Розділ 109 — Страшно (2)

Кейл озирнувся, вдаючи з себе випадкового перехожого.

«Що тут відбувається?»

Один з інших людей у мантіях підвівся, щоб запитати того, хто підскочив і перекинув стілець.

«Відпусти, відпусти мене!»

Той самий чоловік у мантії підвищив голос. Його голос відлунював у ресторані, і Кейлу здалося, що крізь мантію він бачить тривогу на обличчі того чоловіка.

Кейл підвів погляд на стелю.

[«Людино, я кружляю по колу!»]

Здавалося, ніби Раон кружляв по стелі. Кейл опустив погляд і оглянув ресторан. Витончені білі руки особи, яку Кейл вважав ельфом, тремтіли.

«…Боже мій!»

Особа, яка, ймовірно, колись зустрічалася з драконом, повільно почала йти. Обличчя, приховане під капюшоном мантії, озиралося наліво й направо.

Бах. Бах.

Ельф середнього віку, йдучи, натикався на інших людей.

«Що за?»

«Якого–?»

Ельф ігнорував усе. Ні, скоріше, він не міг нічого сказати, бо перебував у шоковому стані. Інша людина в плащі вибачалася перед усіма, наздоганяючи першого ельфа.

Кейл нервував.

"Не підходь сюди"

Кейл спостерігав за ельфом краєм ока. Водночас він легенько торкнувся Ганса по плечу. Він не знав, про що Ганс розмовляв із господарем таверни, але цим дотиком хотів дати йому зрозуміти, щоб той поквапився.

[«Людино, скільки мені ще крутитися по колу? Я буду це робити й далі!»]

Раон звучав захоплено. Схоже, йому подобалося кружляти в повітрі. Кейл проігнорував захоплення п'ятирічного хлопчика.

"Темні ельфи є родичами кронпринца, і ми єдині, хто знає про їхнє існування, тому було важко вдавати, що ми нічого про них не знаємо"

Але в цій ситуації йому потрібно було якомога більше заперечувати це.

У романі [Народження героя] одним реченням описувалося, наскільки ельфи шанували драконів.

<Ельфи раділи, побачивши, як дракон хоч раз змахнув крилами.>

Більше нічого й казати не треба було. Темні ельфи, ймовірно, втричі перевершували звичайних ельфів у спілкуванні з драконами. Один-єдиний змах крил Раона міг змусити ельфів падати від радості.

"Яка жахлива думка"

Але вираз обличчя Кейла повільно став суворішим.

"Чому він іде сюди?"

"Раона тут навіть немає"

Серце Кейла почало битися швидше.

У цю мить до вух Кейла долинув бажаний голос.

«Молодий пане!»

Ганс побачив яскраву посмішку на обличчі Кейла, коли той його покликав.

«Так! Гансе!»

Ганс ніколи не бачив, щоб Кейл так радісно його вітав. У нього від цього залишився гіркий присмак у роті, але він все одно продовжив те, що мав сказати.

«Хороші кімнати є лише на третьому поверсі та вище, чи це вас влашто-…»

«Дуже добре»

З тону Кейла було цілком зрозуміло, що він хоче якнайшвидше дістатися до тієї кімнати. Отримавши від Кейла наказ діяти швидко, Ганс одразу ж повернувся, щоб поговорити з господарем.

«Тож, чи бажаєте ви всі особливі кімнати на третьому поверсі?»

Кейл міг би вже втекти й зникнути на третьому поверсі, щойно Ганс відповів на запитання господаря готелю.

«Молодий пане, куди ви йдете?»

«На третій поверх»

Кейл уже йшов до сходів, що вели на третій поверх. Чхве Хан йшов за ним із дивним виразом обличчя. Він подумав, що Кейл, мабуть, дуже втомився, бо мав напружений вираз обличчя.

[«Людино, куди ти йдеш без мене? Ти такий блідий! Ти хворий? Мені підійти до тебе?»]

