Розділ 110 — Страшно (3)

[ Я й не сподівався, що з'явиться хтось такий, як ти! ]

Кейл чув голос власника Вогню Руйнування. З голосу було чутно, ніби той дивився на божевільного.

Дзе-е-е-ень–

Срібні монети й далі сипалися, наче сніг.

"Ах, це справжнє блаженство"

Це було ще краще, бо це були чужі гроші. Такої нагоди у нього більше ніколи не трапиться.

«Так, нумо кинемо все!»

Срібні монети продовжували літати, а Кейл хапав їх жменями й кидав у бік золотої скульптури свині.

«Н-не може бути! Я не знаю, що відчувати! Я не повинен так почуватися! Але на це так приємно дивитися!»

П'ятирічний Раон занурився у стан хаосу. Кейлу було байдуже, він спостерігав, як срібні монети підіймаються вгору, утворюючи для нього шлях.

"Вогонь Руйнування" справді не можна було назвати лавою чи вогнем. Це було радше "рідке полум'я", оскільки вогонь перебував у рідкому стані.

< "Вогонь Руйнування", що з'явився на третій вершині Гір Десяти Пальців, не згас, доки не знищив усю вершину. Ніхто не міг нічого з цим вдіяти, доки ельф, що мав Вогняного Елементаля, не здобув Стародавню Силу. >

У романі цю силу здобули не належним чином. Однак Кейл знав, як правильно здобути цю силу, прочитавши про це в романі.

< Проте ніхто не подумав кинути гроші в лаву. Цей рідкий вогонь не міг спалити гроші. >

Чому, запитаєте ви?

[ Я давно не відчував такого! Ах, запах грошей! ]

Це було тому, що володар Стародавньої Сили був божевільний на гроші.

[ Продовжуй кидати гроші! Я ще нікого, крім свого божевільного друга, не бачив, хто б так марнував срібні монети! Мухахахаха! ]

«Ха-ха-ха!»

І Кейл, і володар Стародавньої Сили сміялися. Поки вони сміялися, срібні монети продовжували летіти в лаву. Раон дістав свою скарбничку з альтернативного виміру й притиснув її до себе. Він з серйозним виразом обличчя поглядав то на Кейла, то на свою скарбничку.

«На що ти дивишся?»

Кейл виглядав дивно: він раптово перестав сміятися й стоїчно стояв на місці. На поверхні киплячої лави виблискувала доріжка зі срібних монет. Це срібне світло чудово гармоніювало з рудим Кейлом.

«Слабка людино»

«Що?»

«Скажи, якщо тобі не вистачає! Я готовий віддати тобі свою скарбничку!»

Кейл пирхнув. Він ніколи не крав би гроші у дітей. Йому не подобалися гроші, просочені слізьми.

[ Гроші! Дай мені ще відчути запах грошей! ]

До того ж у нього було двісті тисяч таких срібних монет, подарованих кронпринцом.

«Ось»

У цю мить Кейл виглядав як дуже доброзичлива людина.

< Найголовніше, що той ельф не зміг опанувати "Вогонь Руйнування" цілком і вважав цю силу марною. Однак ельф пізніше пошкодував би, якби знав, що, витративши чимало грошей, міг би дедалі наближатися до повної сили "Вогню Руйнування". >

Кажуть, що воїн, який раніше володів "Вогнем Руйнування", був дуже жадібним до грошей. Він не прагнув ні влади, ні слави – дитинство, проведене в бідності, змусило його цінувати гроші понад усе.

[ Я теж хотів мати змогу розкидатися грошима, наче сміттям! Але ті кляті виродки все вкрали! Мої гроші, а також гроші моїх друзів! Ті сучі діти! Жорстокі виродки, які ставилися до нас як до рабів! ]

Золота свиня почала лаятися без упину. Кейл не звертав на це жодної уваги й рушив у бік золотої свині.

«Хаа, як же це дратує»

Тепер Кейл діставав цілі мішки з грошима й просто висипав їх перед собою, йдучи.

[ Т-ти, ти чудова людина! ]

Голос колишнього власника тремтів.

Уо-оунг– Оу-у-ун–

Кейл почав посміхатися. Золота скульптура свині тепер сяяла ще яскравіше.

Фш-шш-ш-ш-ш–

З лави почав здійматися червоний пар. Раон злетів вище, щоб уникнути пари. Це був пар, у якому горів вогонь.

Вгу-у-ум.

Незнищенний Щит і його крила охопили тіло Кейла.

"Це не краще за фізичну працю"

Кейл почав втомлюватися від цієї монотонної процедури. Навіть розкидання грошей через деякий час набридло.

