулася до Нін Сі: «Сідай за кермо. Якщо по дорозі потрапимо під щільний вогонь противника — звертай до території недобудованого театру, який ми минали».

Нін Сі негайно виконала наказ.

Позашляховик із ревом рушив уперед!

Користуючись коротким перепочинком, Шень Хань заходилася міняти магазин у своїй зброї.

Трохи поміркувавши, вона відстебнула від своєї кісточки невеликий запасний пістолет і протягнула його наперед.

«Візьми це. Якщо пізніше почнеться бійка і випаде нагода, ти зможеш допомогти».

Ґу Ювей володіла навичками стрільби.

Вона розвернулася, перехопила зброю й спробувала заспокоїти обох дівчат у салоні: «Мені здається, ми вже вирвалися з оточення, і тутешнє підкріплення має ось-ось прибути».

«Не варто надто хвилюватися. Якими б ретельним не були їхні розрахунки, вони навряд чи можуть передбачити кожен крок!»

Не встигла вона договорити останні слова, як салон автомобіля яскраво осяяло дальнє світло фар.

Під потужний рев двигунів їм на хвіст сіли два позашляховики.

Серце Ґу Ювей завмерло.

Незрозуміло чому, але в ці хвилини смертельно небезпечної втечі вона відчула в салоні виразну хвилю ніяковості.

«Прихилити голови!».

Гучно вигукнула Шень Хань.

Обоє на передніх сидіннях негайно втягнули шиї.

Нін Сі практично притислася обличчям до керма.

Ґу Ювей же сповзла вниз по сидінню, через що збоку виглядала точнісінько як рідка кішка, що розтікається по кріслу.

Автоматні черги розірвали нічну тишу, і кулі рясним дощем посипалися на заднє скло позашляховика.

Хоча їхній транспорт і пройшов спеціальне бронювання, проте будь-яка система захисту має свою межу міцності, і вище цієї межі навіть найміцніша броня розпадається на друзки.

Так сталося із представницьким авто Ґу Ювей.

Точно те ж саме коїлося зараз із цим позашляховиком.

У ту ж секунду, коли заднє скло з гуркотом розсипалося, Шень Хань підняла зброю й відкрила вогонь у відповідь.

Вона не стала бездумно поливати ворога чергами наосліп, як це робили переслідувачі, а перемкнула автомат на покроковий режим.

І двічі поспіль спустила курок.

Перша куля вщент розтрощила броньоване лобове скло машини позаду.

Друга куля влучила точно в голову водієві.

Автомобіль нападників негайно втратив керування, на швидкості вискочив на відбійник і з переворотом вилетів у канаву при дорозі.

Друга машина переслідувачів миттєво посилила вогонь по їхньому позашляховику.

Водій нападників більше не ризикував їхати прямо й заходився виписувати на дорозі складну змійку.

Хоча це дещо знижувало швидкість переслідування, проте повністю унеможливлювало повторення того ж снайперського трюку з їхнього боку.

І це справді спрацювало.

Під такою щільною зливою куль Шень Хань більше не мала змоги спіймати слушний момент для влучного пострілу.

Вона мусила сховати корпус за спинкою сидіння й вигукнула до Нін Сі: «Скільки ще їхати до того недобудованого театру?».

«Близько п'яти хвилин, я пам'ятаю орієнтири, ми вже зовсім поруч».

Крісла позашляховика також мали протикульове підсилення, тож навіть прямому влучанню було важко пробити їх наскрізь.

Шень Хань у голові гарячково прораховувала подальший план дій.

І водночас подумки молилася, аби Нін Сі та автомобіль витримали це випробування.

Якщо за таких умов проб'є колесо чи машина перевернеться — це означатиме вірну смерть для всіх трьох!

------(Перекладач має що сказати)------

Я одна відчуваю, як Шень Хань ледь стримується, аби не врізати молодшій сестричці?)