Розділ 91 — Чесати п'яти через чоботи

Коли четверо членів монаршої родини зібралися за вечерею, навколо не було жодного слуги.

А в цій «родині з чотирьох осіб» місце Ґу Ювей посіла Шень Хань.

Зараз Шень Хань сиділа поруч зі своєю дівчиною і краєм ока спостерігала за тим, як обідають дві омеги за цим столом.

Вона мимоволі думала: "Дзюньвань схожа на маму не лише зовнішністю, але й манери за столом у них однакові точнісінько до дрібниць".

Ще від першої зустрічі з Ґу Дзюньвань Шень Хань полюбляла крадькома споглядати, як та їсть.

Для неї це було особливою естетичною насолодою.

Ґу Дзюньвань трималася за їжею надзвичайно вишукано, але це не виглядало штучним слідуванням заплутаним і безглуздим правилам етикету.

Це був природний відбиток внутрішнього спокою та виховання — шляхетність, що йшла з самої глибини душі, мов пахощі дикої орхідеї.

Лише тепер Шень Хань усвідомила, наскільки сильно ця витонченість Ґу Дзюньвань успадкована від її матері.

Хоча й справді: тільки в такому середовищі могла вирости настільки благородна красуня.

З цими думками Шень Хань не втрималася й підвела очі на Тан Юцай.

Правду кажучи, у двох альф за цим столом теж було чимало спільного.

Жодна з них не мала за плечима підтримки впливових родинних кланів, але обидві змогли пробитися крізь натовпи суперників і стати єдиними для правительок двох поколінь.

Коли погляд Шень Хань зупинився на Тан Юцай, вона раптом помітила, що та дивиться прямісінько на неї.

Угледівши знайому посмішку на вустах учительки Тан, Шень Хань миттєво відчула, як затерпла шкіра на голові.

Вона ж чудово пам'ятала: щоразу, коли ця пані замишляла якусь капость, на її обличчі з'являлася саме така «демонічна усмішка»!

Шень Хань хутко відвела погляд і зосереджено втупилася у два суцвіття цвітної капусти у своїй тарілці.

Вона розглядала їх так пильно, ніби намагалася розгадати таємну структуру цих овочів.

Саме в цю мить поруч пролунав тихий голос Ґу Дзюньвань:

«Чому ти так мало їси? Страви не до смаку?»

Ніжний і мелодійний голос омеги полився лагідно й плавно, наче зимове термальне джерело, торкаючись слуху альфи.

Кінчики вух Шень Хань, що визирали з-під волосся, умить спалахнули червоним.

Вона ледь помітно похитала головою:

«Ні-ні, усе дуже смачно».

Ґу Дзюньвань розуміла, що її альфа просто соромиться, тому поклала до її тарілки два шматочки копченої яловичини.

Трохи подумавши, вона підвелася й налила для неї піалу бульйону з реберець.

Юшка була прозорою та наваристою, а м'ясо на реберцях — пружним і соковитим.

Один лише вигляд викликав шалений апетит!

Тан Юцай дивилася на це з легкими заздрощами в душі.

Донька виросла — і тепер бачить лише власну альфу.

А от Ґу Цяньцьов відчувала глибоке полегшення.

Кілька років тому вона постійно переймалася: що ж робити, якщо донька так і не знайде собі альфу до душі?

Свого часу стільки гідних альф і прямо, і натяками виказували своє захоплення Ґу Дзюньвань.

Але жоден так і не досяг успіху.

Тепер, дивлячись, як щиро її донька кохає альфу поруч, Ґу Цяньцьов відчула, як важкий камінь нарешті впав із її серця.

Колишня правителька ледь перевела погляд на Шень Хань.

Побачивши, як та з палаючими вухами старанно гризе реберце, вона мимоволі ледь помітно посміхнулася.

А ця альфа справді зовсім невинна!

……

О восьмій вечора кортеж Ґу Дзюньвань повернувся до готелю «Біла чапля».

Готель не закривали для інших пожильців.

Проте заходи безпеки та перевірки на вході посилили в кілька разів.

Особливо на поверсі Її Величності: кожного працівника обслуги неодмінно супроводжували озброєні гвардійці.

Уся питна вода та їжа надходили за спеціальним протоколом постачання, не залишаючи нікому шансу підсипати отруту.

У президентському люксі знову зібралася ранкова довірена група.

Дзян Сіньюе теж була тут і найперше поспішила вибачитися перед усіма:

«Ваша Величносте, шановні колеги, моя сьогоднішня невдача з виявленням пробудженого в залі — це суто моя службова помилка, мені дуже шкода».

«Коли я вже втрачала свідомість, я чітко відчула, що коливання цієї людини були зовсім поруч».

