Розділ 114 — Великий і Могутній (2)

Коли Кейл прийшов до тями, йому здалося, ніби він вибирається з болота. Він спробував пригадати, що сталося.

"Я знепритомнів"

У нього не залишилося сил, і він знепритомнів. Кейл усвідомив, що настав час розплющити очі. Це сталося тому, що він почув голос у своїй голові.

[«3, 2, 1. Половина, четвертинка… людино, я почну відраховувати від 100. Прокинься, перш ніж я дійду до 0, інакше я знищу цей континент. 100, 99, 98……»]

Кейл почув голос Раона й одразу ж розплющив очі. Те, що він побачив, шокувало його.

"Квітковий сад?"

У повітрі літали квіткові пелюстки. Біля його вуха лунав голос Раона.

«Д-дев'яносто п'ять!»

Голос, тихий, наче шепіт, здавався здивованим.

Кейл опустив голову. Голос долинув над його животом. Він підніс руку, щоб доторкнутися до чогось невидимого на животі. Це був Раон.

"Він був тут увесь цей час?"

Кейл злякався, уявивши, як цей Чорний Дракон, мабуть, увесь цей час промовляв свій відлік. Кейл відчув природно холодну шкіру рептилії, погладжуючи Раона по спині. Інші люди подумали б, що він погладжує повітря.

Потім він перевів погляд.

"Мм"

Чому першим обличчям, яке він побачив, мав бути саме Рон? Рон, на обличчі якого зникла доброзичлива посмішка, виглядав скуто: він припинив те, що робив, і зосередився на Кейлі. Те, що робив Рон, злякало Кейла.

"… Чому він гострить своє лезо?"

Рон гострив свій кинджал на краю саду. Схоже, він повністю змив з кинджала всю кров, бо той виблискував під блакитним небом. Кейлу здавалося, що навіть доторкнутися до нього – значить порізати собі шкіру.

Кейл бездумно дивився, аж поки не відвернув погляд, почувши голос Раона.

[«Людино! Чому ти три дні пролежав непритомним?! За цей час я міг би випустити сотні таких блискавок! Ніколи більше так не роби! Слабкі повинні жити як слабаки!»]

"Три дні? Я три дні пролежав? Я?"

«Кейл-нім!»

«Він прокинувся! Він нарешті прокинувся!»

«Ня-яа-а-ав!»

Кейл побачив, як Чхве Хан, Он, Хон та решта групи біжать до нього. Щойно він їх побачив, як одразу ж нахмурився.

"Чому вони досі в такому безладі"

Раон сказав, що минуло три дні. Кейл подивився на Чхве Хана та Лока, які все ще були в чорному вбранні й виглядали так, ніби навіть не змили засохлу кров зі своїх тіл. Потім він поглянув на себе й полегшено зітхнув.

Хоча він теж був одягнений у чорний костюм, на ньому не було ані крові, ані бруду.

[«Я очистив тебе своєю магією! Я – чистий дракон!»]

Раон справді був найкращим. Кейл бачив, що навіть на тілах Он і Хона все ще залишалася чорна фарба. Однак він не підвівся, бо навіть підводитися було неприємно.

«Нарешті, нарешті! Ви нарешті прокинулися»

Чхве Хан заговорив від імені всіх. У його голосі чулися і полегшення, і захоплення.

Протягом останніх трьох днів Чхве Хан та решта не відходили від нього ні на крок. Ельфи сказали їм, що це безпечне місце і що їм слід довіряти, проте ані Чхве Хан, ані решта не могли так легко їм довіритися. Зрештою, усі вони виросли з певними проблемами з довірою.

Чхве Хан подивився Кейлу в очі. Погляд Кейла ніби запитував, де вони перебувають. Це було правильно. Кейл, безперечно, саме про це думав, дивлячись на Чхве Хана.

"Чому я тут і виглядаю ось так?"

Чхве Хан почав говорити, щоб відповісти на запитання Кейла.

«Кажуть, це місце з найсильнішою життєвою силою та природною енергією. Ельфи сказали нам, що це найкраще місце для одужання»

Кейл швидко зрозумів, що це був квітковий сад Ельфійського Селища, про який йшлося в романі. Гілка Світового Дерева знаходилася неподалік від цього квіткового саду. Кейл підніс свою ще слабку руку, щоб доторкнутися до голови.

Йому було цікаво, що саме було на його голові. Схоже, це була корона, зроблена з листя Світового Дерева. Кейл почав посміхатися, щойно відчув листя на своїй голові.

"Вони надають мені найкраще можливе лікування"

Ельфи подарували людині корону з листя Світового Дерева й посадили його в місці, найближчому до гілки Світового Дерева. Це виходило за межі того, як вони могли б віддячити йому за допомогу. Була лише одна відповідь.

