Розділ 74 — На словах одне, а на ділі інше

Близько десятої години вечора Ґу Дзюньвань розпилила на себе трохи освіжувача.

Переконавшись, що запах чужих феромонів зник, вона навшпиньках вийшла з палати.

Зрештою, через поранення Шень Хань, трохи поніжившись в обіймах своєї омеги, заснула.

Ґу Дзюньвань також збиралася піти до свого номера й добре виспатися.

Але перед цим їй потрібно було знайти Сю Джао і попросити в неї супресивний пластир.

Шкіра на потилиці, яку раніше цілувала альфа, досі зберігала неоднозначне тепло.

А той блокаторний пластир, який повернули на місце, по краях уже геть вологий.

Хоча після повернення до кімнати Ґу Дзюньвань більше зовсім не хвилювалася, що хтось відчує запах її феромонів.

Але їй треба було трохи «охолодитися».

Інакше заснути цієї ночі було б точно складно.

У лікарні є зона відпочинку, облаштована спеціально для рідних та супроводжуючих.

Залежно від вартості вона поділялася на кілька рівнів — від звичайного до люксового.

Ґу Дзюньвань, ясна річ, зупинилася в номері з найкращими умовами.

Це були трикімнатні апартаменти: дві спальні та вітальня, повністю укомплектовані меблями й технікою.

Сю Джао розмістилася в другій спальні цих апартаментів Її Величності, що було одночасно зручно та уникало зайвих марнотратств.

Відчинивши двері та увійшовши до вітальні, Ґу Дзюньвань відчула легке збентеження.

Усі її речі першої потреби були в сумці Сю Джао.

Вона не хотіла турбувати помічницю під час відпочинку, а також не збиралася відкривати сумку іншої людини без дозволу.

Попри те, що вона знала: в сумці Сю Джао лежать майже виключно робочі речі — це було питанням принципу.

Деякі речі, які в очах інших здавалися дрібницями, для Ґу Дзюньвань є глибоко вкоріненими якостями, яких вона повинна дотримуватися.

"Гаразд, у лікарняних апартаментах теж є базові супресивні пластирі, я обійдуся цими сьогодні ввечері".

Щойно ця думка промайнула в голові Ґу Дзюньвань, як двері кухні раптом відчинилися, і звідти у фартусі вийшла Сю Джао.

«Ваша Величносте, ви повернулися? Я якраз варю локшину, вам насипати миску?».

Ґу Дзюньвань справді зголодніла, тому кивнула на знак згоди.

«Добре, зачекайте ще кілька хвилин, скоро буде готово».

Говорячи це, Сю Джао повернулася до кухні.

«Сю Джао, зачекай».

Почувши поклик своєї пані, помічниця Сю одразу ж підійшла до неї: «Що сталося? Ваша Величносте, вам щось потрібно?».

Слід визнати: провівши поряд із Ґу Дзюньвань стільки років, Сю Джао лише за одним виразом її обличчя могла зрозуміти, чи та збирається дати доручення, чи хоче щось попросити.

Обличчя Ґу Дзюньвань залишалося таким же спокійним, як і завжди, проте в голосі прозвучало ледь помітне зніяковіння:

«Можеш дати мені супресивний пластир?».

Спершу помічниця Сю не зрозуміла, що відбувається.

Вона подумки швидко порахувала дні й з подивом запитала: «Ваша Величносте, до вашого наступного періоду еструсу ще далеко».

Щойно слова вирвались з її вуст, помічниця Сю зрозуміла, що зробила дурну помилку.

Нишком глянувши на трохи неприродний вираз обличчя своєї пані, вона негайно спробувала згладити цю незручну ситуацію:

«Однак, він не непридатний для використання. Ваша Величносте, зачекайте хвилинку, я спочатку вимкну вогонь на кухні й відразу принесу його вам».

Сказавши це, Сю Джао з незворушним виглядом попрямувала на кухню.

Щойно переступивши поріг кухні, помічниця Сю, яка секунду тому здавалася абсолютно спокійною, одразу почала погладжувати себе по грудях, переводячи подих.

"Її Величність щойно вийшла з палати альфи і відразу просить супресивний пластир — хіба це не очевидний доказ того, що вони щойно мали інтимну близькість? Як мій мозок міг так швидко цього не зрозуміти!"

Вимкнувши вогонь, Сю Джао розміреним кроком пішла до другої спальні шукати те, що просила імператриця.

Щойно вона увійшла у двері, то ахнула від шоку.

