Розділ 69 — Тисячі шляхів та доріг

Усі четверо бійців Шень Хань, вирушаючи на завдання, мали при собі маячки системи глобального позиціонування.

У цей момент Ґу Дзюньвань, слухаючи зведення, що надходили з переднього краю, пильно, не відриваючи очей, дивилася на червону цятку на проекційному екрані, яка відображала координати Шень Хань.

Усього кілька днів тому вона вже робила це саме.

Але на той момент вона не була надто напруженою.

Члени банди шукали виключно власної вигоди та грошей.

Навіть якби особистість Шень Хань через необережність була розкрита й вона потрапила до їхніх рук, це зовсім не означало б негайну смертельну розправу.

Проте нинішня нічна ситуація була кардинально іншою.

Супротивники, які вступили в бій, виявилися професійними найманцями, і під зливою куль на полі бою від них не варто було чекати ні крихти страху чи милосердя.

Пожежу на фермерському ринку нарешті вдалося приборкати, і сотні бійців, направлених Ґу Ювей, уже висунулися до місця нападу на свого командира.

Ґу Дзюньвань не стала їх зупиняти й додатково направила туди власні бойові підрозділи та медичні бригади.

І саме в цю мить, помітивши, що швидкість двох червоних цяток, які трималися впритул одна до одної на екрані, раптово впала, вона миттєво звернулася до офіцера поруч: «Визначте точне поточне розташування Шень Хань та Нін Сі, виведіть на екран детальну карту навколишньої місцевості, а також накажіть тій частині бійців 11-ї бригади армійського корпусу, яка вже прибула сюди, негайно висунутися їм на підкріплення».

Офіцер негайно передав перші два розпорядження за командою.

Після чого з глибокою тривогою на чолі звернувся до імператриці: «Ваша Величносте, бійців 11-ї бригади не можна відправляти на інші завдання. Якщо замах, якого зазнала очільниця Північного округу, розгорнеться і на нашій території, нам знадобиться достатній чисельний склад, аби відбити напад ворога».

Міркування офіцера були цілком обґрунтованими та логічними.

Адже в нападі на Ґу Ювей найстрашнішим фактором виявилися саме блискавичність, нищівна сила та немилосердність ворога, від яких практично неможливо захиститися.

Згідно з оперативними даними, безпосередньо в бою беруть участь близько 50 бійців супротивника, проте вони завдали колосальних утрат загону командира чисельністю понад 200 осіб.

До того ж у боях, що спалахують на околицях населених пунктів, армійський корпус не може легко застосовувати важку зброю великої руйнівної сили.

Адже це неминуче призведе до жертв серед мирного населення.

Ґу Дзюньвань анітрохи не обурилася через те, що підлеглий висловив думку, відмінну від її власної.

Щобільше, її голос пролунав навіть більш спокійно й твердо, ніж зазвичай.

«Двоє операторів дронів, один снайпер та понад сорок озброєних штурмовиків — це стандартна комплектація елітного загону найманців із степів Фуян за межами третього округу. Тут надзвичайно важко мобілізувати стільки особового складу та обладнання ».

«У загоні Ґу Ювей виявився зрадник із прив'язаною до тіла вибухівкою, і абсолютно всі факти свідчать про те, що їхньою цілком визначеною метою є саме очільниця Півночі. Якщо вони мають ресурси прямо зараз організувати на моїй території напад аналогічного рівня, то мені на цій посаді імператриці більше робити нічого».

З цими словами Ґу Дзюньвань вказала пальцем на будівлю недобудованого театру, щойно спроектовану на екран, і віддала чіткий наказ.

«Спрямуйте бійців 11-ї бригади прямо в цю точку. Увесь вогневий потенціал, що залишився у ворога, зараз залізною хваткою вчепився в Ґу Ювей».

Цього разу офіцер більше не наважився заперечувати й миттєво віддав відповідні розпорядження.

Водночас у глибині душі він був щиро вражений: точнісінько як і личить правительці! За будь-яких обставин вона здавалася абсолютно непохитною та здатною мудро й рішуче ухвалювати єдино правильні рішення.

Проте чого цей офіцер не знав, так це того, що в ці хвилини серце Ґу Дзюньвань палало від такого невимовного хвилювання, якого не відчував жоден із присутніх у кімнаті.

Це відчувала лише Сю Джао, яка довгі роки безперервно перебувала поруч із імператрицею.

Помічниця Сю розуміла, що нічим не може зарадити в ці секунди, тож їй залишалося лише мовчки стояти поруч із правителькою, очікуючи на остаточний розв'язок.

Вона трохи опустила очі, кинувши погляд на долоню Ґу Дзюньвань, яка ховалася під манжетом.

