Розділ 101 — Це насправді (1)

Раон?

Темні ельфи виглядали збентеженими. Адже слово, яке Кейл вимовив із серйозним виразом обличчя після того, як Чвхе Хан зачинив двері, було їм незнайоме.

«Мені можна з'явитися?»

Темний ельф Шон здригнувся. Він почув молодий голос, що долинув поруч із Кейлом, але нічого не бачив.

«Хо, хо-хо»

Шон обернувся, почувши сміх мера. Він побачив, як мер продовжує сміятися, ніби шокований, витираючи піт з долонь хусткою.

Це було насправді? Це справді був Дракон?

Він ще раз почув той голос.

«Та-да»

Воно з'явилося за спиною Кейла.

«О Боже!»

Таша прикрила рот обома руками.

«Чому ти не виходиш?»

Ніхто з них не чув голосу Кейла, бо вся їхня увага була прикута до обличчя, яке визирало з-за спини Кейла.

Раон лише висунув голову з-за спини Кейла. Кейл зітхнув, а потім зробив крок убік. Коли він це зробив, Раон повільно став видимим для темних ельфів.

«Ні, це…»

Таша була настільки шокована, що не могла підібрати слів. Вона обернулася, щоб подивитися на Шона. Вона хотіла запитати свого друга, чи це їй здається.

Однак Шон застиг на місці, наче спав з відкритими очима. Подумавши, що з Шона нічого не витягне, Таша швидко перевела погляд на свого діда.

Мер темних ельфів був спокійний. Той, хто, здавалося б, мав би бути найбільш шокованим у цій ситуації, залишався спокійним, хоч і продовжував рясно пітніти.

«Дідусю…»

Таша мусила замовкнути.

Мер темних ельфів із побожним виразом обличчя звернувся до Раона.

«Я не можу привітати Дракона-нім, стоячи на двох ногах»

Старий спокійно спробував опуститися на коліна. Кейл зітхнув, дивлячись на хаос, що розгортався перед ним. Він знав, що ельфи божеволіють від драконів, але не очікував, що темні ельфи будуть такими ж.

"Але я ж не можу брехати, коли він каже, що його елементаль зустрів дракона"

Елементалі, як істоти, що мають сильний зв'язок із природою, були дуже чутливими до таких речей, як мана, і тому рідко помилялися.

Якщо елементаль темного ельфа-мера справді бачив дракона й підтвердив, що навколо Кейла була драконяча аура, мер нізащо не повірив би йому, навіть якби той стверджував, що дракона в нього немає.

Настільки точними були елементалі щодо аур, з якими вони стикалися хоча б раз. Оскільки мова йшла про драконівську ауру, у Кейла не було вибору.

Кейл поглянув у бік дверей і побачив Чвхе Хана, що стояв там, наче охоронець, з ніяковою посмішкою на обличчі. Людина, яка була одягнена в мантію, від чого Кейл не міг нічого про неї сказати, просто стояла там, ніби лякаючи.

У той момент Раон став перед трьома темними ельфами.

"Що він намагається зробити?"

Кейл з цікавістю подивився на Раона.

«Я – великий Раон Мір!»

"Йой"

Кейл бачив, як Раон випнув груди. Він дуже добре впорався зі своїм самопредставленням.

«Цього року мені виповнилося аж 4 роки!»

"А чи було потрібно повідомляти їм свій вік?"

«О, великий Драконе-нім!»

Темний ельф-мер вже стояв на колінах і реагував на кожне слово Раона, ніби це були слова бога.

"Що з цим робити?"

У Кейла почала боліти голова. Однак презентація Раона ще не закінчилася.

«І я піклуюся про Кейла Хенітуса, бо він слабкий!»

"…Не думаю, що це так…"

Кейл глибоко зітхнув.

Він підійшов до Раона, який, здавалося, мав намір і далі ділитися непотрібною інформацією, і погладив Раона по голові. Раон нарешті замовк.