Подумавши про себе: "Чекайте! У цьої собаки Шень хіба не внутрішня кровотеча? У неї ж зараз усе має боліти! Що вона взагалі виробляла з Її Величністю просто в лікарняній палаті?".

Отримавши спеціальний супресивний пластир, Ґу Дзюньвань посоромилася просити помічницю наклеїти його й поспіхом повернулася до своєї кімнати.

Коли вона зняла блокаторний пластир, уся наліпка виявилася майже наскрізь вологою.

Залишки аромату кедра, що осіли на ній, наввипередки проникали до носа омеги, знову здіймаючи гарячу хвилю в її серці.

Ґу Дзюньвань ніколи не знала, що після поцілунку альфи в залозу омега може відчувати таку реакцію.

Вона пригадала, як під час їхньої першої зустрічі Шень Хань ще не вміла контролювати свої феромони й дозволяла собі речі куди більш двозначні, ніж зараз.

Але тоді з нею нічого подібного не відбувалося.

"Вона лише ледь-ледь торкнулася, а я вже стала настільки чутливою. Що ж буде потім, коли вона прокусить залозу...".

Подумавши про це, ніжне обличчя Ґу Дзюньвань, яке щойно повернуло свою білизну, знову запалало яскравим рум'янцем.

…

Загін Її Величності недовго залишався в містечку.

Наступного дня ближче до полудня всі організовано розпочали відхід.

Поранення Шень Хань та Нін Сі не становили великої загрози, тому відновлюватися в госпіталі гарнізону Четвертого округу було цілком безпечно.

Щодо умов, то в гарнізонному госпіталі вони безперечно були набагато кращими.

Повернувшись до гарнізону, Ґу Дзюньвань негайно поринула в роботу.

У неї накопичилася купа справ, і найбільш нагальною з них було знайти закулісного організатора цього нападу.

Іноземні найманці були лише смертоносним клинком.

Хто тримав це лезо? І хто саме відчинив закордонним бойовикам пропускні ворота? Саме це Ґу Дзюньвань мала з'ясувати в першу чергу.

Ма Хаою виділили кілька вихідних.

Щойно з'являвся вільний час, він одразу біг до госпіталю провідати Шень Хань та Нін Сі.

Того разу Шень Хань призначила низькорослого агента на завдання зі створення інформаційних перешкод.

Порівняно з іншими, рівень небезпеки там був значно меншим, ніж під час прямого штурму на полі бою.

Тому Ма Хаою повернувся до загону практично без жодної подряпини.

А от інший снайпер на прізвище Лі, хоч його життю й нічого не загрожувало, потрапив під ворожий вогонь і дістав легкі поранення.

Шень Хань та Нін Сі лежали у двомісній палаті.

У цей час вони обидві вже могли вільно пересуватися, але виписуватися їм поки не дозволяли, тож доводилося слухняно продовжувати постільний режим.

Щойно Ма Хаою переступив поріг, Нін Сі відразу ж весело підскочила до нього.

Низькорослий хлопець дістав із рюкзака два свіжі випуски глянцевих журналів, сунув їй до рук і пішов чистити фрукти для обох.

Нін Сі, тримаючи журнал із зображенням спокусливої омеги на обкладинці, із захватом поринула в читання, час від часу навіть відпускаючи вголос коментарі.

До цієї легковажної натури своєї товаришки по службі Шень Хань та інший уже давно звикли.

Хоч Нін Сі і міняла дівчат надто часто, проте вона ніколи не переступала певних меж.

Усі обрані нею омеги чудово знали, яка вона насправді; усе відбувалося за взаємною згодою, без жодного обману почуттів чи примусу.

Перегортаючи сторінки журналу, Нін Сі раптом згадала про одну дуже важливу справу.

Вона недбало кинула журнал на стіл, підбігла до зони з диваном і сіла поруч із Шень Хань.

А потім хитро промовила: «Шефе, можна з тобою дещо обговорити?».

Шень Хань з удаваною огидою відсунулася вбік: «Давай одразу домовимося: якщо знову треба йти з тобою на побачення наосліп, як минулого разу, то я пас!».

Нін Сі розпливлася в усмішці: «О, хіба минулого разу не був особливий випадок? Брат тієї крихітки привів із собою цілий загін охоронців, мені аж дух перехопило».

«А що якби її брат виявився затятим сестролюбом, та ще й з вибуховим характером, і, дізнавшись, скільки в мене було дівчат, почав би мене гамселити просто на місці?».

