Розділ 94 — Чужими руками

Під час цього виїзду табельна вогнепальна зброя особистої гвардії Її Величності була без глушників.

Мета полягала в тому, щоб у разі небезпеки гучним звуком миттєво подати сигнал тривоги.

Тому коли Шень Хань рознесла пострілом дверний замок, обидва озброєні загони на плацу почули це надзвичайно виразно.

Атмосфера вмить загострилася до краю.

Усі миттєво вчепилися у зброю й, розсипаючись у бойовий порядок, з граничною настороженістю взяли супротивників на приціл.

Ад'ютант Ю Сяо був досвідченим командиром: трохи поміркувавши, він збагнув, що люди Її Величності навряд чи відкрили б вогонь навмисне.

Зрештою, сама правителька перебувала зовсім поруч.

Влаштовувати провокації за таких обставин — чим це відрізняється від самогубства?

«Усім опустити зброю стволами донизу! Тримати кругову оборону!»

Почувши наказ ад'ютанта, бійці армійської групи слухняно опустили дула.

У лавах гвардії за відсутності Сю Джао та Шень Хань ініціативу перехопила Нін Сі: вона виступила вперед і скомандувала своїм також тримати зброю напоготові, але не стріляти без наказу.

Усередині кімнати переговорів Ґу Дзюньвань та Ю Сяо хоч і не чули пострілу, проте побачивши крізь скло взаємну бойову готовність своїх загонів, відразу зрозуміли, що сталася халепа.

«Дядьку Ю, на сьогодні нашу розмову закінчено. Сподіваюся на твою співпрацю під час подальшого розслідування та захоплення таємних заколотників».

Сказавши ці слова, Ґу Дзюньвань уже підвелася з крісла.

Поки вона обговорювала державні справи з командувачем, усе, що діялося на плацу, не вислизало з її поля зору:

і поєдинок Шень Хань із бійцем П'ятої армійської групи, і раптове нездужання Дзян Сіньюе, яку забрала Сю Джао.

А також те, як поспіхом після телефонного дзвінка зірвалася з місця Шень Хань.

Тепер, коли на плацу спалахнуло протистояння, їй було неважко здогадатися, що біда трапилася саме там, де перебувала Сю Джао.

За таких умов Ґу Дзюньвань більше не могла зосереджено вести перемовини щодо спільних дій проти ворога.

Діставши ствердну відповідь від Ю Сяо, вона розвернулася й вийшла з таємної кімнати.

Побачивши, що Її Величність вийшла, Нін Сі на чолі гвардійців бігом кинулася вперед, беручи володарку в щільне кільце охорони.

«Що сталося?» — швидко запитала Ґу Дзюньвань.

Нін Сі з виразною тривогою на обличчі доповіла:

«У Дзян Сіньюе несподівано почався еструс, помічниця Сю супроводила її до медпункту. Хвилин за шість капітанка отримала дзвінок від помічниці Сю і помчала туди».

«Ми щойно чули постріли з лазарету. Мабуть, у них якась аварія сталася!»

Ґу Дзюньвань наказала показувати дорогу до медпункту й водночас потай віддала наказ зв'язківцю:

«Передати військам за периметром табору перейти в повну бойову готовність на випадок ускладнень».

«Пам'ятати: без мого особистого наказу жодних самовільних дій!»

З іншого боку Ю Сяо так само допитувався в ад'ютанта: «Що там скоїлося?»

Доповідь ад'ютанта майже дослівно повторювала сказане Нін Сі.

Ю Сяо міцно насупився.

Помітивши, що люди Ґу Дзюньвань уже зникають за поворотом, він повів своїх слідом.

Він не міг второпати: хто вистрілив і навіщо?

«Хто сьогодні чергує в лазареті?» — Ю Сяо на мить сповільнив крок і повернувся до ад'ютанта.

«Доповідаю командувачу Ю: лікар Джен Дзіньбо».

Почувши це прізвище, Ю Сяо спохмурнів ще дужче.

Він добре пам'ятав цього Джен Дзіньбо — не через видатні медичні таланти, а тому, що на нього неодноразово надходили скарги щодо порушення лікарської етики.

Щоправда, через брак прямих доказів усі ті скарги врешті-решт закривали.

