Розділ 71 — Удушення

На трасі швидкісної гонки за життя кожна мілісекунда може стати зворотним відліком до смерті для всіх учасників.

Шень Хань не була впевнена, чи встигне вона здійснити порятунок.

У цю мить вона раптом відчула, ніби над Вільною Федерацією ховається невидима велетенська рука, що володіє колосальною енергією й здатна закрутити справжню бурю.

Тільки зараз вона нарешті зрозуміла, чому навіть королівську родину, таку як у Ґу Дзюньвань, змогли загнати в пастку та довести до нинішнього стану.

Той «ляльковод», що ховається за лаштунками, справді був і потужним, і лютим.

Тож чи буде цей найманець перед очима битися до кінця й нехтувати всім, аби виконати завдання, навіть ризикуючи бути вбитим нею?

Чи, можливо, його атака на Ґу Ювей — це спроба зробити хід «шах», щоб змусити її саму підставитися під удар?

У миттєвому спалаху в голові Шень Хань пролетіли безліч уламків інформації.

Але її погляд, увесь дух і душевна снага в її тілі та плоті від початку й до кінця були намертво прикуті до того найманця.

Вони обоє майже одночасно підбігли до Ґу Ювей.

І саме в цей момент Рудий Лис важко тупнув правою стопою об землю; деревина на краю сцени видала нестерпний рип, а його тіло, використавши цю силу, завмерло на місці.

Скрутивши поперек і розвернувши стегна, він зосередив усе зусилля в одному кулаці.

Він завдав удару кулаком — і навіть повітря стиснулося з легким звуком вибуху.

Його справжньою ціллю була Шень Хань!

Шень Хань у момент його удару вже підстрибнула вгору, злетівши легко, наче ластівка.

Вона знала, що супротивник має здатність ухилятися від її дальніх атак, тому цього разу вирішила використати прийом із ближнього бою — удушення!

На краю похмурої та темної сцени театру зненацька розквітнув язичок полум'я.

Спочатку це була лише одна точка, схожа на кволе миготіння сірника, запаленого втомленим нічним перехожим після понаднормової роботи.

Але одразу після цього люте полум'я спалахнуло, мов сонце, осяявши всю сцену, наче серед білого дня!

Відтоді як він урятувався з моря вогню на самовільці давньої медицини, Рудий Лис найбільше побоювався саме такого бурхливого полум'я.

Це палахкотливе, стрибаюче світло вогню, здавалося, здатне розгріти будь-яку темряву й спалити весь бруд та нечистоту.

Шень Хань однією долонею притиснула його руку, що схибила й ще не встигла повернутися назад, і палаюча вогнем долоня рвучко попрямувала до очей супротивника.

Очі — один із найвразливіших органів людського тіла.

Незчисленна кількість добре тренованих залізних найманців можуть без вагань прийняти кулю тілом і не насупити брів, але, зіткнувшись із вогнем, що летить просто в обличчя, вони не можуть залишитися байдужими.

Саме в ту мить, коли Рудий Лис заплющив очі й відвернув голову, Шень Хань уже змінила атаку, перестрибнула йому за спину й зап'ястям та передпліччям обвила його горло.

Іншу руку вона із силою вперла в потилицю супротивника й почала душити!

Під час боротьби вони обоє вже впали з краю сцени на землю.

Горло Рудого Лисп не видавало жодного звуку, він міг лише безперервно бити ліктями назад.

Проте невдовзі його руки й ноги почали сіпатися, а зіниці дедалі більше розширювалися.

Спина Шень Хань боляче вдарилася об каміння на землі, у ділянці живота та тазу також відгукнувся сильний біль — можливо, почалася внутрішня кровотеча.

Але вона ні краплі не наважувалася послабити захват рук, і навіть коли супротивник уже припинив пручатися, вона все одно протримала удушення ще чимало часу.

Цей ворог був справді моторошним, і вона не могла дозволити собі бути необережною.

Переконавшись, що чоловік перед нею остаточно мертвий, Шень Хань тільки тоді розтиснула руки.

Усе її тіло виснажилося так, ніби з нього викачали всі сили; вона лежала на землі й довго не могла підвестися.

Ґу Ювей, тремтячи, скотилася зі сцени, присіла біля Шень Хань і простягнула руку, штовхаючи її в плече.

«Ти як? Усе гаразд?»

«Не помру», — Шень Хань із зусиллям сіла, сплюнула вбік кров із рота й мовила дещо слабким голосом: «Швидше ходімо, ми не можемо тут залишатися».

Ґу Ювей ще не оговталася від переляку, тож зараз погодилася б із будь-якими її словами, без зупину киваючи головою.

