Розділ 81 — Кав'ярня з альпаками

Торговельний комплекс «Ґусидзе» являв собою велетенський комерційний центр, що об'єднував магазини, офіси, готелі, виставкові зали та розважальні заклади.

Із зовнішнього боку сучасного торговельного центру тулилося безліч дрібних крамничок та вуличних яток.

Більш ніж пів року тому, коли Шень Хань разом із Ґу Дзюньвань потайки вислизнули з гарнізону на прогулянку, вони обрали саме пішохідну вулицю на околиці цього кварталу.

Десята тридцять ранку.

Маленька принцеса Квентіна з Королівства Кессенроден саме із захватом гуляла цією пішохідною вулицею.

Вона вважала, що смаколики у Вільній Федерації значно різноманітніші, ніж у її рідному королівстві!

Наприклад, перша склянка чаю з молоком цієї осені чи перша порція смажених каштанів у цукрі цієї зими.

Лише від самих назв уже голова йшла обертом!

Скориставшись нагодою, що брат якраз приїхав у справах, Квентіна розпочала чарівний та кокетливий наступ, успішно потрапивши до міста їжі, яке її давно цікавило!

Маленькій принцесі щойно виповнилося 16 років, вона була омегою.

Довге сріблясте волосся бездоганно засвідчувало приналежність до королівської родини, а смарагдово-зелені зіниці вже з юних літ випромінювали непересічну шляхетність.

Риси її обличчя були напрочуд тонкими й витонченими, наче у порцелянової ляльки на вітрині.

Зараз Квентіна, сховавши сріблясті пасма під капелюшком, стояла перед яткою з чаєм із молоком.

Дрібно пережовуючи темні кульки тапіоки, вона ламаною мовою Федерації звернулася до власниці: «Смак якийсь не такий ніжний, як позавчора».

Власниця, жінка з високими вилицями, зачувши це, мало не випалила всю щиру правду: «Нісенітниця! Це він і є, позавчорашній!».

Жінка лагідно посміхнулася до дивної пари — дорослої та дівчинки, які явно були іноземними туристками, — і показала пальцем на щойно спечені вафельні трубочки поруч:

«Його треба їсти разом ось із цим, тоді смакуватиме як слід — хрумтить на зубах!».

Квентіна мало що зрозуміла, тому повернула голову до своєї служниці Джулі.

Джулі, яка насправді була «експерткою федерації», яку змусили взяти на себе цю роль, швидко відповіла рідною мовою, побачивши дії маленької принцеси: «Вона намагається просувати свій інший продукт, кажучи, що він має кращий смак, коли їх змішують».

«Виходить, це я неправильно пила чай із молоком? Тоді купуй».

Отримавши наказ маленької принцеси, Джулі негайно витягла гаманець і на обміняні гроші Федерації придбала коробку трубочок.

Дивлячись услід двом гостям, які віддалялися, жінка біля ятки здивовано похитала головою й звернулася до сина: «Глянь-но, а чого це в тієї дівчини все волосся біле як сніг?».

«Хіба це не наймодніша річ серед молоді цими днями — знебарвлення та фарбування?»

Хлопець, схожий на школяра, невдоволено пирхнув: «Та що ти тямиш! У них це від народження. Дай грошей, я піду з однокласниками по канцелярію».

……

Квентіна з'їла трохи трубочок і випила більшу частину склянки чаю, відчувши, як шлунок переповнився нудотною солодкістю й став важким.

Вона тицьнула залишки трубочок до рук Джулі й надула губки: «Віддай це їм, хай з'їдять, переводити продукти не можна».

Джулі взяла коробку з ласощами, ледь помітно махнула рукою ліворуч і праворуч, і до них відразу підійшло кілька охоронців у цивільному.

«Це від принцеси, з'їжте все до крихти, таємно викидати не дозволено».

Кілька суворих охоронців із гарнітурами зв'язку у вухах перезирнулися між собою.

Один із них обома руками прийняв коробку, переконався, що інших наказів немає, і швидко повів людей назад, розчинившись у натовпі перехожих.

У цей момент Квентіна сказала: «До речі, Андре казав, що на мінус другому поверсі торговельного центру "Ґусидзе" є чудова кав'ярня з альпаками, ходімо туди погратися».

Джулі, звичайно, не відмовила б у проханні маленької принцеси.

Вона кивнула на знак згоди та швидко дістала телефон, щоб знайти точне місцезнаходження кав'ярні з альпаками.

……

Ґу Дзюньвань, прибувши до призначеного кварталу, відразу вирушила до конференц центру на зустріч із принцом Джоелсом.

Альфи-гвардійці з обох сторін участі не брали — поряд залишилися лише помічники для виконання поточних доручень.