Ґу Дзюньвань навіть не думала докоряти їй:

«Не варто картати себе. Битва, яка на нас чекає, не вирішиться за один день. Я хочу, щоб кожен із вас спочатку подбав про власну безпеку, і лише потім оголював клинок перед ворогом».

Зробивши паузу, вона уважно поглянула на обличчя Дзян Сіньюе: «Як ти почуваєшся? Тобі потрібен день чи два на відпочинок?»

Зараз, коли кожна хвилина була на вагу золота, Дзян Сіньюе не могла дозволити собі байдикувати так довго.

Вона квапливо відповіла: «Ваша Величносте, зі мною все гаразд. Це була звичайна непритомність через вичерпання ментальних сил, після міцного сну все мине».

Усі присутні ще коротко відзвітували про свої напрямки, після чого двоє чоловіків середнього віку першими залишили номер.

Шень Хань неквапливо підвелася й крадькома подала знак Сю Джао.

Сю Джао глянула на неї, а потім безпорадно підійшла до Дзян Сіньюе:

«Її Величність наказала лікарю приготувати для вас засіб для відновлення сил, ходімо зі мною».

Дзян Сіньюе вже давно через думки Шень Хань знала про їхній роман із правителькою.

Тому, почувши слова помічниці Сю, миттю второпала: це ж «зачистка території»!

Зобразивши на обличчі щиру вдячність, вона слухняно пішла слідом за Сю Джао до виходу.

На відміну від ранкового епізоду в кабінеті, цього разу обидві дівчини тактовно вимелися геть із президентського люкса.

Щойно сторонні пішли, Шень Хань із широкою усмішкою підскочила до дивана й міцно притулилася до Ґу Дзюньвань.

Вона насправді не хотіла повсякчас смикати Сю Джао, але в нинішній ситуації іншого виходу не було.

За дверима номера стояли вартові.

Якби вона вийшла зараз разом із усіма, повернутися сюди самій було б надто підозріло.

Лише під час таких коротких спільних нарад вона могла затриматися на кілька хвилин наодинці, не викликаючи зайвих питань.

Ґу Дзюньвань опустила погляд на альфу, яка поклала голову їй на коліна, ніжно погладила її шовковисте волосся й запитала:

«Як пройшла денна розмова з матінкою в кабінеті? Усе добре?»

Почувши це запитання, Шень Хань уткнулася обличчям у живіт своєї дівчини й стиха захихотіла.

«Я думаю, що мама просто неймовірна! Дуже привітна, лагідна й приємна в спілкуванні!»

«А перед тим, як я піднялася нагору, учителька Тан так мене залякувала, що в мене серце ледь не вистрибнуло».

Ґу Дзюньвань обережно тримала долонями цю голову, яка раз у раз крутилася в неї на животі, відчуваючи дивне сум'яття.

Вона вперше чула, щоб її омега-матір називали «лагідною та поступливою».

«Мама? Ти перед нею теж так її назвала?»

Шень Хань вдихала ледь вловимі пахощі зимової сливи, що йшли від її омеги, і з захватом зашепотіла: «Ага! Здається, мамі це навіть сподобалося — вона заради того, щоб залишити мене на вечерю, навіть твою сестру з дому випровадила!»

У голосі альфи бриніла неприхована радість; коли вона говорила, притулившись до тіла дівчини, її гарячий подих раз у раз пробирався крізь тонку тканину одягу.

За мить на животі омеги спалахнуло солодке, млосне лоскотання.

Це відчуття було не надто різким — немов чесати п'яти через чоботи, не дістаючи до самого свербежу.

Ґу Дзюньвань відчула, як під одягом пробігла хвиля електричного струму, лишаючи по собі бентежне відчуття незавершеності.

У цю мить усередині спалахнув жар: їй захотілося ще ближчого, відвертішого дотику своєї альфи.

Це було звичною реакцією для закоханої пари альфи та омеги, коли взаємні ласки й ніжність дарували обом безмежну насолоду та хвилювання.

Збагнувши, що думки починають заходити надто далеко, Ґу Дзюньвань поспіхом відсунула голову коханої від свого живота й заговорила про справи, аби відволіктися:

«Післязавтра я планую зустрітися з однією важливою людиною. Це командувач П'ятої армійської групи, цими днями він якраз перебуває на військовій базі в Другому окрузі».

Шень Хань випросталася, але руку так і залишила на тонкій талії своєї дівчини.

Дивлячись на бездоганний профіль омеги, що був зовсім поруч, вона здивовано перепитала:

«П'ята армійська група? Хіба це не ті заколотники, які підтримали Ґу Ювей під час перевороту?»

Ґу Дзюньвань ледь схилила голову:

«Саме так. Тому я й мушу зустрітися з ключовою фігурою. Можна сказати, що без військової сили жоден заколот не мав би шансів на успіх».