Згадавши, як за цю ніч вона двічі ледь не попрощалася з життям, вона відчула й страх, і розпач; сльози закрутилися в її очах і зрештою покотилися щоками.

Шень Хань помітила, що босі ноги Ґу Ювей стирчать назовні, тому зняла взуття з найманця й поклала перед нею.

Побачивши, що її обличчя, так схоже на обличчя Тан Юцай, усе вмите сльозами, її серце пом'якшало, і вона квапливо почала заспокоювати дівчину.

«Не плач. На якому б місці ти не сиділа, крім насолоди величчю, яку це місце дарує, ти повинна нести й ризики, які воно з собою несе».

«Згадай свою сестру: рік тому ти полювала на неї так жорстоко, що якби не удача, вона б лишила життя у глухому прикордонному лісі!»

Ґу Ювей зашморгала носом і гнусаво мовила: «Я тоді не віддавала наказу вбивати її, я лише наказала схопити її назад, я й сама не знаю, як усе потім до такого дійшло».

Шень Хань побачила, що та вже взулася, і повела її до виходу з театру.

Ідучи, вона не втрималася й знову запитала: «Але ж гвардія колишньої правительки практично повністю загинула в бою. Якщо ти хотіла лише схопити її, то як усе переросло в бій на ураження?»

«Я не знаю. У тому хаосі бою всі були дуже напружені, і я навіть не знаю, хто вистрілив першим. Когось із гвардійців застрелили, а після цього ситуація вийшла з-під контролю».

Почувши відповідь від Ґу Ювей, Шень Хань замислилася й водночас відчула легкий зубний біль.

Цій молодшій сестрі бракує здібностей, але вона все одно марить тим, щоб видертися до ядра верхівки влади.

Якби вона сама (Шень Хань) була тим ляльководом за лаштунками, то теж хотілося мати таку ляльку.

От тільки хто ж цей ляльковод, який спланував переворот?

Це одна людина? Чи якась організація? Колишня імператриця так довго це розслідувала, але про якийсь прогрес досі чути не було.

І ще: чи ті, хто влаштував цей замах сьогодні ввечері, належать до тієї ж групи людей, що й ляльковод?

Один рухав Ґу Ювей до влади, а інший прагне її вбити — це здається суперечливим.

Але якщо подивитися з точки зору власної вигоди — наприклад, «нажитися на біді держави» — то це ніби й логічно.

З цими плутаними думками Шень Хань та Ґу Ювей повернулися до того місця, де вперше зіткнулися з найманцем.

Уважно оглянувши рани Нін Сі, Шень Хань нарешті полегшено зітхнула.

Колота рана на лопатці була досить глибокою, але якщо надати своєчасну медичну допомогу, це не мало б стати великою проблемою.

Потилиця була розбита об камінь, але крові витекло небагато.

Поки Шень Хань сиділа на навпочіпки й перевіряла рани соратниці, Ґу Ювей уже підбігла до двох автомобілів і обдивилася їх.

Усі шини були пробиті, їхати далі було неможливо.

Двом дівчатам довелося перенести Нін Сі на заднє сидіння позашляховика, яким вони приїхали.

Хоча всередині авто всюди були сліди від куль та уламки скла, але якщо трохи прибрати, це було куди краще, ніж лежати просто неба.

Приблизно через 15 хвилин над театром з'явилися два бойові гелікоптери.

Величезне гудіння гвинтів було глушливим, а їхні лопаті збурювали нічний вітер, змушуючи стебла трави на землі з шелестом хилитися.

Шень Хань вийшла з позашляховика й застигла в промені світла, що падав згори, аби ті могли підтвердити її особу.

Це були гелікоптери армійського корпусу — схоже, їх відправила Ґу Дзюньвань.

Після коротких переговорів усі троє піднялися на борт гелікоптера й вирушили у зворотний шлях.

Щодо трупів усередині театру, перекинутих машин біля канави на узбіччі, найманців, що втекли, а також залишених ними доказів — цим мали зайнятися інші люди, які незабаром мали прибути для ліквідації наслідків.

У цьому віддаленому прикордонні сталася така терористична атака, що не лише змусила місцевих жителів тривожитися всю ніч, а й змусила практично всіх працівників Другого телеканалу Федерації пропрацювати без сну до самого ранку.

Особливо це стосувалося знімальної групи, яка перебувала саме в цьому регіоні: хоч вони й самі боялися до смерті, але все ж зробили все можливе, щоб донести реальні факти про те, що тут сталося.

Ще до них у мережі вже з'явилися всілякі безглузді чутки.

Одне фото на початку — а весь вміст вигаданий.

Казали все, що завгодно.

Найабсурднішим був допис від анонімного користувача на одному з військових форумів, який стверджував, що це довговиношуване взаємне вбивство двох нинішніх лідерів Півночі та Півдня.