Джоелс викупив увесь обертовий ресторан на останньому поверсі готелю; у велетенській залі разом із офіціантами було заледве кілька людей.

Охоронці та решта членів делегації спокійно чекали за дверима ресторану.

Шень Хань разом із Дзян Сіньюе патрулювала сусідній торговельний центр.

Хоч це й називалося патрулюванням, насправді атмосфера була цілком спокійною.

Готель, де імператриця вела перемовини з іноземним принцом, фактично перебував під негласним блокуванням: усе всередині й зовні контролювали переодягнені правоохоронці, тож жодних несподіванок статися не могло.

«До речі, мені завжди було цікаво: якщо я стоятиму поруч, коли ти використовуєш свою здібність, я зможу відчути ті самі коливання?» — запитала Шень Хань тихим голосом, який могли почути лише вони двоє.

Після кількох місяців спільної служби Дзян Сіньюе вже спокійно терпіла присутність Шень Хань поруч.

Хоч її альфофобія нікуди не зникла, вони принаймні навчилися злагоджено співпрацювати, а не триматися за кілометр під час розмови, як на початку.

Дзян Сіньюе похитала головою: «Навряд чи».

А подумки додала: "Абсолютно неможливо! Я стільки разів користувалася нею поруч із тобою, ти хоч раз щось відчула?".

Шень Хань, утім, не здавалася: «Та дай мені спробувати! Зробімо так: увімкни зараз на дві хвилини, а я спостерігатиму».

Завдяки нещодавнім тренуванням фізична витривалість Дзян Сіньюе покращилася, і щоденний ліміт магічної сили зріс до семи хвилин.

Бачачи палкий запал Шень Хань, їй нічого не залишалося, як погодитися.

Знаючи, що та все одно нічого не відчує, вона все ж чесно активувала магічну силу.

Шень Хань: «Коли почнеш, попередь мене».

Дзян Сіньюе: «Уже минуло десять секунд».

"Отакої! Уже почалося? Чому ж я взагалі нічого не відчуваю?".

"Хоча логічно: відчувати коливання — це ж сама по собі окрема вроджена здібність".

"Цікаво тільки, які ці коливання на дотик? Може, як електромагнітні хвилі? Чи як отой імпульсний промінь «піу-піу-піу»?".

Дзян Сіньюе: «……».

І саме в цю мить вона раптом почула чужі думки.

Це був чоловічий голос, до того ж розмовляв він рідкісним діалектом Кессенродена.

"Лук висить на стіні, плечі та спусковий механізм арбалета сховані у внутрішньому баку колонного кондиціонера, на збирання знадобиться певний час. Прокляття! Чому вони не могли просто сховати для мене пістолет із вуглецевого волокна?".

"Цей застарілий арбалет, який у стародавній державі Федерації давно списали в брухт, справді зможе застрелити принцесу Квентіна? А якщо стріла не проб'є її захисний шкіряний жилет під одягом, що тоді?".

Зіниці Дзян Сіньюе різко звузилися!

Принцеса Квентіна? Хіба це не та дівчина, що приїхала разом із принцом Джоелсом?

О ні! Її Величність зараз якраз зустрічається з її братом — якщо маленьку принцесу застрелять у торговельному центрі, спалахне грандіозна катастрофа!

Вона квапливо озирнулася на джерело звуку: самого пробудженого, чиї думки лунали в голові, вона не побачила, проте помітила замасковану Квентіна.

Хоч та й була вдягнена у звичайний для Вільної Федерації одяг, її яскраву іноземну зовнішність важко було не впізнати.

Дзян Сіньюе не могла прямо зізнатися Шень Хань, що чує чужі думки.

Зі стривоженим обличчям вона стиха прошепотіла: «Капітанко Шень! Я щойно відчула вкрай небезпечні коливання! Поруч із нами є ще один пробуджений».

«Від його хвиль віє крижаною жагою вбивства, мені здається, має статися біда!».

Шень Хань, яка щойно щосили намагалася відчути якісь зміни в Дзян Сіньюе, почувши це, вмить стала серйозною.

Вона знала, що напарниця ніколи б не жартувала такими речами.

Зараз Ґу Дзюньвань перебувала в сусідньому конференц-центрі; поява пробудженого зі смертоносними намірами змусила її насамперед подумати про чергову вилазку ворогів із Півночі.

«Ти можеш визначити, де саме перебуває цей пробуджений?».

«Він зайшов до кав'ярні за рогом попереду! І ще кілька іноземців зайшли разом із ним, я поки не можу точно сказати, хто саме з них».

