Розділ 90 — Мамо! Ви така чудова!

Резиденція колишньої Імператриці, кабінет.

Завдяки роботі системи опалення на всій віллі постійно підтримувалася затишна й тепла атмосфера.

Здоров'я Ґу Цяньцьов завжди було слабким, тому навіть у добре прогрітій кімнаті її ноги вкривав плед.

Хоч зустріч нової та колишньої правительок відбувалася в робочому кабінеті, атмосфера анітрохи не була напруженою.

Ґу Дзюньвань сиділа на дивані, лагідно схиливши голову на плече своєї матері, і довго мовчала.

Тонкі пасма волосся спадали з-за вух на білосніжні, мов нефрит, щоки.

Кілька темних локонів торкалися її пухких червоних губ, додаючи образу вишуканої жіночності.

Вона була разюче схожа на свою омега-матір.

Проте в порівнянні з Ґу Цяньцьов риси Ґу Дзюньвань здавалися дещо молодшими.

Зрештою, Ґу Цяньцьов вже була матір'ю.

Та внутрішня велич і грація, викристалізувані роками випробувань, були дарунком самого часу.

Ґу Цяньцьов з ніжністю гладила довге волосся доньки.

Дивлячись на неї, вона немов бачила себе в молоді роки.

«Сяо Вань, ти чудово справляєшся, не тисни на себе занадто сильно».

Якби це було раніше, почувши схвалення матері, Ґу Дзюньвань неодмінно щиро зраділа б.

Але зараз струни її душі ніяк не могли розслабитися.

У її голосі, який зазвичай звучав чисто й сповнено внутрішньої сили, зараз пробилася легка невпевненість:

«Матінко, чимало північних посадовців раніше присягали мені на вірність, але щойно стався заколот, вони миттєво перекинулися на бік Ювей. Можливо, це я припустилася помилок у керуванні справами?»

Ґу Цяньцьов заправила пасмо волосся доньки за вухо й рівним голосом промовила: «Це не твоя провина».

«У більшості випадків, коли люди постають перед доленосним вибором, на терезах зрештою лежить банальна вигода».

«У цьому сенсі ніхто не може бути винятком — ані ти, ані я».

Трохи поміркувавши, Ґу Дзюньвань виклала матері всі результати свого розслідування та висновки:

«Супротивник, який ховається за лаштунками, доклав руку як до замаху на вас, так і до нападу на Ювей. Розстановка сил та вогнева міць були розраховані на знищення, а не на взяття в полон».

«Їхня мета, найімовірніше, полягала в тому, щоб розпалити повномасштабну війну між Північчю та Півднем».

«Зараз мене дещо бентежить: якщо таємні ляльководи та ті, хто допомагав Ювей прийти до влади, — це одні й ті самі люди, то їхні вчинки на початку й наприкінці цілком суперечливі».

«Вони доклали стільки зусиль, аби спровокувати переворот, а тепер самі ж намагаються розтрощити цей результат. Я ніяк не збагну: чого вони цим прагнуть?»

Ґу Цяньцьов замислено відповіла:

«У своїх розрахунках ти випустила з уваги один варіант, тому картина здається тобі суперечливою».

«А що, як їхньою справжньою метою від самого початку було занурити всю Федерацію в суцільний хаос і міжусобиці?»

«Саме тому, що ти дивом уціліла й започаткувала роздільне правління Півночі та Півдня, очікуваного ними кривавого безладу так і не сталося».

Завдяки підказці матері окремі розрізнені зачіпки в голові Ґу Дзюньвань почали складатися під зовсім іншим кутом.

Хоч хмари ще не розсіялися остаточно, вона отримала вирішальний напрямок для роздумів.

Зрештою Ґу Цяньцьов змінила тему й з усмішкою подивилася на доньку, що тулилася до неї: «Розкажеш мені про свою альфу?»

Схоже, не очікуючи, що мати раптом запитає про Шень Хань, Ґу Дзюньвань почервоніла до кінчиків вух, не знаючи, з чого почати.

Повагавшись секунду-другу, вона тихо мовила: «Вона особлива, єдина у своєму роді. Поруч із нею мені дуже затишно, а коли вона поряд, здається, що жодні труднощі не страшні».