Ця людина розписала чималий текст, аналізуючи характер та реальну владу в руках Ґу Дзюньвань та Ґу Ювей.

Наприкінці допису вона навіть залишила власний прогноз: коли настане світанок, у Федерації залишиться живим лише один лідер.

Звісно, усі чутливі слова в дописі аноніма були замінені символами чи буквами.

Це дозволило оминути систему модерації, але анітрохи не завадило користувачам, які це читали, зрозуміти, про що йдеться.

Невдовзі вийшов перший випуск новин на Другому телеканалі Федерації.

[За підтвердженими даними, раптовий напад здійснили іноземні найманці. Командувач Півночі перенаправила власні сили охорони на гасіння пожежі, через що сама потрапила в ворожу засідку. Імператриця вже направила рятувальний загін до місця події.]

[Наразі пожежу на сільськогосподарському ринку взято під контроль. Про подальші результати Другий телеканал продовжуватиме інформувати у наступних випусках.]

Отримавши дозвіл на висвітлення, Другий телеканал опублікував частину фотографій з місця події та відеоінтерв'ю.

Хоча окремі деталі бойової операції не розголошувалися, це все ж поставило тавро «вигадки й брехні» на недовірливій інформації в мережі.

У цю безсонну ніч незчисленна кількість громадян від другої половини ночі чекала біля екранів, аби дізнатися про подальший перебіг подій.

Отримавши дозвіл, Другий телеканал виборов права на проведення часткової прямої трансляції.

Обладнання встановили просто на зовнішній площі командного табору.

Через об'єктив камери люди могли бачити чітко організовані рятувальні заходи та розпорядження з боку імператриці, а також первинну інформацію, дозволену для публікації.

О 5:45 ранку.

Офіцери й солдати, які важко працювали цілу ніч, урешті-решт отримали тимчасовий перепочинок.

Ґу Ювей не повернулася разом із Шень Хань до табору імператриці.

Ще на півдорозі її перехопили й забрали підрозділи її особистої гвардії, які запізно прибули на допомогу.

Шень Хань же разом із Нін Сі продовжила шлях назад.

На півдорозі Нін Сі опритомніла.

На той час її ранам уже надали першу допомогу, чоло було перев'язане бинтом, і коли вона тільки розплющила очі, увесь її вигляд був ще трохи розгубленим.

Лише коли вона побачила Шень Хань, яка сиділа поруч, та зрозуміла, де перебуває, дівчина з глибоким вибаченням промовила: «Босе, вибач, у критичний момент я не змогла допомогти. Як командувач? З нею все гаразд?»

Обличчя Шень Хань було дещо блідим; спочатку вона спиралася на сидіння із заплющеними очима, відпочиваючи, але, почувши слова Нін Сі, одразу трохи повернула голову й поглянула на неї: «Заспокойся, усе гаразд».

Побачивши, що соратниця все ще почувається винуватою, вона трохи поміркувала й стишеним голосом додала: «От тільки під час вирішального бою я випадково вибила їй передній зуб... Цікаво, якщо вона згадає про це в майбутньому, чи не притаїть на мене злості?»

«Це погано. Родина моєї дівчини складається з чотирьох осіб, і я побила двох із них. Як думаєш, мене виженуть, коли я офіційно познайомлюся з її батьками?»

Нін Сі розуміла, що шеф просто намагається відвернути її увагу, тому не стала продовжувати попередню тему.

Вона стиснула губи й посміхнулася: «Зуб можна вставити новий, а от життя заново не повернеш».

Кажучи це, Нін Сі знову уважно придивилася до обличчя свого боса.

Світло в кабіні гелікоптера було не надто яскравим, але з того ракурсу, під яким Нін Сі лежала горілиць, вона все одно помітила, що вигляд у Шень Хань якийсь хворобливий.

Волосся біля скронь було вологим, а на чолі виступив холодний піт.

«Босе, що з тобою? Ти поранена?»

Шень Хань кивнула, хоча її тон анітрохи не був тривожним: «Той тип кілька разів уперся кулаками мені в живіт та таз. Кістки цілі, але біль справді пекельний. Можливо, є підшкірна кровотеча».

Нін Сі подумала про себе: "Твій вигляд аж ніяк не схожий на звичайну підшкірну кровотечу".

Проте зараз у кабіні гелікоптера не було належних медичних умов, тож єдине, що вона могла зробити — це стулити рота й більше не змушувати її розмовляти.

Коли Нін Сі мовчки відрахувала в голові десяту хвилину...

Бойовий гелікоптер нарешті почав знижуватися.

------(Перекладач має що сказати)------

Залишилося відзвітувати — і місія буде виконана!