Кейл клацнув язиком і почав сипати гроші ще швидше. Він зміг незабаром дістатися до золотої скульптури свині посеред лавової ями, оскільки яма була не дуже широкою.

«Мм»

Голос знову заговорив, щойно Кейл опинився перед скульптурою.

[ Я схвалюю тебе! У тебе правильне ставлення, щоб здобути цю силу! Якщо це ти, якщо це хтось такий, як ти, хто готовий так розкидатися грошима, ти зможеш подолати кожну перешкоду на своєму шляху! ]

Володар Стародавньої Сили схвалив його і наказав Кейлу взяти скульптуру свині. Однак, побачивши наступні дії Кейла, володар Стародавньої Сили зміг лише висловити своє здивування.

[ Хм? ]

Дзень. Дзень-дзень-дзень.

Кейл дістав ще більше срібних монет.

«Та їх так багато»

Йому ще далеко було до того, щоб витратити всі двісті тисяч срібних монет.

[ О, Боже мій! Я ще ніколи не бачив такого божевільного! Ти, мабуть, янгол! ]

Володар Стародавньої Сили не міг приховати свого захоплення. Чим голосніше він вигукував від радості, тим сильніше вібрувала скульптура свині.

Уо-о-о-он.

Вся вершина почала тремтіти.

Ш-ш-ш-ш-ш. Ш-ш-ш-ш-ш.

У повітря піднялося ще більше червоного пару, який попрямував до скульптури свині. Кейл не звертав на це ніякої уваги, байдуже продовжуючи висипати всі двісті тисяч срібних монет.

[ …… ]

Власник Стародавньої Сили тепер втратив дар мови.

Кейл випрямив спину, нарешті висипавши всі срібні монети. Він спітнів.

«Це важка робота»

Сказавши це, Кейл поглянув на сяючу скульптуру свині. Червоні пари оточували золоту скульптуру свині.

[ Я схвалюю тебе. Я деякий час вагався, оскільки відчув на тобі силу подруги ]

"Сила подруги? Він був дружнім зі злодійкою, яка володіла Звуком Вітру?"

Кейлу здалося, що він знову дізнався щось непотрібне. Потім він почав хмуритися, почувши наступні слова власника.

[ Справді, серед тих, хто володіє Стародавніми Силами, немає нормальних людей. Ось, тримай! Бери! Це сила, здатна знищити все! Звісно, гроші залишаються за мною ]

«Ох»

Стародавня Сила почала плисти в бік Кейла. Золота скульптура свині, оточена червоним паром, тепер знаходилася прямо перед носом Кейла.

"Він дешевше, ніж я очікував"

Він не знав, що це станеться лише за 2 мільярди галонів. Кейл повільно простягнув руку до золотої скульптури свині. Отримавши цю силу, він матиме здібності до захисту, регенерації, втечі та атаки.

У цю мить власник знову заговорив.

[ Цікаво, що ти перебуваєш у країні валунів, але не маєш відповідної Стародавньої Сили ]

"Валун?"

Кейл здригнувся.

[ Чесно кажучи, гроші – не єдине, що я не зміг знищити. Є ще й валун, який я також не зміг знищити. Я поділюся цією інформацією з тобою, оскільки ти допоміг мені позбутися моєї образи ]

Це була підказка про ще одну Стародавню Силу.

"…Але вона мені не потрібна"

Кейлу цілком вистачало того, що він уже мав. У нього також були Вогнедавна Вода та Аура Домінування. Напевно, не було інших людей, які б володіли такою кількістю Стародавніх Сил.

[ Король каменів, Гігантський Граніт, відомий як "Суперкамінь", знаходиться в країні валунів ]

Вираз обличчя Кейла, коли він почув про країну валунів, Королівство Роан, здавався не дуже втішним.

Чому саме Гігантський Граніт? У Кейла з'явилося погане передчуття. Кейл не відповів Стародавній Силі, яка більше нічого не сказала, а просто доторкнувся до золотої скульптури свині.

Ш-ш-ш-ш.

Рука Кейла торкнулася пари, але він не постраждав.

Оо-о-о-о–

Кінчики його пальців торкнулися скульптури свині. Потік світла, у якому змішувалися золоті та червоні відтінки, кинувся на Кейла.

[ Використовуй це, щоб розплавити все, що стоїть на твоєму шляху. Ти переживеш цей біль ]

Голос володаря древньої сили повільно згас. Кейл підняв сорочку й побачив, що на срібному щиті на його грудях тепер красувалася рожево-золота блискавка.

Кейл полегшено зітхнув.

