Розділ 89 — Нечисте сумління

Вілла, де відпочивала попередня Імператриця, не мала особливого сучасного вигляду.

Краєвид, у якому химерне каміння мальовничо перепліталося з озерною гладдю, викликав стійке відчуття старовинного класичного саду.

Більшість будинків на території садиби мали лише два поверхи, без жодних ліфтів.

А між самими будівлями не було встановлено суворих пропускних пунктів.

Але якщо хтось думає, що тут погана безпека, то він помиляється.

Землі навколо резиденції колишньої правительки в радіусі трьох кілометрів вважалися закритою зоною особливого режиму.

Якщо будь-який автомобіль чи людина не вносилися до системи допуску на поточний день, тривожні сирени зчиняли ґвалт ще задовго до наближення до будівель.

Лише родина попередньої Імператриці, її особисті доглядальниці, дворецький та лічені довірені особи мали право вільно заходити й виходити звідси.

Шість представницьких автівок плавно зупинилися у визначеному секторі біля вілли.

Усі бійці гвардії першими вийшли назовні й стали струнко по периметру, щомиті охороняючи життя обох володарок.

Якби це було в минулому, Ґу Дзюньвань нізащо не тягла б до власного дому таку силу-силенну охорони.

Проте зараз обставини склалися надто непрості, тому вона не сміла виявляти бодай краплину легковажності.

Поруч із Ґу Ювей ішло восьмеро людей.

Окрім її помічника Чи Сюена, решта були бійцями охорони в польовому камуфляжі.

Чи Сюен вибрався з переднього пасажирського сидіння й попрямував назад, аби відчинити дверцята своїй начальниці.

Його погляд раз у раз крадькома косив у бік іншої адміністративної машини.

Відтоді як під час візиту до зони лиха його придушило хвилею феромонів Шень Хань, він досі відчував перед нею тваринний острах.

Дізнавшись сьогодні, що та теж супроводжує Її Величність, він мало не благав начальство відпустити його у відгул, аби тільки втекти звідси.

У цю хвилину Чи Сюен не на жарт нервував.

Він чудово розумів, що суперниця навряд чи розпускатиме кулаки на рівному місці, проте психологічної травми позбутися не так уже й просто.

Це почуття нагадувало страх людини, яка ледь не потонула й тепер від одного виду річки чи моря мимоволі згадує пережитий жах.

Помітивши, що та капітанка гвардії на ім'я Шень Хань навіть не глянула в його бік, Чи Сюен нарешті полегшено перевів подих.

Але наступної миті він зауважив дещо дивне.

Ця грізна альфа... вона теж наче нервує?

У голові Чи Сюена запанував суцільний безлад: він ніяк не міг второпати, звідки в неї взялося це тремтіння.

Крадькома озирнувши інших членів команди Її Величності, помічник спантеличився ще дужче.

"Дивно, дуже дивно. Інші гвардійці Її Величності виглядають так, ніби на свято приїхали".

"Чому ж саме ця капітанка Шень стоїть із таким напруженим обличчям?"

Питанням у голові помічника командувачки Півночі не судилося знайти відповіді.

Коли обидві очільниці вийшли з машин, уся група попрямувала вглиб подвір'я вілли.

Охоронці Ґу Дзюньвань були вдягнені в однакові чорні класичні костюми, тоді як люди Ґу Ювей — у сірий камуфляж.

З обох боків крокували статні й завзяті добірні альфи, і навіть звичайна хода пліч-о-пліч випромінювала залізну, сувору міць.

Неподалік за цим спостерігали кілька слуг, які роками доглядали віллу; їхні серця наповнилися розчуленням і радісним трепетом.

Це ж панна Дзюньвань повернулася додому!

Треба негайно передати на кухню, щоб наготували побільше її улюблених страв.

Зимове сонце вигравало особливим, лагідним сяйвом.

Золотавий ореол огортав усю садибу приємним теплом, а промені зовсім не сліпили очей.

Щойно сестри порівнялися з відкритим садом перед головним будинком, як назустріч із дверей вийшла їхня альфа-матір.

Тан Юцай була вбрана в білий вовняний гольф під горло та чорне суконне пальто; витончені риси обличчя дихали вишуканістю й шляхетністю.

Ідеальна постава робила кожен її рух сповненим благородної невимушеності.