"Ні, не підходь. Будь ласка, не підходь"

Кейл обережно похитав головою, перш ніж зробити крок на сходи.

Саме в цю мить…

Він почув щось прямо за спиною.

«Ай, гей, пане, ви п'яні? Чому ви постійно врізаєтеся в людей?»

«Мені справді дуже шкода. Зазвичай він не такий»

Так, це було прямо за його спиною.

Кейл почув, як щось за його спиною загупало, одночасно з цією розмовою. Кейл міцно вхопився за поручень сходів.

"Чому він іде до мене, якщо у нього є Елементаль?"

Кейлу це здалося дивним. Елементаль мав би впізнати Раона, що кружляв навколо, тож чому ельф прямував саме до нього? Чи, може, на нього перейшов запах Раона, бо той завжди тримався біля нього?

Кейл швидко зробив ще один крок.

«Вибачте…»

Кейл відчув, як по спині пробігли мурашки, коли голос заговорив прямо за його спиною. Чи варто йому обернутися? У його голові промайнула думка, що їх оточать ельфи, які славлять Раона, а він не зможе нічого вдіяти, лише присісти там, не вірячи своїм очам. Поки він продовжував про це турбуватися, щось сталося.

«Хто ти?»

«Чого ти хочеш?»

Чхве Хан і Рон встали між особою в плащі та Кейлом. Кейл почав посміхатися.

"Правильно. У мене ж є ці хлопці"

Кейл повільно обернувся.

Він побачив ельфа, якого Чхве Хан і Рон заблокували під сходами.

Він не міг розгледіти характерні вуха ельфів, але бачив очі ельфа під злегка піднятим капюшоном. Кейл подивився в ці очі й почав говорити.

«Чого ти хочеш?»

Ельф здригнувся, коли інший ельф, що гнався за ним, схопив його за руку.

«Аджуссі! Чому ти так поводишся?»

Кейл мигцем побачив обличчя ельфа, що йшов позаду.

"Що за…"

І справа була не в тому, що ельф був настільки вродливим, що всі інші на його тлі виглядали б як гарбузи. Справа була в тому, що біля його очей був шрам у формі літери Z.

"Чому він тут?"

Це був цілитель Пендрік.

Він був відомий як найвродливіший з усіх ельфів.

Кейл уже хотів повернутися додому. У його голові панував складний хаос.

"Якого ельфа Пендрік назвав би "аджуссі", але все одно подорожував би з ним?"

Було важко орієнтуватися за рисами обличчя, бо в романі йшлося про те, що всі ельфи вродливі. Він міг би впізнати Вождя та Пендріка, оскільки їх обох описували детально, але решту ельфів таким чином розрізнити не вдавалося.

Ельф, який зупинив Кейла, не зреагував на слова Пендріка і, поглянувши на Кейла, збентежився.

«Ц- це–……»

Ельф почав говорити тремтячим голосом.

«Ви, ви вірите у ману?»

Кейл подумав, що ельф запитує, чи він релігійний. Кейл почав сміятися від нервозності. Ельф середнього віку здригнувся, побачивши усмішку Кейла. Ця розслаблена поведінка й ті жорстокі очі, що зневажливо дивилися на все, крім нього самого.

Це було схоже на величний погляд дракона.

"Відчуття, ніби дракон ширяє в повітрі"

Дракон нізащо не кружляв би так по колу. Ельф був упевнений, що Кейл використовує свою ауру й крутить її по колу, щоб погратися з мешканцями ресторану. Це було б типово для дракона.

Якщо це так, то драконом міг бути лише один чоловік.

"Ця персона випромінює найсильніший аромат природи"

У цьому ресторані було багато сильних особистостей. Однак аромат природи – це не те саме, що сила. Рука ельфа середнього віку почала тремтіти. Ельфи були найближчими до природи після драконів. Саме тому вони були набагато чутливішими до мани, ніж темні ельфи.