У цих кількох словах Ґу Дзюньвань не вживала гучних хвалебних фраз.

Проте Ґу Цяньцьов відчула безмежну ніжність і глибоку довіру своєї доньки до цієї альфи.

Вона на мить завагалася й із цікавістю перепитала:

«Але чому я чула, що часом у неї буває досить запальна вдача?»

Зачувши це, Ґу Дзюньвань миттю випросталася.

У золотавих очах майнула рідкісна квапливість:

«У неї дуже добрий характер! Вона ніколи не сказала мені жодного грубого слова».

Ґу Цяньцьов лукаво кліпнула очима й посміхнулася:

«Ти вже починаєш захищати?»

Біле, мов нефрит, обличчя Ґу Дзюньвань умить спалахнуло рум'янцем.

Вона опустила очі й з удаваним докором стиха промовила:

«Матінко...»

«Гаразд-гаразд, годі з тебе кепкувати», — Ґу Цяньцьов взяла порцелянову чашку, підняла кришечку, надпила ковток особливого цілющого відвару й додала: — «Поклич її сюди, я хочу познайомитися».

Ґу Дзюньвань розуміла, що за такого раптового візиту матір неодмінно забажає побачити Шень Хань, тож анітрохи не здивувалася й негайно набрала Сю Джао.

На подвір'ї, просто неба.

Сю Джао, завершивши розмову, підійшла разом із Шень Хань до столу, де сиділа Тан Юцай.

«Учителько Тан, Її Величність просить нас із капітанкою Шень піднятися до кабінету».

Тан Юцай, ясна річ, знала, що її дружина хоче поговорити з Шень Хань.

Вона підвела погляд на альфу з напруженим обличчям і цілком байдуже кинула:

«Ідіть».

Сказавши це, вона знову втупилася в екран власного телефона.

Пальці швидко забігали по клавіатурі, надсилаючи повідомлення в чат із Шень Хань: [Омега-мати Сяо Вань дуже сувора, тому ти не можеш бути такою невимушеною, як зі мною!]

Шень Хань саме щосили намагалася підбадьорити себе й розслабитися.

Але щойно вона глянула на повідомлення від Тан Юцай, як її нерви напружилися ще дужче.

Щойно вони переступили поріг будинку, як слуга вже вийшов уперед, щоб провести їх.

Біля дверей кабінету слуга вклонився й пішов геть.

Сю Джао стала біля стіни й з посмішкою глянула на високу струнку альфу:

«Щойно Її Величність передала: заходиш сама».

Шень Хань кивнула й підняла руку, стукаючи у двері.

Вона подумки переконувала себе: №Не бійся, не бійся, Дзюньвань теж усередині; якщо буде щось важливе, вона обов'язково підкаже!№.

Двері швидко відчинилися зсередини.

Щойно Шень Хань побачила Ґу Дзюньвань, її очі миттєво засяяли.

Кабінет був просторим; зайшовши, Шень Хань не наважувалася роззиратися на всі боки, слухняно йдучи слідом за своєю омегою вглиб кімнати.

З певної відстані вона вже побачила жінку, яка сиділа на дивані для гостей.

На ній був такий самий гольф під горло, як і на Тан Юцай, а сама постать здавалася дещо тендітною.

Вона спокійно сиділа на краєчку дивана, усім своїм виглядом випромінюючи лагідність і шляхетність.

Поки Шень Хань із цікавістю розглядала легендарну колишню правительку, Ґу Дзюньвань тихо прошепотіла:

«Поговори з матінкою, а ми з Сю Джао поки владнаємо кілька справ у сусідній кімнаті».

Сказавши це, Ґу Дзюньвань зібралася вийти.

Хоч їй і хотілося залишитися поруч зі своєю альфою, залишити їх наодинці було особистим бажанням матері, якому вона не могла перечити.

Шень Хань охопила паніка, і вона квапливо схопила омегу за тонку долоню.

Зупинивши її, вона так і не змогла видавити жодного слова.

Ґу Дзюньвань чудово розуміла, які страхи вирують у душі її альфи.

Вона вільною рукою лагідно погладила її по долоні й підбадьорливо глянула у вічі.

Ґу Цяньцьов, спостерігаючи за їхніми сповненими ніжності перегляданнями, ледь стримала посмішку.

