Розділ 95 — Що хазяйка накаже, те й робитиме

Таємні перемовини на території тренувального табору завершилися в геть несподіваний спосіб.

Кортеж Її Величності вирушив у зворотну дорогу до готелю.

Ґу Дзюньвань, яка сиділа на задньому сидінні автівки, переконалася, що Шень Хань не поранена, і відразу заплющила очі, подумки аналізуючи кожну деталь сьогоднішніх подій:

"Тепер можна з упевненістю сказати, що дядько Ю не похитнеться у своєму рішенні підтримувати Ювей лише через нашу розмову".

"Проте моєї головної мети досягнуто: у майбутній сутичці з могутнім ворогом за лаштунками він навіть якщо й не стане допомагати, то принаймні не заважатиме моїм діям".

"Цього цілком достатньо!"

"Крім того, випадок, із яким зіткнулася Дзян Сіньюе, навряд чи поодинокий".

"Медики, вчителі та офіцери поліції відіграють надважливу роль у житті суспільства. Вони — перша лінія оборони народу, і паршивих овець серед них необхідно безжально викорінювати".

"Шлях до побудови справедливого суспільства довгий і тернистий. Сподіваюся, настане день, коли рівноправність пишно розквітне на землях Федерації".

Згадавши про раптову втрату контролю над феромонами у Дзян Сіньюе, Ґу Дзюньвань ледь помітно повела носиком.

На вулиці вона не звернула на це уваги, але зараз, опинившись у тісному замкненому просторі салону, відчула, що від її альфи ледь помітно тягне чужим запахом.

Цей запах був надзвичайно слабким — людина з менш тонким нюхом узагалі нічого б не відчула.

До того ж, якщо вже говорити про чужий дух, помічниця Сю ввібрала його набагато більше, ніж Шень Хань.

Проте омеги завжди неймовірно чутливі до запахів, які чіпляються до їхніх альф, та й відраза до феромонів інших омег закладена в них від природи.

З усіх цих причин Ґу Дзюньвань, навіть якби щиро хотіла не звертати уваги, просто не могла пересилити себе.

Якби в машині нікого більше не було, вона могла б просто взяти освіжувач повітря та «охрестити» свою альфу з голови до ніг.

Але попереду сиділи Сю Джао та водій, тому показувати себе дріб'язковою ревнивицею було якось не до лиця.

Ґу Дзюньвань непомітно посунулася далі краєм сидіння, збільшуючи дистанцію між собою та Шень Хань.

Лише для того, аби придушити в серці легке роздратування на цю нетямущу альфу.

Вона розуміла, що за таких обставин з її боку нерозумно перейматися подібними дрібницями.

Але ревнощі — це така штука, яка ніколи не зважає на здоровий глузд!

Вони накочуються самі собою, відступають коли заманеться і гуляють у душі вільно, наче вітер!

Шень Хань умить зауважила, як її омега тишком-нишком відсунулася вбік.

Серце дівчини злякано тьохнуло, а в голові закрутився цілий клубок тривожних думок:

"Невже моя необачна стрілянина зірвала плани Дзюньвань?"

"Та й Нін Сі куди поперлася? Мені ще можна було вибачити застосування сили за обставинами, а її удар ногою — це ж пряме порушення статуту, якщо докопатися!"

"Усе через те, що я від самого початку повелася нерозумно, інакше все б не скотилося до такої бійки".

"Дзюньвань стільки готувалася до цієї зустрічі, стільки сил доклала... невже я все занапастила?"

Трохи помучившись сумнівами, Шень Хань вирішила, що треба щиро визнати провину.

Вона безшумно підсунулася впритул до Ґу Дзюньвань і гарячим пошептом видихнула їй на вухо:

«Дзюньвань, я сьогодні схибила. Повернемося до готелю — усе обговоримо, обіцяю виправитися й спокутувати провину ділом».

Теплий подих торкнувся білосніжної ніжної щоки та вушка омеги, миттєво забарвивши їх густим рум'янцем.

Від цієї раптової «атаки» серце Ґу Дзюньвань пропустило удар.

Але ледь відчутний чужий аромат, що війнув слідом, змусив її знову насупити витончені брови.

Ґу Дзюньвань витягла тонкий пальчик, уперлася в лоб альфи й легенько відштовхнула її голову від свого вуха.