"Тут відчувається аромат вітру, дерева та води. Людина не може володіти всіма цими ароматами одночасно"

Ельф середнього віку замислився. Людина ніяк не могла б знайти одразу кілька Стародавніх Сил різних атрибутів. Людям пощастило б, якби їм вдалося знайти хоча б одну за все життя.

Була лише одна істота, яка випромінювала такий сильний аромат природи.

Це мав бути дракон.

Але він не наважився сказати це вголос.

"Якби тільки мій Елементаль був зараз зі мною!"

Якби у нього був його Елементаль, якого він залишив у селі, він би зміг дізнатися напевно.

Ельф середнього віку зітхав з цього приводу, але не міг покликати свого Елементала. Той зараз замість нього наполегливо працював у селі.

Однак ельф не знав, що тут була людина, яка дійсно володіла кількома древніми силами різних атрибутів, але не потребувала жодної удачі, щоб їх знайти.

Власник цих Стародавніх Сил, Кейл, суворо відповів.

«Я не вірю в таке поняття, як мана»

Дракон, мабуть, відповів би, що вірить у ману. Однак Кейл відповів, що не вірить у ману.

Кейл подивився ельфу прямо в очі й чітко висловив свою позицію.

Ельф повільно опустив погляд.

«… Я зроблю так, як ви бажаєте»

«Хм? Хіба його відповідь не дивна?»

Кейлу здалося дивним, що ельф шанобливо схилив голову.

"Зроблю?"

Кейл почав відчувати сумніви щодо цієї розмови.

Але ж він не міг просто сказати: "Я не дракон. Я людина". Кейл дивувався, чому ельф, який мав би мати елементаля, робить це.

«Аджуссі, що відбувається?»

«Нічого. Нам просто треба робити те, що ми вже робили»

«Гм? Хіба це не очевидно?»

«Так»

Кейл подивився на ельфа середнього віку, який розмовляв із Пендріком, і почав посміхатися. Ельф середнього віку був справді вродливий. Ельф озирнувся на Кейла, продовжуючи говорити.

«Нам просто треба спокійно займатися своїми справами»

«Чому ти це кажеш, дивлячись на мене?»

Кейл занервував і почав хмуритися. Це змусило ельфа здригнутися, після чого він вклонився під кутом 90 градусів.

«Прошу вибачення за те, що потурбував вас. Надалі я буду вдавати, що не знаю вас, пане. Сподіваюся, ви не образилися»

"…Це занадто дивно. Схоже, він справді ставиться до мене, наче до дракона. Елементаль, який зустрічав дракона, обов'язково сказав би цьому ельфу, що я людина. Що тут відбувається?"

У Кейла в роті залишився гіркий присмак, але він вирішив поки що вдавати, що нічого не знає.

«Давайте розійдемося, оскільки, схоже, ви вже закінчили»

Кейл розвернувся. Він і далі виглядав дуже холодним. Чхве Хан і Рон подивилися на невідомих осіб у мантіях, а потім розвернулися й пішли за Кейлом.

[«Людино, людино! Я знайду тебе, ще хвилин 10 покружлявши навколо! Це весело!»]

Раон тепер літав "вісімкою", наче бджола. Його швидкість поступово зростала. Ельф середнього віку почав відчувати дедалі більший страх, коли помітив, що аура Дракона все швидше і швидше розноситься по ресторану.

«Аджуссі, що це було?»

«Нічого. Давайте швидше підемо»

Пендрік стримав роздратування й зітхнув. Він нахилився до ельфа середнього віку й тихо прошепотів.

«Лицарю-Охоронець-нім. З вами все гаразд?»

Ельф середнього віку кивнув з серйозним виразом обличчя. Це було розчаруванням, але він нічого не міг з цим вдіяти.