№Це що за драма?№

№Я ж не люта свекруха, яка збирається розбивати закохані серця№.

Коли Ґу Дзюньвань вийшла, Шень Хань залишилася стояти на місці, почуваючись вкрай ніяково.

Дивлячись на жінку на дивані, яка на сімдесят відсотків нагадувала її дівчину, вона раптом збагнула, що проґавила найголовніше:

Як саме до неї звертатися?!

Теща? Мама? Чи вчителька Ґу?

А-а-а-а! Вона ж зовсім забула спитати про це Дзюньвань!

У цю мить Ґу Цяньцьов озвалася першою:

«Підійди, сідай, чого стоїш».

Шень Хань слухняно відповіла, зробила кілька кроків уперед і сіла навпроти Ґу Цяньцьов на безпечній відстані.

Це була перша зустріч Ґу Цяньцьов з альфою своєї доньки.

Раніше вона бачила її на відео та фотографіях, проте зблизька та виглядала навіть молодшою, ніж на знімках.

Альфи S-рангу мали купу вроджених переваг: зовнішність, стать, відмінні фізичні дані та залізну рішучість.

Такі люди народжуються лідерами.

Але це також породжує пихатість і жагу до домінування.

Проте в Шень Хань Ґу Цяньцьов не відчула ані краплі зарозумілості чи тиску.

Її лагідна та скромна поведінка швидше нагадувала зразкову студентку університету.

Ґу Цяньцьов навіть здалося, що за першим враженням ця дівчина радше скидається на омегу, ніж її власна донька.

«Дякую тобі за все, що ти зробила для Дзюньвань. Те, що вас викликали сюди так раптово, було потрібно, аби не привернути завчасної уваги шпигунів; сподіваюся, це не завдало тобі клопоту».

Голос Ґу Цяньцьов був трохи глибшим, ніж у Ґу Дзюньвань, із приємною оксамитовою м'якістю.

Відчувши, що її теща насправді лагідна й привітна, Шень Хань миттєво відпустило.

Вона квапливо відповіла:

«Піклуватися про Дзюньвань — це мій прямий обов'язок, вам зовсім не варто дякувати».

Сказавши це, вона винувато подивилася на жінку перед собою: «Просто ми так поспішали сюди, що я навіть не встигла взяти подарунки для вас та вчительки Тан, хоча приготувала їх ще в Південному окрузі».

Темні, ясні очі альфи випромінювали таку чистоту й щирість, що серце Ґу Цяньцьов сповнилося задоволенням.

Вона лагідно всміхнулася й мовила:

«Нічого страшного, твоя присутність — уже найкращий подарунок для нас».

Почувши таку похвалу від тещі, Шень Хань розцвіла від щастя:

«Мамо! Не хвилюйтеся, я берегтиму Дзюньвань понад усе на світі!»

Ґу Цяньцьов, яка саме зробила ковток із порцелянової чашки, зачувши це «Мамо», мало не виплюнула ліки назад.

Колишня правителька, яка вже багато років уміла бездоганно тримати обличчя, раптом посміхнулася з украй кумедним виразом.

Тепер вона нарешті зрозуміла, чому донька називала цю альфу особливою.

«Які страви ти любиш? Залишайся сьогодні на вечерю».

Почувши слова Ґу Цяньцьов, Шень Хань розтанула від радості.

Це знайомство з батьками виявилося зовсім не таким страшним, як вона уявляла!

Учителька Тан щойно так залякувала її, а мама насправді ж зовсім не сувора!

Раптом щось згадавши, вона квапливо звернулася до Ґу Цяньцьов:

«Молодша сестра ще не знає про наші стосунки з Дзюньвань».

Ґу Цяньцьов м'яко всміхнулася: «Тоді ми не кликатимемо її. Я зараз знайду для неї якесь доручення й відправлю з дому».

Шень Хань аж засяяла від захвату: «Мамо! Ви така чудова! Я зовсім не перебірлива в їжі: ви просто накажіть кухарям приготувати більше улюблених страв Дзюньвань. Вона останнім часом під таким сильним тиском, що аж схудла!»

------(Перекладач має що сказати)------ Ґу Ювей: ….