Розділ 111 — Страшно (4)

Але крім Пендріка на слова Кейла відреагувала ще одна істота.

[«Людино, я знаю, хто він! Хочеш дізнатися? Це той ельф, що стояв позаду ельфа, який розмовляв з тобою в таверні! Я пам'ятаю все, бо я – великий і могутній Дракон!»]

"Ні, я вже знаю, хто він"

Кейл почав хмуритися, коли його розум закрутився від зайвих пояснень Раона.

"І чому він такий?"

Кейл хвилювався через реакцію Пендріка. Пендрік злегка підняв капюшон своєї мантії. Хоча його вуха все ще були приховані, Кейл міг бачити шрам у формі літери Z навколо очей Пендріка.

«Пане, ми зустрілися в готелі. Я пам'ятаю, що наші погляди зустрілися»

Це було правдою. Кейл здригнувся, побачивши шрам біля очей Пендріка.

«Розумію»

Однак Кейл до самого кінця вдавав, що нічого не знає. Він також відповідав якомога коротше. Він навчився на власному досвіді.

"Не можна говорити забагато"

Чим більше він розмовляв з кимось, тим частіше його втягували в халепи. Кейл відвернувся від Пендріка й рушив у протилежному напрямку. Він прямував до вершини ями.

Грух. Грух.

Чорні камені ламалися під його ногами. Руде волосся Кейла розвівалося на вітрі.

"Тепер він перестане про мене думати"

Звісно, Кейл помилявся.

«Пане, ви здобули Стародавню Силу?»

Кейл не зупинився, навіть коли Пендрік заговорив.

«Так»

Він дав коротку відповідь.

Пендрік здригнувся від холодного й байдужого голосу. Він дивився на спину чоловіка, що віддалявся.

Чому ж Пендрік прийшов сюди, хоча село опинилося в біді? Це було через те страшне відчуття, яке він отримав від лави.

Пендрік усвідомлював свій статус ельфа, який не міг впоратися з Елементалем.

Єдине, що було у нього на користь – це здібності до зцілення та бою.

Для такого, як він, та страшна лава була спокусливою силою. Він хотів отримати силу, щоб допомогти своєму селу. Він думав, що вогонь, можливо, зможе спалити ту річ, яка була отрутою для ельфів.

Однак для здобуття Стародавніх Сил потрібна була неабияка доля. Казали, що вони мають своїх визначених власників.

«Вибачте!»

Пендрік почав бігти до Кейла.

Кейл здригнувся, почувши, як хтось біжить до нього.

"Чому він іде за мною?"

Кейл почав йти швидше. Проте він все ж відповів Пендріку.

«У чому справа?»

«Чи не могли б ви, будь ласка, позичити мені силу своєї Стародавньої Сили?»

Кейл подумав, що не варто було відповідати.

Кейл почав хмуритися. Як хтось міг раптом запропонувати щось таке? Кейл хотів зітхнути, але просто обернувся, все ще хмурячись.

«Мм!»

Тоді він здригнувся.

За його спиною стояв ельф. Пендрік опустив каптур, відкривши свої ельфійські вуха.

У романі згадувалося, що Кити настільки прекрасні, що можуть затьмарити навіть ельфів. Однак, як один із членів групи головного героя, Пендрік мав інший вид краси порівняно з іншими ельфами.

Він був тим, хто жив у відчаї як ельф, який не міг впоратися з елементалем. Проте він все ще мав мету як цілитель. Хоча його обличчя було блідим, Кейл не міг заперечити, що Пендрік був вродливим.

[«Цей ельф хворий? Він виглядає дуже блідим»]

Хоча Пендрік і виглядав блідим, він не був хворим. Але він, безперечно, був вродливим. Кейл продовжував пильно дивитися на ельфа Пендріка. Це змусило Пендріка задуматися.

"Він справді не звичайна особистість"

Кейл навіть не здригнувся, побачивши ельфа. Хоча Кейл і не говорив, його погляд ніби наказував Пендріку поквапитися й усе пояснити.

Оскільки він сам зачепив цю тему, йому довелося пояснити подробиці.

«Я – ельф і живу в ельфійському селі»

Кейл стримав зітхання. Він відвів погляд і дивився вдалину, поки Пендрік починав пояснювати. Йому здавалося, що йому справді не щастить. Щоразу, коли він виходив з дому, все йшло шкереберть.