Шень Хань без зайвих слів потягла напарницю просто до кав'ярні неподалік, водночас викликавши через гарнітуру першу групу гвардійців для термінового підкріплення.

При собі вона мала пістолет із глушником.

Вона вже витягла зброю з кобури на поясі, звела затвор і, тримаючи пістолет напоготові, засунула руку глибоко в кишеню спортивної куртки.

«Не панікуй, тримайся позаду мене. Всередині твоє завдання — знайти людину. Байдуже, чи причетний цей пробуджений до чогось, спершу вчепимося в нього мертвою хваткою!».

Тихо віддавши наказ, Шень Хань зняла гарнітуру й штовхнула скляні двері кав'ярні.

Під дзвінкий передзвін дзвіночка на дверях вони одна за одною зайшли до приміщення.

Тієї ж миті кремезні біляві та блакитноокі охоронці, які сиділи навколо, разом підхопилися на ноги.

Металеві ніжки стільців із пронизливим скреготом проїхалися підлогою.

Низка суворих і пильних поглядів намертво вчепилася в альфу, яка щойно увійшла.

Чотири альпаки, які спокійно походжали залою, також злякалися.

Вони збилися по двоє, роздули ніздрі й, скрививши довгі шиї, сахнулися назад, із пересторогою розглядаючи незнайому відвідувачку.

Шень Хань теж ніяк не очікувала побачити таку картину.

Святий боже! Вісім широкоплечих кремезних альф-іноземців — вони що, усі найманці?

Стривай, ні! Схоже, вони охороняють дівчину, яка сидить у центрі.

Відчувши недобру напругу в залі, двоє працівників закладу навіть не наважилися підійти прийняти замовлення: вони лише пригнули голови за стійкою, плануючи за першої ж небезпеки тиснути тривожну кнопку поліції.

Уся кімната заніміла.

Час ніби на мить завмер.

А от Квентіна ситуація здалася надзвичайно кумедною.

Її зелені зіниці з живим інтересом роздивлялися альфу, яка несподівано з'явилася перед нею.

"Зростом десь із мого брата, постава пряма, погляд дуже чистий".

"Цікаво: вона теж навмисне замаскувала обличчя, невже теж боїться, що її впізнають?".

"Вона справді небезпечна? Пол та інші чомусь усі схопилися на ноги".

Про що думала маленька принцеса, ніхто не знав.

Тим часом старший серед охоронців на ім'я Пол також відчув небезпеку, що йшла від Шень Хань.

Він засунув праву долоню під піджак, де лежав особливий пістолет, здатний обходити металодетектори.

Це була єдина зброя, яку взяла вся охорона, супроводжуючи принцесу.

У таких велетенських торгових центрах, як «Ґусидзе», рамки контролю стояли на кожному кроці.

Звичайній людині пронести сюди пістолет було неможливо, навіть трохи більший ніж зазвичай ніж викликав би тривогу.

«Хто ви такі?» — запитав Пол, водночас подаючи охоронцям умовний тактичний знак тримати повну бойову готовність.

Шень Хань не розуміла мови Кессенродена.

Дзян Сіньюе позаду поспіхом переклала їй запитання й тихенько шепнула, хто саме серед охорони є тим самим пробудженим.

Відколи вони зайшли до кав'ярні з альпаками, потік обурених думок Андре не вщухав ні на мить.

Тому Дзян Сіньюе без зусиль вирахувала його.

Шень Хань опинилася у скрутному становищі.

Затримувати людину, спираючись лише на «чуття» напарниці, у цій ситуації було явно безглуздо.

До того ж навколишні альфи вже тримали її на прицілі поглядів, а той, хто щойно говорив, цілком імовірно мав під одягом вогнепальну зброю.

Що робити? Спочатку відступити разом із Дзян Сіньюе, зустрітися з підкріпленням гвардії й лише потім оточити заклад?

Дзян Сіньюе тим часом ледь не розривало від хвилювання: вона не могла дозволити Шень Хань відвести її назад.

Бо варто їм відступити, як маленька принцеса може втратити життя.

Але й видати свою найбільшу таємницю вона теж не мала права.

Тож вона вдала, ніби розглядає колоритний інтер'єр кав'ярні, підійшла до найближчої стіни, зняла кілька декоративних дерев'яних луків, що висіли там для краси, і взялася крутити їх у руках.

Уся увага охоронців-альф була зосереджена на Шень Хань, тому на дії Дзян Сіньюе майже ніхто не звернув уваги.

Лише на обличчі Андре проступив переляк, а в душі він брудно вилаявся мовою Кессенродена.

Адже зброя, яку йому потрібно було скласти, опинилася просто в руках цієї дівчини!

------(Перекладач має що сказати)------

Трохи шпигунських ігор)