Розділ 100 — У мене передчуття (4)
Розділ 100 — У мене передчуття (4)
Пуф. Пуф. Пуф.
Цей процес повторювався: всі падали на бавовну й знову підіймалися. Підіймаючись, усі реагували однаково.
«Вау»
Мяааау!
«Ого»
Вони не могли не захопитися цим підземним містом. Вони уявляли собі темне й похмуре місце, але місто, що розкинулося перед їхніми очима, сяяло яскравим світлом.
На високій стелі висіло безліч блискучих вогників, з одного боку протікав струмок, а з обох боків розкинулися поля, засіяні зерновими. У деяких місцях високі дерева утворювали ліси.
«Як таке місце могло...»
Розалін, здавалося, не могла в це повірити. Вона не мала жодних упереджень щодо Темних Ельфів, проте все ж відчувала певні негативні емоції, коли їй сказали, що в Землях Смерті знаходиться приховане місто. Знаючи, що Темні ельфи черпають свою силу з мертвих, така людина, як Розалін, яка використовує ману з природи, не могла не ставитися до них негативно.
У цю мить Кейдж пробурмотіла поруч із нею.
«Смерть теж є частиною природи»
Вона поглянула на Кейдж, якій цей краєвид, здавалося, здавався цілком нормальним. Для Кейла це теж було нормально.
«Елементалі?»
Кейл поглянув на Ташу.
«Сила природи»
Вона мала на увазі, що це були елементалі.
Хоча темні ельфи брали свою силу з мертвої мани, вони все одно були істотами природи. Як істоти темряви й водночас представники ельфійської раси, вони могли впоратися з елементалями, продовжуючи використовувати мертву ману.
Таша розкинула руки, побачивши, як до них наближаються кілька темних ельфів.
«Давно не бачилися!»
Троє темних ельфів кинулися бігти, почувши її голос.
«Ти, негідниця!»
«Ти за п'ять років не надіслала нам жодного листа, а тепер просто з'являєшся з таким: "Давно не бачилися?"»
Двоє з них дорікали Таші, а третій ввічливо привітався з Кейлом.
«Приємно познайомитися. Спочатку я проведу вас до вашого помешкання»
«Шоне, давно не бачилися!»
«Будь ласка, йдіть за мною»
Таша підійшла й привіталася з Шоном, але той просто проігнорував її.
«Та ну, Шоне. Ти на мене злишся?»
«У вас є багаж? Якщо так, ми його для вас перевеземо»
Він абсолютно проігнорував її. Кейл посміхнувся, а потім відповів Шону.
«У нас немає багажу. Будь ласка, ведіть нас»
Шон мовчки спостерігав за Кейлом, який лагідно посміхався.
«...Я чув, що ви – аристократ, тож, будь ласка, звертайтеся до мене неформально»
«Звісно. Так і зроблю»
Кейл не був з тих, хто відхиляє таку пропозицію.
Група Кейла та троє темних ельфів увійшли до твердині темних ельфів, яку ще називають Містом Смерті.
Щойно вони увійшли до міста, їм стало все чіткіше видно. І з'явилося ще більше приводів для подиву.
«Хіба воно не розвиненіше за більшість міст?» – запитала Таша групу Кейла з гордим виразом обличчя.
Місто було досить розвиненим, на рівні більшості великих міст Королівства Роан.
Однак Кейл не відповів на її зауваження. Він був зайнятий тим, що дивився на щось інше.
«Тут теж є люди»
Таша продовжувала посміхатися.
"Розумію"
Як і очікувалося, щойно вони увійшли до міста, вони побачили інших темних ельфів, але на кожних 10 темних ельфів припадало приблизно 1 людина.
Земля Смерті була однією з 5 Заборонених Територій. Казали, що ніхто, хто потрапляв до Землі Смерті, не повертався звідти живим. Казали, що їхні смерті зробили пісок таким червоним, яким він був. Дехто навіть вважав, що прокляття некромантів прирікало людей на смерть в Землі Смерті.
Кейл заговорив.
«Була причина, чому люди, які втекли в пустелю, ніколи не поверталися»
Темні ельфи, що були з ними, почали посміхатися. Таша знизала плечима, відповідаючи:
«Ми не могли просто дозволити їм загинути, тим більше що темні ельфи мають схожу історію втечі»
Як люди, яким доводилося рятуватися втечею, вони розуміли тих, хто втік у цю пустелю, відому як Земля Смерті. Вони були настільки зневірені, що втекли, хоча й знали, що це означатиме їхню смерть. Колись вони самі відчували те саме.
Тепер Кейл був справді вражений.
«Неймовірно»
Це дійсно було неймовірно. Хоча вони ніколи не завдавали шкоди людям, темних ельфів виганяли, бо місця, де вони жили, асоціювалися зі смертю.
