Розділ 7 — Період сприйнятливості

У готелі було два відділи охорони.

Згідно з даними, той, де перебував Ма Хаою, розташовувався на 10-му поверсі.

Коли Шень Хань відчинила двері й увійшла до чергової кімнати, група охоронців якраз зібралася разом і грала в карти.

Серед клубів диму, у самому центрі між кремезними здорованями, тулився білошкірий чоловік низького зросту, що виглядав надзвичайно кволим.

Через це Шень Хань з першого погляду впізнала в ньому того, кого шукала.

Побачивши прихід незнайомки, охоронці вмить припинили гру.

Вони повернули голови й здригнулися від страху, побачивши сувору чорну постать біля дверей.

Ма Хаою роззявив рота з удавано здивованим виразом обличчя, проте його долоня швидко замінила одну з карт у колоді.

«Гей, ти хто така?» — першим підвівся й гукнув широкоплечий альфа.

Готель, де вони працювали, приймав безліч бойових підрозділів.

Тому вони не відчули страху лише від того, що побачили когось у військовій формі.

Аж поки вони не помітили золоту емблему на її комірі.

Це був особливий знак правительки Вільної Федерації.

Хоч ці охоронці й виглядали нехлюйсько, проте інформацію, пов’язану з їхніми головами та кар’єрою, вони пам'ятали міцно.

«Па... пане офіцере!»

Під вітальний салют вишикуваних чоловіків Шень Хань увійшла до приміщення.

Вона наче ненароком підійшла до Ма Хаою, поглянула на карти в його руках і запитала: «У що ви граєте?»

«Доповідаю, пане офіцере! У "Боротьбу з поміщиком"!» — відповів хтось.

Шень Хань кивнула й запитала знову: «Чия зараз черга ходити?»

Усі разом вставилися в Ма Хаою.

Відповідь була очевидною.

Шень Хань з усмішкою витягла карти з рук Ма Хаою, трохи змінила їхнє положення й кинула в центр столу.

«Трійка з одиницею, я вийшла».

Охоронці ошелешено дивилися на стіл, на мить не знаючи, як реагувати. Ма Хаою, навпаки, виглядав дуже збудженим і нахабно промовив: «Дякую, пане офіцере! Швиденько, давайте гроші, гроші!»

Чоловіки не наважилися нічого сказати, і після розрахунку завершили партію та розійшлися по своїх місцях.

Тільки тоді Шень Хань голосом, який могли чути лише вона та Ма Хаою, промовила: «Дикий вовче, вийди зі мною на хвилинку».

Рука Ма Хаою, що саме згрібала карти зі столу, помітно заціпеніла, проте наступної миті він дістав із кишені цигарки й усміхаючись мовив: «У Вас, пане офіцере, гарне око. Цю пачку "Ланся" я щойно виграв, ще навіть не встиг потримати в руках».

Шень Хань знала, що він клеїть дурня.

Вона тихо засміялася: «Ти хочеш, щоб я прилюдно назвала твій номер та особистість?»

Почувши це, Ма Хаою миттю перестав посміхатися.

Він жалюгідно озирнувся на всі боки й повів Шень Хань до виходу: «Пане офіцере, щодо тих грошей, які я Вам винен... чи не могли б Ви дати мені ще трохи часу?»

Обидві постаті зникли за дверима чергової.

Важкі дерев'яні двері з гуркотом зачинилися, розділивши приміщення та коридор на два різні світи.

Група охоронців, дивлячись на зачинені двері, почала зловтішатися.

«То це він боржник, виявляється! А я ще думав, чого це той офіцер ні з того ні з сього прийшов сюди!»

«Так йому й треба! Я давно бачив, що цей хлопець нечесний».

«Гей, точно! Я згадав одну річ. Зранку чув від людей з інтендантства, що правителька вчора ввечері була в одній кімнаті з якоюсь альфою. Схоже, це саме вона і є!»

«……»

У безлюдному коридорі Ма Хаою зщулився біля вікна.

З нещасним виглядом він робив останню спробу викрутитися: «Пане офіцере, я справді не розумію, про що ви говорите. Ви, мабуть, помилилися людиною?»

