Розділ 8 — Прорив

У голові Шень Хань паморочилося, вона вся покрилася холодним потом.

Її сприйняття ніби посилилося в кілька разів, ставши надзвичайно чітким.

Залоза на потилиці, наче серце, що калатає, вивільняла неконтрольовану тривогу.

Ікла висунулися, мов у графа-вампіра, що збирається на полювання в ніч повного місяця.

А тонкий аромат холодної сливи, що йшов від Ґу Дзюньвань, став детонатором, який підірвав запах кедра.

Шень Хань міцно обхопила омегу перед собою, ніби хотіла ввібрати її у власну кров.

Вона шукала шлях губами, відгортаючи м’яке волосся іншої сторони, і ніжно підхопила край ізоляційного пластиру.

Феромони альфи в цю мить вибухнули.

Вони грубо вдаряли по вразливих нервах омеги, роблячи її тіло м’яким і безсилим, наче шовк.

Захист на потилиці було зірвано.

Густі дрібні поцілунки вкрили шию омеги; владний кедр розливався навколо, готуючись до захоплення території.

Усе тендітне тіло Ґу Дзюньвань було скуте в обіймах людини позаду; вона не могла вирватися, ба навіть поворухнути руками.

Тонку долоню, що стискала шприц, вколола голка, і з неї впала крапля яскраво-червоної крові.

Розгубленість і страх — ці два незнайомі почуття забродили в серці омеги-імператриці.

Це були відчуття, яких не виникало в неї навіть тоді, коли вона стикалася з переслідуванням заколотників чи зрадою союзників.

А альфа на ім’я Шень Хань раз у раз тривожила її спокій.

Від цього на душі у Ґу Дзюньвань стало гірко; кутики її очей почервоніли, а по щоці скотилася чиста сльоза.

Не можна було заперечувати, що вона справді відчувала симпатію до альфи позаду неї.

Але це не означало, що вона згодна бути поміченою за таких обставин.

Незрозумілі стосунки між ними.

Нинішнє вкрай небезпечне становище.

Усе це — не той результат, якого вона прагнула.

Сльози Ґу Дзюньвань впали на військову форму Шень Хань, видавши звук «да-да» на цупкій тканині.

Сльози не могли просочитися крізь високоякісний мундир, проте вони, наче розпечена лава, впеклися прямо в плоть і кров власниці форми.

Усвідомивши, що вона коїть, Шень Хань миттєво розімкнула обійми.

Дивлячись на тендітну жінку, що ледь тремтіла в її руках, вона сповнилася каяття.

Тільки в цю мить Шень Хань по-справжньому зрозуміла, наскільки сильно феромони можуть впливати на альфу.

Коли раніше Ґу Дзюньвань розповідала їй про ці речі.

Вона думала, що зможе контролювати себе силою волі.

Реальність довела, що це значно важче, ніж вона собі уявляла.

Щойно вона ледь не позначила іншу сторону силоміць.

«Вибач».

Шень Хань із зусиллям збільшила відстань між ними.

Те, що аромат холодної сливи віддалився, відчувалося так, ніби з неї живцем викачали половину крові.

Від цього топова альфа вмить ослабла.

Шкіра пашіла, наче окріп, проте чоло вкрив холодний піт.

Те, що Шень Хань зупинилася біля самої прірви, дещо здивувало Ґу Дзюньвань.

Але значно більше вона відчула приховану радість.

Вона щойно чітко відчувала жагу іншої сторони.

Проте в останню мить альфа зуміла стриматися.

Ґу Дзюньвань знала, що зараз не час для зайвих думок; вона знову підготувала шприц із блокатором, повернулася до альфи, що важко дихала, і промовила: «Підійди».

Шень Хань мовчки підійшла, і саме хотіла щось сказати, як почула продовження: «Нахили голову трохи нижче».

Раніше Ґу Дзюньвань не здавалося, що інша сторона набагато вища за неї.

Тільки зараз вона помітила, що та вища за неї майже на пів голови.

Коли Ґу Дзюньвань обійшла Шень Хань, щоб зробити ін’єкцію в залозу, у неї раптом виникло відчуття, ніби вона проводить обряд коронації.

Усе знову заспокоїлося.

Лише накопичені в повітрі запахи кедра та холодної сливи свідчили про ту двозначність, що панувала в кімнаті до цього.