Кейл поглянув на Ташу й почав говорити.

«Схоже, тобі доведеться допомогти пану меру підвестися»

«Ах»

Таша випустила здивований подих, ніби нарешті прийшла до тями. У цей момент мер почав говорити.

«Ні, я не можу цього зробити. Дракон-нім, якого я зустрів минулого разу, сказав, що стояти перед ним – це все одно, що просити про бій. Я не хочу битися з Драконом-німом»

"З яким драконом він зустрічався?"

Кейл замислився, чи не відчуває мер зараз насправді страх замість поваги.

«Ти можеш встати. Мені не подобаються такі речі!»

Однак мер миттєво підвівся, почувши відповідь Раона. Кейл підняв обидві руки й один раз плеснув у долоні.

Плеск!

Цей плеск привернув увагу всіх до Кейла, який потім почав говорити.

«Давайте спочатку всі заспокоїмося»

Кейл вказав на дивани, ніби це був його кабінет.

«Усі, будь ласка, сідайте»

Кейл оминув крісло, відведене для мера, і підійшов до тримісного дивана, перш ніж сісти. Мер із спокійним виразом обличчя пішов слідом за Кейлом. Він також уже не пітнів. Потім він звернувся до Раона.

«Драконе-нім, будь ласка, сідайте ось тут»

Це було місце, яке Кейл залишив вільним для мера. Кейл з недовірою поглянув на мера, коли Раон відповів йому.

«Я не хочу. Сам сідай!»

Раон підлетів і сів поруч із Кейлом. Потім він поклав голову на коліно Кейла, ніби це було його звичне місце. Мер одразу ж сів, щоб вислухати Раона.

Кейл нарешті відчув, що ситуація заспокоюється, тож звернувся до Шона.

«Можеш принести мені склянку води? Я хочу пити»

«Зараз же принесу»

Шон виглядав найспокійнішою персоною в кімнаті, але водночас був і найблідішим. Кейл поклав руку Шону на спину й почав говорити.

«Дракон – це таємниця»

«Таємниця» – повторив Раон з-за спини Кейла. Шон схилив голову й відповів.

«Я обіцяю, присягаючись на своїх стосунках з Елементалями, що збережу це в таємниці»

Обіцянка темного ельфа, дана на зв'язок з Елементалями, була рівнозначна обітниці смерті. Ельф, який не міг взаємодіяти з Елементалями, мусив би до кінця життя жити у відчаї.

Раон поглянув на мера та Ташу, які потім дали ту саму обіцянку.

«Драконе-нім, присягаюся зв'язоком з Елементалями, що збережу це в таємниці»

«…Я також присягаюся своїми стосунками з Елементалями, що збережу це в таємниці»

Кейл, здавалося, нарешті відчув полегшення й відкинувся на диван. Невдовзі Шон приніс не лише склянку води, а й вишукану тацю з закусками.

Мер зробив ковток чаю, перш ніж почати говорити.

«Мене звати Обанте»

«Мене звати Кейл Хенітус»

Мер і далі поводився з Кейлом дуже офіційно. У нього не було вибору, адже Кейл був у супроводі Дракона. До того ж, здавалося, що вони мають досить тісні стосунки.

Дракон, з яким мер Обанте зустрічався раніше, був примхливим і дуже егоїстичним. Це був єдиний досвід Обанте у спілкуванні з Драконами.

«Молодий пане Кейле, чи знає про це Альберу?»

Побачивши, як мер так невимушено називає ім'я кронпринца, Кейл зрозумів, що, найімовірніше, мер є родичем Альберу.

«Його Високість не знає»

«О-о… Альберу познайомився з такою дорогоцінною людиною, а мене залишив у невіданні. Припускаю, ми не можемо розповісти навіть Альберу?»

«Я подбаю про це»

Кейл говорив Обанте дотриматися своєї обіцянки. Обанте виглядав розчарованим, але все ж кивнув і продовжив.