Шень Хань збагнула, що так розмова ні до чого не приведе.

Вона вже збиралася діяти прямо, використавши ім'я президента країни Сіньлі.

Проте вона не очікувала, що низькорослий альфа перед нею спритно вистрибне з вікна і, наче мавпа, тримаючись за край стіни, поповзе вгору.

Шень Хань наполовину висунулася з вікна, в її виразних очах промайнуло здивування.

……

Конференцзал на 25-му поверсі готелю.

Ґу Дзюньвань та кілька політиків Сіньлі прощупували одне одного за круглим столом.

Зараз двоє членів делегації Сіньлі запекло сперечалися, граючи ролі «доброго» та «злого» поліцейського.

Імператриця, що сиділа на почесному місці, була дещо неуважною.

Вона думала: чи все успішно у Шень Хань?

"Навряд чи вона зустріне великий опір, та й небезпеки не мало б бути, зрештою, вона така вправна".

"Де вона раніше проходила підготовку? Таку влучність не здобути за три чи п'ять років".

"Вона, мабуть, нікого не позначила, так? Здається, вона не знає, як це зробити"

«Ваша Величносте, це питання обговорюється вже довго, цікаво, що Ви про це думаєте?»

Раптом пролунав гучний чоловічий голос, що обірвав думки Ґу Дзюньвань, які завели її надто далеко.

Імператриця підняла чашку зі столу і повільно зробила ковток.

Під прихованими хижими поглядами присутніх вона спокійного промовила: «Затяжна війна неприпустима. У нинішній ситуації мені потрібна нищівна перемога».

……

Ма Хаою переховувався зовні готелю на блоках кондиціонерів.

Він обійшов майже половину будівлі, перш ніж залізти всередину крізь непомітне маленьке віконце.

Несподівано, ще до того, як його ноги торкнулися землі, його притиснуло рукою до стіни.

Почувся спокійний голос Шень Хань, сповнений крижаної рішучості.

«Якщо ти сьогодні справді втечеш, це буде непокора військовому наказу. Як твій новий командир, я маю право застрелити тебе на місці, розумієш? Агенте jly3310!»

Почувши свій номер, Ма Хаою миттєво припинив опір.

Він пильно подивився на жінку перед собою і тихо запитав: «Отже, мене справді знову залучають до служби?»

Шень Хань дала йому легкого щигля по голові: «Спочатку пароль!»

Після цього ставлення Ма Хаою кардинально змінилося.

Він притиснувся до свого нового керівника, радіючи, наче щасливий пес.

«Шефе! Правду кажучи, я думав, що мені доведеться працювати тут охоронцем років десять!»

«Разом зі мною поблизу цього готелю є ще шестеро товаришів. Я негайно зв'яжуся з ними, ми готові до дій у будь-який час!»

Справи з групою агентів просувалися дуже успішно.

Але у Ґу Дзюньвань ситуація залишалася напруженою.

Здавалося, що момент, коли сторона Сіньлі покаже свої справжні наміри, настане вже скоро.

Для політиків імператриця була наче розмінна монета.

Тільки тримаючи її у своїх руках, можна отримати найбільшу вигоду.

Звісно, це була позиція лише радикального крила, що виступало за війну.

У країні існувала інша впливова група прихильників миру, чиї голоси протидії були досить гучними.

Саме завдяки цьому Ґу Дзюньвань отримала трохи часу для маневрів.

Минуло ще два дні.

Ґу Дзюньвань за звичаєм вирушила до конференцзалу на 25-му поверсі.

Це була остання формальна зустріч обох сторін.

Кожна сторона знала, що результату не буде, але деякі речі саме такі: навіть знаючи, що згоди не досягти, їх усе одно потрібно робити відкрито.

Сьогодні на цю зустріч Шень Хань супроводжувала Ґу Дзюньвань.

Проте через свій статус вона не могла сидіти за столом переговорів, тож мусила стояти в кутку позаду разом з іншим персоналом.

Вона злегка сперлася спиною на стіну, але її погляд залишався прикутим до Ґу Дзюньвань.

Виразні чорно-білі очі немов спрямували на іншу сторону невидимий промінь.