Інакше цей Джен давно вилетів би з армії.

Коли загін Ґу Дзюньвань дістався будівлі медпункту, ще здалеку всі побачили Шень Хань, яка з крижаним обличчям стояла біля входу.

Біля її ніг на землі скоцюрбився чоловік у білому халаті.

Це був саме той лікар, який забрав Дзян Сіньюе, і зараз він валявся в пилу, розливаючись несамовитим виттям.

Побачивши, що прибула Ґу Дзюньвань з охороною, Шень Хань ступила назустріч своїм:

«Стріляла я. Цей лікар замкнув Дзян Сіньюе в процедурній зсередини».

«На момент мого прибуття блокатор їй так і не ввели».

У цій ситуації Шень Хань мусила викласти все начистоту.

Проте дбаючи про гідність і стан омеги, вона промовчала про те, що феромони Дзян Сіньюе вийшли з-під контролю.

Вислухавши коротке пояснення Шень Хань, Ґу Дзюньвань ще навіть не встигла заговорити, як Нін Сі, стоячи осторонь, вилаялася собі під ніс і швидко пішла вперед.

Шень Хань не встигла її перехопити: Нін Сі оббігла її, підлетіла до Джен Дзіньбо й одним жорстоким ударом ноги зламала йому руку.

Джен Дзіньбо якого до цього вже добряче побила Шень Хань аж до кривавої блювоти, після такого удару остаточно втратив зв'язок із реальністю від дикого болю та жаху.

Звук ламаних кісток, змішаний із моторошними криками, розносився і пронизував вуха кожного, але не викликав співчуття ні в кого.

Хоча Шень Хань говорила досить тонко, це не завадило всім зрозуміти справжній зміст її слів.

Навіть якщо не зважати на те, що Дзян Сіньюе була їхньою бойовою посестрою.

Одного наміру вчинити наругу над беззахисною омегою під час гарячки вистачало, щоб викликати безмежну огиду.

І нехай цей лікар був бетою — знущання над слабкими не виправдовується статтю.

Шень Хань залізною хваткою вхопила Нін Сі за плече й відтягнула назад у стрій гвардії.

Тут і без того панував хаос: якщо вони заб'ють лікаря до смерті, їхня беззаперечна правота обернеться проти них самих.

У цю мить на майданчик прибув загін Ю Сяо, що трохи відстав дорогою.

Угледівши своїх командирів, Джен Дзіньбо забув про стогони й тремтячим голосом заходився перекручувати все догори дриґом:

«Командувачу Ю! Вони хочуть мене вбити, захистіть мене!»

«Я сам не знаю, як двері процедурної зачинилися! Я ще навіть не встиг уколоти блокатор тій омезі, як ця альфа виламала замок!»

«Вона порушила статут, відкрила стрілянину й жорстоко побила мене! Я вимагаю трибуналу!»

Поки Шень Хань витягала Джен Дзіньбо надвір, Сю Джао встигла власноруч зробити ін'єкцію Дзян Сіньюе.

Зараз крізь двері вони чули кожне слово, що звучало на подвір'ї.

Сю Джао закипала від люті, але не наважувалася змушувати Дзян Сіньюе виходити й сперечатися з цим мерзотником.

Вона лише тихо мовила:

«Не бійся, Її Величність розбереться по справедливості».

Система вентиляції в кімнаті гула на повну потужність, заважаючи зосередитися.

Проте Дзян Сіньюе чітко знала, що мусить зробити.

Вона розуміла: якщо зараз через страх чи сором залишиться сидіти за цими дверима, то все подальше життя проведе в нестерпних докорах сумління.

Вона відмовилася від допомоги Сю Джао, сама підвелася на ноги, відчинила двері й вийшла назовні.

Сю Джао рушила слідом.

Побачивши, що всі вийшли, медсестра, яка ховалася на аптечному складі, теж поспішила вибігти надвір.

Її трясло від переляку, а в душі палав пекельний жаль, що вона взагалі в це вплуталася.

Вийшовши на майданчик, Дзян Сіньюе спершу віддала військове вітання Ґу Дзюньвань, а потім розвернулася до Джен Дзіньбо, який корчив із себе жертву на землі, і пішла в наступ.

Її голос тремтів від слабкості, проте кожне слово карбувалося кришталево чітко.