«Звісно. Я обов'язково дотримаюся своєї обіцянки. Молодий пане Кейле, я чув, що вам не дали вичерпного пояснення щодо того, що це за предмет»

«Це правильно»

«Для вашої інформації: він має форму браслета»

Його 521-річний досвід, мабуть, мав свою вагу, оскільки мер одразу перейшов до суті, на відміну від Таші та Шона, які, здавалося, все ще ставилися до Раона з обережністю.

Однак, на жаль, Кейл не мав наміру дізнаватися більше.

«Пане мер, мені це не потрібно знати»

Його обличчя свідчило про те, що він не відчував ані бажання, ані цікавості щодо цього предмета. Цей вираз змусив Обанте замовкнути. Тоді Кейл поставив Обанте запитання.

«Чи можна, щоб до нього торкалися кілька людей?»

«…Чому ви питаєте?»

На обличчі Обанте з'явився підозрілий погляд.

«Один із тих, хто зі мною, здатний дарувати благословення Бога Смерті»

Вираз обличчя Обанте миттєво прояснішав. Кейл це помітив, тож почав посміхатися, додавши:

«Я сподіваюся благословляти цей браслет щодня, доки не зможу передати його Його Високості. Ось чому його доведеться торкатися щонайменше двом людям»

«Якщо це з такої причини, то я мушу вам подякувати. Це зменшить ймовірність того, що Альберу спіймають. А ще це дасть йому можливість втекти, якщо трапиться щось небезпечне»

Благословення відлученої від церкви жриці Кейдж було не слабким. Хоча Церква Бога Смерті не мала ні Святої Діви, ні Святого, Кейл припустив, що благословення Кейдж, ймовірно, було настільки ж ефективним, як і благословення близнюків Бога Сонця.

«Тож краще підготуватися як слід»

«Звісно. Я довіряю це вам, молодий пане Кейле»

Обанте пояснив Кейлу поточну ситуацію.

«Предмет буде готовий завтра»

«Тоді ми зможемо вирушити в будь-який час післязавтра»

«Це може виявитися неможливим»

На обличчі Обанте з'явився збентежений вираз.

«Гм? Дідусю, щось сталося?»

Таша, яка хотіла вирушити якомога швидше, запитала.

«Молодий пане Кейле, не знаю, чи ви чули, але двічі на рік мертва мана підіймається крізь пісок. Час її появи постійно змінюється настільки, що навіть ми дізнаємося про це лише тоді, коли вона вже наближається»

Стеля Підземного Міста, яка підтримувала пустелю, дозволяла темним ельфам дізнаватися про мертву ману за кілька днів до її появи.

«Це той час?»

На запитання Кейла мер кивнув.

«Ми очікуємо, що це станеться через два дні й триватиме загалом три дні»

У цей період людям було небезпечно. Таші можна було б перейти пустелю, але групі Кейла краще було б вирушити приблизно через тиждень.

«Вона у рідкому стані?»

«Це газ»

Це робило ситуацію ще гіршою, оскільки мертва мана буде всюди.

Це не тільки шкідливо для здоров'я, але й може бути серйозно небезпечним, якщо мертва мана потрапить у кровотік.

«Мм»

Кейл зітхнув і замислився. Обанте почував себе винним, побачивши вираз обличчя Кейла. Тоді Кейл заговорив.

«Тоді, мабуть, нам доведеться пограти цілий тиждень»

«Так, дякую за ваше… Вибачте?»

«У вас є туристична карта Підземного міста?»

Обанте, який з недовірою дивився на невимушеного Кейла, через деякий час нарешті кивнув.

«…Звісно. Я скажу Шону, щоб він став вашим гідом»

Темні ельфи склали карту для відвідувачів, коли створювали готель. Кейл кивнув, а потім поглянув у бік кутка й запитав.

«До речі, хто ця людина?»