Шкіра, що зазвичай сяяла ніжним білим відтінком, зараз вкрилася напруженими синюватими венами.

Ці виразні смужки на холодній білій тильній стороні долоні Ґу Дзюньвань були схожі на закладені під шкіру детонаційні шнури, безпомилково викриваючи весь той смертельний страх та напругу, що охопили її володарку.

…

Узбіччя сільської дороги, занедбана земельна ділянка.

Шень Хань та її супутниці нарешті встигли дістатися кінцевої точки свого маршруту за лічені секунди до того, як колеса їхньої машини були б остаточно пробиті.

Спочатку тут планувався масштабний оздоровчий комплекс від однієї комерційної компанії, проте будівництво зупинилося на середині через фінансовий крах забудовника.

Колись перспективний проект за одну ніч перетворився на непотріб і був кинутий при дорозі, наче звичайне сміття.

Колишню торгову вулицю та котеджі розібрали місцеві жителі аж до останньої цеглини.

Залишився лише круглий відкритий амфітеатр, який так і стояв під дощем та вітром.

Причина, з якої Шень Хань обрала це місце для вирішального бою, полягала не лише в дефіциті часу, а й у тому, що ця територія ідеально підходила для тактики партизанської війни.

Відкритий амфітеатр за розмірами сягав футбольного поля, а навколо нього каскадом розходилися кам'яні сходи та різноманітні кам'яні тумби невідомого призначення.

Забігши на територію театру, Шень Хань негайно змусила інших пригнутися й під прикриттям цих кам'яних брил заходилася непомітно пересуватися по діагоналі.

«Поки що не відкривайте вогонь. У ворога хороша влучність і чисельна перевага, у прямому зіткненні ми зазнаємо важких утрат».

Щойно Шень Хань вимовила ці слова, як п'ятеро переслідувачів, що сіли їм на хвіст, також ступили на територію амфітеатру.

Вони не бачили своїх цілей, проте чітко розуміли, що ті ховаються десь поруч і перебувають зовсім близько.

«Вогонь! Пошук бойовим порядком!».

Один із них віддав коротку команду, і за мить густі автоматні черги накрили весь простір амфітеатру.

Усі п'ятеро нападників вишикувалися в перевернуту букву «V» і з інтервалом близько трьох метрів один від одного, наче вістря стріли, заходилися просуватися вперед.

Аби зекономити набої, вони не стали наосліп поливати все чергами, а лише час від часу робили один-два постріли по порожніх місцях.

Це робилося як задля везіння, так і для психологічного тиску на здобич.

На щастя, Шень Хань із дівчатами пощастило: напрямок, де вони причаїлися, не потрапив під першу хвилю зачистки ворога.

Шень Хань трохи роздивилася місцевість у смутному місячному сяйві й напівшепотом промовила до Нін Сі: «Захищай її, а я піду влаштую їм чистку».

Не встигли слова повністю затихнути, як вона, наче гнучка кішка, уже прослизнула по кам'яних сходах в інший бік.

Подібні закриті й порізані для огляду вогневі локації завжди були для Шень Хань найзручнішим місцем, аби розкрити свій потенціал.

Як тоді під час її першої зустрічі з Ґу Дзюньвань у прикордонних джунглях або під час бою із бандитами біля вежі на горі Джисін.

Нинішні низькі кам'яні тумби хоч і обмежували її маневреність, проте ворогам ховатися за ними було так само незручно, як і їй.

На своему шляху Шень Хань підхопила з землі два шматки цегли розміром із долоню й засунула їх собі за пазуху.

Вибравши зручну точку для стрільби, вона запустила одну з цеглин прямо в зарості трави за спинами п'ятірки ворогів.

Найшвидше зреагував не той, хто йшов найближче до трави, а високий і худий чоловік на чолі ланцюга.

Цеглина рикошетом відбилася від кам'яного східця під стеблами трави, описавши коротку дугу.

І ще до того, як вона встигла впасти на землю, цей високий чоловік одним влучним пострілом розтрощив її на пил.

Збагнувши, що це була лише цеглина, високий чоловік на повні легені гаркнув: «Усім залягти!».

Хіба могла Шень Хань упустити шанс, який сама ж і створила?

Поки той віддавав наказ, вона вже вистрибнула по діагоналі зі свого сховища й стрімкою серією пострілів миттєво зняла двох бійців на лівому фланзі.

А потім, не вступаючи в затяжний бій, упала на рясно вкриті травою сходи й заходилася по-пластунськи пересуватися далі.

Коли вона кидала першу цеглину, вона вже приблизно вирахувала швидкість реакції, точність та темп стрільби цих п'яти ворогів.

