Розділ 73 — Я тільки понюхаю, кусати не буду

Хоча медичний персонал у таборі був дуже кваліфікованим, тамтешнє обладнання все ж не могло зрівнятися з лікарняним.

Коли військовий лікар з'ясував, що в Шень Хань відкрилася внутрішня кровотеча в черевній порожнині внаслідок зовнішнього удару, він негайно порадив перевести її до найближчої міської лікарні.

Разом із нею перевели й Нін Сі.

З екстреним реагуванням на низку непередбачуваних подій Ґу Дзюньвань уже майже впоралася.

Тому, передавши подальше командування компетентному й досвідченому підлеглому, вона разом із бійцями гвардії покинула табір.

Уся група піднялася на борт військового дирижабля й урочисто рушила до найближчого містечка.

Під час поїздок Ґу Дзюньвань ніколи не перекривали вуличний рух, тож коли мешканці містечка помітили велику кількість військових біля Першої лікарні, це викликало в них і тривогу, і неабияку цікавість.

Інформація про те, що члени гвардії проходять лікування в міській Першій лікарні, належала до таємних відомостей.

А про присутність Її Величності в лікарняному корпусі й поготів.

Містяни спочатку з цікавістю перешіптувалися, але згодом, зрозумівши, що нічого вивідати не вдасться, швидко втратили інтерес.

Хто мав йти на навчання — пішов на навчання, хто на роботу — вирушив на роботу.

У цих повсякденних турботах час непомітно добіг восьмої години вечора.

В окремій палаті міської Першої лікарні Шень Хань спала на ліжку, а Ґу Дзюньвань сиділа поруч, доглядаючи за нею.

Спеціальна помічниця Сю, яка не спала цілу добу, за наказом своєї Її Величності вже пішла відпочивати.

Біля дверей палати чергували гвардійці в цивільному одязі, але зі зброєю напоготові. Без попереднього дозволу ніхто не міг просто так відчинити двері й увійти досередини.

Саме тому Ґу Дзюньвань не мусила стримувати власні емоції так, як вона зазвичай робила на очах у сторонніх.

Її тіло було неймовірно виснаженим, навіть уже проступали невиразні ознаки загального безсилля, проте свідомість залишалася кришталево ясною.

Альфа, що лежала зовсім поруч, уже скинула денну бойову форму; м'яка бавовняна лікарняна піжама облягала її струнке тіло, надаючи їй особливої ніжності.

У цю мить Шень Хань більше не була тим залізною бійчинею, яка минулої ночі проривалася крізь вороже оточення, і не була героїнею Федерації, яка зворушила сотні мільйонів сердець.

Її вразливість та слабкість оголилися перед Ґу Дзюньвань.

Оскільки травма була не надто серйозною, лікар провів малоінвазивну операцію замість розрізу.

З міцним організмом Шень Хань її могли виписати вже за 2–3 дні.

Помітивши, що губи Шень Хань пересохли, Ґу Дзюньвань узяла ватну паличку, змочила її у воді й дуже обережно зволожила їй вуста.

У кутику рота дівчини на ліжку темнів виразний синець, а на зазвичай чистому й світлому обличчі додалося кілька дрібних подряпин.

Зараз, коли вона так спокійно спала, вона була схожа на чемну ученицю, яку в школі задирали шкільні хулігани.

Ґу Дзюньвань пучками пальців плавно й ніжно торкнулася довгих брів своєї альфи.

У її голові раптом майнула думка: якби Шень Хань і справді досі ходила до школи, зі своїм характером вона б, напевно, швидко дала зрозуміти тим зарозумілим задиракам, хто тут справжній «шкільний хуліган».

Розмірковуючи про це, вона знову відчула, як до серця підступає сум.

Відтоді як вони зустрілися, Шень Хань раз у раз діставала травми.

Вона сама мала силу тримати в страху ворогів і зберігати спокій громадян, але не могла належно вберегти власну альфу.

Хоча Ґу Дзюньвань чудово розуміла, що для бійчині, а надто особистої гвардійки, небезпека й поранення є неминучими.

Але подекуди вона не могла втриматися від егоїстичних думок: як чудово було б, якби не було жодних страждань, а лише саме щастя й тепло.

Заправивши пасмо волосся зі скроні альфи їй за вухо, Ґу Дзюньвань злегка схилилася і, повернувши голову, ніжно притулилася до вигину її шиї.

Вона вдихала ледь помітний аромат кедра, властивий лише її альфі, і відчувала тепло, що струменіло від її плеча й шиї.