Проте коли Шень Хань помітила, як учителька Тан кинула на неї багатозначну, сповнену прихованого змісту посмішку, її серце раптом пішло в п'яти.

Особливо коли вона побачила, як Тан Юцай стала поруч із Ґу Ювей і заговорила з нею.

У пам'яті альфи немов вихором закрутилися давні спогади.

Ось вона повертає голову до Тан Юцай і діловито цікавиться, якій відкидній чи розсувній кришці труни та віддає перевагу.

Ось її кулак із розмаху влітає Тан Юцай прямісінько в живіт.

Ось вона валить на землю Ґу Ювей так, що в тієї розпухає половина обличчя.

А ось Ґу Ювей шепелявить через вибитий передній зуб.

Що довше Шень Хань крутила це в голові, то сильніше її спину заливало холодним потом.

«Іди, Цяньцьов чекає на тебе в кабінеті», — мовила Тан Юйцай.

Почувши ці слова, Ґу Дзюньвань ледь схилила голову на знак згоди.

Вона повернулася, коротко віддала два розпорядження Сю Джао, крадькома підморгнула своїй альфі й сама пішла до будинку.

Попередня Імператриця бажала поговорити з нинішньою володаркою віч-на-віч, тому заходити за нею не мав права ніхто.

У цю мить Ґу Ювей раптом розвернулася й ледь схилила голову перед Шень Хань та Нін Сі.

«Того дня ми розійшлися надто поспіхом, і я так і не встигла до пуття подякувати вам обом».

З цими словами вона спершу перевела погляд на Нін Сі: «Твоє поранене плече вже не турбує?»

Нін Сі випростала спину, карбуючи статутну відповідь: «Дякую за турботу, командувачко! Рана давно загоїлася!»

Ґу Ювей кивнула й подивилася на Шень Хань.

«Ти... тобі недобре?»

Вона збиралася висловити свою вдячність якомога урочистіше, проте не встигла вимовити й речення, як помітила важку краплю поту, що скотилася зі скроні Шень Хань.

Вона вже чула, що вранці під час наради біля зали знепритомніла якась гвардійка.

Тож першою думкою Ґу Ювей було: невже охорона Ґу Дзюньвань почала хворіти одна за одною?

Шень Хань підняла руку й квапливо витерла щоку.

Вона ще не встигла виправдатися, як Тан Юцай, чиї очі й брови були разюче схожі на риси Ґу Ювей, перервала їхню розмову:

«Ювей, не стійте тут, на вітрі. Погода сьогодні чудова, посидь зі мною в саду, попий чаю».

Щойно пролунали ці слова, як біля дерев'яного столу посеред двору заходилися поратися слуги.

Оскільки мати подала голос, Ґу Ювей не стала розводити балачки з Шень Хань.

Вона наказала помічникові подати планшет і, чекаючи на окріп, заходилася переглядати службові документи.

Бійцям обох підрозділів охорони сідати за стіл, ясна річ, не належало.

Люди Північного округу вишикувалися за спиною своєї командувачки неподалік.

А Шень Хань відвела своїх гвардійців трохи далі й стала строєм в іншій частині подвір'я; поруч із нею стояла Сю Джао, яка так само не мала права сідати.

Тан Юцай щойно опустилася на стілець, як одразу взялася до телефона.

На довгому столі смарагдове чайне листя витанцьовувало в окропі, розливаючи по подвір'ю тонкий свіжий аромат.

У кишені Шень Хань раптом завібрував службовий телефон, сповіщаючи про повідомлення.

Вона стояла рівно, опустивши очі долу, і навіть не думала витягати слухавку.

На посту вона ніколи не відволікалася на екран: якби хтось мав термінову справу, то набрав би голосовим викликом, а не надсилав повідомлення.

До того ж попереду сиділа теща, і залишати враження ледариці, яка байдикує на службі, зовсім не хотілося.

Коли вібрація в кишені Шень Хань стихла, телефон у руках Сю Джао миттєво відгукнувся тремтінням.

Вона служила особистою помічницею володарки й мусила реагувати на будь-який зв'язок по роботі.

Сю Джао намагалася рухатися якомога непомітніше; ковзнувши поглядом по екрану, вона з подивом побачила, що пише сама Тан Юцай!

Рядок на заблокованому екрані був коротким: [Змусь її відповісти мені.]

Сю Джао на мить заклякла, але вмить усе збагнула.