"Це не свиня"

Скульптура свині, яку він бачив раніше, була милою, але він не хотів такого татуювання. Кейл простягнув руку.

«Оох!»

Раон був вражений тим, що відбувалося.

Фш-ш-ш-ш-ш–

Пролунав гучний шиплячий звук, і срібні монети розчинилися в срібному парі.

В той момент червона лава зашипіла й сформувалася у кулю перед рукою Кейла. Кейл стиснув руку в кулак, ніби намагаючись схопити цю кулю.

Вгу-у-у–

Лавова куля зникла з тихим звуком. На вершині третього піку залишилася лише широка яма.

«Людино, та сила, що була щойно, тепер твоя?»

«Мабуть, так?»

«Ти тепер сильний, як половина мого мізинця на лапі! Ти став на дуже-дуже крихітну частку сильнішим»

Кейл посміхнувся, отримавши схвалення від Раона. Повз нього промайнув прохолодний вітерець. Тепер, коли спека від лави зникла, вершина цієї гори знову ставала холодною.

У ту мить Раон підійшов до нього, все ще тримаючи у лапах свою скарбничку.

«Але, людино»

«Що?»

«Я чекав, щоб сказати тобі це, бо ти, здавалося, був зосереджений»

Раон широко посміхався. Кейл раптом відчув тривожне передчуття. Чому Раон поводився саме так?

Раон недбало додав:

«Магічний списоносець десь поруч»

"Хм? Хто?"

Кейл на мить забув, хто це.

«Він щойно прибув. Я відчуваю його місцезнаходження»

Ах.

Кейл згадав про магічного списоносця з таємної організації. Вони зустрілися на острові Хайс-12. Магічний списоносець був позначений мана-стрілою Раона, перш ніж втік разом із блондинкою-майстринею меча.

"Чому він тут?"

Раон став сильнішим, подорослішавши на рік, але його лапи все ще були короткими й товстими. Одна з тих коротких лап вказувала на місце між сьомою та восьмою вершинами.

«Я відчуваю його там!»

Кейл прикрив обличчя обома руками.

Між сьомою та восьмою вершинами ховалося село, приховане магією ілюзії.

Звісно ж, це було Село Ельфів. Казали, що воно нагадувало казкову країну з маленьким озером і деревами, яким було сотні років.

"Що тепер?"

Як і слід було очікувати, про цей випадок не згадувалося в перших п'яти томах [Народження героя].

Кейлу здавалося, що він знає тих, хто поставив Село Ельфів у таку небезпеку, що п'ятеро ельфів змушені були прийти до людського села. Хіба магічний списоносець прийшов би без причини? Ельфи, мабуть, саме зараз борються проти Руки.

Тоді Раон додав:

«О, і той хлопець з минулого разу теж іде!»

"З минулого разу?"

Кейл опустив руки, якими прикривав обличчя. Він бачив стільки людей, що не знав, про кого саме говорить Раон.

[«Він наближається дуже швидко! Він уже майже на вершині! Я ховаюся!»]

Кейл хотів би, щоб Раон повідомляв йому такі речі швидше. Раон мовчав, аби не відволікати Кейла, поки той отримував Стародавню Силу, але для Кейла це було важливіше.

У нього було погане передчуття, що тепер він знає, хто це.

Так завжди і траплялося.

Шурхіт.

Кейл чув, як хтось наближається.

«Хааааааа»

Він не міг стримати зітхання, повільно обертаючись. Кейл стояв посеред ями й дивився вгору на того, хто прибув.

«Я пам'ятаю, що тут був…!»

Прибулець здивовано озирнувся. Кілька днів тому він бачив тут лаву. Ця додаткова проблема дратувала, коли вони мали справу з серйозною головним болем, але він побачив у тій силі певну надію.

Чоловік, що озирався, зустрівся поглядом із Кейлом. Червоне волосся Кейла створювало враження, ніби лава зникла й перетворилася на людину.

«…В-ви ж…»

Відвідувач, цілитель Пендрік, впізнав рудоволосого чоловіка перед собою. Це був той самий чоловік, якого Лицар-Охоронець зупинив у ресторані.

« Хто цей чоловік? Чому ти його зупинив? »

« …Я теж не впевнений. Нам краще не знати цього шановного »

Це був перший раз, коли Лицар-Охоронець сказав щось подібне про людину. Пендрік замовк, побачивши байдужість на обличчі чоловіка. Натомість чоловік, що гордо стояв посеред ями, почав говорити.

Це був холодний голос.

«Хто ти? Ти мене знаєш?»

Кейл як ніколи раніше вдавав, що нічого не знає.