Розділ 72 — Її Величність вийшла

Табір Її Величності облаштували неподалік від простого готелю.

Хоча територія була невеликою, зонування було дуже чітким.

Командний пункт містився в найглибшому окремому військовому наметі, середина вважалася закритою військовою зоною, а на найвіддаленішій площі була прохідна зона, де збиралося чимало людей.

На площі, окрім військовослужбовців, які відпочивали по черзі, також було багато медиків, постачальників та робітників тилу, які заходили та йшли.

Світанок ще не настав, але весь табір був залитий яскравим світлом, а в повітрі досі витав гострий запах згарища після великої пожежі.

У кутку площі стояла машина для виїзних новинних репортажів.

На даху автомобіля були встановлені трансляційні пристрої, які в режимі реального часу транслювали панорамний вигляд площі табору.

Двом журналістам та операторам за їхніми спинами дозволили взяти кілька інтерв'ю в людей на площі, за умови, що це не заважатиме рятувальним роботам.

У цей момент на тимчасовий посадковий майданчик за межами площі повільно опустився гелікоптер.

З кабіни першим дістали ноші, які двоє бійців, несучи перед собою, попрямували просто вглиб табору.

Побачивши це, усі поспіхом розступилися, утворюючи коридор, аби ноші могли безперешкодно пройти.

Четверо працівників ЗМІ також треновано відступили вбік.

Лише коли ноші винесли за межі площі, вони зробили коротке повідомлення:

[Особа на ношах — членкиня Особистої гвардії Імператриці. Вона дістала поранення голови та плеча. Сподіваємося, що ця хоробра бійчиня якнайшвидше одужає.]

[За останніми даними, отриманими нашим каналом, Північна командувачка вже благополучно прибула до гарнізонного табору. І однією з тих, хто вирушив на порятунок командувачки, була саме ця бійчиня гвардії.]

Отримавши цю новину, понад 600 мільйонів глядачів онлайн нарешті змогли послабити своє напруження.

Найбільше звичайні громадяни боялися спалаху цивільної війни.

Стихійним лихам та зовнішнім ворогам можна протистояти згуртовано, борючись і відвойовуючи життя в самої смерті.

А от внутрішня війна — це зовсім інше: хай хто б переміг, у підсумку програють усі.

«Ой? З гелікоптера вийшла ще одна людина.»

«Це ж капітанка Шень! Чув, це саме вона очолювала групу з порятунку Північної командувачки!»

Хтось на площі впізнав у Шень Хань командирку.

Четверо працівників телеканалу, підхопивши обладнання, мерщій побігли туди. Вони нізащо не пропустили б таку «свіжу» інформацію з перших вуст.

Проте вони знали межу й не переступали її, тож не стали перегороджувати Шень Хань шлях.

Вони просто йшли поруч, знімаючи та ставлячи запитання на ходу:

[Капітанко Шень, скажіть, будь ласка, ви вступали в ближній бій із закордонними бойовиками?]

[Можете в загальних рисах розповісти про тодішню ситуацію?]

[Капітанко Шень, як ви вважаєте, це була заздалегідь спланована терористична атака?]

Шень Хань все ще була в тому ж камуфляжному бойовому костюмі, у якому вирушала на завдання.

Після кількох запеклих боїв він місцями порвався, а на клаптях тканини, комірі та штанинах запеклася кров.

Ця альфа, яка щойно повернулася з поля бою, мала дещо потріпаний вигляд, але від усієї її постаті віяло непохитною залізною відданістю.

Її спина залишалася стрункою та прямою, а худорлява статура випромінювала незламність.

Почувши запитання журналіста, Шень Хань зупинилася.

Вона підняла очі, глянула просто в об'єктив камери, що знімала її, і спокійно та твердо мовила:

«Територія Вільної Федерації є недоторканною. Якщо хтось наважиться вдертися — ми знищимо його, хоч би як далеко він був!»

Розголошувати подробиці попередніх боїв та інформацію про Ґу Ювей Шень Хань тут не мала права.

Проте вона розуміла, що цієї ночі в суспільстві неминуче виникли паніка та неспокій, тому й промовила ці слова.

Ця заява через різноманітні канали зв'язку здолала тисячі й десятки тисяч кілометрів, карбуючись в очах і лунаючи у вухах громадян Федерації.

У серцях усіх присутніх миттєво спалахнула гордість і гаряча кров!