Шень Хань рівно сіла на дивані, наче учениця, що накоїла лиха й тепер непокоїться.

Вона потеребила край свого одягу, дивлячись у спину жінки, що прибирала аптечку: «Я обіцяю тобі, що більше ніколи так не вчиню!»

Ґу Дзюньвань зачинила маленькі скляні дверцята шафки й тихо озвалася: «Угу».

Кінчики її вух, приховані чорним волоссям, чомусь несамовито горіли.

Шень Хань, звісно, не бачила цих дрібних змін.

Вона вирішила, що раз реакція іншої сторони така стримана, то та напевне відчуває до неї огиду.

Щиро кажучи, хіба може комусь не бути огидним той, хто намагався застосувати силу?

«Може... мені написати тобі розписку з обіцянкою?»

Почувши це, Ґу Дзюньвань не знала, чи їй гніватися, чи сміятися.

Вона повернулася, золотаві очі зустрілися з поглядом на дивані, і вона промовила: «І що ж ти збираєшся написати в цій розписці після слів "якщо наступного разу я знову так вчиню, то..." ?»

«То...» — Шень Хань забігала очима і непевним голосом запитала: — «Тоді дозволю тобі теж вкусити мене один раз?»

Ґу Дзюньвань: «...»

Я ж не альфа!

……

Шень Хань відчула полегшення від того, що протягом наступних кількох днів спілкування Ґу Дзюньвань не стала навмисно віддалятися від неї.

Хоча вона не знала, чи це інша сторона вже вибачила їй, чи то просто змушена так поводитися через нинішню ситуацію.

Але в будь-якому разі, цього було достатньо, щоб її серце сповнилося радості.

Саме тоді, коли між різними силами вирували приховані течії.

Ґу Дзюньвань нарешті дочекалася слушного моменту для прориву.

Можна сказати, що їхня підготовка була дуже поспішною, проте це був їхній єдиний шанс утекти з місця домашнього арешту.

Цієї ночі весь готель зазнав раптової електромагнітної завади.

Відеоспостереження вимкнулося, електронне обладнання повністю вийшло з ладу.

Під проводом агента Ма Хаою Ґу Дзюньвань та Шень Хань успішно перебралися до транспортного складу поруч із готелем.

Інші п’ятеро членів бойової групи вже були готові до виступу.

Побачивши прихід Ґу Дзюньвань, усі разом із гучним звуком «па» віддали їй військову честь.

Шень Хань мовчки спостерігала за цими незнайомими бійцями.

Там були чоловіки та жінки, альфи та бети.

До того як їх залучили, усі вони були звичайними «робочими мурахами» у величезній армії трудящих.

А тепер вони збиралися кинутися в бій за свою віру, не шкодуючи власного життя.

Усі знали, що це операція, де шансів вижити — один на десять.

Проте ніхто не відступив.

Із відкриттям механізму в підлозі складу перед очима присутніх одразу з’явився малий фрегат.

Це був новий тип малого бойового корабля, здатний вмістити близько 10 осіб.

Швидкий у польоті та маневрений.

Для нинішньої групи Ґу Дзюньвань це був чи не найкращий вибір.

Вона вже налагодила зв’язок зі своїми колишніми підлеглими.

Щойно вони зможуть успішно перетнути кордон Сіньлі, ініціатива знову перейде до її рук.

Від складу до найближчої лінії кордону було лише кілька тисяч лі.

Зі швидкістю фрегата туди можна дістатися по прямій за 15 хвилин.

Звісно, Тигрова Гвардія Сіньлі не була декорацією.

Щойно фрегат підніметься в повітря, негайно розпочнеться погоня.

Ґу Дзюньвань сіла в командирській рубці, пристебнула ремені безпеки й прийняла електронний пристрій, поданий Ма Хаою.

Вона буде повністю керувати курсом фрегата та способом ведення бою.

Шень Хань сиділа неподалік ліворуч від неї; дивлячись на імператрицю, яка спокійно почала віддавати накази, вона відчула, як серце калатає від захвату.

Сьогодні Ґу Дзюньвань не вдягала ту помітну білу військову форму.

На ній була чорна сорочка такого ж фасону, як і у Шень Хань; цупкий шкіряний ремінь ідеально підкреслював лінію талії, а тонкі щиколотки були щільно охоплені військовими черевиками — вся вона виглядала водночас рішучою та звабливою.