Почуття спокою в одну мить розлилося теплим потоком усім її тілом, повертаючи втрачені сили.

«Дзюньвань...»

Хрипкий, приглушений голос Шень Хань пролунав біля самого вуха. Ґу Дзюньвань спершу здригнулася від несподіванки, а потім із радістю підвела голову й зазирнула в чисті та ясні темні очі.

«Ти прокинулася? Десь болить? Я покличу лікаря».

Шень Хань ледь помітно хитнула головою й запитала: «Яка зараз ситуація?»

Ґу Дзюньвань знала, про що саме та хвилюється, тож із винятковим терпінням заходилася «доповідати» своїй альфі:

«Завдяки вчасному лікуванню твої рани й поранення Нін Сі повністю затягнуться десь за тиждень відпочинку, не переживай».

«Стихійне лихо ще вранці взяли під контроль. Є постраждалі, але за роботою рятувальних загонів і забезпеченням ресурсами постійно стежать призначені мною люди».

«Щодо Ґу Ювей — мені доведеться поговорити з нею за кілька днів. Убивця, який з'явився минулої ночі останнім, можливо, раніше вже світився біля володінь традиційної медицини. Годі вже про це, відпочинь ще трохи».

Дізнавшись, що з усіма важливими справами, які не давали їй спокою, усе гаразд, Шень Хань перевела погляд на омегу, що сиділа на краю ліжка.

Насправді вона прокинулася ще тоді, коли Ґу Дзюньвань тільки притулилася до її шиї.

Будучи Її Величністю, ця омега хоч і не виявляла перед нею владності, проте настільки відкрито тулилася й виказувала ніжність вкрай рідко.

Шень Хань знала, що такою є її вдача, тому ніколи не нарікала на це.

І тим паче не змушувала її показово кокетливо поводитися перед нею.

У її серці Ґу Дзюньвань завжди була схожа на блакитний лотос на вершині засніженої гори.

Ця бездоганна чистота, ця стримана внутрішня вишуканість були не лише справжньою сутністю Ґу Дзюньвань, а й тим, що найбільше приваблювало в ній.

Прокинувшись, альфа вирішила прикинутися сплячою, сподіваючись продовжити цю мить якомога довше — адже побачити свою омегу настільки беззахисною й ніжною випадало досить рідко.

Але невдовзі вдавати сон вона більше не змогла.

Бо кожен видих омеги, що ніжно торкався її шиї, викликав у голові справжній шквал електричних розрядів.

Живіт Шень Хань насправді досі нив, але серце нестримно затріпотіло від солодкого хвилювання.

Це суперечливе відчуття поєднання болю та насолоди завдавало їй неймовірних тортур.

Тож Шень Хань почала міркувати, що ж вона може з цим зробити.

Є таке старе прислів'я: Коли добрі справи, щастя подвоюється!

«Дзюньвань, мені трохи тисне в грудях».

Почувши це від своєї альфи, Ґу Дзюньвань одразу занепокоїлася.

Вона ніжно поглянула на неї: «Тоді я покличу лікаря».

Шень Хань тут же пробурмотіла: «Лікар тут не зарадить, мені стане легше, лише якщо ти сама допоможеш».

Ці дещо дитячі слова змусили Ґу Дзюньвань мимоволі всміхнутися.

Вона турботливо погладила долонею її волосся, скрививши губи в усмішці: «І як же? Я що, якісь чарівні ліки?»

Шень Хань подумала про себе: "Звичайно! Ти мої швидкодіючі ліки для серця!"

Звісно, зовні вона не стала виказувати своєї самовдоволеності, натомість зробила жалібний вираз обличчя.

«Чи можу я понюхати запах морозної сливи на твоїй шиї?»

Це коротке прохання альфи вмить змусило омегу, яка сиділа на краю ліжка, знітитися й зашарітися аж до кінчиків вух.

Ґу Дзюньвань і сама не знала, чому в неї така сильна реакція.

Хоча між ними вже було чимало інтимних моментів, проте коли альфа просто в обличчя заговорила про аромат її феромонів, її серце забилося з шаленою швидкістю.

Бачачи, що білосніжні, мов нефрит, щоки її омеги вкрилися рум'янцем, вона мовчала.

Шень Хань висунула руку з-під ковдри, ніжно взяла її за долоню й тихим, ледь чутним голосом: «Я тільки понюхаю, кусати не буду».