Але навіть після такого ставлення вони змогли прийняти людей у своє середовище.
Це дуже відрізнялося від ельфів, які ненавиділи мати справу з людьми.
Але, мабуть, саме тому природа та елементалі не вирішили покинути їх.
«Я розумію, чому природа любить темних ельфів»
Природа не відвернулася від темних ельфів, а навпаки – створила для них місце у своїх обіймах. Кейл не міг не помітити, що обличчя людей у цьому місті були радісними.
«Ну, це все завдяки унікальній природі цієї землі»
Кейл поглянув на темного ельфа на ім'я Шон, який підправив окуляри й продовжив говорити. Його погляд на мить зупинився на Розалін, а потім відвернувся.
«Це Земля Смерті. Ми не знаємо, чому так сталося, але в цій пустелі присутня аура смерті. Ми помітили, що двічі на рік відбувається таке явище: з піску піднімається невелика кількість мертвої мани»
Кейл поглядом вказав на Кейдж, яка кивнула.
«Ця пустеля сповнена аурою смерті. Однак вона не є злою. Аура смерті підпорядковується законам природи та просто перебуває тут деякий час, перш ніж розсіятися»
«Ви, мабуть, жриця Церкви Бога Смерті»
«Мене відлучили від церкви»
Шон здригнувся, почувши відповідь Кейдж.
Натомість Кейл кивнув на її слова й поділився своїми думками.
«Можливо, це земля, дарована Богом Смерті. Те, що вам, як істоті темряви, потрібна мертва мана, ще не означає, що ви зло»
Кейл продовжив звертатися до темних ельфів, які дивилися на нього.
«Є багато людей, які божевільні або злі. Хіба це не те саме?»
«Ви праві, молодий пане-нім»
Рон погодився з Кейлом. Шон краєм ока поглянув на Рона, а потім вимушено посміхнувся, коли Рон посміхнувся йому у відповідь. Таша оглянула всіх, а потім зробила прекрасний висновок.
«Хай там що, це гарне місце для життя»
Це була правильна відповідь.
Кейл прибув до їхньої резиденції, яка була досить пристойним готелем.
«Це вперше, коли до нас завітали гості»
«Справді?»
Шон кивнув.
«Ми побудували цей готель для відвідувачів на випадок, якщо знайдемо інші поселення темних ельфів, однак поки що нам це не вдалося. До того ж люди, які приїжджають сюди, не в тому стані, щоб зупинятися в готелі»
«А в якому стані вони зазвичай перебувають?»
Шон без проблем відповів на запитання Чхве Хана.
«Вони недоїдають або перебувають на межі смерті. Деякі з них навіть перебувають у стані страху після того, як потрапили до Земель Смерті й зустріли темних ельфів, таких як ми. Ось чому ми негайно перевозимо їх до лікарняного відділення»
Шон підійшов до господаря готелю.
«У вас з'явилися перші гості»
«О, хьон-нім. Нарешті до мене завітали гості!»
Готельний господар був людиною. Старий чоловік, якому, судячи з вигляду, було близько сімдесяти, плескав у долоні, вітаючи групу Кейла.
«Айгу, ласкаво просимо, шановні гості. Можливо, я так не виглядаю, але серед людей я прожив у цьому місті найдовше. Я знаю його як свої п'ять пальців, так само добре, як і шановні темні ельфи!»
Таша прошепотіла групі.
«До вашого відома, Шон і я однолітки»
Кейл потиснув руку господареві готелю.
«Господаре, подбайте про нас, поки ми тут»
«Звісно. Ласкаво просимо до Міста Життя»
«Місто Життя?»
Старий чоловік широко посміхнувся, почувши здивування Кейла.
«Так, пане. Ми так його називаємо»
«Ця назва підходить краще» – відповів Кейл, а потім повернувся до Шона, щоб запитати.
«Тепер, коли ми знаємо, де зупинимося, я хочу одразу піти за покупками»
«Вони вже чекають на вас»
Ринок розташовувався у триповерховій будівлі.
Лише Таша та Шон провели Кейла та Чхве Хана туди. Решта групи чекала на них у готелі. Звісно, невидимий Раон також був із ними.
«Це будівля міської адміністрації»
Вони, безперечно, відрізнялися від ельфів, які жили як відлюдники в дикій природі. Темні ельфи, здавалося, мали економічну структуру, схожу на людську.
Серед темних ельфів у адміністрації працювало також багато молодих людей.
Таша помітила, на що дивився Кейл.
«Більшість людей, які приїжджають сюди, не вміють ні читати, ні писати. Більшість із них хотіли навчитися технічним навичкам або сільському господарству. Однак усі діти, що народжуються в цьому місті, отримують таку саму освіту, як і молоді темні ельфи»
У минулому Кейл замислювався над тим, яка частина Західного Континенту буде найбільш схожою на Землю.