«А, та дитина – це…»

Людина в чорній мантії тихо сиділа в кутку.

«Ця дитина – та, що створює браслет»

Це була людина, яка виготовляла предмет із темним атрибутом. Кейл ледь стримався, щоб не посміхнутися.

"Знайшов одну"

Він знайшов людину, яка була експертом з людського тіла та смерті.

«Я покликав її, щоб вона розповіла про цей предмет»

Обанте не зміг продовжувати. Він, здавалося, вагався. Він повільно поглянув у бік Таші, що дало Кейлу зрозуміти: мер мав щось обговорити з нею.

Саме в той момент.

«У чому проблема?»

На мить Кейлу здалося, ніби це говорив бог чи імператор. Це прозвучало саме таким тоном. Кейл опустив голову й побачив дракона, який намагався виглядати велично, сидячи з піднятою головою.

Однак він був настільки низьким на зріст, що аж ніяк не виглядав велично.

«Д-драконе-нім, бачите…»

Обанте все ще не наважувався заговорити.

У цю мить заговорив хтось інший.

«Мені цікавий світ»

Голос був байдужим, без жодних емоцій, наче голос навігатора.

Це була людина в чорній мантії. Погляд Кейла спрямувався на чорну мантію.

«Я хочу побачити зовнішній світ»

«… Що?»

Однак її слова шокували і Шона, і Ташу.

«Хаа…»

Обанте зітхнув і витер очі хусткою. Він виглядав так, ніби миттєво постарів на сто років.

У цей момент заговорила Таша. Схоже, вона знала особу в чорній мантії.

«Мері, про що ти говориш?»

Мері, мабуть, було іменем тієї жінки. Таша поглянула на Обанте з розгніваним виразом обличчя.

«Дідусю»

Вона, здавалося, була розлючена, проте, поглянувши на Кейла та Раона, здригнулася. Вона прикусила губи, бо це могло виглядати так, ніби вони заважають комусь, хто хоче вийти на вулицю, це зробити.

Але це не було брехнею.

Шон почав говорити.

«Мері. Ти ж знаєш, що це небезпечно»

Жінка в чорній мантії відповіла:

«Саме тому я й планую піти сама»

«Ти ні в якому разі не можеш йти сама!»

Таша підхопилася й підвищила голос. Мері могла опинитися в небезпеці навіть разом із нею, тож як вона могла дозволити їй піти самій? Нізащо.

Після її вибуху в кімнаті запала тиша. Ніхто не міг вимовити ні слова. Однак у кімнаті пролунав здивований голос.

«Чому вона не може піти? Ця людина дуже сильна. Вона навіть сильніша за одного мага, якого я знаю»

"Хо"

Кейл подумки посміхнувся.

"Ця дівчина сильніша за Розалін?"

Мері підняла голову. Звісно, вони все ще не могли бачити її обличчя, оскільки вона була в мантії з великим капюшоном. Мері повернулася, щоб поглянути на Кейла та Раона.

Потім вона почала підтягувати рукав.

«Мері!»

Шон у шоці простягнув руку, але вона виявилася швидшою.

Мері встигла повністю підтягнути один із рукавів, перш ніж Шон її зупинив.

Її рука з'явилася у світлі.

«Мм»

Чвхе Хан, який стояв біля дверей, застогнав.

«Хаа»

Шон схопився за голову. Таша з тривожним виразом обличчя поглядала то на Кейла, то на Чвхе Хана.

Погляд Кейла мимоволі затуманився, коли він побачив оголену руку.

Рука й долоня, що стали видимими, були вкриті чимось схожим на опіки або чорні лінії, що нагадували павутиння.

Це був жахливий шрам, від якого будь-хто здригнувся б.

Кейл просто дивився на поранення.

Тепер він був упевнений, що вона зможе створити руку для Рона.

Вона справді була некроманткою.

Людина з чорною павутиною.

Саме так у минулому називали некромантів.