Шень Хань обережно контролювала своє дихання.

Проте феромони, що вирвалися на волю, видали її нинішнє хвилювання.

Тільки-но Ґу Дзюньвань віддала наказ на зліт, як її огорнув легкий аромат кедра.

Краєм ока вона бачила, як одна «дурненька альфа» крадькома позирає на неї, наче дитина, що ховає голову під крило.

Вона злегка кашлянула, проте погляд іншої сторони не став менш пильним.

Не маючи іншого вибору, імператриця-командувач була змушена трохи повернути голову і запитати про очевидне: «Ти взяла всю підготовлену для тебе зброю?»

Подих із ароматом холодної сливи торкнувся обличчя, і в Шень Хань перехопило дихання.

Вона квапливо поплескала по кобурі на поясі й пробурмотіла: «Взяла, взяла».

Цієї миті Ма Хаою раптом висунувся і, дивлячись на Шень Хань так, ніби чекав похвали, підхопив: «Шефе, це найновіша модель пістолета! Нехай вас не обманює його маленький розмір, він неймовірно потужний!»

……

Як і очікувала Ґу Дзюньвань, не встиг їхній фрегат пролетіти й сотні лі, як його оточила ціла ескадрилья винищувачів.

Ґу Дзюньвань зосереджено вставилася в червоні цятки, що мигтіли на електронному пристрої.

Команди почали надходити одна за одною, чітко й злагоджено.

Цей самотній фрегат був схожий на найпрудкішого дельфіна в океані нічного неба.

Користуючись швидкістю, рельєфом та перешкодами повітряних потоків, він раз по раз проривався крізь оточення зграї тигрових акул.

Змушуючи цих лютих хижаків розгублено метатися й нарікати один на одного.

Зрештою фрегат зник у хмарах.

На даху напівзруйнованої вежі він безпечно висадив Ґу Дзюньвань та інших за поріг люка.

Пілот та його помічник вишикувалися біля виходу, віддавши імператриці урочисту військову честь.

Вони повернуться в кабіну й продовжать політ, щоб відволікти увагу й гарантувати, що їхні товариші зможуть провести імператрицю за другим маршрутом — суходолом через кордон двох країн.

Це була заздалегідь визначена стратегія.

Усе прощання пройшло швидко й без жодного звуку.

Після того як фрегат зник у нічному небі, Ма Хаою став попереду як авангард.

Загін мав пройти крізь покинуте містечко, щоб дістатися місця зустрічі, погодженого з підкріпленням.

Група мовчки рухалася вперед, але коли вони повернули за ріг вулиці, два промені прожекторів раптово спалахнули, миттєво подовживши тіні шістьох людей на землі.

У сліпучому світлі розмашистим кроком вийшов підполковник гвардії Ке Цінь.

Його очі без жодного сорому впилися у витончену постать Ґу Дзюньвань, і він засміявся: «Ваша Величносте, мені справді пощастило: за один місяць я зможу забрати Вас двічі».

Ґу Дзюньвань не встигла вимовити й слова, як м'яка долоня потягнула її собі за спину.

Аромат кедра пронісся біля вуха, розвіявши дискомфорт від слів Ке Ціня.

Шень Хань, ідучи проти світла, повільно вийшла вперед, за закочуючи рукави прямо назустріч Ке Ціню.

«Ти хто такий, щоб патякати? Забрати її? Ти цього не вартий!»

Тиск альфи рангу S змусив Ке Ціня на мить зупинитися.

Але він швидко опанував себе, розім'яв шию, від чого почувся хрускіт кісток, схожий на вибухи бобів.

«А ти тоді хто така? Якщо в тебе вистачить сміливості, давай потягаємося!»

Поки вони говорили, двоє розлючених альф підійшли впритул один до одного.

Довівши і без того напружену атмосферу до крайньої межі.

І саме в цей момент.

Шень Хань зі швидкістю блискавки ковзнула долонею по боці, однією рукою пересмикнула затвор і впритул випустила в чоловіка перед собою чотири кулі поспіль.

Ке Цінь ще тільки прораховував у голові швидкість і силу, на яку здатна альфа рангу S.

Його груди та горло вже були прошиті кулями, що оберталися.

Він зрозумів, що його ввело в оману те недавнє закочування рукавів.

Але вже було надто пізно!

---------(Перекладач має що сказати)---------

Як напружено…!