Кейл згадав здивований голос, який почув безпосередньо перед тим, як знепритомніти.

« Захист великої та могутньої істоти……! »

Здавалося, голова ельфійського селища усвідомила існування Дракона. Проблема полягала в тому, чи знала про Раона лише вона, чи про нього знали й усі інші.

Кейл вказав на свій живіт. Чхве Хан ухилився від погляду Кейла.

Кейл почав хмуритися. Чхве Хан почав торкатися квітів у саду, швидко промовивши тихим голосом, щоб ніхто інший не почув.

«Ехем, ніхто не бачив Раона, але Лідерка і Лицар-Охоронець знають про те, що подібна істота перебуває поблизу»

Кейл запитав Чхве Хана поглядом.

"Тільки вони двоє?"

Чхве Хан, який краєм ока поглянув на Кейла, знову відвів погляд, відповідаючи.

«Інші, мабуть, це підозрюють»

Кейл чув, як Раон бурмотів у його голові.

[«Я- я ніколи не показувався! Я дотримав обіцянки! Я тихо залишався поруч з тобою, людино! Я навіть проігнорував Головну, коли вона намагалася зі мною поговорити!»]

Минуло 3 дні. Він був відсутній надто довго. Він не мав уявлення, що ці дурні могли накоїти, поки його не було. Кейл поглянув повз Чхве Хана, який уникав його погляду, і повільно оглянув кожного, починаючи з Он та Хона, потім Лока та Бікроса, і, нарешті, закінчивши Роном.

«Молодий пане, у вас вистачить сил, щоб заговорити?»

На запитання Рона всі в групі повернулися до Кейла. Він знепритомнів після того, як відкашляв кров. Вони знали, що Кейл – добра людина, яка дуже любить допомагати іншим, але також знали, що Кейл не любить рухатися й отримувати травми.

Те, що Кейл витратив стільки сил, що знепритомнів, шокувало їх настільки, що в головах у них запала тиша. Вони зосередилися на губах Кейла, які повільно починали розтулятися.

Це був його звичний байдужий голос, що звучав дуже холодно.

«Ніхто не постраждав?»

Рон повільно почав посміхатися. Он і Хон нявкали, починаючи тертися мордочками об тіло Кейла. Здавалося, що вся чорна фарба з їхніх тіл опиниться на одязі Кейла.

«Так, пане. Ніхто не постраждав. Вам не треба хвилюватися, молодий пане»

"Хвилюватися?"

Кейл відповів з подивом.

«Це ж цілком природно»

Щоб Чхве Хан отримав поранення, ворог мав би мати силу на рівні королівської родини Китів. Тож цілком природно, що вони не постраждали. Кейл почав дратуватися, дивлячись на Чхве Хана, який самовдоволено посміхався. Він також дратувався, дивлячись на Бікроса, який повільно знімав свої закривавлені білі рукавички, а також на Рона, який знову вдавав із себе добродушного старого.

«Ехем»

Почувши це удаване кашляння, Кейл знову поглянув на Чхве Хана. Йому треба було підвестися. Він відчував, що вже достатньо відновив сили, проте цей квітник виявився м'якшим, ніж він очікував.

«Кейле-нім»

Чхве Хан удавано кашлянув, перш ніж почати говорити. Йому треба було доповісти Кейлу про результати битви, що відбулася три дні тому. Вони впоралися з усім як слід, але, можливо, трохи перестаралися.

Усі відвернулися, щоб не зустрічатися поглядом із Кейлом.

«Усі вороги відступили після битви три дні тому. Номер 1, вбивця, мертвий, а магічний списоносець у майбутньому не зможе рухати нижньою частиною тіла. Щодо приборкувача…»

Чхве Хан бачив долоню Кейла перед своїм обличчям. Побачивши цей жест, що наказував йому замовкнути, Чхве Хан перестав говорити й поглянув на Кейла. Обличчя Кейла виглядало здоровим, але втомленим.

«Я голодний»

«…Вибачте?»

«М'ясо»

«Е?»

Він шукав м'яса в селі ельфів, де були лише овочі та фрукти. Перед тим, як знепритомніти, він сподівався на шматок хліба, але тепер відчував, що йому потрібне м'ясо. Сили до нього повернулися, але відчуття голоду не зникло.

Кейл упевнено відповів здивованому Чхве Хану. Його голос зривався, бо він не користувався ним кілька днів.

«Скажи їм, щоб принесли трохи м'яса»

У цю мить Бікрос підвівся.

«Я піду принесу вам трохи»

"Як і слід було очікувати від шеф-кухаря"

Вперше Бікрос здався Кейлу надійним. Кейл спостерігав, як Бікрос надів нову пару рукавичок і пішов готувати, а потім повільно підвівся.

Плюх.