Скільки б разів вона на неї не дивилася, вона завжди могла знайти щось нове та дивовижне в Ґу Дзюньвань.

Імператриця за столом переговорів володіла такою впевненістю та величчю, яких Шень Хань ніколи раніше не бачила.

Це відчуття було таким, ніби навіть навала тисяч ворожих військ під стінами міста не змусила б її бодай трохи занервувати чи розгубитися.

Густий і тонкий аромат холодної сливи пройшов крізь натовп людей і закружляв прямо під носом Шень Хань.

Запах, що належав лише Ґу Дзюньвань, просочився під шкіру під військовою формою, прискорюючи рух крові.

Поки Шень Хань стояла, у неї раптом запаморочилося в голові.

У грудях стало тісно, наче в ставку, переповненому енергією, що бурхливо била в береги, шукаючи виходу.

Вона злегка заплющила очі, перенісши вагу тіла на стіну за спиною.

Вона намагалася не дати оточуючим помітити неладне.

Ґу Дзюньвань саме збиралася заперечити погляду одного з учасників зустрічі.

Аж раптом вона помітила дивний стан Шень Хань.

Хоча на перший погляд здавалося, що та просто стоїть біля стіни із заплющеними очима, але розбурханий аромат кедра викривав її справжній стан.

Імператриця підняла руку, перервавши балакуна, встала й попрямувала прямо до виходу з конференцзалу.

«Сьогодні немає сенсу продовжувати розмову. Панове, спочатку опануйте власні емоції, а вже потім беріться за державні справи!»

Коли слова затихли, вона саме підійшла до Шень Хань.

«Йди за мною».

Шень Хань саме боролася з раптовим нездужанням у тілі.

Раптом, вона почула голос Ґу Дзюньвань і вловила п'янкий аромат холодної сливи.

Під військовою формою на її руках трохи виступили вени, наче сині демони, що звивалися.

Вона впевненим кроком ішла за омегою-імператрицею, а на спині вже виступив тонкий шар поту.

Двоє були схожі на самотніх мандрівників, що в гніві покинули стіл переговорів.

Під прихованими глузливими поглядами натовпу вони повернулися до кімнати на останньому поверсі готелю.

Щойно двері зачинилися, Шень Хань із гучним звуком «дон» важко привалилася до бічної стіни.

Світло в передпокої, що ввімкнулося на звук, освітили її нинішню слабкість.

«Я, мабуть, застудилася, нічого серйозного».

Почувши цей дещо захриплий голос, Ґу Дзюньвань миттєво напружилася.

Вона підтримала свою «дурненьку альфу» і швидко повела до вітальні: «Це не застуда, у тебе почався період сприйнятливості».

«Період сприйнятливості?»

Шень Хань сіла на диван, намагаючись згадати цей дуже чужий для неї термін.

Ґу Дзюньвань не наважувалася зволікати, наказала їй чекати тут, а сама повернулася до шафки з ліками.

Там були наготовлені блокатори та шприци.

Достатньо вчасно зробити Шень Хань ін’єкцію, і все повернеться до норми.

Рухи Ґу Дзюньвань були вправними.

Вона стояла перед шафкою, натискаючи на поршень шприца, щоб повільно випустити повітря.

І саме в цей момент пара рук раптово обхопила її ззаду.

Гаряче тіло притислося до її спини, штовхаючи її до стільниці шафки.

Всеохопний аромат кедра, наче густий туман, миттєво огорнув її.

Альфа, що перебувала в періоді вразливості, зарила голову в її волосся і прошепотіла: «Дзюньвань, мені так погано».

Це тихе, наче шепіт, «Дзюньвань» пролунало ніби демонічний голос із пекла — зі звабливою спокусою воно вибухнуло в глибині свідомості Ґу Дзюньвань!

Тіло омеги-імператриці нестримно затремтіло; м’який і водночас владний кедр позаду дуже легко пробудив її найпервіснішу пристрасть.

Змушуючи її інстинктивно прагнути прихильності, прагнути потонути в цьому.

---------(Перекладач має що сказати)---------

Ой-йой..._(:3] <)_