Шень Хань закліпала очима, жалібно дивлячись на свою омегу, наче безпритульне щеня, якого щойно виставила за двері хазяйка.

Ґу Дзюньвань ледь стримала сміх від цієї картини, але послаблювати оборону перед цією дурненькою альфою не стала.

Вона ледь підняла кутики уст і одними губами, без звуку, проказала:

«Від тебе пахне тим, що мені не подобається».

У гвардії викладали читання по губах — це вважалося дисципліною за вибором, тож досконало володіти цією навичкою від кожного не вимагали.

Зрештою, спеціальний підрозділ охорони та розвідка — це геть різні речі.

Ма Хаою, який вийшов зі спецагентів, на іспитах із читання по губах завжди брав перші місця, тоді як Шень Хань трималася міцною середнячкою.

Але зараз вона без жодних зусиль прочитала слова Ґу Дзюньвань.

Збагнувши, чим саме невдоволена її омега, Шень Хань відчула, як важкий камінь миттю звалився з її душі.

Вона навіть відчула потайну радість: якою ж милою буває Дзюньвань, коли ревнує!

Підморгнувши омезі жестом «дивися, як умію», Шень Хань негайно переповзла на інший край сидіння, якомога далі від Ґу Дзюньвань.

А потім тихенько покликала до переднього пасажирського сидіння:

«Помічнице Сю, у вас не знайдеться освіжувача повітря?»

Складно було сказати, відколи саме, але в діловому портфелі Сю Джао з'явився ще один обов'язковий предмет: високоефективний нейтралізатор запахів.

«Зачекайте хвилинку», — Сю Джао відразу здогадалася, навіщо альфі позаду знадобилася ця штука, тож квапливо заходилася порпатися в сумці.

Якби Шень Хань могла вільно носити такий спрей із собою, вона б нізащо не смикала помічницю.

Але перед кожним бойовим виїздом гвардійці проходили ретельний огляд спорядження: крім візуального контролю, застосовували ще й електронні сканери.

Якби бієць потай тягав запальничку — це пусте, але якби в кишені щоразу знаходили освіжувач повітря, це виглядало б щонайменше безглуздо.

Що це за боєць такий, від якого вічно так тхне, що доводиться глушити спреями?

Узявши флакончик, Шень Хань забилася в дальній куток заднього сидіння й заходилася завзято пирскати на себе.

Сю Джао глянула у дзеркало заднього виду й, побачивши, як собака Шень, згорбившись, злодійкувато поливає себе з голови до ніг, ніби цькує тарганів отрутою, мимоволі пирхнула від сміху.

Вона подумала, що якби розповіла про це комусь сторонньому, їй би нізащо не повірили.

Та сама капітанка Шень, яка в очах інших виглядала безжальним богом війни, перед Її Величністю перетворювалася на ось це.

Що хазяйка накаже, те й робитиме — слухняна понад усяку міру.

"Ой, стоп! Чому це я раптом подумала слово «хазяйка»?!"

Повернувшись подумки з далеких мандрів, помічниця Сю раптом згадала про іншу деталь.

Між омегами завжди існує взаємне відторгнення феромонів; вона ж просиділа в процедурній стільки часу й напевно вся пропахла запахом пані Дзян. Хіба їй самій не слід було освіжитися?

Щойно ця думка сяйнула в голові, Сю Джао перейшла до дій.

Забравши маленький балончик назад, вона не стала ховати його до портфеля, а кілька разів щедро порснула собі на плечі та вздовж обох рук.

Водій не знав подробиць того, що сталося в навчальному таборі.

Спостерігаючи крізь дзеркала за дивними маніпуляціями капітанки Шень та помічниці Сю, цей літній бета не на жарт занервував.

У його голові чоловічок у паніці міряв кроками кімнату:

"Що вони роблять? Це якийсь особливий ритуал фанатів нашої володарки?"

"Стривайте! Я ж тепер теж належу до їхнього таємного кола! Вони передадуть цей спрей мені, коли закінчать? Як же кортить спробувати!"

Сю Джао, ясна річ, навіть не подумала ділитися освіжувачем із водієм.

Якби вона могла почути хід його думок, у неї, певно, знову розболілася б голова.

Який ще ритуал? Що за маячня?