«Так. Зі мною все гаразд. Ходімо. Нам треба йти на допомогу селу»

«Так, пане»

Пендрік з напруженим виразом обличчя поглянув у бік столу, за яким сиділа решта їхньої групи. Усі інші підвелися. Вони прибули до світу людей, але нічого не досягли. Їм потрібно було поспішати назад до села й захищати його.

«Вибачте, що затримав нас. Поспішаймо»

Ельфи швидко вийшли з ресторану й попрямували до Гір Десяти Пальців. Їхнє село, розташоване серед цих десяти вершин різної висоти, опинилося в небезпеці.

* * *

Рано-вранці, через кілька днів, Кейл підіймався на третю вершину Гір Десяти Пальців, маючи поруч лише Раона.

«Людино! Прогулянка – це ж так весело!»

"Срака, а не прогулянка"

Кейл витер піт з обличчя, використовуючи Звук Вітру, щоб швидко піднятися на гору.

Ці вершини називалися Горами Десяти Пальців, бо нагадували пальці. Це означало, що третя та восьма вершини були найвищими. Ці дві вершини були настільки високими, що їх вершини ховалися в хмарах, а сніг не танув аж до середини літа.

"Але та вершина тане"

Останньою Стародавньою Силою був "Вогонь Руйнування".

Інші люди про неї ще не знали. Ця Стародавня Сила розтопила б приблизно половину третьої вершини за два тижні.

«Людино! Як жарко! Що це таке?»

«Йо-ой»

Кейл стогнав, досягнувши вершини.

«Хіба це не лава? Я читав про це в книзі! Вона гарячіша за вогонь у джунглях! Це цікава сила!»

Перед Кейлом і Раоном з'явилася лава. Вона не була величезною, але все ж це була досить значна лавова яма. Звісно, ця вершина не була вулканом. Проте ця лава розплавляла гору. Вони відчували сильне тепло, що випромінювалося від вогню.

Але Кейл відчував його менше завдяки намисту з Вогнедавною Водою, а також Життєздатності Серця. Він подивився на центр лавової ями.

«Ха!»

Він не міг у це повірити. Посередині лавової ями кружляла золота скульптура свині.

«Раоне»

Кейл покликав Раона, який заворожено дивився на цікаве видовище перед собою. Раон побачив, що Кейл тримає перед собою відкриту магічну сумку.

«Що таке, людино?»

«Віддай гроші»

Раон кілька разів моргнув, а потім поклав срібні монети в мішок Кейла.

Кейл повільно почав посміхатися. Давно вже він не робив нічого такого освіжаючого, не завдаючи нікому шкоди.

Похизуватися своїм багатством – найкращий спосіб зняти стрес.

«Ха, ха-ха-ха!»

Кейл почав голосно сміятися.

«…Людино, чому ти смієшся?»

Раон відступив. Не тому, що Кейл сміявся. Бачити Кейла, який так сміється, було дивно, але приємно. Однак те, що Кейл почав робити, було дивним.

Дзень-дзень-дзень.

Кейл взяв жменю срібних монет і кинув їх у лаву.

«Людино! Ти знаєш, скільки це курячих шашликів! Скільки цукерок?! Людино, чому ти це робиш?! Скажи, якщо в тебе до мене якісь претензії! Людино!»

«Ха-ха-ха-ха!»

Кейл не слухав Раона. У ту мить почало відбуватися щось дивне.

Ооу-у-ун.

Вони почули шум, коли срібні монети, не розплавившись, почали підніматися з лави, утворюючи стежку.

Колишнім володарем цієї Стародавньої Сили був жадібний і багатий воїн.

Щоб здобути цю останню Стародавню Силу, потрібні були гроші.

Було справді приємно витрачати гроші, наче воду.

«Ха-ха-ха-ха!»

Кейл голосно сміявся, наче герой, продовжуючи кидати срібні монети перед собою у лаву. Повільно починав утворюватися срібний шлях, викладений грошима.

[Примітка перекладача на інгліш: "Аджуссі" – це звернення до чоловіка середнього віку, який не є твоїм родичем]