Корона з листя впала йому на стегна. Вінок, сплетений із листя Світового Дерева, тепер був зеленим, як звичайне листя. Якби існував колір, що описував би колір полярного сяйва, то це був би саме він.

Кейл відчував себе ніяково, думаючи про те, як він лежав тут останні три дні, маючи на голові цей вишуканий і священний на вигляд вінок із листя. Саме тому він підняв вінок лише двома пальцями, дивлячись у бік входу до квіткового саду.

Спочатку там нікого не було. Однак група ельфів прибула саме тоді, коли Бікрос пішов.

Кейл подивився на них і почав говорити.

«Я хочу лягти на ліжко»

Ельфійкою, що стояла попереду групи, була голова ельфів Канарія, яка, поряд із Пендріком, була постійною героїнею роману. Її біле волосся було акуратно зачесане, а на зморшкуватому старому обличчі, коли вона вклонилася, грала посмішка.

«Я надам житло, гідне нашого шановного гостя, який отримав захист великої й могутньої істоти»

Це була надзвичайно шаноблива поведінка.

Чхве Хан спостерігав за цим протягом останніх трьох днів, але все ще відчував себе дещо пригніченим цією надзвичайно шанобливою поведінкою. Хоча вони й допомогли ельфам, такий рівень поваги здавався більшим, ніж вони заслуговували. Він підсвідомо почав хмуритися, дивлячись на Кейла.

Він знав, що Кейлу не подобається така поведінка, навіть у палаці. Однак Чхве Хан міг лише мовчати, дивлячись на відповідні дії Кейла.

«Звісно»

Він крутив корону в руці, недбало відповідаючи, ніби це було цілком природно.

«Ведіть нас»

Інші могли б навіть подумати, що Кейл – дракон.

Кейлу це було байдуже, і він змирився з ситуацією такою, яка вона є. Проте, побачивши будинок, він відчув себе трохи ніяково.

«Ось він»

Це був будинок, витесаний у найбільшому дереві в селі. Будинок усередині величезного дерева мав магічний вигляд.

Кейл поглянув на Канарію.

«Це мій будинок»

Вождь дала йому свій будинок. Це був найкращий будинок у всьому селищі.

Кейл на мить здригнувся, а потім упевнено почав говорити.

«Можна мені зайти?»

Не було жодної причини відмовлятися від такого чудового будинку.

Кейл, який сів на м'який диван із листя, слухав решту розповіді про те, що сталося за останні три дні, поки їв хліб. Кейл взяв склянку фруктового соку, яку йому простягнув Рон, і спостерігав за Чхве Ханом, Канарією, Джитом і Пендріком, які сиділи перед ним.

«Приборкувач втратив зір і знепритомнів, а потім телепортувався разом із магічним списоносцем»

Кейл переказав результати битви.

«Магічний списоносець втратив спис і поранив ноги, тож, ймовірно, у майбутньому він не зможе користуватися нижньою частиною тіла. Тільки їм двом вдалося втекти, тоді як мечник середнього віку та кілька членів організації перебувають у полоні. Щодо решти…»

Вони загинули. Тварини теж загинули.

Кейл зустрівся поглядом із Канарією. У її очах був мудрий блиск, який може мати лише особистість, що прожила довге життя. Потім він знову заговорив.

«Тоді ми можемо йти»

Оскільки все владналося, їм більше не було потреби залишатися тут.

Пендрік здригнувся й почав говорити.

«Нам треба винагородити…»

Група Кейла зробила набагато більше, ніж спочатку очікували ельфи. Однак Пендрік побачив, як Кейл підняв руку, щоб зупинити його.

«Немає потреби. У ельфів і так буде достатньо клопоту з відновленням села та кордонів, тож як я можу просити про щось? Мені й так достатньо радості від того, що ніхто з моєї групи не постраждав»

Зіниці Пендріка почали тремтіти. Він відчував це й минулого разу, але як може існувати така добра людина? Він чув, що дворяни жадібні й прагнуть влади, але вся ця інформація, здавалося, була помилковою.

У ту мить Пендрік почув, як вождь почала говорити.

«Я розумію, чому ви перебуваєте під захистом Дракона»

Пендрік здригнувся. Як він і очікував, велична й могутня істота виявилася Драконом. Вождь і Лицар-Охоронець не сказали ні слова підозрілим ельфам.

Після слів вождя все здавалося цілком логічним.

Та приголомшлива природна сила, що знищила ворогів, належала Дракону. Хоча боги й існували, ельфи вірили, що Дракони – це боги, які живуть у цьому світі разом із ними. Кейл був людиною, яку захищала істота, що була богом усіх живих істот.

«Я впевнена, що є причина, через яку Дракон-нім мандрує поруч із вами, не розкриваючи себе»

Вождь Канарія спостерігала за Кейлом.