У той момент щось зі сказаного Пендріком привернуло увагу Кейла.

«Організація вторглася в наше селище, намагаючись викрасти гілку Світового Дерева»

«Що? Хіба селище ельфів не буде знищене, якщо ви втратите гілку?»

Кейл був настільки шокований, що мимоволі вигукнув це вголос.

Світове Дерево було істотою з легенд. Казали, що більшість фентезійних світів підтримуються Світовим Деревом. Однак Світове Дерево насправді не було такою вже й величною істотою.

Проте воно існувало в особливому місці й допомагало істотам природи жити мирно. Щодо ельфів, то вони з дозволу використовували гілку Світового Дерева, щоб будувати свої села.

Це було село, створене за допомогою дерев і природи. Ельфи жили в цьому селі, а гілка Світового Дерева за допомогою магії ілюзій дозволяла ельфам жити без небезпеки.

Ельфійське селище зникло б, якби зникла гілка Світового Дерева.

«Так, воно буде знищено»

Пендрік приховав своє здивування й спокійно відповів. Потім він почав уважніше придивлятися до Кейла.

Була причина, чому ця людина не здивувалася, побачивши, що він – ельф.

"Він багато знає про ельфів"

На відміну від більшості людей, які мали фантазії та цікавість щодо ельфів, цей чоловік перед ним мав певні знання про ельфів та елементалів.

«Ось чому ельфи та елементалі зараз воюють проти тієї організації»

Кейл зберігав незворушний вираз обличчя, запитуючи про "ту організацію".

«Хто ця організація?»

«Ми не впевнені. Однак вони носять одяг із червоною зіркою та п'ятьма білими зірками. Нам не вдалося встановити ідентичність організації навіть після проведення розслідування»

"Божевільні виродки"

Кейл не міг зрозуміти, чому ця організація, яка називалася Рука чи "Умммм", чи як там її ще, робила такі речі.

[«Вони справді жахливі люди! Цих лиходіїв треба покарати! Вони хочуть знищити домівки ельфів?! Я знищу світ, якщо наш дім буде зруйновано!»]

Кейл проігнорував Раона й запитав те, що хотів.

«То чому тобі потрібна моя Стародавня Сила?»

Він хотів знати, який стосунок має його сила до їхньої битви.

Пендрік, замість того щоб відповісти на запитання Кейла, сам запитав.

«Ви знаєте, яка речовина є найотруйнішою для ельфів?»

Кейл знав відповідь. Хоч як би він цього не хотів, він точно знав відповідь. Кейл зітхнув.

Ельфи та темні ельфи не мали добрих стосунків між собою через мертву ману.

«Я не знаю, чи зможе ця сила вогню спалити мертву ману»

Мертва мана була для ельфів наче отрута.

Саме тому Лицар-Охоронець залишив свого елементаля в селі, коли вирушив на розвідку. Елементалі не піддавалися впливу мертвої мани, тож саме вони зараз захищали ельфійське село.

Погляд Пендріка став ще задумливішим. Це була людина, яка справді багато знала про ельфів. Таких людей важко було знайти.

«Я все одно хочу це випробувати. Будь ласка, допоможіть нам. Вони розпилюють воду, просочену мертвою маною, і навіть елементалі не можуть з цим впоратися»

«А чому я маю вам допомагати?»

Пендрік раптом втратив дар мови.

Однак у цей момент Кейл думав про когось.

Людина, про яку він думав – це та, яка завжди страждала від болю, але трималася, бо біль не був надто сильним.

Він думав про некромантку Мері. Оскільки він планував чимало її задіюти, чи не було б чудово погасити частину свого боргу перед Мері?

Особливо якщо все й так складеться саме так.

«Ми… ми винагородимо вас за допомогу»

Пендрік запнувся, відповідаючи. Кейл одразу ж перепитав.

«Нагороду?»

Пендрік здригнувся, побачивши, що Кейл зацікавився. Що ж дати людині? За людськими мірками ельфійське селище було бідним. У ньому не було ні грошей, ні скарбів, ні коштовностей. Усе, що вони мали – це деревина.

«Так, пане, бачите, щодо вашої нагороди…»

«Не потрібно»

«Перепрошую?»

«Неможливо, щоб ельфи, які живуть на природі, мали гроші чи коштовності, які можна було б дати»

Звісно, цілитель Пендрік та елементалі все ж могли б дати йому винагороду.

