Розділ 6 — Фаворитка Імператриці

Була вже третя година ночі, коли Ґу Дзюньвань нарешті дісталася останнього поверху готелю.

Вона виглядала вкрай зосередженою, а між її бровами залягла глибока тінь.

Протягом відеодзвінка, що тривав майже дві години.

Вона збагнула, що у президента країни Сіньлі виникли проблеми!

Двері відгукнулися тихим механічним звуком на дотик картки, і Ґу Дзюньвань переступила поріг.

Раптом вона почула, що у вітальні апартаментів працює телевізор.

Там транслювали програму на одному з давніх діалектів Сіньлі.

"Неймовірно, що ця мова й досі живе в ефірі".

"Ні! Зачекайте! Чому в моєму номері працює телевізор?!"

Щойно ця думка спалахнула в голові, Ґу Дзюньвань хотіла негайно піти.

Але саме в цей момент із вітальні раптом пролунав голос Шень Хань: «Студентко Ґу, це ти повернулася?»

Невідомо чому, але почувши звертання «Студентко Ґу», імператриця відчула, як її напружені нерви вмить розслабилися.

Хоча, за логікою речей, вона мала б розцінити це як зухвалість і розгніватися.

Ґу Дзюньвань завмерла в передпокої, спостерігаючи, як висока альфа виходить із кімнати.

Та наближалася крок за кроком, несучи із собою бентежний аромат кедра.

Поки Ґу Дзюньвань проводила відеоконференцію.

Шень Хань уже встигла прийняти душ, переодягнутися, ситно пообідати та навіть трохи подрімати.

Тож тепер, коли вона з’явилася перед Ґу Дзюньвань сповненою сил.

Стан останньої здавався ще більш виснаженим.

Дівчина-альфа була одягнена у військові камуфляжні штани та білу бавовняну футболку; її лагідний і невинний вигляд нагадував студента, що щойно повернувся з військових зборів.

Ґу Дзюньвань опинилася в оточенні цього палкого аромату кедра, і її щоки почали пашіти.

Тієї миті Шень Хань, згадавши про щось, поспіхом пояснила: «Той підполковник хотів, щоб я жила на другому поверсі. Я подумала, що він задумав щось лихе, тому піднялася сюди до тебе».

«Але ти не хвилюйся, я переночую у вітальні, щоб тобі спалося спокійніше».

Ґу Дзюньвань дістала новий планшет і написала на ньому: «Із загоном, що зустрів нас сьогодні, щось не так. Можливо, нас прослуховують».

Ледве вона закінчила, як альфа побігла до вітальні й винесла цілу купу пристроїв для прослуховування та камер розміром із ґудзик. З виглядом дитини, що чекає на похвалу, вона мовила: «Я з усім розібралася, можеш говорити сміливо!»

……

Ґу Дзюньвань прийняла душ і вийшла до вітальні, одягнена в такий самий домашній одяг, як і Шень Хань.

Витираючи мокре волосся, вона поділилася своїми припущеннями.

«Президент країни Сіньлі, очевидно, обмежений у діях. Усі обговорені сьогодні питання — лише порожні обіцянки».

«Але водночас він за допомогою азбуки Морзе, постукуючи пальцями, перепросив і надав у моє розпорядження групу агентів. Один із них зараз переховується в цьому готелі».

Імператриця завжди висловлювалася лаконічно.

Особливо коли вона віддавала накази, її мова була гранично стислою.

Те, як вона зараз детально пояснювала свій аналіз, було справжньою рідкістю.

Звісно, за останні два дні з нею трапилося чимало нетипових речей.

Наприклад, раніше вона й подумати не могла, що дозволить альфі жити у своєму номері і що у них можуть бути такі стосунки.

Шень Хань сиділа на дивані й, вивчаючи пристрій для обігріву в руках, запитала: «Тож він хоче і рибку з’їсти, і в воду не лізти? Бажає вигоду з усіх сторін отримати».

Голос дівчини звучав тихо, у ньому відчувалася легка іронія.

Але для Ґу Дзюньвань ці слова прозвучали наче грім.

Через ставлення Шень Хань до таких справ і через її проникливість у сприйнятті інформації.

Імператриця-омега мимоволі задумалася: ким же насправді є ця особа?

«Дзинь!»

Пристрій для обігріву нарешті запрацював. Шень Хань плеснула в долоні, а коли звела погляд, то виявила, що Ґу Дзюньвань пильно дивиться на неї.