Дракон приховував свою ідентичність, але показав свої сили. Така, як вона, хто прожила довге життя, природно розуміла наміри Дракона.

"Він не хоче, щоб ми поклонялися йому. Однак, ймовірно, він хоче, щоб ми ставилися до його супутника так само, як ставилися б до нього самого"

Спочатку вона ставилася скептично, коли Пендрік сказав, що до них прийде людина, щоб допомогти. Однак якщо це хтось, хто користується любов'ю та захистом Дракона, особливо така людина, як Кейл, який захищав ельфів і Світове Дерево аж до того, що кашляв кров'ю…

"Ми можемо це зробити"

Вона повільно почала говорити.

«Як людина, що перебуває під захистом Шановного Дракона, я вважаю, що ви маєте право почути все»

"Право?"

Кейл почав хмуритися. У нього виникло погане передчуття. Все, чого він хотів – це забрати з ельфійського селища якомога більше, перш ніж піти.

Кейл поспішно заговорив.

«Зачека…»

«Схоже, вони шукають Світове Дерево»

Він почув щось непотрібне ще до того, як встиг вигукнути: "Зачекайте". Зіниці Кейла почали тремтіти. На обличчі вождя Канарії з'явилася дивна посмішка, коли вона помітила реакцію Кейла.

«Місцезнаходження Світового Дерева невідоме. Майже ніхто з людей про нього не знає»

Однак Кейл знав, де воно знаходиться.

Світове Дерево було в останньому з п'яти Заборонених Регіонів – Долині Відчаю.

Лише кілька ельфів знали про це місце.

«…Це не те місце, про яке людям потрібно знати»

Кейл вдавав, ніби не знає цього місця. Він також не хотів дізнаватися про нього від вождя ельфів. Однак вождь, мабуть, неправильно його зрозуміла, бо почала посміхатися.

«Ви маєте рацію. Проте жадібні люди завжди хочуть знати це місце. Як, наприклад, та організація цього разу. Втім, напевно, є й люди протилежного типу»

Їй здавалося, що цей доброзичливий чоловік, готовий пожертвувати собою, не бажаючи натомість жодної вигоди, мав би знати все. До того ж поруч із ним був Дракон.

Той факт, що Дракон – раса, відома своїм егоїзмом – був готовий використати свою силу заради когось іншого, означав, що ця людина була першою у своєму роді. Він стане героєм, про якого говоритимуть століттями. Недарма в стародавніх легендах людські герої завжди мали поруч із собою Дракона-охоронця. На жаль, люди забули про ці стародавні легенди.

Дракони, як правило, допомагали лише талановитим людям із сильною волею.

"Хоча цього разу, схоже, Дракон обрав слабака. Але це людина, яка завдяки низці щасливих збігів обставин здобула чимало Стародавніх Сил. У майбутньому ніхто не буде таким щасливим, як він"

Голова швидко перейшла до суті.

«Саме тому ми плануємо відправити Пендріка до пана Золотого Дракона-німа, щоб він розібрався з цією ситуацією. Захист навколо Світового Дерева наразі контролюється його магією»

Кейл здригнувся.

"Що вона щойно сказала?"

[«Золотий Дракон?»]

Раон відреагував так само. Це відрізнялося від ситуації змером-темним ельфом-мером. Схоже, Канарія знала місцезнаходження ще одного Дракона.

"…Я хочу вдавати, що нічого не знаю"

Звісно, Кейл не хотів знати, де знаходиться інший Дракон, тим більше, що це було пов'язано зі Світовим Деревом. Звісно, нічого серйозного не сталося б, якби Світове Дерево зникло з Західного Континенту.

[«Людино! Мені цікаво!»]

Однак Раон зацікавився.

[«Запитай її! Мені цікаво про Дракона!»]

Чому цей Дракон виявляв таку цікавість до іншого Дракона? Їхня раса славилася тим, що любила лише себе. Кейл довго вагався, перш ніж нарешті запитав.

«Куди поїде Пендрік?»

Він не запитував безпосередньо про місцезнаходження лігва дракона. Кейл сподівався, що вождь ухилиться від відповіді, сказавши, що це не його справа. Однак вождь відповіла одразу.

«Він у Королівстві Віппер»

Кейл здригнувся, коли Раон почав кричати в його думках.

[«Людино! Хіба нам не треба піти продати ту річ тому ідіоту? А ще нам треба знищити Магічну Вежу!»]

Раон мав рацію.

Їм потрібно було зустрітися з Вітірою, а потім вирушити до Королівства Віппер, щоб зустрітися з Тункою.

Там на них чекали вигоди та Магічна Вежа, яку треба було підірвати.

[«Оооооо!»]

Раон був у захваті.

"У що я вляпався?"

Це була єдина думка, яка крутилася в голові Кейла.