Однак Кейл про це не згадав. Чому?

"Ельфи люблять людей, які не є матеріалістами"

Ельфи – це раса, яка полюбляє мінімалізм.

Кейл вже прийняв рішення, тим більше що Раон вже деякий час наполегливо підбадьорював його.

[«Людино, я хочу влупити тому магічному списоносцю по обличчю!»]

Оскільки найсильніший у їхній групі так казав, що ж Кейл міг вдіяти? До того ж Пендрік дожив дотепер завдяки тому, що Кейл перекрутив історію. Він не хотів, щоб той загинув тут. Було ще дещо, що Кейл мав перевірити.

«Я тобі допоможу»

«Справді?»

Пендрік побачив, як чоловік уперше почав посміхатися.

«Я ж не можу просто ігнорувати того, хто потрапив у біду»

Це був байдужий тон, але Пендрік почав відчувати вдячність.

Він знав, що чоловік перед ним не мав жодних підстав йому допомагати. Саме тому він так гостро відреагував на готовність чоловіка допомогти. Пендрік відкрив рота, щоб щось сказати. Однак чоловік заговорив першим, не давши йому слова вставити.

«До того ж ця організація нагадує тих хуліганів, яких я зустрічав раніше»

«Що ви маєте на увазі?»

Кейл поглянув у бік інших вершин і почав говорити, ніби згадуючи минуле.

«Був час, коли я вирушив на допомогу Племені Китів. Вони дали русалкам мертву ману, щоб ті розповсюдили русалчину отруту по всьому океану»

«Як жахливо!»

Вони намагалися знищити океан і все, що в ньому було! Пендрік розлютився.

«І вони намагалися вбити людей у столиці Королівства Роан за допомогою бомб. Мені ледь вдалося цьому запобігти»

Пендрік раптом згадав один випадок.

Терористичний інцидент на площі Королівства Роан.

Коли він вирушив розслідувати цю справу, то дізнався, що люди, які, судячи з усього, належали до однієї організації, намагалися вчинити такі жахливі злочини.

Він також чув ім'я одного дворянина, який, як кажуть, володів Стародавньою Силою. Казали, що він використав цю силу, аби врятувати мешканців міста, після чого знепритомнів від виснаження. Ця людина теж мала руде волосся.

«… Кейл Хенітус?»

Пендрік помітив, що на обличчі чоловіка досі грала лагідна посмішка.

«Гм? Ти знаєш моє ім'я?»

«Ах»

Пендрік не міг не ахнути. Це справді була незвичайна людина.

[«Людино, чому ти посміхаєшся так, ніби перебуваєш поруч із кронпринцом? Ти намагаєшся когось обдурити?»]

Кейл чув голос Раона, але проігнорував його й звернувся до Пендріка.

«Скажи мені, де розташоване твоє село. Я зберу свою групу й негайно вирушу туди»

Пендрік схилив голову.

«Дуже дякую»

Він бачив, як Кейл Хенітус, людина, яка спочатку здавалася йому дуже холодною, лагідно посміхався, ніби його подяка була достатньою винагородою за допомогу ельфійському селу.

Звісно, Кейл посміхався, бо думав про те, як забрати в ельфів якомога більше.

* * *

Шурх, шурх.

Кейл відчував, як листя пролітає повз його обличчя, коли він мчав уперед.

Туп, туп.

Кошенята, Он і Хон, стрибали по деревах, не відстаючи від Кейла.

«Кейле-нім»

Чхве Хан підійшов до Кейла.

Група Кейла наразі прямувала до долини між сьомою та восьмою вершинами Гір Десяти Пальців.

«Що?»

Чхве Хан здригнувся від холодної реакції Кейла. Потім він ніяково запитав.

«Чи обов'язково нам так одягатися?»

«Так»

«Можна запитати, чому?»

«Одна з причин – приховати нашу особу»

Рон, Бікрос і Лок, які йшли позаду Кейла та Чхве Хана, почали прислухатися до їхньої розмови. Кейл і Чхве Хан продовжували розмовляти, анітрохи не сповільнюючи кроку.

«А інші причини?»

Чхве Хан побачив, як Кейл посміхається.

«Щоб їх дратувати»

Чхве Хан замовк. На його думку, справжня причина Кейла була пов'язана більше з тим, щоб дратувати Руку, ніж із приховуванням їхніх особистостей. Чхве Хан не помилявся. Кейлу не подобалася ця таємна організація, яка постійно заважала йому жити спокійно.