Вона стояла просто поруч із Шень Хань і чудово чула кілька дзижчань у її кишені.

Не зронивши й звуку, помічниця штовхнула альфу ліктем під бік.

Коли Шень Хань спантеличено повернула голову, Сю Джао ледь хитнула своїм телефоном і виразним поглядом показала на її кишеню.

Зрозумівши натяк, Шень Хань негайно витягла свій апарат.

Опустивши очі на екран, вона ледь не вирячила очі від шоку.

Тан Юцай: [Чого це ти сьогодні не кличеш мене татом?]

[Як воно — супроводжувати Сяо Вань до рідного дому?]

[Сумління замучило? Я бачу, як у тебе піт градом із чола котиться.]

Шень Хань поспіхом набрала відповідь: [Мамо! Ваш маєток такий величезний і гарний!]

[То ось де Дзюньвань виросла? Справжнє благословенне місце!]

Побачивши слово «Мамо», Тан Юйцай мало не виплюнула ковток щойно налитого чаю.

Проковтнувши гарячий напій, вона зберегла кам'яний спокій на обличчі, але пальці затарабанили по екрану зі скаженою швидкістю:

Т. [Не думай, що підлизавшись солодкими словами, вийдеш сухою з води! Кажи правду: ти ж навмисне вибила зуба Ювей, га?]

Ш. [Та ви що, та ви що! Я ж така боягузка, хіба я посміла б таке вчинити? Обставини були критичні, от і сталася ця прикра випадковість!]

Т. [Хм! Ти викрав одного члена нашої родини та побив двох інших. Не думаю, що у цьому світі є хтось зухваліший за тебе!]

Шень Хань дивилася на повідомлення вчительки Тан, відчуваючи, як паніка підступає до горла, і не знаючи, що відписати далі.

На щастя, Тан Юцай просто хотіла полоскотати їй нерви й не стала роздмухувати тему.

Зрештою, життя обох її доньок урятувала саме Шень Хань, ризикуючи власною головою.

У душі вона була вдячна їй понад усе на світі, тож хіба могла серйозно гніватися?

Окрім бажання перекинутися парою слів із альфою своєї доньки, Тан Юцай до смерті кортіло дізнатися інше: на якій стадії зараз їхні стосунки?

Розпитувати про таке власну доньку було якось незручно, та й прямо спитати альфу теж язик не повертався.

Тому Шень Хань із тривогою спостерігала, як учителька Тан за столом насуплює брови, строчить довгі речення, а потім різко стирає їх до літери.

Знову набирає текст — і знову видаляє все начисто.

Серце Шень Хань затріпотіло біля самого горла.

"Яка тема вас так засмучує?! Тату, просто перейди до суті! Усе це вирізання та редагування б'є мене по серцю!"

Зрештою Тан Юцай знайшла максимально обтічне формулювання: [Сяо Вань лишалася ночувати в твоїй квартирі?]

Шень Хань трохи поміркувала й чесно відповіла: [Лише раз. В інші дні ми суворо стежимо за часом і ніколи не заграємося допізна.]

Єдиний раз, коли Ґу Дзюньвань ночувала в помешканні Шень Хань, стався тоді, коли правителька побачила запис із камери, де в Шень Хань стріляли.

Тоді вона була на межі нервового виснаження, тому Сю Джао й відвезла її до квартири капітанки.

І тієї ночі Шень Хань просто просиділа біля ліжка до світанку, не дозволивши собі жодного зайвого дотику.

Проте Тан Юцай цих подробиць не знала.

Глянувши на екран, вона відчула, як тиск стрімко поповз угору.

Лише раз? В інші дні? Заграємося?!

Тим часом за спиною Ґу Ювей охоронці з подивом переглядалися, позираючи на капітанку Шень, яка не зводила очей із телефона.

«Вона що, з глузду з'їхала? Цілий капітан, а на посту весь час строчить повідомлення!»

«Отож-бо, і помічниця поруч навіть зауваження не зробить. Це ж садиба колишньої Імператриці, її супутниця життя сидить просто перед ними!»

«Якщо це дійде до Її Величності, авторитету це точно не додасть. Дрібниці вирішують усе, а ця капітанка Шень ще надто молода й недосвідчена».

------(Перекладач має що сказати)------

(づ｡◕‿‿◕｡)づ