В одну мить екран прямої трансляції Другого телеканалу Федерації просто затопило коментарями.

Незліченна кількість людей без упину дублювала фразу: «Якщо хтось наважиться вдертися — ми знищимо його, хоч би як далеко він був!».

Головний район Південного четвертого округу, маєток роду Хе.

Молодше покоління родини Хе підняли на ноги ще до того, як вони встигли виспатися, щоб стежити за цими актуальними подіями.

Вони не наважувалися ремствувати вголос, але в душі вважали, що старий надто вже панікує через дурниці.

Хіба громадянська війна може вибухнути так легко?

Рік тому, коли державний переворот набив стільки галасу, усе ж зрештою закінчилося благополучно?

Хе Мен думати так само, але не наважувалася перечити розпорядженню дідуся.

Вона прикрила рот долонею, позіхнула, підводилась і вже збиралася під приводом походу до вбиральні нишком викурити цигарку, щоб підбадьоритися.

Аж раптом позаду пролунав голос журналістки, яка звернулася до Шень Хань.

Спочатку Хе Мен не звернула на це особливої уваги, але коли почула знайомий тембр за своєю спиною, то різко повернулася й прикувала погляд до проекційного екрана.

На зображенні альфа мала все той самий мужній та водночас витончений вигляд, що й у її спогадах.

Проте зараз у погляді дівчини читалася така рішучість, якої Хе Мен ще ніколи в неї не бачила.

Готовність прийняти бій!

Почувши цю коротку, але сповнену сили фразу альфи, Хе Мен з невідомих причин відчула, як їй щипає в очах.

Вона навіть відчула жаль: навіщо тоді, коли її найняли спеціальною інструкторкою до кандидатів у гвардію, вона припустилася порушення дисципліни?

Якби вона й досі була в статусі інструкторки, чи мала б зараз можливість стояти поряд із нею?

Рік тому Хе Мен сприймала Шень Хань скоріше як об'єкт цікавості та екзотики.

Але зараз вона щиро вважала її надзвичайно винятковою та сміливою людиною!

На проекційному екрані почувся легкий гомін.

З двох камер, що раніше знімали Шень Хань, одна раптово змінила ракурс.

Телевізійна пряма трансляція зреагувала миттєво: екран розділився на три частини — один загальний план та два великих.

На загальному плані було видно, як з глибини табору виходить група людей.

Солдати зі зброєю вишикувалися у два ряди, залишивши посередині прохід.

Великі плани знімали двох людей окремо.

На одному була Шень Хань, яка стояла на місці, а на іншому — Ґу Дзюньвань, яка виходила з табору в оточенні гвардійців.

Її Величність вийшла!

За одну ніч сталося так багато всього, Ґу Дзюньвань увесь час особисто керувала рятувальними та бойовими операціями в командному пункті.

Можна сказати, що хоча вона й не рвалася на передову, але тиск, який вона відчувала, був анітрохи не меншим, ніж у будь-кого іншого.

Бійці 11-ї бригади вже затримали кількох найманців, які намагалися втекти після аварії автомобіля.

А на ділянці дороги, де точився бій, вже розпочалися рятувальні роботи та зачистка території.

Бійці, які відпочивали на площі, у цей момент підвелися і всі як один віддали шану Ґу Дзюньвань поглядом.

Працівників телебачення попросили відійти на деяку відстань, але гвардійці не перешкоджали їхнім подальшим зйомкам, лише не підпускали надто близько до Її Величності.

Ґу Дзюньвань ще годину тому отримала доповідь про ситуацію біля покинутого театру.

Вона знала, що Шень Хань та Нін Сі дістали поранення, і весь цей час чекала на повернення своєї альфи.

Лише через те, що на півдорозі їм зустрівся повітряний загін Ґу Ювей, час трохи затягнувся.

Коли вона нарешті дочекалася, що маленька червона крапка трекера Шень Хань з'явилася за межами табору, то виявила, що крапка, трохи пройшовши, раптом зупинилася.

А потім у прямому репортажі Другого телеканалу вона побачила свою альфу й почула сказану нею фразу.

Вона розуміла, що її вихід зараз приверне увагу багатьох людей.

Але їй кортіло негайно побачити Шень Хань, вона не могла чекати ні секунди більше!

Так і виникла ця сцена перед об'єктивом прямої трансляції.