[«Людино, чи мені просто треба триматися так далеко?»]

Кейл кивнув. Раон летів високо в небі, але, як Дракон, він мав би побачити, як Кейл кивнув.

Кейл сказав Раону триматися поза зоною досяжності Елементалів, оскільки вони прямували до Ельфійського Селища. Однак Раон все ще був поруч – на випадок, якщо щось піде не так.

«Молодий пане, я це бачу»

Почувши слова Рона, Кейл підвів голову. Десь удалині було видно щось дивне.

Дзень- дзень! Бах!

Вони чули звуки зіткнення мечів, а також звуки вибухів.

«Як дивно»

Кейл погодився зі словами Лока. Долина між сьомою та восьмою вершинами коливалася, і крізь ці коливання вони бачили, як миготить інше місце.

Це було селище ельфів.

Кейл поділився своїми враженнями, дивлячись на вхід до селища.

«Який безлад»

Там були елементалі, що матеріалізувалися у фізичні тіла, а також деякі ельфи, які билися проти таємної організації.

«Ходімо»

Кейл почав посміхатися. Він швидко кинувся до межі селища.

«Он»

Туман огорнув тіло Кейла. Кейлу не потрібно було нічого більше говорити, щоб Хон одразу почав розповсюджувати свою отруту всередині туману. Невдовзі отруйний туман захистив тіло Кейла.

«Я піду попереду»

Бікрос надів білу рукавичку й зробив крок уперед. Чхве Хан уже стояв перед ним.

«Молодий пане, я тихо піду за вами»

Кейл бачив, як Рон повільно зникає в лісі, не видаючи жодного звуку.

Дзень!

Кейл обернувся, почувши шум, і побачив, що кігті Лока подовжилися. Лок незграбно посміхнувся, ніби йому було соромно. Він все ще був дуже сором'язливим.

Кейл знову подивився вперед, наближаючись до галасливого Селища Ельфів.

Ба-а-а-а-ах!

Ух!

Скре-е-ег–

Панував хаос: лунали крики людей, тварин, ельфів та елементалів. Найсильніші мешканці ельфійського селища раптово завмерли. Усі їхні погляди були спрямовані на сьому вершину.

Вони бачили, як з сьомої вершини до них швидко наближаються люди.

«Щ– ще вороги?!» – вигукнув один з ельфів, не вірячи своїм очам. Однак незабаром ельф здригнувся.

Аа-а-а-а!

У одного з ворогів бракувало руки. Той, хто відрубав руку, був ніким іншим, як тим, хто стояв попереду нової групи, яку він вважав ворогами.

«...Що?»

Він чітко це побачив, коли вони наблизилися.

«Хто– хто ви?!» – вигукнув один із ворогів. Вони були в чорному вбранні з п'ятьма білими зірками та однією червоною. Деякі з ворогів почали вигукувати з подивом.

Ельфи побачили, що одяг, який носили люди, що йшли з сьомої вершини, був таким самим, як у ворогів, однак знаки були дуже неакуратними.

Люди в одязі із зірками, які виглядали так, ніби їх пришив новачок, незабаром наблизилися до них.

«Хьон-нім! Це вони!»

«Пендрік! Що ти сказав? Вони?»

Почувши слова Пендріка, ельф широко розплющив очі.

У цей момент Кейл прибув на поле бою, а попереду нього йшли Чхве Хан і Бікрос. Він побачив знайоме обличчя.

Чхве Хан, який йшов попереду, заговорив.

«А вони не розсердяться?»

Група Кейла вдавала з себе таємну організацію, так само, як вони це робили на острові Хайс. Кейл недбало відповів.

«Я хочу, щоб вони розлютилися. Хіба це не було б чудово?»

«Безумовно, було б»

Кейл слухав відповідь Чхве Хана, дивлячись у бік знайомого магічного списоносця. Це був той самий, хто думав, що йому вдасться безпечно втекти з острова Хайс, але в підсумку отримав поранення від магічної стріли Раона.

«Ха!»

Магічний списоносець, що тримав у руці спис, вигукнув з подивом. Він поглянув на людей, які змусили його втекти з острова Хайс, а потім зітхнув і почав говорити.

«Вони до божевілля мене доводять»

Почувши, як лиходій каже щось подібне, Кейл почав посміхатися.