Кінчики волосся іншої сторони ще були вологими, а біла, наче порцеляна, шкіра ніби все ще випромінювала легку пару.

Тонкий аромат холодної сливи повільно плив кімнатою, додаючи повітрю нотки палу.

Відчувши дивну пульсацію на потилиці, Шень Хань квапливо відвела погляд, не наважуючись більше дивитися на неї.

«Я просто бовкнула дурницю, продовжуй розповідати, не зважай на мене».

Ґу Дзюньвань відклала рушник, яким витирала волосся, і без жодного натяку на жарт сказала: «Ні, нинішня ситуація саме така, як ти сказала. Інакше кажучи, наше становище насправді не покращилося».

«Якщо ми не зможемо звідси вибратися і потрапимо під контроль провоєнної фракції Сіньлі, кінець буде не набагато кращим, ніж у руках заколотників».

Почувши це, Шень Хань теж стало не до жартів.

Вона підсунулася разом із нагрівальним пристроєм ближче до імператриці й, повернувши голову, запитала: «То що ж нам тепер робити?»

Ґу Дзюньвань глянув на коробку в руці іншої людини, не виявляючи жодних емоцій.

Вона не зовсім розуміла, чому ця альфа так прикипіла до цієї дрібнички.

Вона опанувала себе, а потім взяла планшет, що лежав поруч.

Після сканування райдужки її витончені пальці швидко замигтіли на екрані.

Невдовзі на дисплеї з’явилася сторінка з анкетою, збоку якої красувалися два темно-червоні слова «Цілком таємно».

На сторінці були дані про агента на ім’я Ма Хаою.

Позивний «Дикий вовк», номер jly3310, альфа рангу C, 19 років.

«Нам треба знайти цю людину в готелі, але мені незручно з’являтися особисто...»

Ґу Дзюньвань не встигла договорити й половини, як Шень Хань уже встромила голову між планшетом та тілом імператриці.

«Він виглядає якимось кволим, наче семикласник, що тільки почав рости. Невже той лис-авантюрист із Сіньлі вирішив покепкувати з нас?»

Чистий аромат кедра ввірвався в простір, збиваючи подих омеги-імператриці.

Її спина злегка напружилася. Вона з останніх сил придушила бажання відштовхнути чужу голову й рівним голосом промовила: «Хіба ти не така сама?»

«Га?»

Шень Хань, не змінюючи пози, повернула обличчя до жінки поруч.

Аромати кедра та холодної сливи сплелися в повітрі.

Зіткнувшись, вони породили іскру двозначного палу.

Ґу Дзюньвань помовчала, а потім кінчиком пальця м’яко відсторонила голову від себе.

А тоді додала: «Ти теж виглядаєш як студентка».

Коли пригнічувальна аура альфи дещо віддалилася, вона нарешті повернулася до суті: «Тому справу з передачею інформації Ма Хаою я можу довірити лише тобі».

«Без проблем, — Шень Хань випрямилася й підмигнула їй. — Ти, мабуть, зголодніла, з’їж спочатку щось».

Сказавши це, вона натиснула на кнопку обігрівача й дістала звідти контейнер із їжею.

Коли кришка відчинилася, з-під неї з’явився розсипчастий рис та вишукані морепродукти.

У золотих зіницях Ґу Дзюньвань відбилася їжа, що виглядала надзвичайно апетитно.

Вона й подумати не могла, що та річ, яку інша сторона так довго вивчала, була потрібна лише для того, щоб підігріти їй обід.

«Не стій просто так! Якщо ці морепродукти нагріти ще раз — м’ясо стане гумовим!»

Шень Хань вихопила планшет із рук жінки, поклала його на стіл і простягнула контейнер.

Навіть якщо це була особлива страва з елітного готелю, для Ґу Дзюньвань вона зазвичай не була чимось надзвичайним.

Проте, невідомо чому, саме цей обід здався їй надзвичайно смачним.

Шень Хань виявила у себе нове хобі: потайки спостерігати, як Ґу Дзюньвань їсть!

Кожна дія іншої сторони була сповнена елегантності, а під час їжі — й поготів.

Хоча всі однаково підносять паличками їжу до рота, у виконанні Ґу Дзюньвань це виглядало зовсім інакше.

Дивлячись на це, Шень Хань і сама відчула, як у неї розігрався апетит.