Вона чітко розуміла: якщо проявити жадібність і спробувати зняти ще одного, ймовірність отримати кулю від того високого чоловіка сягне сімдесяти відсотків.

Іти на такий ризик не було жодного сенсу.

Високий чоловік разом із двома вцілілими підлеглими відкрив вогонь у напрямку, де гойдалися стебла трави.

Після щільного шквалу куль амфітеатр раптово поринув у моторошну, зловісну тишу.

Ґу Ювей, яка ховалася віддалік, крадькома оцінила позиції ворога й напівшепотом запитала в Нін Сі: «Ми що, не підемо їй допомагати?».

Нін Сі лише мовчки похитала головою.

Проте її вкрита потом долоня ще міцніше стиснула рукоятку зброї.

І саме в цей момент троє ворогів уже оточили те місце, де востаннє ворушилася трава.

Один із них дулом автомата розсунув стебла, проте не виявив там жодної краплі крові — лише розтрощену кулями цегляну крихту.

Постріл пролунав знову, і один із нападників із диким криком покотився по землі.

Високий чоловік, відстрілюючись убік звуку, швидко вигукнув до єдиного вцілілого підлеглого: «У фланги з обох боків! Як тільки ми позбудемося цього, інші двоє взагалі не становлять загрози!»

Підлеглий кивнув і з несамовитим криком прожогом кинувся в атаку.

Проте його командир і не думав затискати ціль у лещата з іншого боку.

Він на ходу міняв магазин і, пригнувшись, розвернувся й щосили накивав п'ятами геть з амфітеатру.

«Нін Сі!».

Шень Хань устигла зняти лише того ворога, який кинувся на неї зблизька, тому без вагань викликала свою напарницю.

Тепер, коли четверо ворогів були нейтралізовані, а останній ганебно тікав на їхніх очах, Ґу Ювей перебувала в повній безпеці й більше не потребувала постійного прикриття.

Нін Сі вже ледь стримувала свій запал.

Почувши поклик Шень Хань, вона миттєво підхопилася й із чергами з автомата кинулася навздогін за втікачем.

Шень Хань за мить також приєдналася до переслідування.

У глибині амфітеатру Ґу Ювей витягнула шию, намагаючись розгледіти, що відбувається в епіцентрі стрілянини.

З її ракурсу видно було лише три смутні силуети та дулові спалахи під час пострілів.

За якісь пів хвилини канонада раптово стихла.

Ґу Ювей затамувала подих, сидячи на колінах біля кам'яних сходів і не наважуючись навіть ворухнутися.

І лише коли вона розгледіла, що назад повертаються дві постаті, з радісним вигуком вискочила зі схованки.

Тми, хто повернувся, були, звісно ж, Шень Хань та Нін Сі.

Ґу Ювей, підбігаючи до них, піднесено вигукнула: «Сьогодні я перед вами в неоплатному боргу! Може, ви подумаєте про те, аби перейти до моєї особистої охорони? Скільки б вам не платила Ґу Дзюньвань — я готова платити вдесятеро більше!».

Почувши це, Нін Сі лише нервово сіпнула повікою.

У неї було відчуття, що командирка перед нею потрапила у халепу!

Оце так переманювати кадри — прямо в лоб, підкопуючись під власного господаря!

З усіх шляхів у житті вона обрала найнебезпечніший!

Поки Нін Сі чекала, як саме її капітан зараз вибухне гнівом.

Як раптом Шень Хань гучно вигукнула «Обережно!», наче хижий леопард вистрибнула вперед, притисла голову Ґу Ювей до землі, і вони обоє боком важко повалилися на каміння.

Ґу Ювей вирішила, що це новий напад ворога, тож хоч її тіло й пройняв гострий біль від удару, вона зціпила зуби й не видала жодного звуку.

«Ух... ну й перелякала ти мене, мені здалося, там тінь промайнула, і я вирішила, що це чергова засада».

З цими словами Шень Хань поспіхом підхопила Ґу Ювей за рукав, допомагаючи їй підвестися, і вибачливим тоном мовила: «Я занадто гостро зреагувала, ти в порядку?».

Ґу Ювей із набряклою на пів обличчя щокою щиро помахала рукою: «Нічого-нічого! Я все чудово розумію!».

Нін Сі застигла поруч із роззявленим ротом.

І подумки тихенько поплакала над долею Ґу Ювей: "Ні! Ти навіть гадки не маєш, через що ти тільки-но пройшла!".

------(Перекладач має що сказати)------

Не втрималася, ха-ха-ха! Та ні, ну сестричка сама напросилася, ха-ха-ха!