Промовляючи це, Шень Хань раптом відчула себе типовим «мерзотником».

З тих самих «мерзотників», які кажуть своїм дівчатам: «Я просто потруся об тебе, не входячі».

Слухаючи ці лагідні й тихі благання альфи, Ґу Дзюньвань уже насправді розтанула.

"Феромони між партнерами альфою та омегою справді мають заспокійливий ефект. Щойно біля її шиї я відчула душевний спокій; вона зараз відновлюється після поранень, якщо я дам їй понюхати, це, напевно, допоможе їй швидше одужати."

Залоза омеги належала до вкрай інтимних місць.

Навіть переконавши себе в душі, Ґу Дзюньвань усе одно не зовсім розуміла, що їй слід робити далі.

Шень Хань помітила це й заходилася підказувати.

«Дзюньвань, підійди до мене ще трохи ближче».

Ґу Дзюньвань слухняно нахилилася вперед, повільно наближаючись обличчям до голови своєї альфи.

Шень Хань покліпала й зустрілася поглядом із красивими золотавими очима зовсім поруч.

Подумавши трохи, вона знову тихо сказала: «Підніми узголів'я ліжка трохи вище, бо тобі так тягнути шию буде занадто важко».

Ґу Дзюньвань поспіхом випросталася і, палаючи рум'янцем на щоках, пішла підіймати ліжко для Шень Хань.

А коли омега знову наблизилася до її обличчя, альфа нарешті не втрималася.

Вона випростала обидві руки й напряму притягла збентежену омегу у свої обійми на ліжко.

Різкий рух смикнув за рану, але вона міцно стиснула зуби й витерпіла біль, навіть не насупивши брів.

Ґу Дзюньвань не на жарт злякалася такого вчинку.

Вона квапливо сперлася долонею на поверхню ліжка, боячись придавити свою дівчину.

«Шень Хань! Не рухайся так різко!»

Шень Хань, тримаючи її в обіймах, повільно розвернула тіло дівчини й заспокійливим тоном пообіцяла: «Добре, тоді сідай боком, і я більше не рухатимусь».

Говорячи це, вона вже наблизила голову до задньої частини шиї Ґу Дзюньвань.

Ґу Дзюньвань сиділа боком на краю ліжка, всередині відчуваючи хвилювання; її витончена долоня міцно стискала простирадло під собою.

Відчуваючи, як альфа позаду присувається впритул, вона не відсторонилася.

Довге волосся на загривку м'яко підняла альфа, і теплий подих огорнув ніжну шкіру шиї.

Тонка спина Ґу Дзюньвань напружилася, а серцебиття стало ще швидшим, ніж раніше.

Шень Хань не стала зривати рукою блокаторний пластир із загривка своєї омеги.

Схиливши голову, вона губами обережно підчепила кутик цієї маленької наліпки й притиснулася вустами до відкритого шматочка ніжної та м'якої шкіри.

Аромат сливи був чистим і витонченим. Хоч цей запах і тяжів до холоду, але для носа й язика альфи він виявився неймовірно палким.

Здавалося, він здатен запалити її всю цілком.

Слова про те, що їй «тисне в грудях», спершу були лише випадковим приводом, який вигадала Шень Хань.

Проте в цю мить вона справді відчула, що поранення більше не болить.

Усе її серце, увесь її світ наповнилися теплом, а кров'ю розлився густий і п'янкий аромат морозної сливи.

На відміну від відчуття блаженства Шень Хань, стан Ґу Дзюньвань можна було охарактеризувати як щось небачене раніше.

Шкіра навколо залози на потилиці омеги була надзвичайно чутливою.

Хоча Шень Хань не відклеїла пластир повністю, але кедровий запах, що кружляв біля самої залози, усе одно викликав у душі Ґу Дзюньвань невимовне збентеження.

Вуста альфи позаду злегка торкалися кутика залози, від чого тіло омеги знемагало й м'якшало так, що вона ледь могла втриматися сидячи.

Помітивши, що тіло її дівчини вже злегка тремтить, Шень Хань сама губами повернула блокаторний пластир на місце.

Вона перемістила голову до бічної частини її шиї й міцніше зімкнула руки навколо талії.

«Тепер я почуваюся значно краще». У голосі альфи відчувалося повне задоволення.

Ґу Дзюньвань підняла руку, торкнулася голови, що притулилася до її шиї, і її внутрішній спокій немов залило теплим сонячним світлом.

------(Перекладач має що сказати)------

(*´∀`*)