Апетит у омеги все ж таки був невеликим.

Коли Ґу Дзюньвань відклала контейнер і палички, там залишилася ще половина рису з морепродуктами.

«Ти більше не їстимеш?» — запитала Шень Хань, підхоплюючи контейнер, що щойно стояв на столі, ніби між іншим.

Ґу Дзюньвань подумала, що та хоче допомогти їй прибрати, тому кивнула й подякувала.

«Якраз я знову зголодніла, якщо ти не проти — віддай мені, почнемо акцію "чиста тарілка" з мене».

Шень Хань почала доїдати тими ж самими паличками, а на її обличчі засяяло непідробне задоволення.

Ґу Дзюньвань завмерла на місці.

Як вона могла бути не проти? Це ж їжа, яку вона щойно не доїла.

Але бачачи, що альфа вже набила щоки, наче білка, вона не стала її зупиняти.

Головне, що зупиняти вже не було сенсу — та з’їла вже половину.

Після їжі вони ще трохи порадилися, і Ґу Дзюньвань повернулася до спальні.

А Шень Хань, як і казала раніше, залишилася відпочивати у вітальні.

У люксі була ще одна спальня.

Але сон у вітальні сприяв пильності й дозволяв тій, що в головній спальні, почуватися спокійніше.

Після тригодинного відпочинку стрілка годинника дійшла до восьмої ранку.

Пролунав дзвінок у двері.

Шень Хань, яка вже була повністю вдягнена, пішла відчиняти.

На порозі стояла жінка-бета, відповідальна за доставку одягу та їжі для імператриці.

Побачивши Шень Хань, офіціантка-бета вмить остовпіла.

Хоча вона не бачила Шень Хань раніше, проте вчора ввечері та сьогодні вранці чула чимало новин про неї.

Вона знала, що та — альфа рангу S і охоронниця Вашої Величності.

Але ця альфа з’явилася в кімнаті імператриці!

Це змусило офіціантку в думках намалювати цілий серіал.

Шень Хань не звернула уваги на її шок.

Вона простягнула руку, взяла речі з візка, переглянула їх і прямо запитала: «Чому тільки один комплект одягу? А де мій?»

Офіціантка-бета негайно вклонилася: «Пробачте, я зараз же все приготую».

Офіціантка впоралася швидко — не минуло й десяти хвилин, як вона повернулася з новим комплектом чорної військової форми й передала її Шень Хань.

Чого та не знала, так це того, що поки вони з Ґу Дзюньвань переодягалися.

Серед персоналу готелю вже поширилася новина про «фаворита правительки».

У цей особливий період Ґу Дзюньвань замовила у «союзників» із Сіньлі білу військову форму командувача.

Цупка тканина підкреслювала витончені та чарівні вигини тіла імператриці, випромінюючи особливу велич.

Це викликало трепет, але водночас змушувало потайки кинути ще кілька поглядів.

А чорна військова форма Шень Хань робила високу постать дівчини дещо худорлявою.

Завдяки аурі топової альфи це створювало певне незрозуміле відчуття суворості.

Ґу Дзюньвань мала йти до конференц-залу вести перемовини з мілітаристами Сіньлі, а Шень Хань — до відділу безпеки шукати агента на ім’я Ма Хаою.

Їхні завдання були різними.

«Тоді я піду, а ти теж будь обережною».

Шень Хань знала, що не має права надто повчати іншу сторону, тому кинула цю фразу й приготувалася спуститися ліфтом.

«Почекай», — долинув холодний аромат сливи.

Тільки-но Шень Хань натиснула кнопку ліфта, як Ґу Дзюньвань уже опинилася перед нею і приколола маленьку золоту емблему на комір її військової форми.

«Одягни це, так твої накази матимуть більшу вагу».

Дивлячись на маленьке золоте сяйво на своєму комірі, Шень Хань зрозуміла, що це знак тимчасового заступника командувача Ґу Дзюньвань.

Вона стримала радість у серці й запитала: «Ти віддала це мені, а як же ти?»

Брови Ґу Дзюньвань злегка вигнулися: «Я скористаюся своїм обличчям».

---------(Перекладач має що сказати)---------

Я справді вважаю, що Шень Хань нагадує тих собак великих порід, які в мирний час або з їх господарями пухнасті, миролюбні й такі собі милесенькі лапочки, але коли вони на службі, ти нізащо не хочеш опинитися в їхньому полі зору.