Вона звучала настільки непохитно, що Джен Дзіньбо кілька разів намагався вставити слово, але так і не зміг її перебити.

Дзян Сіньюе розповіла всім, що щойно сталося, нічого не приховуючи.

Це включає те, як інша сторона впустила шприц, а також останні слова іншої сторони про те, що Ю Сяо зневажає омег.

Вислухавши взаємні звинувачення лікаря та омеги, Ю Сяо похмурнів до краю.

Він перевів важкий погляд на медсестру, яка тремтіла осторонь, намагаючись зберегти рівний голос:

«Хто з них двох бреше?»

У медсестри давно підкосилися коліна; у такій ситуації найважливішим було врятувати власну шкуру.

До того ж вона панічно боялася, що якщо підтримає версію Джен Дзіньбо, її вмить упіймають на суперечностях.

Тому, ковтаючи сльози, вона лише похитала головою:

«Мене... мене тоді не було в процедурній, я нічого не знаю».

Відколи Ґу Дзюньвань прибула до медпункту, вона не промовила жодного слова.

Лише тепер вона нарешті звернулася до Ю Сяо: «Командувачу Ю, ти казав, що поділяєш волю Ювей. Переможців не судять, і хоч у моєму серці палає гнів, я намагалася поважати твій вибір».

Тут її тон змінився: «Але я переконана: якщо Ювей та її соратники й прагнули змінити цей світ, то лише заради того, щоб громадяни Федерації жили краще, відчуваючи гідність і надію, а не заради того, щоб сильні знущалися зі слабких, повертаючи нас у темні часи приниження омег перед альфами».

Ґу Дзюньвань заговорила про це зараз зовсім не заради дешевого пафосу.

Це був прямий психологічний удар, націлений у самісіньке серце Ю Сяо — класичний прийом чужими руками.

Це була територія Ю Сяо, і правда тут залежала виключно від його особистого рішення.

Навіть якщо б у людей Її Величності не було залізних доказів провини лікаря, або навіть якби вони були — якби Ю Сяо захотів покрити свого підлеглого, він міг би просто відкинути будь-які звинувачення.

Але удари Ґу Дзюньвань завжди били в найболючіше місце.

Вона не стала копирсатися в дрібницях інциденту, а натомість безжально вдарила по незагоєній рані Ю Сяо!

Ще в кімнаті перемовин спогади про доньку завдали йому пекельного болю.

А тепер, слухаючи слова Ґу Дзюньвань і дивлячись на знесилену омегу, яка ледь трималася на ногах, але до останнього відстоювала власну гідність,

Ю Сяо відчув, як серце крається на шматки!

Його донька мріяла стати офіцером, як і її батько, саме заради того, щоб одного дня захистити слабких і подарувати їм чисте небо над головою.

З цією думкою він мовчки вихопив пістолет із кобури на поясі.

Сухе й чітке клацання затвора змусило всіх присутніх миттєво затамувати подих.

Зіниці Шень Хань звузилися, і вона не роздумуючи затулила Ґу Дзюньвань собою.

Проте Ю Сяо лише байдуже глянув на неї, підняв зброю й без жодного слова випустив дві кулі в обидва стегна Джен Дзіньбо.

Густий запах пороху змішався з ароматом свіжої крові.

Цього разу Джен Дзіньбо навіть не встиг закричати — від шоку він одразу знепритомнів.

Окрім Ґу Дзюньвань, ніхто не міг збагнути логіки командувача Ю.

Але ніхто не наважився промовити й слова.

Двоє солдатів підбігли, підхопили непритомного лікаря й потягли його до медпункту спиняти кровотечу.

Медсестра поруч, смертельно злякавшись, що наступні дві кулі дістануться їй, від жаху закотила очі й також повалилася на землю непритомною.

Ґу Дзюньвань коротко кинула Ю Сяо: «Прощавайте», — і на чолі свого загону покинула табір.

Полуденне сонце золотило її струнку, пряму спину, сповнену непохитної внутрішньої величі та сили.

Навіть через багато років по тому всі свідки цієї сцени згадуватимуть той зимовий полудень як символ незламної віри у світле майбутнє!

------(Перекладач має що сказати)------

Ця паскуда отримав по заслузі)