«Хе-хе, то ти теж знаєш, що таке страх? Кажи вже, що там у тебе?».

«Шефе, дивись: ми ж цього разу теж заслужили нагороду. Я так розумію, за порятунок Північної командувачки заслуга має бути чималою».

«Якщо Її Величність цього разу знову влаштує нагородження, чи не могла б ти замовити словечко, щоб нам влаштували спільне фото?».

Почувши це, Шень Хань підняла брову: «Ти хочеш сфотографуватися з нею наодинці?».

У Нін Сі аж мороз по шкірі пішов, і вона, рятуючи власну шкуру, замахала руками: «Ні-ні-ні! Я маю на увазі спільне загальне фото!».

«Як би я посміла фотографуватися з невісткою наодинці? Це абсолютно виключено!».

Чи то через таку реакцію, чи то через слово «невістка», вираз обличчя Шень Хань одразу ж пом’якшав.

«Я й сама не знаю, чи буде якесь нагородження за це завдання. Зрештою, це наша пряма служба».

«Утім, якщо нам справді видадуть якусь "маленьку грамоту" чи щось таке, тоді я можу спробувати порушити це питання, але це залежить від ситуації. Зараз я не можу цього гарантувати».

Почувши відповідь Шень Хань , Нін Сі одразу засяяла від радості.

«Твоїх слів цілком достатньо! Навіть якщо цього разу не вийде — нічого страшного, потім, коли ви гратимете весілля, я надолужу все спільними знімками в подвійному обсязі».

Почувши це, Шень Хань миттю нашорошила вуха.

Вона плеснула Нін Сі по спині й поспіхом кинула: «Ой-ой-ой, ну що ти за людина така, ти смієш таке говорити!»

Ма Хаою, який сидів на дивані навпроти них.

Він глянув на широко розплющену посмішку своєї шефині і подумки зневажливо посміхнувся.

"Годі вже вдавати із себе скромницю, на словах одне, а на ділі інше — це ж саме те, що ти найбільше хотіла почути!".

Після ще двох днів відновлення в палаті несподівано з'явилася Сю Джао.

Вона прийшла оформити документи на виписку Шень Хань, а потім мала відвести її до другого кабінету імператриці.

Дивлячись, як її «товаришку по нещастю» забирають, Нін Сі могла лише жалібно дивитися вслід.

Вона знала, що постраждала сильніше за Шень Хань, тому вередувати й вимагати виписки не було сенсу, тож вона навіть не писнула.

Звісно, головна причина полягала в тому, що вона просто не наважувалася перечити помічниці Сю...

Шень Хань перевдяглася в робочу форму, прикріпила посвідчення і слідом за Сю Джао сіла в автомобіль, який попрямував до адміністративного комплексу.

У тому кабінеті, де Ґу Дзюньвань зазвичай проводила час, вона вже бувала.

Але сьогодні Сю Джао повела її до іншого місця з набагато суворішим пропускним режимом.

Сю Джао зняла окуляри й після проходження ідентифікації райдужки ока впустила їх обох до приміщення, що дуже нагадувало командний пункт.

Прямо перед ними всю стіну займав величезний екран.

На відстані двох-трьох метрів (2-3 метрів) від екрана стояв довгий робочий стіл, на якому вишикувався ряд військових комп'ютерів.

З інших боків кімнати стояли архівні шафи, сейфи, письмові столи, настільні лампи та інші речі.

На якусь мить Шень Хань здалося, ніби вона потрапила до секретного відділу військової розвідки.

Утім, по суті це було майже те саме.

Коли вони зайшли до кімнати, Ґу Дзюньвань стояла спиною до них біля однієї з архівних шаф, переглядаючи паперові документи.

Сьогодні Її Величність була одягнена в картатий костюм із білою сорочкою всередині; її ноги виглядали стрункими та рівними.

Вона просто невимушено стояла перед шафою, проте випромінювала неперевершену компетентність та елегантність, від якої було важко відвести погляд.

Почувши шурхіт біля дверей, Ґу Дзюньвань повільно повернулася, і перед очима гостей постало витончене та чарівне обличчя.

«Прийшли?» Голос омеги звучав лагідно й мелодійно.

У альфи біля дверей запалали кінчики вух, вона злегка опустила очі й сором'язливо та слухняно промовила: «Прийшла».

Помічниця Сю: «……».

Що тут відбувається? Ти не вмієш нормально говорити?!

------(Перекладач має що сказати)------

(*´∀`*)