«З одного боку, це правда...»

Шень Хань одним рухом підхопила Ґу Дзюньвань і посадила її собі на коліна, а потім серйозно прошепотіла біля самого вуха:

«Але ж це вороже лігво! Якщо ми підемо туди, то просто самі поліземо у вовчу пащу».

Коли її так міцно тримали на руках, Ґу Дзюньвань зовсім не могла зосередитися на розмові.

Вона вперлася долонею в плече альфи, намагаючись бодай на волосину збільшити відстань між їхніми притиснутими тілами:

«Хоч цей командувач і підняв бунт, зараз у нас із ним спільний ворог. Коли на Ювей скоїли напад і вона ледь не загинула, цей чоловік під час подальшої зачистки особисто стратив понад сотню військовиків».

«Останніми місяцями таємні вороги на Півночі не виявляли активності здебільшого тому, що їхніх ключових агентів усередині армійської групи було повністю ліквідовано».

Шень Хань дивилася в очі омеги, де чітко відбивалося її власне обличчя, але тривога не відпускала:

«А що, як він зробив це лише для того, щоб відвести від себе підозри?»

Ґу Дзюньвань кінчиками пальців лагідно торкнулася її щоки, тихо видихнувши:

«Ні. Ця людина підтримала Ґу Ювей не заради влади. Я мушу вирушити туди, аби поставити крапку в давніх рахунках».

«До того ж я не заходитиму вглиб самої військової бази. Не хвилюйся: наші люди теж підготуються, до бойової тривоги справа не дійде».

Щойно злетіли останні слова, як вуста альфи без жодного попередження накрили її губи.

Ґу Дзюньвань спершу здригнулася від несподіванки, але пристрасть умить спалахнула у відповідь.

Омега заплющила очі, а довгі закручені вії ледь помітно затремтіли.

Поцілунок альфи був водночас м'яким і владним; кожен її рух здіймав у серці дівчини цілі хвилі трепету.

Витончена долоня Ґу Дзюньвань, яка щойно впиралася в плече, непомітно ковзнула на потилицю Шень Хань.

Ніжні, білі пальці заплуталися в темному волоссі альфи, створюючи неймовірно спокусливий контраст.

Шень Хань випустила трохи своїх феромонів і ще жадібніше впилася в солодкі вуста Ґу Дзюньвань.

Напруга цілого важкого дня нарешті повністю розтанула в цій близькості.

Це було схоже на довгоочікуваний дощ після нестерпної посухи.

Зараз Шень Хань не могла затримуватися в номері Ґу Дзюньвань занадто довго: цілуючи її протягом п'ятнадцяти хвилин, вона зрештою сама відпустила дівчину.

Дивлячись на вологий блиск червоних губ Ґу Дзюньвань, альфа знову відчула сухість у горлі.

Вона з небажанням посадила дівчину назад на диван, поправила пасмо біля її вуха й тихо мовила:

«Я піду. Ти сьогодні лягай раніше, не сиди допізна».

Ґу Дзюньвань міцно вхопила свою альфу за руку, уривчасто дихаючи.

Її подих був палким, а щоки вкривав чарівний рум'янець.

Коли серцебиття трохи заспокоїлося, Ґу Дзюньвань підвела її до невеликої тумби.

Діставши звідти флакон освіжувача повітря, вона кілька разів порснула на плечі, груди та талію Шень Хань.

«Якщо вийдеш звідси в такому вигляді, вартові біля дверей тебе одразу заарештують».

Шень Хань задоволено крутнулася на місці, підставивши під струмінь і спину:

«А цей спрей непогано працює. Дзюньвань, у тебе є маленькі флакончики? Дай мені парочку, щоб я носила із собою».

Змиваючи сліди чужих феромонів, Ґу Дзюньвань запитала: «Навіщо тобі носити його із собою?»

«Як навіщо? Щоб можна було цілуватися коли завгодно і відразу замітати сліди!»

«Хто це з тобою збирався цілуватися коли завгодно?!»

Вони ще трохи попестилися, після чого Шень Хань начепила на обличчя найсуворіший службовий вираз, відчинила двері й вийшла з кімнати.

Ґу Дзюньвань піднесла руку до шиї: навіть крізь блокаторний пластир відчувався жар залози, від чого обличчя знову зашарілося.

Спочатку вона збиралася попрацювати в кабінеті ще трохи, але згадавши настійні прохання Шень Хань, відкинула цю думку.

Подумавши трохи, вона повернулася до спальні, вибрала піжаму й рушила до ванної кімнати.

Сьогодні варто заснути раніше~

------(Перекладач має що сказати)------

Зустріч із батьками, можна вважати, пройшла вдало)