Дивлячись, як Ґу Дзюньвань йде їй назустріч, Шень Хань відчула, як серце сповнюється хвилею тепла.

Помітивши хвилювання та біль, що ховалися під спокійним обличчям її омеги, вона відчула, що все зроблене нею було невипадковим.

«Клац!»

Шень Хань віддала чіткий військовий салют Її Величності, яка стояла перед нею.

Ґу Дзюньвань злегка підняла підборіддя, у її золотавих зіницях відбивалися лише холодний піт на скроні її альфи та потріскані кутики губ.

Витончена долоня омеги, схована під рукавом, міцно стиснулася в кулак — від надмірного зусилля суглоби пальців навіть трохи збіліли.

Її серце ніби стиснула невидима велетенська долоня, аж навіть дихання перехопило.

У той момент, коли їхні погляди зустрілися, нікому не потрібно було казати й слова — усе було зрозуміло без слів.

Якраз коли Ґу Дзюньвань збиралася наказати спочатку відправити Шень Хань до медпункту.

Альфа, яка ще секунду тому струнко стояла перед нею й віддавала честь, наступної миті гепнулася просто вперед.

«Її Величність, обережно!»

«Командирка Шень знепритомніла!»

«Медика! Де медик?»

Раптове знепритомнення Шень Хань викликало невеличке замішання як перед камерами, так і по той бік екранів.

Журналістка, яка до цього бігла за Шень Хань й ставила їй запитання, теж сильно змінилася на обличчі.

Вона повернулася до свого оператора й стиха мовила: «Я не знала, що вона поранена, інакше нізащо не ставила б стільки запитань».

Оператор був трохи старшим, тому, почувши це, одразу заспокоїв її: «Це було ненавмисно, нічого страшного».

«Те, що капітанка Шень сказала й зробила перед камерою, підбадьорило незліченну кількість людей. Не хвилюйся, з нею все буде добре».

Шень Хань, яка більше не мала сил триматися, повалилася на Ґу Дзюньвань, потягнувши її за собою назад.

На щастя, Сю Джао, яка йшла слідом, зреагувала миттєво й швидко підхопила свою Її Величність зі спини, завдяки чому обидві дівчини не гепнулися на землю.

Члени гвардії перенесли непритомну командирку на ноші медиків, після чого всі разом перейшли до центральної зони табору.

Людям, які залишалися на площі, не дозволялося туди заходити, тож у душі вони лише молилися, щоб із капітанкою все було гаразд.

За таких обставин навіть ті люди в мережі, які раніше із захватом смакували плітки, тепер утрималися від безглуздих жартів.

Лише Хе Мен, яка перебувала далеко в маєтку роду Хе в Четвертому окрузі, відчула, що щойно щось помітила.

Раніше обидва об'єктиви знімали практично зблизька обличчя Ґу Дзюньвань та Шень Хань.

У кадрі одна була стриманою та вишуканою, інша — стримано віддавала честь, і не було жодної неналежності.

Проте Хе Мен усе ж розгледіла одну дрібницю в міміці Ґу Дзюньвань.

Їй здалося, що погляд, яким тієї миті дивилася на Шень Хань Її Величність, зовсім не був поглядом володарки на охоронця.

Це було значно більше схоже на погляд омеги, яка дивиться на свою альфу!

Щойно виникла ця смілива здогадка, як думки в голові Хе Мен закрутилися з шаленою швидкістю.

Вона із запізненням усвідомила, що весь цей час випускала з уваги одну важливу деталь.

Рік тому вона притягла заборонені речовини й підстерегла Шень Хань біля її будинку — це справді була її провина, і вона це визнавала.

Але як такий непомітний епізод міг дійти аж до самої Її Величності?

Якщо навести не зовсім вдале порівняння, це питання було схоже на неправильне паркування.

Купа людей робить це щодня, але в більшості випадків на цьому ніхто не попадається.

Раніше Хе Мен завжди вважала, що їй просто не пощастило й Її Величність вирішила зробити з неї показовий приклад.

Тепер же вона зрозуміла, що їй і справді не пощастило, але суть справи була зовсім в іншому.

Подумавши про це, Хе Мен мимоволі пройняв холодний піт.

То це вона тоді, виходить, «зазіхнула на чуже» просто перед носом у Її Величності?!

------(Перекладач має що сказати)------

За Шень Хань, звісно, переживаємо, але не дуже.

А ось усвідомлення Хе Мен — ха-ха-ха!