"Мабуть, це саме вона"
Це підземне місто було найближчим до Землі.
Можливо, це тому, що тут зібралися люди, які втекли від тиранів.
«Це кабінет мера»
Вони побачили прості дерев'яні двері. Шон вказав на них і почав говорити.
«Зазвичай нашим містом керує найстарший Темний Ельф. Нинішньому меру-німу 521 рік»
Саме в цю мить–
Клац-клац-клац.
Вони почули, як ручка дверей поспішно обертається.
І нарешті – бах!
Двері до кабінету мера розчинилися з гучним тріском.
«М-мере-німе?»
З'явився старий темний ельф із білою бородою та білим волоссям, що різко контрастували з його темною шкірою.
Однак обличчя цього охайно вбраного й доглянутого темного ельфа було зовсім блідим.
«Ц- це відчуття!»
Шон занепокоївся. Він поглянув у бік групи Кейла, а потім кинувся до мера.
«Мере, що відбувається?»
Таша також підбігла до нього. Її поведінка дещо відрізнялася від поведінки Шона.
«Дідусю, що сталося?»
"Дідусю?"
Це слово змусило Кейла здригнутися. Чи вона називала його дідусем, бо була близька до мера? Або вона насправді була родичкою мера?
Якщо вони були родичами, він нарешті зрозумів би, чому це місто темних ельфів, здавалося, мало тісні стосунки з кронпринцом.
«Ваша онука приїхала вперше за довгий час! Чому ви виглядаєте таким здивованим?»
Таша справді була родичкою мера.
"... Я знав, що у когось на кшталт кронпринца має бути досить знатне походження"
Кронпринц Альберу, здавалося, мав досить знатне походження. Кейл з враженим виразом обличчя подивився на Ташу та мера. У ту мить Кейл і мер зустрілися поглядами.
Здавалося, мер весь цей час не зводив очей з Кейла.
Мер почав говорити.
«М~ можливо–»
Його голос тремтів.
У Кейла виникло погане передчуття.
Старий темний ельф тремтячою рукою дістав хустинку, витер чоло, а потім глибоко вдихнув.
«Пане, я чув, що у вас є мертва мана дракона»
"Щось тут не так"
Хоча Кейл і був аристократом, він не належав до того рівня, щоб мер звертався до нього з такою повагою.
«Молодий пан, чи ви, можливо, дракон…»
Шон і Таша обоє завмерли, а зіниці Чхве Хана почали тремтіти.
«Ні»
Кейл був дуже суворим.
«Я не дракон»
Шон і Таша, почувши відповідь Кейла, видихнули з полегшенням. Однак мер думав інакше.
«Я точно відчуваю ауру дракона-німа навколо вас, молодий пане! Вона виходить з вашого оточення, пане. Сила, що панує над природою, виходить від вас!»
[«Той старий темний ельф досить кмітливий»]
Раон, який невидимий зависав за спиною Кейла, веселів. Кейл не звертав на це уваги, чесно відповідаючи меру.
«Я не дракон»
«...Це дуже дивно»
Темний ельф нарешті трохи заспокоївся. Він продовжував витирати піт, бурмочучи собі під ніс.
«Я колись зустрічав Дракона-німа і відчував те саме, що відчуваю зараз. Мій Елементаль, який разом зі мною зустрічав того шановного Дракона, каже, що це теж схоже»
Цього разу здивувався вже Кейл.
"Що, за його словами, він бачив? І його Елементаль бачив це разом з ним? Елементалів найважче обдурити"
[«Що? Дракон?»]
Раон, здавалося, теж дуже зацікавився.
У свої 521 рік мер, безперечно, прожив достатньо довго, щоб хоча б раз побачити дракона.
Саме в цю мить…
«Мере-нім, я тут, як ви просили»
Кейл спочатку подумав, що це промовляє GPS. Спокійний, але механічний жіночий голос продовжував говорити.
«Мені чекати тут?»
Кейл обернувся й побачив людину, вкриту з голови до ніг чорною мантією.
У ту мить він почув у голові голос Раона.
[«Хм? Вона ж людина, то чому в неї атрибут темряви?»]
"Я так і знав"
Було лише кілька способів, як людина могла здобути атрибут темряви.
Його інтуїція не підвела.
Однак спочатку йому треба було розібратися з дечим іншим.
«Ви справді– справді не дракон-нім?»
«Так, пане мер»
Кейл зітхнув, побачивши, що меру все ще важко в це повірити. Кейл увійшов до кабінету, а його група пішла за ним. Кейл поглянув на Чхве Хана, який зрозумів, чого хоче Кейл, і швидко зачинив двері.
У тихому кабінеті Кейл почав говорити.
«Раон»