Тільки людина з хронічним застоєм у мізках могла додуматися до таких висновків!

«Помічнице Сю», — пролунав голос водія, змусивши її руку з балончиком завмерти над відкритим портфелем.

Вона здивовано повернула голову:

«Що таке?»

Водій пильно дивився на дорогу й трохи ніяково протягнув:

«Е-е-м... то ви мені дасте попшикатися тим, що у вас у руках, чи ні?»

Очі Сю Джао за скельцями окулярів аж сіпнулися.

Вона рішуче запхнула флакон углиб сумки й сердито кинула:

«Стежте за кермом і мовчіть».

Водій:

«Ой, зрозумів...»

Позбувшись сторонніх запахів, Шень Хань не наважилася знову нахабно липнути до своєї омеги.

Усе-таки в машині сиділи люди, і певні межі пристойності слід було берегти.

У цю мить службовий телефон у кишені завібрував.

Шень Хань дістала апарат і побачила, що повідомлення надійшло від Нін Сі.

[Шефе! Що робити-и-и?! Я щойно не занадто погарячкувала?]

[Її Величність не подумає, що я негідно ставлюся до служби? Мене покарають?]

Побачивши, як крізь екран так і б'є несамовитий інстинкт виживання підлеглої, Шень Хань відчула на душі дивне полегшення.

Вона вже буквально бачила перед очима, як Нін Сі сидить у сусідній машині, зіщулившись від страху, мов перелякане курча.

Трохи подумавши, вона набрала відповідь: [Тепер згадала, як боятися? А щойно хто тут корчила із себе супергероїню?]

Нін Сі: [У-у-у, та я ж побачила, як над нашою товаришкою знущаються! Якби не врізала як слід, цей виродок у халаті наступного разу знову за своє взявся б!]

Шень Хань: [Наступного разу в нього вже навряд чи буде. Ті два постріли командувача Ю — далеко не прості. Коли розриває стегнову артерію, звичайними джгутами та пов'язками людину на ноги вже не поставиш.]

Нін Сі: [[Давай більше не будемо про нього говорити, повернімося до головного: мені писати пояснювальну чи ні?]

Щодо цього питання Шень Хань, коли сідала в машину, сама ще не мала повної ясності.

Але після невеликої сцени з освіжувачем повітря настрій Ґу Дзюньвань став для неї цілком очевидним.

Її Величність ніколи не легковажила в серйозних державних справах.

Якщо вона за такої ситуації знайшла час прискіпуватися до якихось залишків парфумів на одязі, це означало лише одне: головну справу на сьогодні закрито успішно.

До того ж фінальні постріли командувача Ю також були непрямим підтвердженням вдалого завершення переговорів.

Інакше хіба дозволили б їхній колоні так спокійно виїхати з території військової частини?

[Пояснювальну все одно писати доведеться. Мухи окремо, котлети окремо: твоїм прямим завданням була охорона Її Величності, а ти самовільно кинулася в бійку — це чисте порушення статуту.]

[Але надто не тремти: як на мене, карати тебе Дзюньвань не збирається. Зрештою, фінальний нищівний удар нанесла саме вона — якби не її слова, з якого б дива командувач Ю власноруч розстріляв власного підлеглого?]

[Не забудьте видалити це після прочитання!]

Прочитавши повідомлення Шень Хань, Нін Сі нарешті відчула, як важкий камінь упав із душі.

Швидко відбивши коротку відповідь пальцями, вона негайно стерла всю історію повідомлень назавжди.

Навіть якщо її телефон ніхто не прослуховував, правила конспірації слід було виконувати залізно.

[Обіймаю залізні стегни шефа! Веди мене до слави й величі!]

Шень Хань подивилася на відверті підлабузницькі оди від підлеглої й ледь чутно хихикнула.

А наступної секунди спіймала на собі допитливий погляд збоку.

Шень Хань видалила повідомлення, сховала телефон до кишені й повернулася до своєї омеги, розтягнувши губи в широкій усмішці й блиснувши рівними білими зубами.

Ґу Дзюньвань м'яко всміхнулася кутиками уст і одними губами лагідно прошепотіла своїй альфі: «Дурненька».

------(Перекладач має що сказати)------ (ﾉ◕ヮ◕)ﾉ